Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №680/583/26 — Новоушицький районний суд Хмельницької області

Справа № 680/583/26

№2/680/571/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року селище Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі судді Польової В.Є.,

з участю секретаря судового засідання Фурман Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності,

установив:

Представник позивача – адвокат Соловей О.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою в якій просив визнати недійним свідоцтво про право на спадщину за законом, що видане нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Кохан О.В. №660 від 12 березня 2024 року на ім`я ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на частину земельної ділянки, кадастровий номер 6823381000:04:001:0105. Визнати право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6823381000:04:001:0105 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що між ним та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, від шлюбу народився син ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина ОСОБА_3 , яка на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із нею були зареєстровані ОСОБА_1 (чоловік) та ОСОБА_2 (син).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 4,79 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За життя ОСОБА_3 заповіту не залишила, а тому позивач прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом із нею. Під час оформлення спадкових прав нотаріус виходив з того, що ОСОБА_2 також прийняв спадщину шляхом проживання із спадкодавцем у зв`язку із чим йому належить частка у праві власності на спадкове майно.

08 липня 2026 року позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на цілу земельну ділянку. Однак нотаріус відмовив йому у зв`язку із фактичним прийняттям спадщини ОСОБА_2 .

Син ОСОБА_2 на момент смерті ОСОБА_3 був зареєстрований, але тривалий час не проживав, виїхав за кордон. Протягом 5 років будь-яких доходів, пенсій не отримував, до відповідальності не притягався, договорів про отримання медичних послуг не укладав, державного кордону не перетинав. А тому не проживав постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини, через те, що позивач немає змоги оформити іншу частину земельної ділянки, звернувся до суду з вказаним позовом.

28 липня 2026 року відкрито провадження у справі, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

29 липня 2026 року до суду від ДПС України надійшла витребувана інформація про перетин кордону ОСОБА_2 в період з 01 січня 2018 року 01 березня 2024 року, згідно якої 26 травня 2021 року ОСОБА_5 виїхав за межі території України і не повертався.

19 серпня 2026 року надійшла до суду витребувана спадкова справа після смерті ОСОБА_3

09 вересня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача - адвокат Соловей О.В. подав заяву про розгляд справи без його та позивача участі, позов підтримав.

Відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження за місцем реєстрації, та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

У зв`язку неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Безпосередньо дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб (а.с.11 на звороті).

Згідно із свідоцтвом про народження батькам ОСОБА_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а.с.12).

ОСОБА_3 на день смерті була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом із нею були зареєстровані чоловік ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 (а.с.12 на звороті, 13).

ОСОБА_2 з 2005 року фактично не проживає за місцем реєстрації в АДРЕСА_1 (а.с.14).

Даними свідоцтва про право на спадщину за законом встановлено, що спадкоємцями майна ОСОБА_3 є її чоловік ОСОБА_1 в частці та син ОСОБА_2 в частці, спадщина складається з земельної ділянки, розміром 4,7984 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Браїлівської сільської ради (а.с.13 на звороті).

Постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08 липня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на цілу земельну ділянку після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв`язку з фактичним прийняттям спадщини ОСОБА_2 (а.с.19 на звороті).

Даними витребуваними з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України встановлено, що ОСОБА_2 здійснив виїзд з України 26 травня 2021 року, і після на територію України не в`їжджав (а.с.48).

З матеріалів спадкової справи №185/2023 вбачається що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся її чоловік ОСОБА_1 та отримав свідоцтво про право на спадщину на частку земельної ділянки розміром 4,7984 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Браїлівської сільської ради. Свідоцтво про право на спадщину на частку ще не видано.

Крім ОСОБА_1 із заявами про прийняття спадщини більше ніхто не звертався (а.с.62-71).

Письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 встановлено, що вони проживають у с. Іванівка, де проживало подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в яких було двоє синів ОСОБА_10 і ОСОБА_11 . В 2023 році ОСОБА_3 померла, старший син ОСОБА_10 на похорони матері не приїжджав. Він довгий час їздив на заробітки в російську федерацію, де одружився і протягом останніх 8 років в село взагалі не приїжджав.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, підставою для звернення особи за захистом свого права з застосуванням відповідного способу захисту є порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права.

При вирішенні спору, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1259 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як встановлено судом ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті дружини ОСОБА_3 , як особа, яка постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а ОСОБА_2 з 2021 року виїхав з території України, фактично не проживав із спадкодавцем, заяви про прийняття спадщини не подавав.

Як було встановлено вище, ОСОБА_1 12 березня 2024 року отримав спірне свідоцтво про право на спадщину за законом на частку майна після смерті своєї дружини ОСОБА_3 .

Згідно з ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21) зазначено, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). За своєю правовою природою вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом захисту прав та/інтересів, передбаченим ст. 1301 ЦК України, на який поширюється позовна давність.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц (провадження № 61-6658сво23) зауважив, що недійсність свідоцтва обумовлена певними «вадами», які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі.

Так, спадкове право характеризується цілою низкою спеціальних способів захисту прав та інтересів судом. Серед таких способів захисту у ст. 1301 ЦК України відокремлено визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №383/258/21 (провадження №61-18173св21), «порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, є самостійною підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними».

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Суд враховує, що нотаріус видав позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом лише на 1/2 частину спірної земельної ділянки, відмовивши у видачі свідоцтва на всю земельну ділянку з огляду на висновок про фактичне прийняття спадщини сином спадкодавця. Водночас матеріалами справи не підтверджено факту постійного проживання сина разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Навпаки, відповідно до інформації Державної прикордонної служби України, син ще 26 травня 2021 року виїхав за межі України та до смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 в Україну не повертався, а із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався. За таких обставин висновок про фактичне прийняття ним спадщини не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду, а відтак перешкод для оформлення позивачем права на всю спадкову земельну ділянку відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 12, 81, 141, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності – задовольнити.

Визнати недійним свідоцтво про право на спадщину за законом, що видане нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Кохан О.В. №660 від 12 березня 2024 року на ім`я ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на частину земельної ділянки, кадастровий номер 6823381000:04:001:0105.

Визнати право власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6823381000:04:001:0105 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Суддя В. Є. Польова