Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №505/1853/26 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 505/1853/26

Провадження № 2/505/3328/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді Білоуса В.М.

за участю секретаря судового засідання Негрескул Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Подільськ, справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернулося до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 11242,00 грн. за Кредитним договором №82030553 від 31.08.2021 року та судових витрат, вказавши в позові, що 31 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №82030553, який підписано одноразовим ідентифікатором. ТОВ «ФК «Ірбіс» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 3900,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника. Однак, відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого у боржника утворилась заборгованість в розмірі 11242,00 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 3900,00 грн., суми прострочених платежів по процентах – 7342,00 грн. За умовами кредитного договору відповідач був зобов`язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у встановлений договором термін. 01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу №01092025/01 згідно якого ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило право вимоги за Кредитним договором №82030553 від 31.08.2021 року на користь ТОВ «ФК «Позика». Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за Кредитним договором №82030553 від 31.08.2021 року в розмірі 11242,00 грн. та судові витрати. Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 11242,00 грн. за Кредитним договором №82030553 від 31.08.2021 року та судові витрати.

23 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти заявленої до стягнення суми заборгованості, вказує на необхідності перевірки наданого позивачем розрахунку, оскільки наданий позивачем розрахунок не дає можливості достовірно встановити порядок та складові формування заявленої до стягнення суми. Просить суд зменшити розмір судових витрат, заявлениз позивачем до стягнення з відповідача у розмірі 5500,00 грн.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просить розгляд справи провести без участі представника позивача та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, однак в матеріалах справи навне клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши докази у справі, дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 31 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №82030553, який підписано одноразовим ідентифікатором «588420». Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товаристві повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

Відповідно до умов Договору відповідачу надається кредит у розмірі 3900,00 грн., стандартна процентна ставка - 3 % за один день користування кредитом, строк повернення кредиту – 29.11.2021 рік.

Відповідно до розрахунку про стан заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №82030553 від 31 серпня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 складає 11242,00 грн., з яких: 3900,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 7342,00 грн. заборгованість по процентам.

Жодних відомостей щодо проведення транзакцій ТОВ «Споживчий центр» для перерахування кредитних коштів на банківський рахунок, який належить саме ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

З наданих позивачем документів слідує, що кредитний договір між сторонами укладався в електронній формі. При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, що саме ОСОБА_1 , а не інша особа, підписував за допомогою одноразового ідентифікатора у електронному вигляді кредитний договір №82030553 від 31 серпня 2021 року та позивачем не надано доказів щодо отримання кредитних коштів саме ОСОБА_1 .

Позивач надає довідку директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.10.2025 року про зарахування коштів у розмірі 3900,00 грн. 31 серпня 2021 року, маска картки НОМЕР_1 .

Відповідно до наданої позивачем довідки про ідентифікацію клієнта від 16 лютого 2026 року, акцепт оферти Позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору №1234173413469: унікальний ідентифікатор «588420», номер телефону, на який було відправлено персональний ідентифікатор – 0665951292, дата підписання – 31.08.2021, номер карти – НОМЕР_2 .

Суд зауважує, що номер кредитного договору №1234173413469 відповідно до довідки про ідентифікацію клієнта не відповідає позовним вимогам позивача про стягнення кредитної заборгованості з відповідача за договором про надання фінансового кредиту №82030553 від 31 серпня 2021 року.

Окрім того, позивачем не надано належних та достовірних доказів на підтвердження факту видачі кредиту та отримання коштів Відповідачем. Відповідно до умов кредитного договору №82030553 від 31 серпня 2021 року не містять визначеного номеру рахунку відповідача, на який ТОВ «ФК «Ірбіс» мало перерахувати кошти у розмірі 3900,00 грн. Таким чином, матеріали справи містять суттєві розбіжності щодо номеру кредитного рахунку відповідача. Так, номер рахунку, зазначений у довідці про ідентифікацію клієнта, не збігається з номером рахунку, вказаним у довідці про зарахування коштів ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.10.2025 року. Вказана розбіжність унеможливлює встановлення факту зарахування безготівкових коштів саме на рахунок відповідача, що свідчить про недоведеність позовних вимог в частині реального виконання договору з боку Кредитора.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі №161/16891/15-ц.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.

Таким чином, подані позивачем докази щодо заборгованості, не є підтвердженням виконаних банківських операцій. Суд позбавлений можливості перевірити чи виникла зазначена заборгованість саме внаслідок порушення відповідачем умов відповідного кредитного договору. З поданих до суду доказів неможливо встановити взагалі факт укладення кредитного договору беззаперечно із відповідачем.

Згідно з Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012 року №578/5 до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і у податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Банківська виписка має статус первинного документу. Розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за картковими рахунками може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.

Отже, надані позивачем розрахунки боргу не є доказом розміру боргу, який позивач просить стягнути, оскільки позивачем не доведено отримання кредитних коштів, а також розмір і складові дійсної заборгованості за вказаними кредитними договорами.

З огляду на наведене суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на результат вирішення спору, відповідно до ст.144 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 76-80, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», код ЄДРПОУ 39493634, зареєстроване місце знаходиження за адресою: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 02 жовтня 2026 року.

Суддя В.М. Білоус