Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №675/1157/26 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1157/26

Провадження № 2/675/1130/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" вересня 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., за участю: секретаря судового засідання – Хом`як І. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в. м. Ізяслав цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 591051913 від 04 квітня 2019 року в розмірі 12 487,57 грн.

ТОВ «Коллект Центр» зазначає, що 04 квітня 2019 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі – АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 591051913, згідно з умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 29 500,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 04 липня 2020 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 19,99 %. Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати кредит в строки, передбачені договором.

17 травня 2021 року було укладено договір № 2, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Флексіс» (далі - ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс») права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 591051913.

18 травня 2021 року було укладено договір № 18-05/21, відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 591051913.

10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 591051913.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 591051913 від 04 квітня 2019 року, який підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 12 487,57 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту складає 8112,65 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 3645,32 грн, інфляційні збитки – 541,57 грн, 3 % річних – 188,03 грн.

Ухвалою судді від 28 липня 2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Відповідачем ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву ТОВ «Коллект Центр», у якому останній просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів відповідачем та відступлення права вимоги за відповідним кредитним договором для позивача.

Ухвалою суду від 28 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів.

Представник позивача Колосов А. В. у судове засідання не з`явилася, у поданій до суду письмовій заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини свого неприбуття суд не повідомив.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін та їх представників.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 1-4 статті 12 ЦПК України).

Судом встановлено, що 04 квітня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 591051913, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 29 500,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 04 липня 2020 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 19,99 % річних.

17 травня 2021 року укладено договір № 2, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Флексіс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 591051913, що підтверджується додатком 1 до договору факторингу № 2 від 17 травня 2021 року.

18 травня 2021 року було укладено договір № 18-05/21, відповідно до якого ТОВ Фінансова Компанія «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 591051913, що підтверджується додатком 1-1 до договору факторингу № 18-05/21 від 18 травня 2021 року.

10 січня 2023 року укладено договір № 10-01/2023, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 591051913, що підтверджується реєстром боржників до договору про відступлення прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків загальний розмір заборгованості за договором № 591051913 від 04 квітня 2019 року станом на день формування позовної заяви становить 12 487,57 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту складає 8112,65 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 3645,32 грн, інфляційні збитки – 541,57 грн, 3 % річних – 188,03 грн.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «…У кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами 1 та 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 квітня 2019 року відповідач уклав із ПАТ «Альфа-Банк» угоду про надання кредиту № 591051913 у сумі 29 500 грн строком на 15 місяців шляхом акцептування його оферти банком.

Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання та надав позичальнику кредитні кошти шляхом зарахування їх на рахунки позичальника, що підтверджується повідомленням АТ «Сенс Банк» від 05 серпня 2026 року № 13450-БТ-32.3/2026 та доданою до нього випискою по рахунку.

Водночас із наданого АТ «Сенс Банк» розрахунку заборгованості за кредитним договором № 591051913 від 04 квітня 2019 року судом встановлено, що станом на 17 травня 2021 року (дата відступлення права вимоги) заборгованість ОСОБА_1 становила 11 757,97 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту складає 8112,65 грн, заборгованість за процентами - 400,32 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту – 3245,00 грн.

Із цього розрахунку вбачається, що розмір заборгованості по вказаному кредитному договору за процентами і комісією становить 3645,32 грн. Водночас позивач у позовній заяві та своєму розрахунку заборгованості визначає вказану суму виключно як борг за процентами, що не відповідає обставинам справи та суперечить витребуваному за клопотанням самого позивача розрахунку заборгованості АТ «Сенс Банк» станом на 17 травня 2021 року.

Отже, вирішуючи даний спір по суті, суд виходить із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 591051913 від 04 квітня 2019 року, наданого АТ «Сенс Банк».

Як вбачається із матеріалів справи, в підпункті б пункту 1 оферти та акцепту, а також у додатку № 1 до угоди про надання кредиту № 591051913 від 04 квітня 2019 року (колонка 7.2 графіка) передбачено необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням, яка становить 2,75 % від суми кредиту.

Згідно з випискою по банківському рахунку ОСОБА_1 останнім сплачено в рахунок комісії за обслуговування кредиту за договором № 591051913 від 04 квітня 2019 року кошти в загальному розмірі 8923,75 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

У частині другій статті 8 вказаного Закону зазначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, встановлений Законом порядок укладання договору про споживчий кредит та Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджені постановою Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49, передбачають обов`язковість надання банком споживачу інформації про споживчий кредит у виді детального розпису складових загальної вартості кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлено щомісячну комісію за розрахунково-касове обслуговування.

Оскільки позивач не зазначив та не надав доказів щодо переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця справляти плату за розрахунково-касове обслуговування є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як зазначено вище, із матеріалів справи вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 17 травня 2021 року (дату відступлення права вимоги) становила 11 757,97 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту складає 8112,65 грн, заборгованість за процентами - 400,32 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту – 3245,00 грн.

Водночас відсутні підстави для стягнення із відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 3245,00 грн. Також безпідставно зараховано в рахунок комісії за обслуговування кредиту сплачені ОСОБА_1 кошти в сумі 8923,75 грн.

Таким чином, борг за кредитним договором № 591051913 від 04 квітня 2019 року станом на дату відступлення права вимоги (17 травня 2021 року) у відповідача відсутній, оскільки заявлена сума заборгованості є меншою від розміру нарахованої та фактично сплаченої ОСОБА_1 комісії за обслуговування кредиту.

Можливість самостійного здійснення перерахунку кредитної заборгованості, з огляду на нікчемність умов спірного договору в частині сплати комісії за розрахунково-касове обслуговування, передбачена висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20 (провадження № 61-17825св21).

Таким чином, позивачем у порушення вимог частини 1 статті 81 ЦПК України не доведено належними доказами наявність на дату звернення ТОВ «Коллект Центр» з позовом до суду заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 591051913 від 04 квітня 2019 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що немає правових підстав для стягнення заборгованості за кредитом.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо кредиту, нараховуються 3 % річних від простроченої суми та інфляційні збитки відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Водночас оскільки вимоги щодо стягнення трьох процентів річних у сумі 188,03 грн та 541,57 грн інфляційних збитків є похідними від основної вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом, у їх задоволенні також слід відмовити.

Оскільки суд відмовляє у позові, відповідно до статті 141 ЦПК України підстави для стягнення на користь позивача судових витрат відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місце знаходження - м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ – 44276926.

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 .

Повне рішення складене 02 жовтня 2026 року.

Суддя: В. І. Столковський