Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №675/1454/26 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1454/26

Провадження № 2/675/1326/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

"05" жовтня 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Трасковського С.Л., з участю: секретаря судового засідання – Тітарчук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізяслав в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 74777916 від 03 січня 2022 року.

Позивач просить стягнути з відповідача 8 607,61 грн заборгованості, з яких 4 000,00 грн – основна сума боргу та 4 607,61 грн – проценти за користування позикою, а також 2 662,40 грн судового збору, 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу і 381,74 грн витрат, пов`язаних з підготовкою, комплектуванням та направленням документів відповідачу.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03 січня 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як позикодавцем та відповідачем в електронній формі було укладено договір позики (ануїтет) № 74777916. За умовами договору відповідачу надано 4 000,00 грн строком на 64 дні зі сплатою базової фіксованої процентної ставки 1,6 % на день.

За твердженням позивача, відповідач жодного платежу в рахунок погашення боргу не здійснила.

Позивач також посилається на набуття права вимоги за двома договорами факторингу. Зокрема, первісний кредитор відступив право вимоги ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» за договором факторингу № 025-040122 від 04 січня 2022 року. Надалі ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило це право ТОВ «ФК «Сіті Колект» за договором факторингу № 27/04/26-02 від 27 квітня 2026 року.

Ухвалою суду від 08 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

До позовної заяви долучено клопотання позивача про слухання справи за відсутності його представника за наявними у справі матеріалами. Також позивач дав згоду на ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач, повідомлена належним чином про дату, час місце судового розгляду, в судове засідання не прибула, з клопотаннями до суду не зверталася. Крім того, від неї не надходило заяв по суті справи.

У відповідності до положень ст.ст. 223 ч. 4, 280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 1-4 статті 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до змісту частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

03 січня 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як позикодавцем та відповідачем в електронній формі було укладено договір позики (ануїтет) № 74777916. За умовами договору відповідачу надано 4 000,00 грн строком на 64 дні зі сплатою базової фіксованої процентної ставки 1,6 % на день. Договором передбачено графік із чотирьох платежів, останній з яких припадав на 07 березня 2022 року.

Факт надання позики позивач підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 17 червня 2026 року, згідно з якою 03 січня 2022 року завершено платіжну операцію на суму 4 000,00 грн на користь ОСОБА_1 із використанням електронного платіжного засобу, реквізити якого зазначені у договорі позики.

До позову додано індивідуальний розрахунок, за яким загальна заборгованість станом на 10 червня 2022 року становить 8 607,61 грн, у тому числі 4 000,00 грн тіла позики та 4 607,61 грн процентів.

Позивач також посилається на набуття права вимоги за двома договорами факторингу. Зокрема, первісний кредитор відступив право вимоги ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» за договором факторингу № 025-040122 від 04 січня 2022 року та реєстром прав вимог № 10/06/22, у якому право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 74777916 індивідуалізовано із зазначенням суми 8 607,61 грн. Надалі ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило це право ТОВ «ФК «Сіті Колект» за договором факторингу № 27/04/26-02 від 27 квітня 2026 року та Реєстром прав вимоги № 27/04/26_2, де відповідача зазначено під № 1876. Факт перерахування коштів за вказаними договорами факторингу підтверджується копіями платіжних інструкцій № 563 від 29.09.2022 та 1451 від 27.04.2026 відповідно.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

На підставі частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

У наданих позивачем документах міститься відмітка про те, що підпис позичальника накладений в електронному вигляді шляхом одноразового ідентифікатора.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У статті 11 цього Закону передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 вказаного Закону).

Згідно з частинами 1 і 2 статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Враховуючи приписи чинного законодавства, а також наведені письмові докази, суд вважає, що договір № 74777916 містить дані сторін, суму позики, строк, процентну ставку, графік платежів та реквізити електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідачу фактично перераховано 4 000,00 грн на платіжний засіб, зазначений у договорі. Сукупність цих доказів підтверджує укладення електронного правочину та фактичне отримання відповідачем коштів. Відомостей про повернення основної суми позики матеріали, надані суду, не містять. Тому вимога про стягнення 4 000,00 грн основного боргу є обґрунтованою.

Щодо належності позивачеві права вимоги суд враховує наступне.

Судом установлено, що договір позики № 74777916 із ОСОБА_1 укладено 03 січня 2022 року.

04 січня 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір факторингу № 025-040122. За його умовами конкретні права вимоги до боржників передавалися фактору на підставі відповідних Реєстрів прав вимог.

Пунктом 2.1.3 договору факторингу передбачено, що право вимоги переходить до фактора у день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог. Отже, саме укладення договору факторингу не означало автоматичного переходу до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» усіх прав вимоги первісного кредитора. Для переходу конкретної вимоги необхідним було її включення до Реєстру та належна індивідуалізація.

У Реєстрі прав вимог № 10/06/22 від 10.06.2022 право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 74777916 зазначено під № 5792 із наведенням даних боржника, номера і дати договору, а також складових заборгованості. Таким чином, на момент включення цієї вимоги до Реєстру зобов`язання ОСОБА_1 вже існувало, а саме право вимоги було визначене конкретно.

Виконання першого договору факторингу підтверджується також платіжною інструкцією від 29 вересня 2022 року, згідно з якою ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» перерахувало первісному кредитору 6 715 839,49 грн із призначенням платежу «Фінансування згідно реєстру, Договір факторингу № 025-040122 від 04.01.2022». У сукупності договір факторингу, Реєстр прав вимог та платіжний документ підтверджують перехід права вимоги до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС».

Надалі, 27 квітня 2026 року, між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» укладено договір факторингу № 27/04/26-02. Відповідно до пункту 3.1.3 цього договору право вимоги переходить до фактора з моменту підписання договору та відповідного Реєстру прав вимог.

У Реєстрі прав вимоги № 27/04/26_2 право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 74777916 зазначено під № 1876. Факт передання документації оформлено актом приймання-передачі, а оплатність операції підтверджується наданими платіжними документами.

Отже, надані позивачем договори факторингу, відповідні Реєстри прав вимог, акт приймання-передачі документації та платіжні документи у своїй сукупності підтверджують безперервний перехід права вимоги за договором позики № 74777916 від первісного кредитора до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», а надалі – до ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ».

Щодо розміру процентів, які позивач просить стягнути за договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2.1-2.3 договору сума позики становить 4 000,00 грн, строк позики (строк договору) - 64 дні, базова фіксована процентна ставка - 1,6 % на день. Договором встановлено чотири платежі по 1 711,88 грн із кінцевою датою платежу 07 березня 2022 року та зазначено орієнтовну загальну вартість позики у розмірі 6 847,52 грн.

У Додатку № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною, наведено таблицю обчислення загальної вартості кредиту та графік платежів. Згідно з цією таблицею загальна сума процентів за 64-денний строк становить 2 847,52 грн: 1 024,00 грн за перший розрахунковий період, 847,84 грн - за другий, 626,72 грн - за третій та 348,96 грн - за четвертий. Загальна сума платежів за договором становить 6 847,52 грн, із яких 4 000,00 грн - сума позики та 2 847,52 грн - проценти.

Саме по собі зазначення загальної вартості позики як орієнтовної не означає, що її розмір за жодних обставин не може змінюватися. Однак можливість визначення іншого розміру процентів повинна випливати з погоджених сторонами умов договору, зокрема з установленого порядку нарахування та зміни процентів.

Пунктом 4 договору прямо передбачено, що проценти нараховуються на залишок позики згідно з Графіком платежів за кожний день користування позикою. При цьому договір не містить положення, за яким у разі невнесення чергового ануїтетного платежу передбачений графіком залишок позики не зменшується для цілей нарахування процентів, а проценти надалі підлягають перерахунку на всю первісну суму 4 000,00 грн.

Пункт 5.3 договору у разі невнесення платежу надає позикодавцю право ініціювати списання коштів із банківського рахунку позичальника в рахунок погашення заборгованості, однак не передбачає зміни способу нарахування процентів чи їх перерахунку на незмінну первісну суму позики. Інших умов договору, які б у разі прострочення чергового платежу дозволяли змінити погоджений Графік платежів судом не встановлено.

Положення пунктів 16 та 17 договору також не дають підстав для такого перерахунку. Пункт 16 встановлює наслідки користування позикою понад визначений договором строк, якщо сума позики не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, та передбачає можливість нарахування пені. Пункт 17 передбачає процентну ставку за понадстрокове користування лише для випадку, коли сума позики перевищує одну мінімальну заробітну плату. Сума позики становить 4 000,00 грн і на дату укладення договору не перевищувала розміру однієї мінімальної заробітної плати. Отже, пункт 17 до спірних правовідносин не застосовується.

Суд також враховує, що в пункті 5.2 договору відповідач підтвердила ознайомлення саме з Правилами надання грошових коштів у позику на умовах ануїтету. Водночас до матеріалів справи позивачем долучено Правила, затверджені наказом № 14/05/2021 від 14 травня 2021 року, які мають іншу назву та регулюють надання коштів «на умовах повернення позики в кінці строку позики». Отже, надані позивачем Правила стосуються іншого виду кредитного продукту та не можуть самі по собі змінювати погоджені сторонами умови саме ануїтетного договору № 74777916.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить, що з 03 січня 2022 року по 24 лютого 2022 року проценти нараховувалися по 64,00 грн щоденно, тобто як 1,6 % від незмінної суми 4 000,00 грн, незважаючи на передбачене договором поетапне погашення тіла позики за ануїтетним графіком. Таким чином, цей розрахунок ґрунтується на іншому способі визначення процентів, ніж безпосередньо погоджений сторонами у Графіку платежів.

З 25 лютого 2022 року по 24 квітня 2022 року проценти за розрахунком позивача не нараховувалися, а з 25 квітня 2022 року по 25 травня 2022 року вони нараховувалися переважно по 39,80 грн за день. Водночас договір не містить правової підстави такого нарахування після первісно визначеного строку кредитування.

Після спливу строку кредитування право кредитодавця нараховувати проценти за статтею 1048 ЦК України як плату за правомірне користування позикою припиняється. Такий висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц і підтверджений постановою від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16. При цьому сторони можуть погодити проценти за період прострочення як міру відповідальності відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, однак це має випливати зі змісту договору.

За таких обставин суд виходить із погодженого сторонами Графіка платежів та Додатка № 1 до договору, за якими сума процентів за встановлений договором 64-денний строк становить 2 847,52 грн. Належних договірних підстав для визначення процентів у більшому розмірі або їх нарахування поза межами укладеного сторонами договору позивачем не доведено.

Отже, вимога про стягнення процентів підлягає задоволенню в сумі 2 847,52 грн. У задоволенні вимоги про стягнення решти 1 760,09 грн процентів (4 607,61 грн - 2 847,52 грн) слід відмовити.

Щодо судових витрат суд виходить з такого.

Позивач сплатив 2 662,40 грн судового збору. Оскільки позов задоволено на суму 6 847,52 грн із заявлених 8 607,61 грн, тобто на 79,55 %, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню 2 117,94 грн судового збору.

Витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн підтверджені договором про надання правової допомоги № ДО-20260202/001 від 02 лютого 2026 року, прайс-листом, заявкою № 586, актом № 586, у яких за цією справою визначено 1 500,00 грн за консультацію з вивченням документів та 3 500,00 грн за складання позовної заяви, а також платіжним документом про оплату правової допомоги за відповідним договором. Заявлені послуги пов`язані з розглядом цієї справи. Таким чином вказані витрати підлягають розподілу пропорційно задоволеним вимогам, що становить 3 977,50 грн (5 000,00 х 79,55 %).

Позивач також заявив 381,74 грн витрат на підготовку, комплектування та поштове направлення документів відповідачу. Їх склад і вартість підтверджені договором із ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ», додатком з розрахунком вартості одного комплекту, актом наданих послуг та описом вкладення. Витрати на поштове направлення копій процесуальних документів є витратами, пов`язаними з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до нього (пункт 4 частини третьої статті 133 ЦПК України). Аналогічний підхід щодо поштових витрат висловлено Верховним Судом у додаткових постановах від 20 вересня 2022 року у справі № 756/11978/16-ц та від 18 вересня 2023 року у справі № 759/5806/20.

З огляду на часткове задоволення позову з відповідача підлягає стягненню 303,67 грн (381,74 х 79,55 %) таких витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: 02154, м. Київ, проспект Соборності, буд. 30-А, приміщення 321) заборгованість за договором позики № 74777916 від 03 січня 2022 року у розмірі 6 847 (шість тисяч вісімсот сорок сім) гривень 52 копійки.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: 02154, м. Київ, проспект Соборності, буд. 30-А, приміщення 321) 2 117 (дві тисячі сто сімнадцять) гривень 94 копійки судового збору, 3 977 (три тисячі дев`ятсот сімдесят сім) гривень 50 копійок витрат на професійну правничу допомогу, 303 (триста три) гривні 67 копійок витрат, пов`язаних із підготовкою, комплектуванням та направленням документів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя С. Л. Трасковський