Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №675/1457/26 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1457/26

Провадження № 2/675/1328/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

"05" жовтня 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області у складі: головуючого - судді Трасковського С.Л., за участю секретаря судового засідання Тітарчук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 72637615 від 10 листопада 2022 року.

Позивач просить стягнути з відповідача 22 000,00 грн заборгованості, з яких 5 500,00 грн — основна сума боргу та 16 500,00 грн — проценти за користування позикою, а також 2 662,40 грн судового збору, 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 381,74 грн витрат, пов`язаних із підготовкою, комплектуванням і направленням документів відповідачу.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10 листопада 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як позикодавцем та відповідачем в електронній формі було укладено договір позики № 72637615.

Позивач посилається також на набуття ним права вимоги за двома договорами факторингу. Первісний кредитор ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступив право вимоги ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 033-030423 від 03 квітня 2023 року. Надалі ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Сіті Колект» за договором факторингу № 27/04/26-02 від 27 квітня 2026 року.

Ухвалою суду від 08 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

До позовної заяви долучено клопотання позивача про слухання справи за відсутності його представника за наявними у справі матеріалами. Також позивач дав згоду на ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, з клопотаннями до суду не звертався. Крім того, від нього не надходило заяв по суті справи.

Відповідно до положень частини четвертої статті 223, статей 280-284 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у порядку заочного розгляду

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 1-4 статті 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до змісту частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

10 листопада 2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як позикодавцем та відповідачем в електронній формі було укладено договір позики № 72637615.

За умовами договору відповідачу надано позику в розмірі 5 500,00 грн строком на 30 днів. Дата надання позики – 10 листопада 2022 року, дата її повернення – 10 грудня 2022 року. Базова фіксована процентна ставка становить 2,5 % на день. Договором також зазначено процентну ставку за понадстрокове користування позикою та пеню в розмірі 2,70 % на день із застереженням про їх незастосування в період карантину. Орієнтовна загальна вартість позики за договором визначена в сумі 9 625,00 грн.

У Додатку № 1 до договору - таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача визначено, що станом на дату повернення позики 10 грудня 2022 року позичальник мав сплатити 9 625,00 грн, із яких 5 500,00 грн – сума позики та 4 125,00 грн – проценти за 30 днів користування нею.

Договір містить персональні дані відповідача, реквізити електронного платіжного засобу відповідача та відомості про підписання договору електронним підписом – одноразовим ідентифікатором. Електронна позначка часу свідчить про підписання договору 10 листопада 2022 року.

Факт надання позики підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес», відповідно до якої 10 листопада 2022 року завершено платіжну операцію на суму 5 500,00 грн на користь ОСОБА_1 із використанням електронного платіжного засобу, реквізити якого зазначені у договорі.

Доказів того, що відповідач здійснював платежі в рахунок погашення заборгованості суду не надано.

До позовної заяви додано індивідуальний розрахунок заборгованості, відповідно до якого позивач визначив заборгованість у загальному розмірі 22 000,00 грн, із яких 5 500,00 грн – основний борг та 16 500,00 грн – проценти.

Позивач посилається також на набуття ним права вимоги за двома договорами факторингу. Первісний кредитор ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступив право вимоги ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 033-030423 від 03 квітня 2023 року та Реєстру прав вимог № 11/04/23 від 11 квітня 2023 року, в якому вимогу до відповідача за договором № 72637615 індивідуалізовано під № 1418. На підтвердження сплати коштів за договором факторингу позивачем надано копію платіжної інструкції №1278 від 06.06.2024.

Надалі ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Сіті Колект» за договором факторингу № 27/04/26-02 від 27 квітня 2026 року та Реєстром прав вимоги № 27/04/26_2, у якому право вимоги до ОСОБА_1 зазначене під № 1512. Факт перерахування коштів за договором факторингу підтверджується копією платіжної інструкції №1451 від 27.04.2026.

Відповідно до вказаних документів позивач отримав право вимоги 5 500,00 грн основного боргу, 16 500,00 грн процентів за користування, а всього 22 000,00 грн загальної заборгованості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

На підставі частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

У наданих позивачем документах міститься відмітка про те, що підпис позичальника накладений в електронному вигляді шляхом одноразового ідентифікатора.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У статті 11 цього Закону передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 вказаного Закону).

Згідно з частинами 1 і 2 статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Враховуючи приписи чинного законодавства, а також наведені письмові докази, суд вважає, що договір № 72637615 містить дані сторін, суму позики, строк користування нею, процентну ставку, дату повернення коштів, реквізити електронного платіжного засобу та електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором. Фактичне перерахування відповідачу 5 500,00 грн підтверджене документом надавача платіжних послуг, у якому зазначено той самий платіжний засіб, що й у договорі.

Відомостей про повернення відповідачем основної суми позики матеріали справи не містять.

За таких обставин вимога про стягнення 5 500,00 грн основного боргу є обґрунтованою.

Щодо належності позивачеві права вимоги суд враховує, що надані договори факторингу, реєстри прав вимоги та індивідуальні витяги містять дані відповідача, РНОКПП, номер договору та суму заборгованості. Отже, у сукупності надані документи підтверджують перехід до позивача права вимоги за спірним договором.

Щодо розміру процентів, які позивач просить стягнути за договором, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2.1–2.3 договору сума позики становить 5 500,00 грн, строк позики (строк договору) – 30 днів, базова фіксована процентна ставка – 2,5 % на день. Датою повернення позики визначено 10 грудня 2022 року. Пунктом 4 договору передбачено, що проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення позики, на її залишок.

У Додатку № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною, сторони визначили загальну вартість кредиту та розмір платежу на дату повернення позики. Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту, 10 грудня 2022 року позичальник мав сплатити 9 625,00 грн, з яких 5 500,00 грн – сума позики та 4 125,00 грн – проценти за 30 днів користування нею. Отже, безпосередньо підписаними сторонами договором та Додатком № 1 визначено як строк користування коштами, так і розмір плати за користування ними протягом цього строку.

Пунктом 6 договору передбачено право позичальника продовжити строк користування позикою (пролонгація). Водночас таке продовження здійснюється за зверненням позичальника через особистий кабінет шляхом укладення додаткової угоди, яка щоразу підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора. Доказів укладення між сторонами такої додаткової угоди матеріали справи не містять. Тому встановлений договором строк користування позикою закінчився 10 грудня 2022 року.

Окремо договором урегульовано наслідки користування позикою понад установлений строк. Так, пунктом 17 передбачено, що у разі, якщо сума позики не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування нею понад установлений договором строк позикодавець має право у визначених договором випадках нараховувати пеню. Натомість відповідно до пункту 18 договору процентна ставка за понадстрокове користування позикою застосовується за умови, якщо сума позики перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати.

На дату укладення договору розмір мінімальної заробітної плати становив 6 700,00 грн, тоді як сума наданої відповідачу позики — 5 500,00 грн. Отже, передбачена пунктом 18 договору умова для нарахування процентів за понадстрокове користування позикою у спірних правовідносинах не настала. Крім того, у пункті 2 договору прямо зазначено, що визначена договором ставка 2,70 % на день за понадстрокове користування позикою не застосовується в період карантину, який на той час був встановлений.

Щодо посилання позивача на Правила надання грошових коштів у позику суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, яким вказано, що умови та правила, які не містять підпису позичальника і щодо яких не встановлено, що саме з відповідною їх редакцією позичальник був ознайомлений та погодився під час укладення договору, не можуть самі по собі розцінюватися як погоджена сторонами частина договору та бути підставою для стягнення процентів чи інших платежів.

Пункт 5.3 договору містить підтвердження позичальника про ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у позику на умовах повернення позики в кінці строку позики, а пунктом 27 договору передбачено, що інші умови правочину регулюються Правилами. Водночас наданий позивачем примірник Правил, затверджений наказом № 18/07/2022 від 18 липня 2022 року, підпису відповідача не містить, а матеріали справи не містять доказів, які б давали змогу достовірно встановити, що саме ця редакція Правил була надана відповідачу під час укладення договору та погоджена ним як його складова.

За таких обставин положення наданих позивачем Правил не можуть самостійно встановлювати для відповідача грошові зобов`язання у більшому обсязі, ніж той, що безпосередньо випливає з підписаних сторонами договору та Додатка № 1. Тому при визначенні строку користування позикою, розміру процентної ставки, суми процентів та наслідків невиконання зобов`язання суд виходить насамперед із індивідуально погоджених сторонами умов цих документів. Посилання на положення Правил щодо можливості нарахування процентів після спливу первісного строку позики саме по собі не створює підстав для збільшення обсягу грошового зобов`язання відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України припиняється після спливу погодженого сторонами строку кредитування.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила, що після настання прострочення можуть нараховуватися не проценти за правомірне користування коштами відповідно до статті 1048 ЦК України, а проценти як міра відповідальності відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, якщо їх розмір погоджено сторонами. У разі неоднозначності умов договору щодо правової природи відповідних процентів такі умови підлягають тлумаченню, а сумнів – вирішенню із застосуванням принципу contra proferentem, тобто проти сторони, яка сформулювала відповідну умову.

Оцінюючи з урахуванням наведеного заявлену позивачем суму процентів, суд установив, що 16 500,00 грн розраховані за базовою ставкою 2,5 % на день — по 137,50 грн щоденно. За погоджений сторонами 30-денний строк користування позикою сума таких процентів становить 4 125,00 грн, що повністю відповідає Додатку № 1 до договору. Решта 12 375,00 грн нарахована позивачем за тією самою базовою ставкою 2,5 % ще протягом 90 днів після закінчення строку договору. Отже, ця сума фактично є продовженням нарахування процентів за статтею 1048 ЦК України поза межами погодженого сторонами строку кредитування. Водночас 12 375,00 грн не є процентами за понадстрокове користування за ставкою 2,70 % на день, оскільки така ставка передбачена пунктом 18 договору лише для позики, розмір якої перевищує одну мінімальну заробітну плату, тоді як сума позики відповідача становила 5 500,00 грн. Крім того, самим договором передбачено незастосування цієї ставки в період карантину. Не є спірна сума і процентами як мірою відповідальності за статтею 625 ЦК України, оскільки такого характеру нарахування з умов договору не випливає, а позивач прямо зазначив у позові, що інфляційні втрати, три проценти річних та інші платежі, які є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання, до стягнення не заявляє. За таких обставин обґрунтованими є проценти лише за погоджений сторонами 30-денний строк у сумі 4 125,00 грн, а правові та договірні підстави для стягнення нарахованих після 10 грудня 2022 року 12 375,00 грн відсутні. Тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в частині стягнення 5 500,00 грн основного боргу та 4 125,00 грн процентів, усього 9 625,00 грн.

Щодо судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позов задоволено на 9 625,00 грн із заявлених 22 000,00 грн, тобто на 43,75 %.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 164,80 грн судового збору (тобто 43,75 % від 2 662,40 грн).

Позивач заявив до стягнення 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження цих витрат надано договір про надання правової допомоги № ДО-20260202/001 від 02 лютого 2026 року, прайс-лист, заявку № 588 та акт № 588. Заявкою та актом за цією справою передбачено 4 000,00 грн за усну консультацію з вивченням документів та 8 000,00 грн за складання позовної заяви.

Водночас відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 43,75 %, витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу у тій самій пропорції.

Таким чином, із заявлених 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 250,00 грн.

Позивач також заявив 381,74 грн витрат на підготовку, комплектування та поштове направлення документів відповідачу. Їх склад і вартість підтверджені договором із ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ», додатком з розрахунком вартості одного комплекту, актом наданих послуг та описом вкладення. Витрати на поштове направлення копій процесуальних документів є витратами, пов`язаними з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до нього (пункт 4 частини третьої статті 133 ЦПК України). Аналогічний підхід щодо поштових витрат висловлено Верховним Судом у додаткових постановах від 20 вересня 2022 року у справі № 756/11978/16-ц та від 18 вересня 2023 року у справі № 759/5806/20.

З огляду на часткове задоволення позову в розмірі 43,75 % із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 167,01 грн таких витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики — задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: 02154, м. Київ, проспект Соборності, буд. 30-А, приміщення 321) заборгованість за договором позики № 72637615 від 10 листопада 2022 року у розмірі 9 625 (дев`ять тисяч шістсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок,

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: 02154, м. Київ, проспект Соборності, буд. 30-А, приміщення 321) 1 164 (одну тисячу сто шістдесят чотири) гривні 80 копійок судового збору, 5 250 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, 167 (сто шістдесят сім) гривень 01 копійку витрат, пов`язаних із підготовкою, комплектуванням та направленням документів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя С. Л. Трасковський