Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №947/34020/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

Справа № 947/34020/26

Провадження № 3/947/3310/26

06.10.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м.Одеси Борщов І.О., розглянувши у приміщені суду справу про адміністративне правопорушення за протоколом серія ЕПР1 №734873 від 02.08.2026, складений інспекторами УПП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Бондар В.А., щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 01.08.2026 року, близько 23:20, навпроти буд.24 по вул.Академіка Корольова в м.Одесі, будучи причетною до ДТП, керувала транспортним засобом Nissan Altima, державний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушила вимоги п.2.9.а «Правил дорожнього руху України». Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за згодою особи за допомогою приладу газоаналізатору Drager 7510, прилад ARLM-0378. Результат тесту виявився позитивним та показав 0,41 проміле, тест 1334.

Дії ОСОБА_1 інспектором поліції були кваліфіковані за ч.1 ст.130 КпАП України.

ОСОБА_1 до суду не з`явилася. Про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. Клопотань не надала.

Згідно ст.268 КпАП України явка особи, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення, у вказаній категорії справ не є обов`язковою, а тому протокол розглянуто без її участі.

Разом з тим, ОСОБА_1 подала письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, в яких зазначила, що категорично не погоджується з обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення. Вона, будучи причетною до ДТП, не оспорювала факту керування транспортним засобом. Під час фіксування працівниками поліції правопорушення та складання протоколу, вона зазначила, що вживала коктейль, однак, він був безалкогольним, і у неї не виникало будь яких сумнівів у реакції вимірювального приладу, оскільки вона була впевнена в його нульовому показнику.

Разом з тим, після того як спецприлад виміряв кількість алкоголю в крові та показав результат 0,41 проміле, вона засумнівалася в об`єктивності дій працівників поліції, оскільки не вживала того вечора будь-яких напоїв із вмістом алкоголю. При цьому прилад показав такий результат з четвертої спроби. Вона відмовилася проїхати з поліцейськими в медичний заклад, оскільки не довіряла їм. Однак, для того, щоб довести, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення вона не була у стані алкогольного сп`яніння, вона відразу після складання протоколу попрямувала у медичний заклад КПН «ООМЦПЗ» OOP де 02.08.2026 року о 01:40 год. лікарем було встановлено, що під час огляду ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння не виявлено, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 02.08.2026 року на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи №002634, складеному о 01:40 год. 02.08.2026 року (оригінал висновку додається).

З урахуванням вищезазначених обставин, беручи до уваги, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що вона керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 просить провадження у справі про притягання її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України у зв`язку з відсутністю складу і події вказаного адміністративного правопорушення.

Згідно ст.278 КпАП України під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішується питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи зібрані необхідні додаткові матеріали, які мають значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заперечення ОСОБА_1 , надані нею документи, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 за подіями від 01.08.2026, які описані в протоколі про адміністративне правопорушення, складу і події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, оскільки належних і допустимих доказів її вини не надано.

Наведені ОСОБА_1 доводи про те, що вона під час керування транспортним засобом не перебувала в стані алкогольного сп`яніння, знайшли своє підтвердження.

Відповідно до положень ст.1 КпАП України, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст.247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ст.245 КпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона, адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.251 КпАП України обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Верховний Суд у справі №338/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст.251 КпАП України працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.

Відповідно до вимог ст.ст.31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що на місті правопорушення свідки не залучались, але проводилась відеофіксація портативним відеореєстратором.

Судом був досліджений наявний в матеріалах справи CD-диск з відеозаписом певних подій та інші документи, долучені працівником поліції до протоколу, які стали підставою для складання адміністративного протоколу за ч.1 ст.130 КпАП України відносно ОСОБА_1 .

З відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що працівниками поліції під час оформлення ДТП за участю ОСОБА_1 , працівники поліції в порушення відомчої інструкції не назвали водієві ознаки алкогольного сп`яніння, які у неї виявляються. На пропозицію пройти вимірювання на місці за допомогою газоаналізатору водій погодилася, заявивши, що алкогольні напої не вживала, а випила безалкогольний коктейль.

Вимірювання здійснювалося чотири рази, після чого прилад показав результат 0,41 промілі. При цьому кожного разу мундштук не мінявся, а використовувався той самий, який був вставлений у прилад першого разу.

Після вимірювання поліцейський знов ж таки у порушення відомчої інструкції, яка регламентує порядок направлення водіїв транспортних засобів на медичне обстеження, не запитав ОСОБА_1 , чи погоджується та з результатами вимірювання.

Незважаючи на те, що поліцейський запропонував ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу для дослідження, працівник поліції не оформив направлення водія до медичного закладу для проходження медичного огляду до закладу охорони здоров`я. Такого документу в матеріалах справи немає.

Після чого починається процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення.

В своїх письмових запереченнях ОСОБА_1 таку свою поведінку, а саме, відмову проїхати до медичного закладу, пояснила тим, що вона була здивована тим, що прилад Драгер під час вимірювання показав стан алкогольного сп`яніння, оскільки вона алкогольні напої не вживала, а коктейль, який вона випила був безалкогольним. Вона відразу засумнівалася в об`єктивності дій працівників поліції. Вона відмовилася проїхати з поліцейськими в медичний заклад, оскільки не довіряли їм. Однак, для того, щоб довести, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення вона не була у стані алкогольного сп`яніння вона відразу після завершення процедури складання протоколу, незважаючи на відсутність у неї направлення на медичний огляд, попрямувала у медичний заклад КПН «ООМЦПЗ» OOP де 02.08.2026 року о 01:40 год. лікарем було встановлено, що під час огляду ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння не виявлено, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду, з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 02.08.2026 року на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи №002634, складеному о 01:40 год. 02.08.2026 року.

Відповідно до пункту 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року N23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Згідно з ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року N5-рпу2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягнення особи до відповідальності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. Отже, відповідно до чинного законодавства України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.7 КУАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

В силу положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, уповноважені поліцейські не дотримались встановленого законом та відомчих інструкцій порядку фіксації правопорушення, збирання і оформлення доказів.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов`язок довести вину особи, який передбачений ч.2 ст.6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що у ОСОБА_1 фактично не були виявленні ознаки алкогольного сп`яніння і не були озвучені їх водієві; відсутність згоди водія з результатами проходження дослідження на місці; відсутність письмового направлення до медичного закладу для медичного обстеження на стан сп`яніння, то на підставі правової доктрини «отруєного дерева» наступні здобуті поліцейськими докази, такі як протокол про адміністративне правопорушення та результати самого вимірювання - визнається недопустимими доказами і на них суддя не ґрунтує судове рішення.

Крім того, відсутність у ОСОБА_1 стану алкогольного сп`яніння, підтверджується висновком лікаря-нарколога медичного закладу КПН «ООМЦПЗ» OOP №002634, складеного о 01:40 год. 02.08.2026 року, за наслідками проведеного дослідження за само зверненням ОСОБА_1 відразу після складання на неї протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КпАП України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02),«Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, необхідно виходити з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Інші докази: довідки інспектора ВАП УПП в Одеській області про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія та відсутності у неї адміністративних стягнень за ст.130 КпАП України, несуть інформаційних характер та приймаються судом до уваги, але ці документи не свідчать про вчинення водієм адміністративного правопорушення.

Більш того, після добровільного проходження ОСОБА_1 тесту на алкогольне сп`яніння, DRAGER ALCOTEST показав результат 0,41 проміле, при допустимій нормі 0,20 проміле, що може бути похибкою через відповідну калібровку приладу або його технічних характеристик.

Так, згідно до технічних характеристик приладу «Drager Alkotest», похибка становить: до 0,50 мг/л - 0,008 мг/л; до 1,00 проміле становить 0,017 проміле.

Окрім того, границі допустимої норми похибки в робочих умовах (від -5 градусів за Цельсієм до +50 градусів за Цельсієм) складають:

-абсолютна похибка ± 0,04% - у діапазоні від 0 до 0,4%;

-відносна похибка ± 10% - у діапазоні понад 0,4%.

Дане узгоджується із технічними характеристиками газоаналізатора Drager Alcotest ARLM 0414, який є моделлю пристрою Drager Alcotest.

Пунктом 7 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Згідно до технічних характеристик приладу «Drager Alkotest», границі допустимої похибки під час експлуатування приладу можуть складати +/- 0,06 проміле - у діапазоні від 0 до 0,8 проміле.

Аналогічні висновки містяться в Постановах Вінницького апеляційного суду: справа №137/1349/21 провадження №33/801/42/2022, справа 127/9016/22 провадження № 33/801/411/2022, справа N127/7836/22 провадження №33/801/484/2022.

Відтак, коли у водія були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, показники тесту склали 0,41 проміле, що згідно норм міжнародного законодавства є природною нормою алкоголю у повітрі, що видихається, винуватість водія у порушенні п.2.9.а Правил дорожнього руху є недоведеною поза розумним сумнівом.

З урахуванням вимог п.22.Розділу III Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", встановлені обставини, які позбавляють можливість визнати результати огляду за допомогою газоаналізатору "DRAGER ALCOTEST", як беззаперечний доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і дають підстави дійти висновку про те, що стан алкогольного сп`яніння останньої у визначеному законом порядку встановлений не був.

При таких даних поза розумним сумнівом в діях ОСОБА_1 не вбачається сукупності обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. А тому відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.221, 283, 284 КпАП України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Визнати невинуватою ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.

На підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, закрити за відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції протягом десяти діб з моменту її винесення.

Суддя Борщов І. О.