Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №947/37849/26 — Київський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 947/37849/26

Провадження № 3/947/3659/26

06.10.2026 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Іванчук В.М., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.126 ч.5 КУпАП (протокол серії ЕПР1 № 759696 від 31.08.2026 року) –

ВСТАНОВИВ:

31.08.2026 року о 11:10 год., за адресою: м. Одеса, вул. Костанді, біля будинку № 3, водій ОСОБА_1 (далі – особа, що притягується до адміністративної відповідальності), керував автомобілем марки «ЗАЗ», номерний знак НОМЕР_1 , при цьому не маючи права керуванням транспортними засобами, повторно протягом року.

За таких обставин, особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.2.1 «Правил дорожнього руху» України, за що відповідальність передбачена за ч.5 ст.126 КУпАП.

На підставі вищезазначеного, оцінюючи отримані в суді докази, дослідивши матеріали справи, суд обґрунтовано приходить до висновку, що в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

В судове засідання особа, що притягується до адміністративної відповідальності не з`явилася, про дату та час судового розгляду була повідомлена завчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила.

З огляду на вищезазначене, з урахуванням вимог статті 268 КУпАП, суд доходить висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за умови її належного повідомлення про дату, час і місце судового розгляду та відсутності поважних причин неявки.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталена практика Європейського суду з прав людини є складовою національного законодавства України та підлягають обов`язковому застосуванню судами як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право на справедливий суд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не виключає можливості встановлення державами-учасницями певних процесуальних правил, у тому числі обмежень і заборон, спрямованих на забезпечення належного перебігу судового розгляду. Такі процесуальні обмеження визнаються допустимими за умови, що вони переслідують легітимну мету, є пропорційними поставленій цілі та не позбавляють особу самого змісту права на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці послідовно наголошує, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати регулюванню з боку держави. Запровадження процесуальних вимог, зокрема щодо строків звернення до суду, порядку участі у судовому засіданні, форми подання процесуальних документів, є виправданим за умови, що такі вимоги мають законну мету, не є надмірними та не зводять нанівець саму сутність права на судовий захист.

Однією з ключових складових права на справедливий судовий розгляд є дотримання принципу розумного строку розгляду справи. У практиці Європейського суду з прав людини неодноразово підкреслювалося, що держава зобов`язана організувати свою судову систему таким чином, щоб забезпечити ефективний та своєчасний розгляд справ з урахуванням складності провадження, поведінки сторін, дій органів державної влади, а також значення справи для особи, яка притягається до відповідальності.

Водночас обов`язок забезпечення розумних строків судового розгляду покладається не лише на державу, але й на учасників судового провадження. Усталена практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що сторони повинні проявляти належну процесуальну сумлінність і активність, зокрема своєчасно з`являтися у судові засідання, цікавитися перебігом розгляду своєї справи, використовувати процесуальні права добросовісно та не вдаватися до дій, спрямованих на штучне затягування провадження.

Європейський суд з прав людини також послідовно зазначає, що процесуальні гарантії, передбачені Конвенцією, не можуть тлумачитися як підстава для зловживання правом на судовий захист. У випадках, коли поведінка сторони свідчить про навмисне ігнорування судових викликів, ухилення від участі у розгляді справи або інше недобросовісне використання процесуальних прав, держава вправі застосовувати відповідні процесуальні механізми з метою забезпечення ефективності правосуддя. Такі обмеження визнаються сумісними з вимогами статті 6 Конвенції за умови їх пропорційності та збереження суті права на справедливий суд.

З урахуванням наведеного, а також з метою дотримання принципу розумного строку розгляду справи та недопущення зловживання процесуальними правами, суд вважає, що розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у даному випадку не порушує її права на справедливий судовий розгляд та відповідає вимогам національного законодавства і стандартам, сформованим у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, вина особи, що притягується до адміністративної відповідальності також підтверджуються зібраними в порядку ст.251 КУпАП доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу.

Суд при накладенні стягнення враховує: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, а також те, що дії правопорушника були направлені на порушення безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки автомобіля.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Беручи до уваги обставини та наслідки, які були спричинені внаслідок порушення «Правил дорожнього руху України», суд вважає, з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами необхідним і достатнім стягненням для правопорушника буде доцільним накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП та п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з особи, що притягується до адміністративної відповідальності судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665, 60 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 21, 33-35, 40-1, ч.5 ст.126, 221, 283, 384, КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років.

Стягнути ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2026 року, що складає 665, 60 (шістсот шістдесят п`ять) гривень (шістдесят) копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення (ст.307 КУпАП).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси.

Постанова пред`являється до виконання протягом трьох місяців.

Суддя Київського районного

суду м. Одеси Іванчук В. М.