Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №670/616/26 — Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/616/26

Провадження № 3/670/123/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року селище Віньківці

Суддя Віньковецького районного суду Хмельницької області Мамаєв В.А., розглянувши матеріали, які надійшли із Головного управління ДПС у Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької області, громадянина України, директора ТОВ «ПОДІЛЛЯ ТРАНС НАФТА», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 18.08.2026 року № 3062/10/22-01-07-08 перевіркою встановлено порушення:

1. п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями), п. 2, п. 3 розділу III П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Мінфіну від 07.02.2013 № 73, п. 5.5 розділу II П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 року № 39, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за № 161/4382, п. 11, п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (із змінами та доповненнями), п. 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306; п. 5 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2637149 грн, в тому числі за 1 квартал 2022 року в сумі 1399180 грн, за півріччя 2022 року в сумі 1547265 грн, за три квартали 2022року в сумі 1717835 грн, за 2022 рік в сумі 1717835 грн, за 2023 рік в сумі 442686 грн, за 2024 рік в сумі 476629 грн;

2. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.4.4 п. 140.4 ст. 140 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2026 року в сумі 177795 грн;

3. п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пп.«а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 6 розділу III, пп. 1, 2 п. 3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за № 159/28289, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 66333 грн, в тому числі за листопад 2022 року в сумі 66333 грн;

4. п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пп.«а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 6 розділу III, пп. 1, 2 п. 3 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за № 159/28289, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларацій з ПДВ) за березень 2026 року в сумі 15737 грн;

5. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу України, п. 8, п. 15 наказу Мінфіну від 31.12.2015, № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, в результаті чого не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну на суму, розраховану виходячи з перевищення балансової (залишкової) вартості основних засобів над фактичними цінами їх постачання, а саме: - 31.07.2024 на обсяг постачання без ПДВ 78687,59 грн, ПДВ 15737,52 гривень;

6. п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 розділу V Податкового Кодексу України, п. 3, п. 5 наказу Мінфіну від 31.12.2015, № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, в результаті чого не виписано (оформлено) податкові накладні та не зареєстровано їх в ЄРПН протягом граничного строку, які підлягають наданню отримувачам (покупцям) на суму бюджетних коштів, що надійшли на поточний рахунок за постачання товарів/послуг на загальну суму 4431880,0 грн, в т.ч. ПДВ 571210,92 гривень;

7. п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 89 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, п. 6 Порядку № 520, п. 3, п. 5 наказу Мінфіну від 31.12.2015 № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», в результаті чого не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкові накладні за операціями, які оподатковуються за основною ставкою на загальний обсяг постачання без ПДВ в сумі 1624332,2 грн, ПДВ 270722,03 гривень;

8. п. 201.10 ст. 201, п. 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу, в результаті чого порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних на загальний обсяг постачання 28622,93 грн, в т.ч. ПДВ 5724,59 гривень;

9. п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України та пунктів 8.4, 8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, в результаті чого не подано протягом 10 робочих днів до контролюючого органу повідомлення за формою № 20-ОПП з ознакою надання інформації «1» - «Первинне надання інформації про об`єкти оподаткування» про відкриття 2 об`єктів оподаткування (автоцистерни), пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність та повідомлення за формою № 20-ОПП про закриття 2 об`єктів оподаткування (автоцистерни), пов`язаних з оподаткуванням або через які провадилась діяльність з ознакою надання інформації «6» - закриття об`єкта оподаткування», чим вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Адвокат Остапчук О.О. подав заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, у якому вказував, що у протоколі перераховано положення Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положень (стандартів) бухгалтерського обліку та підзаконних нормативних актів із наведенням результатів перевірки підприємства. Однак у протоколі не зазначено які саме дії або бездіяльність вчинив ОСОБА_1 , коли саме вчинено кожну із поставлених у вину дій, які саме обов`язки щодо здійснення відповідних бухгалтерських та податкових операцій були покладені безпосередньо на нього, які документи він особисто складав, підписував, подавав або повинен був подати. Акт податкової перевірки фіксує позицію контролюючого органу, але сам по собі не доводить винуватості особи. В судовому засідання ОСОБА_2 позицію викладену у запереченнях підтримав та просить провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Крім того, вказував, що ОСОБА_1 оскаржено Акт № 15775/22-01-07-08/43544417 від 18.08.2026 року.

За положеннями ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП фактичні дані, що стосуються справи, зокрема наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні, інші обставини, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, іншими документами.

Згідно зі ст. 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення підлягає з`ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду.

Частиною 1 статті 163-1 КУпАП передбачено відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті № 15775/22-01-07-08/43544417 від 18.08.2026 року про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ПОДІЛЛЯ ТРАНС НАФТА».

Будь-які інші докази, окрім акта перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення, складених інспектором ДПС, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові КАС ВС від 08.09.2020 року по справі № П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків.

Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, ГУ ДПС у Хмельницькій області 18.08.2026 складено протокол про адміністративне правопорушення № 3062/10/22-01-07-08.

Згідно п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України у випадку якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку.

Пунктом 58.1. статті 58 ПК України визначено, що у випадку, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (п. 56.4 ст. 56 ПК України).

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПК України).

Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V ПК України, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

В ході розгляду справи адвокатом Остапчуком О.О. надано докази оскарження ОСОБА_1 повідомлення-рішення на підставі акта документальної планової виїзної перевірки № 15775/22-01-07-08/43544417 від 18.08.2026 року.

Акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Отже, єдиною правовою підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП є наявність на момент складення такого узгодженого грошового зобов`язання згідно податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також рішення Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєв проти Росії» від 30.05.2023 року, згідно якого у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 04/8036/16-а.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР ратифіковано вказану Конвенцію.

Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 року. Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено у рішеннях ЄСПЛ у справах: «Лучанінова проти України» від 09.06.2011р. та «Швидка проти України» від 30.10.2014 р., провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальним для цілей застосування Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій вст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Тому норми Конституції України щодо презумпції невинуватості необхідно застосувати і при розгляді справ про адміністративне правопорушення.

З огляду на презумпцію невинуватості, особа яка притягається до адміністративної відповідальності, вважається невинною доти, поки інше не буде доведено в установленому законом порядку, а всі сумніви повинні трактуватися на корись особи.

Діяння повинно містити усі ознаки складу правопорушення, за відсутності хоча б однієї ознаки вважається відсутнім склад адміністративного правопорушення у цілому.

Суд розглядає справу лише в межах наявних у ній доказів.

У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Виходячи з вимог ст. 62 Конституції України, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише у разі доведення її вини в установленому законом порядку належними та допустимим доказами, що є складовою справедливого правосуддя у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини, за відсутності належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, суд доходить висновку, що наявними у справі доказами не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а тому провадження у справі необхідно закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 163-1, 247, 251, 255, 280 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду через Віньковецький районний суд.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя В.А. Мамаєв