Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №947/9209/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/9209/26

Провадження № 1-кп/947/830/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року Київський районний суд м. Одеси, в складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162480001377 від 15.11.2025 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Одеси, офіційно не працевлаштованого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 25.02.2025 року Пересипським районним судом міста Одеси за ст. 126-1 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік, ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

-27.11.2025 року, ухвалою Київського районного суду міста Одеси скасовано звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком, засудженого відправлено до місць позбавлення волі для відбування покарання у виді позбавлення волі строком на один рік;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Так, ОСОБА_4 систематично в період часу з 02.04.2025 по 14.11.2025, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинював по відношенню до своєї бабусі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 психологічне насильство, яке виразилось у висловлюваннях нецензурною лайкою, образах, погрозах фізичною розправою, штовханні, що призвело до погіршення якості життя останньої та завдало їй психологічних страждань.

Так, 02.04.2025 у 14 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 знаходячись за місцем свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, протиправно, вчинив відносно своєї бабусі ОСОБА_5 домашнє насильство психологічного характеру, яке полягало в образах, приниженнях та погрозах фізичною розправою на адресу останньої, у зв`язку з чим ОСОБА_4 відповідно до постанови Київського районного суду м. Одеси від 03.06.2025 у справі № 947/12453/25 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП України, за вчинення домашнього насильства.

Продовжуючи свої протиправні дії, 22.08.2025 о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 , знаходячись за місцем свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, протиправно, повторно вчинив відносно своєї бабусі ОСОБА_5 домашнє насильство психологічного характеру, яке полягало в криках, образах нецензурною лайкою, приниженнях та погрозах фізичною розправою на адресу останньої, у зв`язку із чим ОСОБА_4 відповідно до постанови Київського районного суду м. Одеси від 12.09.2025 у справі № 947/31996/25, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП України, за вчинення домашнього насильства.

Продовжуючи свої протиправні дії, 10.10.2025 о 17 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 знаходячись за місцем свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, протиправно, вчинив відносно своєї бабусі ОСОБА_5 домашнє насильство психологічного характеру, яке полягало в образах та приниженнях, у зв`язку із чим ОСОБА_4 відповідно до постанови Київського районного суду м. Одеси від 03.11.2025 у справі № 947/38748/25 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУПАП України, за вчинення домашнього насильства.

Будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, ОСОБА_4 висновків для себе не зробив, та 14.11.2025 о 14 годині 30 хвилин, знаходячись за місцем свого постійного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , знову ображав свою бабусю ОСОБА_5 , внаслідок чого остання звернулася з заявою до органів поліції про притягнення ОСОБА_4 до передбаченої законодавством кримінальної відповідальності.

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (CETS №210) Стамбул, 11 травня 2011 рік (далі Стамбульська конвенція), п. в ст. 3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні; також, згідно ст. 35 Стамбульської конвенції, Україна як держава учасник, вжила необхідних законодавчих заходів для забезпечення того, щоб умисна поведінка, яка полягає у вчиненні актів фізичного насильства проти іншої особи, була криміналізована, здійснено криміналізацію систематичного a саме домашнього насильства.

Як вбачається із вказаного, кожного разу окремо, а саме 02.04.2025 о 14 год. 00 хв., 22.08.2025 о 19 год. 30 хв., 10.10.2025 о 17 год. 30 хв. перебуваючи за місцем свого постійного мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи систематично, умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій вчиняв відносно своєї бабусі ОСОБА_5 домашнє насильство психологічного характеру, яке виразилось у висловлюваннях нецензурною лайкою, приниженнях, образах, погрозах фізичною розправою, за що ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні ряду адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Однак, будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, ОСОБА_4 висновків не зробив та знову 14.11.2025 о 14:30 годині вчинив відносно своєї бабусі ОСОБА_5 психологічне насильство, яке виразилося у образах та криках.

Психологічне насильство з боку ОСОБА_4 відносно ОСОБА_5 , яке виразилося у образах, криках, погрозах фізичною розправою, яке тривало з 02.04.2025 до 10.02.2026, з огляду на кількість вчинених правопорушень впродовж певного періоду часу, свідчить про систематичне домашнє насильство психологічного характеру з боку ОСОБА_4 по відношенню до його бабусі ОСОБА_5 .

Окрім цього, встановлено, що протиправні дії ОСОБА_4 були спрямовані також відносно іншої особи, з якою він перебуває у сімейних відносинах, а саме — неповнолітнього брата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якого постановою слідчого визнано потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, систематично, з початку 2025 року (більш точний час не встановлено) по 10.02.2026, знаходячись за місцем спільного проживання, а саме: АДРЕСА_1 , вчинював відносно свого брата - неповнолітнього ОСОБА_6 психологічне насильство, яке виражалося у висловлюваннях нецензурною лайкою, образах, приниженні честі та гідності, погрозах фізичною розправою. Враховуючи неповнолітній вік потерпілого, його психоемоційну вразливість та залежне становище, підозрюваний достеменно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій та їх вплив на психічний стан дитини, яка відповідно до ст. 52 Конституції України перебуває під особливою охороною та захистом держави.

Крім того, неповнолітній ОСОБА_6 03.04.2025 о 14 год. 00 хв. знаходячись за місцем свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 був безпосереднім очевидцем вчинення підозрюваним психологічного насильства відносно ОСОБА_5 , що посилювало його психологічні страждання, викликало емоційну напругу, внаслідок чого погіршилась якість його життя. Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, однак підозрюваний, усвідомлюючи присутність неповнолітнього, продовжував вчиняти домашнє насильство.

Психологічне насильство з боку ОСОБА_4 відносно ОСОБА_6 , яке виразилося у образах, криках, погрозах фізичною розправою, яке тривало з початку 2025 до 10.02.2026, з огляду на кількість вчинених правопорушень впродовж певного періоду часу, свідчить про систематичне домашнє насильство психологічного характеру з боку ОСОБА_4 по відношенню до його молодшого брата ОСОБА_6

11.02.2026 на виконання ухвали судді Київського районного суду міста Одеси від 27.11.2025, якою задоволено клопотання органу пробації про скасування звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням і направлення його для відбування призначеного покарання за вироком Пересипського (Суворовського) районного суду м. Одеси від 25.02.2025 у виді позбавлення волі строком один рік, ОСОБА_4 був поміщений до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор».

Таким чином своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками - вчинення умисного систематичного психологічного насильства щодо особи з якою перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань, а також погіршення якості життя потерпілої особи.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, визнав повністю, та пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин при обставинах викладених в обвинувальному акті, і вони повністю відповідають фактичним обставинам скоєних ним злочинів, фактичні обставини справи не оспорював та підтвердив вищеописані та встановлені судом обставини справи, а саме: він дійсно систематично в період часу з 02.04.2025 по 10.02.2026 року, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , здійснював психологічне насилля над своєю бабусею та меншим братом, їм погрожував фізичною розправою, висловлювався на їх адресу нецензурною лайкою. Коли він вживав алкогольні напої, бабуся робила йому зауваження, внаслідок чого між ними відбувалася сварка, це було неодноразово. У вчиненому кається, просив суворо його не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , матеріалів характеризуючи його особу.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ст. 126-1 КК України за кваліфікуючими ознаками – вчинення умисного систематичного психологічного насильства щодо особи з якою перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань, а також погіршення якості життя потерпілої особи.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, визнання вини, щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив кримінальних правопорушень.

З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який на обліку у психіатра та нарколога не значиться, раніше неодноразово судимий, покарання не відбув, що свідчить про те, що належних висновків він для себе не зробив та на шлях виправлення не став, враховуючи обставини які обтяжують покарання обвинуваченого, та обставини які пом`якшують покарання, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 , його перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, і йому слід призначити покарання у вигляді позбавленням волі, яке буде необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, призначення покарання ОСОБА_4 без застосування вимог ст.ст.69,75 КК України, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Пересипським районним судом міста Одеси за ст. 126-1 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік. Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.11.2025 року, скасовано звільнення з іспитовим строком, ОСОБА_4 направлено відбувати покарання в виді позбавлення волі.

Відповідно дост.71 КК України та п.25постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, то суд на підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно роз`яснень пункту 10 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, у разі засудження особи за злочин, вчинений у період не відбутого покарання за попереднім вироком, та призначення покарання, яке згідно з ч.3 ст.72 КК України за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги ст.71 КК України і призначити за сукупністю вироків остаточне покарання. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності не відбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.

Питання щодо вирішення речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 371, 373, 374, 392, 393, 395,615 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі статті 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, приєднати не відбуте покарання за вироком Пересипського районного суду м. Одеси від 25.02.2025 року в виді одного місяця позбавлення волі, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 1 (один) місяць.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 в межах кримінального провадження № 12025162480001377 від 15.11.2025 р., не обирався.

Строк відбування покарання за цим вироком ОСОБА_4 , рахувати з 05.10.2026 року.

На підставі ст. 72 КК України в строк відбуття покарання призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зарахувати ОСОБА_4 , частково відбуте покарання за попереднім вироком Пересипського районного суду міста Одеси від 25.02.2025 року, час його утримання під вартою з 10.02.2026 року по 05.10.2026 року.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1