Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №766/2553/26 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/2553/26

н/п 2/766/8472/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.

за участі секретаря Сивкович О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач у березні 2026 року звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України, у якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 08.09.1981 по 30.06.2022 року; стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 08.09.1981 по 30.06.2022 року на суму 5288,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 08.09.1981 року на посаді лаборанта лабораторії аналітичних досліджень. На підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 було звільнено з 30.06.2022 року. Під час звільнення позивачем було отримано грошовий розрахунок, проте він не включав компенсацію за 24 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період з 08.09.1981 по 30.06.2022 року.

10.09.2025 року позивач звернулася до відповідача із заявою про надання інформації щодо виплати компенсації за невикористану відпустку та проведення відповідного розрахунку, на що отримала відповідь про відсутність у підприємства первинних кадрових документів, зокрема особової справи, особових карток, журналів обліку відпусток та інших документів, необхідних для визначення кількості невикористаних днів відпустки. Відповідач зазначає, що такі документи були відсутні у зв`язку з їх втратою, про що складено відповідний акт комісії, створеної після звільнення позивача, у зв`язку з чим, на її думку, відповідач не провів належний розрахунок при звільненні та не виплатив компенсацію за невикористану відпустку.

У зв`язку з вищевикладеним позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.03.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Від сторін заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не надходило.

18.03.2026 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідача – Дьоміна С.О., який заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх необгрунтованими. Зокрема, представником відповідача зазначено, що надані позивачем довідки ОК-5 та ОК-7 не підтверджують факту невикористання саме 24 днів щорічної відпустки, оскільки містять відомості про заробітну плату та страховий стаж, а не облік використаних днів відпустки. Отже, на думку представника відповідача, позивачем не доведено ні факт невикористання відпустки, ні кількість днів, за які має бути виплачена компенсація. Крім того, відповідач зазначає, що матеріалами справи не підтверджується твердження позивача про невикористання у 2021 році 24 днів щорічної та 6 додаткових днів відпустки.

31.03.2026 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшла відповідь на відзив за підписом позивача, яка зазначає, що у 2025 році отримала трудову книжку від представника відповідача, у зв`язку із чим вважає, що кадрові та бухгалтерські документи, на підставі яких можливо здійснити розрахунок компенсації за невикористану відпустку, знищено не було.

22.05.2026 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області надійшло заперечення (на відповідь на відзив) представника відповідача – Дьоміна С.О., який вважає доводи позивача такими, що не ґрунтуються на належних і допустимих доказах, у зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Позивач, в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із необгрунтованістю.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1998 по 2022 рік перебувала у трудових відносинах з Інститутом зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук України (Інститут зрошувального землеробства, Інститут землеробства Південного регіону Української академії аграрних наук), код ЄДРПОУ: 00497242, що підтверджується Довідкою за формою ОК-5 та Довідкою за формою ОК-7 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наказом Інституту зрошувального землеробства Національної академії аграрних наук України № 110-к від 30.06.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 », звільнено з роботи лаборанта відділу первинного та елітного насінництва ОСОБА_1 з 30.06.2022 року, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Відомостей щодо необхідності здійснення виплати компенсації невикористаної щорічної основної або додаткової відпустки вказаний наказ не містить.

Відповідно до Наказу Національної академії аграрних наук України від 02.02.2022 року № 9 «Про утворення Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України», - утворюється Інститут кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00497242), Інституту рису Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00858757) та Південної державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00497816).

Згідно відповіді Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України від 04.09.2025 року за вих. № 721, надати довідку про суми, нараховані та виплачені при звільненні, надати інформацію щодо стану виплати компенсації за невикористані дні відпустки та провести відповідний перерахунок і виплати коштів, немає можливості, оскільки відсутні оригінали (належним чином завірені копії) відповідних документів, на підставі яких здійснюється точний та правильний розрахунок кількості днів невикористаних працівником щорічних відпусток.

Відповідно до Акту (протоколу) № 1 Комісії з інвентаризації документації Інституту зрошуваного землеробства НААН, складеного 24.11.2022 року Інститутом кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України, з початку повномасштабного вторгнення будівлі ІЗЗ НААН за адресою сел. Наддніпрянське м. Херсон були окуповані військовими рф. На момент складання цього Акта (Протоколу) були перевірені приміщення-кабінети відділу кадрів, бухгалтерії, архів бухгалтерії. Встановлено: 1) Відділ кадрів: повністю відсутні особові справи працівників ІЗЗ НААН, особові картки форми П2, журнали обліку руху трудових книжок, копії табелів обліку робочого часу, журнали обліку кадрових наказів, журнали обліку щорічних відпусток та накази до них, журнали обліку з основної діяльності та накази до них, журнали обліку відряджень та накази до них; 2) Бухгалтерія: повністю відсутні головні книги, бюджетна та фінансова звітність, штатні розписи, накази, оригінали табелів обліку робочого часу, листки непрацездатності, книги по нарахуванню заробітної плати, первинна документація з обліку основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, первинна документація по розрахункам з підзвітними особами, дебіторами та кредиторами, журнали реєстрації договорів на придбання товарів і послуг та самі договори, меморіальні ордери, касові книги та банківські виписки; 3) Архів бухгалтерії: повністю відсутні головні книги, бюджетна та фінансова звітність, штатні розписи, накази, оригінали табелів обліку робочого часу, листки непрацездатності, книги по нарахуванню заробітної плати, первинна документація по розрахункам з підзвітними особами, дебіторами та кредиторами, журнали реєстрації договорів на придбання товарів і послуг та самі договори, меморіальні ордери, касові книги та банківські виписки. Висновок: за період часу з моменту окупації Херсонської області та згодом м. Херсона (з 24.02.2022 року) по момент де окупації м. Херсона і частини Херсонської області (по 11.11.2022 року) військовими зс рф, які базувались в приміщеннях Інституту зрошувального землеробства НААН (сел.. Наддніпрянське) була повністю знищена бухгалтерська, кадрова, звітна, договірна документація ІЗЗ НААН, відновити яку немає технічної можливості.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов`язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

За ч. 1 ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

Стаття 10 Закону України «Про відпустки» зобов`язує роботодавця вести облік відпусток працівників.

Наказом Держкомстату України МОУ від 25.12.2009 року № 495/656 затверджено типову форму первинного обліку № П-2 «Особова картка працівника», яка є джерелом інформації про трудову діяльність працівника на конкретному підприємстві, та містить іншу кадрову інформацію в т.ч. про відпустки, заохочення, переміщення, звільнення працівника, тощо.

За п. 499 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2012 за № 578/5 особові картки працівників (у тому числі тимчасових та працюючих за сумісництвом) після звільнення зберігаються на підприємстві 75 років.

Як зазначено відповідачем, вся кадрова та бухгалтерська документація Інституту, в якому працювала позивач, була знищена ворогом в період окупації території. Відповідно відсутня фізична і технічна можливість обрахувати кількість днів щорічної основної відпустки позивача.

Водночас сам по собі факт відсутності у відповідача кадрової документації не може бути підставою для висновку про наявність у позивача невикористаних днів щорічної основної чи додаткової відпустки у заявленій ним кількості.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.

Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував, що станом на день звільнення за нею обліковувалося саме 24 календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки, а також 6 днів додаткової відпустки. Надані позивачем довідки за формами ОК-5 та ОК-7 таких відомостей не містять, оскільки відображають інформацію про страховий стаж та заробіток, з якого сплачено страхові внески, а не дані щодо кількості використаних чи невикористаних днів відпустки. При цьому наказ №110-к від 30.06.2022 року про звільнення позивача також не містить відомостей про наявність у неї невикористаних днів відпустки та необхідність виплати відповідної компенсації.

Суд також враховує, що відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустки» обов`язок ведення обліку відпусток покладається на роботодавця, а особова картка працівника містить відповідні відомості про відпустки. Разом з тим, у даному випадку відсутність такої документації у відповідача обумовлена обставинами, пов`язаними з окупацією території та знищенням кадрової і бухгалтерської документації, що підтверджується актом комісії від 24.11.2022 року. Встановлена судом обставина втрати зазначених документів унеможливлює перевірку тверджень як позивача, так і відповідача щодо фактичного використання відпусток, однак сама по собі не підтверджує доводи позивача про наявність саме 24 невикористаних днів відпустки.

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що кадрові та бухгалтерські документи щодо неї збереглися у відповідача, з огляду на те, що у 2025 році позивач отримала від представника відповідача свою трудову книжку. Водночас позивачем не долучено до матеріалів справи копії зазначеної трудової книжки, а також будь-яких документів, які б підтверджували факт її передачі позивачу представником відповідача, у тому числі із зазначенням дати, підстав та обставин такої передачі. Крім того, відсутність у матеріалах справи копії трудової книжки позбавляє суд можливості перевірити та встановити на підставі належних і допустимих доказів наявність трудових відносин між позивачем та відповідачем у період до 1998 року. Водночас довідки за формами ОК-5 та ОК-7 містять відомості лише починаючи з 1998 року, а тому самі по собі не підтверджують наявності трудових відносин у попередній період. За таких обставин посилання позивача на перебування кадрових та бухгалтерських документів у відповідача не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не можуть бути покладені в основу висновку про доведеність відповідних обставин.

Таким чином, за відсутності первинних кадрових документів та інших належних доказів суд позбавлений можливості встановити фактичну кількість невикористаних позивачем днів щорічної основної та додаткової відпустки станом на дату звільнення, а відтак і визначити розмір належної їй грошової компенсації. З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача грошової компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 5288,16 грн. є недоведеними, у зв`язку з чим підстави для їх задоволення відсутні.

Крім того, судом встановлено, що згідно з наданими позивачем довідками за формами ОК-5 та ОК-7 відомості про перебування її у трудових відносинах з Інститутом зрошуваного землеробства НААН підтверджуються лише починаючи з 1998 року, тоді як позивач просить стягнути компенсацію за невикористані дні відпустки за період з 08.09.1981 року по 30.06.2022 року. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження перебування у трудових відносинах у заявлений період з 1981 року позивачем суду не надано, у зв`язку з чим підстави для висновку про наявність у неї права на компенсацію за весь заявлений період відсутні.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а у задоволенні позовних вимог відмовлено, судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

На підставі ст. ст. 207, 526, 530, 626, 628, 633, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 274-284, 354-355 ЦПК України, ст..ст. 83, 117 КЗпП України, ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст. 10 Закону України «Про відпустки», суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України про стягнення заборгованості – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.09.2026 року

СуддяЯ. В. Шестакова