Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №650/3461/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/3461/26

Провадження № 2/650/3384/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 рокуселище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі головуючого судді Сікори О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

25 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить поновити строк позовної давності та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № L2997617 від 20 квітня 2019 року у загальному розмірі 21 255,35 грн, з яких 16 241,00 грн - заборгованість за кредитним договором, 3 551,33 грн - інфляційні втрати, 1 463,02 грн - три проценти річних. Крім того, позивач просить стягнути 2 662,40 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що у квітні 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та відповідачем в електронній формі укладено договір кредитної лінії, якому в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця присвоєно номер L2997617, а в документах кредитодавця також зазначено номер НОМЕР_1 . Позичальнику надано 7 000,00 грн кредитних коштів. Зобов`язання з повернення кредиту та сплати належних платежів у встановлений строк виконано не було.

Позивач посилається на те, що 01 липня 2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» за договором відступлення прав вимоги № 01072019 передало ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» права вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 . 25 липня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» змінило найменування на ТОВ «ВІН ФІНАНС», при цьому ідентифікаційний код юридичної особи 38750239 не змінився.

Ухвалою суду від 29 травня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

До суду надійшла заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності. Відповідач зазначає, що кредитний договір було укладено у 2019 році, після його укладення платежів не здійснювала, борг не визнавала, додаткових угод про реструктуризацію чи продовження строку виконання зобов`язань не укладала. Оскільки позов подано лише у травні 2026 року, просить застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

04 жовтня 2026 року відповідач подала через підсистему «Електронний суд» заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 та частини п`ятої статті 279 ЦПК України у випадку розгляду справи без повідомлення учасників суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Судове засідання не проводиться. Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

З довідки про ідентифікацію позичальника, спеціальних умов та додаткових угод до договору кредитної лінії вбачається, що позичальником є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , договір має номер НОМЕР_1 , а в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця - L2997617. Договір та додаткові угоди оформлено в електронній формі із застосуванням одноразових ідентифікаторів. На платіжну картку, зазначену в матеріалах ідентифікації позичальника, 20 квітня 2019 року перераховано 4 000,00 грн, 04 травня 2019 року - 1 500,00 грн, 05 травня 2019 року - 1 500,00 грн, усього 7 000,00 грн.

У спеціальних умовах договору після одержання всіх траншів визначено: надана сума кредиту - 7 000,00 грн, загальна вартість кредиту - 9 241,00 грн, дата повного погашення - 20 травня 2019 року. Отже, станом на дату належного виконання договірного зобов`язання погоджений розмір платежів складався з 7 000,00 грн основної суми кредиту та 2 241,00 грн процентів та інших платежів, що входили до погодженої загальної вартості кредиту.

Статтями 205, 207, 626, 627, 628, 638, 639 ЦК України передбачено можливість укладення договору в електронній формі. За змістом статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний у передбачений законом спосіб, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Аналогічний підхід викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

Відповідач факту укладення кредитного договору у 2019 році не заперечила; її заперечення проти позову стосуються насамперед спливу позовної давності. Відомостей про погашення кредиту матеріали справи не містять.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. За кредитним договором, відповідно до статті 1054 ЦК України, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти на умовах договору, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

З договору відступлення прав вимоги № 01072019 від 01 липня 2019 року та акта приймання-передачі реєстру боржників убачається передання ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» новому кредитору - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» - портфеля прав вимоги. У витягу з реєстру боржників до цього договору містяться дані щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , договору № L2997617, суми виданого кредиту 7 000,00 грн та загальної заборгованості 16 241,00 грн. Відповідно до статей 512, 514 ЦК України до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу.

Матеріалами державної реєстрації підтверджено, що 25 липня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38750239. Отже, позивач є належним кредитором за спірним зобов`язанням.

Разом із тим заявлений позивачем розмір договірної заборгованості 16 241,00 грн у частині її структури не відповідає поданому самим позивачем реєстру боржників. У позовній заяві вказано, що ця сума складається з 7 000,00 грн тіла кредиту та 9 241,00 грн процентів. Натомість у реєстрі боржників щодо відповідача зазначено: 7 000,00 грн основного боргу, 2 241,00 грн заборгованості за процентами, 7 000,00 грн заборгованості за штрафами/пенею, разом 16 241,00 грн.

Зазначене узгоджується з умовами договору, за якими загальна вартість кредиту визначена саме у розмірі 9 241,00 грн, тобто 7 000,00 грн наданого кредиту та 2 241,00 грн плати за користування ним. Доказів того, що за договором виникла заборгованість саме за процентами у розмірі 9 241,00 грн, позивач не подав. Навпаки, власний реєстр позивача свідчить, що 7 000,00 грн із заявленої суми 16 241,00 грн обліковувалися як штраф/пеня. Окремого належного розрахунку такої неустойки та пояснення її розміру, з урахуванням передбаченого спеціальними умовами штрафу 50 відсотків, матеріали справи не містять.

За приписами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України. Тому суд вважає доведеною договірну заборгованість у сумі 9 241,00 грн, з яких 7 000,00 грн - основний борг та 2 241,00 грн - проценти за користування кредитом. Підстав для стягнення ще 7 000,00 грн як процентів не встановлено.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, що передбачено частиною п`ятою статті 261 ЦК України. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення, а її сплив є підставою для відмови у позові відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України.

Оскільки остаточний строк виконання зобов`язання встановлено 20 травня 2019 року, перебіг позовної давності за вимогами про повернення кредиту та сплату погоджених договором процентів розпочався 21 травня 2019 року.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19, строки, визначені, зокрема, статтями 257 і 258 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину. Вказані зміни набрали чинності 02 квітня 2020 року. Надалі пунктом 19 цього розділу було передбачено продовження відповідних строків на період воєнного стану, а в редакції Закону України № 3450-IX, яка набула чинності 30 січня 2024 року, - зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 дійшла висновку, що якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, строк звернення до суду спочатку було продовжено до 30 червня 2023 року на строк дії карантину, надалі - до 29 січня 2024 року на строк дії воєнного стану, а з 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився. Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено; Закон набрав чинності 04 вересня 2025 року, у зв`язку з чим перебіг позовної давності поновився з цієї дати. Такий підхід надалі застосовано, зокрема, Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 751/4086/24.

Станом на 02 квітня 2020 року трирічна позовна давність за вимогами про стягнення основного боргу та договірних процентів не спливла. Після поновлення її перебігу 04 вересня 2025 року невикористана частина строку продовжила свій перебіг. Позов подано 25 травня 2026 року, тобто в межах загальної позовної давності. Отже, підстав для відмови у стягненні 7 000,00 грн основного боргу та 2 241,00 грн процентів через сплив загальної позовної давності немає.

Інший висновок стосується тієї частини суми 16 241,00 грн, яка у реєстрі боржників визначена як 7 000,00 грн штрафу/пені. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Її перебіг розпочався 21 травня 2019 року. Станом на 02 квітня 2020 року цей строк ще не сплив, однак до запровадження законодавчого продовження минула переважна частина однорічного строку. Після поновлення перебігу позовної давності 04 вересня 2025 року залишок спеціального строку сплив у 2025 році, тоді як позов подано лише 25 травня 2026 року. Відповідач заявила про застосування позовної давності до ухвалення рішення.

Позивач посилається на карантин та воєнний стан як на підстави для поновлення позовної давності. Проте позовна давність є строком матеріального права і не «поновлюється» судом за правилами поновлення процесуальних строків. Частина п`ята статті 267 ЦК України дозволяє захист порушеного права у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. У цій справі законодавче продовження та зупинення строків уже враховані при їх обчисленні. Після 04 вересня 2025 року позивач не навів і не довів конкретних об`єктивних обставин, які перешкоджали зверненню до суду в межах залишку спеціальної однорічної позовної давності. Саме лише загальне посилання на дію воєнного стану після законодавчого поновлення перебігу строків не є достатнім.

Отже, навіть за умови правової кваліфікації 7 000,00 грн, відображених у реєстрі боржників як штраф/пеня, як окремої вимоги про стягнення неустойки, така вимога не підлягала б задоволенню у зв`язку зі спливом спеціальної позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем. Крім того, як зазначено вище, позивач у позовній заяві цю суму не ідентифікував як неустойку та не подав належного розрахунку її виникнення і розміру.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних суд виходить із такого.

За частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інфляційні втрати та три проценти річних не є неустойкою, а є особливою мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення. Тому нарахування за статтею 625 ЦК України у спірних правовідносинах можливе лише до 23 лютого 2022 року включно. Сам позивач також обмежив кінцеву дату розрахунку 23 лютого 2022 року.

Водночас початкову дату розрахунку позивач визначив як 23 лютого 2019 року, тобто ще до укладення договору та до настання строку його виконання. Такий розрахунок не може бути прийнятий судом. Прострочення виникло з 21 травня 2019 року, наступного дня після встановленої договором дати повного погашення 20 травня 2019 року.

Крім того, позивач здійснив нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних на всю суму 16 241,00 грн, яка включає 7 000,00 грн штрафу/пені. Неустойка є самостійною мірою цивільно-правової відповідальності та не становить основної простроченої суми, на яку додатково нараховуються наслідки, передбачені статтею 625 ЦК України. Тому базою розрахунку у цій справі є доведена сума простроченого грошового зобов`язання 9 241,00 грн.

Перевіривши розрахунок, суд визначає три проценти річних за період з 21 травня 2019 року до 23 лютого 2022 року включно у сумі 766,37 грн. Розрахунок: за 2019 рік - 9 241,00 грн ? 3 % ? 225/365; за 2020 рік - 9 241,00 грн ? 3 % ? 366/366; за 2021 рік - 9 241,00 грн ? 3 % ? 365/365; за період з 01 січня до 23 лютого 2022 року - 9 241,00 грн ? 3 % ? 54/365. Загальна сума становить 766,37 грн.

При обчисленні інфляційних втрат суд ураховує всі місяці прострочення, у тому числі місяці з індексом менше 100 відсотків, що відповідає правовому висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеному у постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 751/4086/24. Оскільки прострочення розпочалося 21 травня 2019 року, для індексації враховуються індекси з червня 2019 року до лютого 2022 року включно. Сукупний індекс за наведеними самим позивачем офіційними місячними індексами становить 1,1875232683. Отже, інфляційні втрати складають: 9 241,00 грн ? 1,1875232683 - 9 241,00 грн = 1 732,90 грн.

Таким чином, обґрунтованою є вимога про стягнення 11 740,27 грн, що складається з 7 000,00 грн основного боргу, 2 241,00 грн процентів за користування кредитом, 1 732,90 грн інфляційних втрат та 766,37 грн трьох процентів річних. У решті заявленої суми позову належить відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із такого.

Позивач сплатив за подання позову 2 662,40 грн судового збору. Також на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано договір про надання правової допомоги № 36 від 25 квітня 2024 року, додаткову угоду щодо представництва інтересів у спорі з ОСОБА_1 , детальний опис робіт та акт про надання правничої допомоги від 20 квітня 2026 року на суму 5 000,00 грн. Зміна найменування клієнта з ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» підтверджена матеріалами справи; код ЄДРПОУ юридичної особи залишився 38750239.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на 11 740,27 грн із заявлених 21 255,35 грн, тобто на 55,2344 відсотка. Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 470,56 грн судового збору та 2 761,72 грн витрат на професійну правничу допомогу. Підстав для іншого розподілу цих витрат суд не встановив.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, статтями 256-258, 261, 267, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38750239, заборгованість за кредитним договором № L2997617 від 20 квітня 2019 року у загальному розмірі 11 740 (одинадцять тисяч сімсот сорок) грн 27 коп., яка складається з:

7 000,00 грн - основна сума заборгованості за кредитом;

2 241,00 грн - проценти за користування кредитом;

1 732,90 грн - інфляційні втрати;

766,37 грн - три проценти річних.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заяву ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності задовольнити частково у межах мотивів цього рішення.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» про поновлення строку позовної давності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38750239, 1 470 (одну тисячу чотириста сімдесят) грн 56 коп. судового збору та 2 761 (дві тисячі сімсот шістдесят одну) грн 72 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя:________________О.О. Сікора