Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №650/6645/25 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/6645/25

Провадження № 2/650/1292/26

РІШЕННЯ

іменем України

06 жовтня 2026 рокуселище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Сікори О.О.,

за участю секретаря судового засідання Завістовської Л.А.,

за участю представника позивача адвоката Сліпенького Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоолександрівської селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

встановив:

17 жовтня 2025 року ОСОБА_1 через представника адвоката Сліпенького Р.С. звернулася до суду з позовом, у якому просить визначити їй додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовує тим, що 22 лютого 2005 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла належне їй майно, у тому числі житлову квартиру, своїй онуці ОСОБА_3 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_4 . У встановлений законом строк позивачка із заявою про прийняття спадщини не звернулася, оскільки про існування заповіту не знала, на час відкриття спадщини проживала та навчалася у місті Кривий Ріг окремо від спадкодавиці та членів родини, які проживали в Херсонській області.

У позовній заяві зазначено, що про наявність заповіту позивачка дізналася від родичів лише через певний час після смерті спадкодавиці. Під час розгляду справи представник позивачки конкретизував ці обставини та пояснив, що до судового засідання отримував основну інформацію про спадкові обставини від сестри позивачки, а безпосередньо після спілкування з позивачкою уточнив момент, коли їй стало відомо про заповіт.

Представник позивачки на судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що ОСОБА_1 з 2005 року проживає у місті Кривий Ріг, де навчалася, надалі працювала та створила сім`ю. Її мати ОСОБА_5 залишалася проживати у Херсонській області, спілкування між ними протягом тривалого часу було нерегулярним. За поясненнями представника, у 2023 році внаслідок воєнних дій було пошкоджено будинок, у якому розташована спадкова квартира, а у 2025 році під час вирішення питання щодо оформлення документів, необхідних для відновлення житла, позивачка від матері вперше дізналася, що баба за життя склала на її користь заповіт. Самого заповіту до цього позивачка не отримувала та його зміст їй відомий не був.

Представник також зазначив, що після отримання цієї інформації позивачка почала вчиняти дії для оформлення спадкових прав: звернулася до нотаріуса, було заведено спадкову справу, після отримання постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії звернулася за правовою допомогою, а надалі з цим позовом до суду.

Позивачка на судове засідання не з`явилася, її інтереси представляв адвокат Сліпенький Р.С.

Представник відповідача Великоолександрівської селищної ради на судове засідання не з`явився. Від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника. Заперечень по суті заявлених вимог у поданій заяві не наведено.

Ухвалою суду від 22 квітня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Дослідивши письмові докази, надані учасниками справи, заслухавши пояснення представника позивачки, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Зі свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Кар`єрне Великоолександрівського району Херсонської області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , яка проживала в селищі Кар`єрне, склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Білокриницької селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області та зареєстрований у реєстрі за № 10. За змістом заповіту належне їй майно, у тому числі житлову квартиру, вона заповіла своїй онуці ОСОБА_3 .

Родинні відносини між спадкодавицею та позивачкою підтверджуються свідоцтвами про народження: матір`ю позивачки є ОСОБА_5 , батьками якої зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . Зі свідоцтва про шлюб від 22 вересня 2022 року вбачається, що після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_4 .

Свідоцтвом про право власності на житло від 26 січня 1994 року підтверджується, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 була передана у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . Наявність об`єкта нерухомого майна та його технічні характеристики також підтверджуються технічним паспортом і домовою книгою.

Дипломом від 17 травня 2006 року підтверджується, що ОСОБА_3 у 2006 році закінчила Криворізький професійний ліцей і здобула професію контролера-касира. Витяг з реєстру територіальної громади, сформований 30 серпня 2025 року, містить відомості про її зареєстроване місце проживання у місті Кривий Ріг. Ці докази узгоджуються з поясненнями представника про те, що на час відкриття спадщини позивачка проживала окремо від спадкодавиці у місті Кривий Ріг.

З постанови державного нотаріуса Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори від 15 вересня 2025 року вбачається, що 15 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 . Спадкова справа № 335/2025 була заведена 08 вересня 2025 року на підставі заяви позивачки, що надійшла поштою. У видачі свідоцтва нотаріус відмовив у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини та відсутністю доказів постійного проживання спадкоємиці зі спадкодавицею на час відкриття спадщини.

Листом Великоолександрівської державної нотаріальної контори Херсонської області від 13 травня 2026 року та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 85220230 підтверджено, що після смерті ОСОБА_2 спадкова справа № 335/2025 заведена Сьомою Криворізькою державною нотаріальною конторою 08 вересня 2025 року. Відомостей про раніше заведені спадкові справи або оформлення іншими особами спадкових прав матеріали справи не містять.

24 вересня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Сліпеньким Р.С. укладено договір про надання правової допомоги, а 17 жовтня 2025 року позов подано до суду. Отже, документально підтверджена послідовність дій позивачки у серпні-жовтні 2025 року узгоджується з поясненнями її представника про те, що саме у 2025 році вона отримала інформацію про існування заповіту та після цього без невиправданої затримки розпочала оформлення спадкових прав.

Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб, а спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Частиною першою статті 1223 цього Кодексу передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до статті 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Свобода заповіту є одним із засадничих принципів спадкового права та передбачає необхідність, наскільки це допускає закон, забезпечити реалізацію останньої волі спадкодавця.

За статтями 1258, 1261 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, а у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Кожна наступна черга одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 1268, 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її, а спадкоємець, який бажає прийняти спадщину і на час її відкриття не проживав постійно із спадкодавцем, подає нотаріусу або уповноваженій посадовій особі відповідну заяву.

За частиною першою статті 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною третьою статті 1272 Цивільного кодексу України визначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 зазначила, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту може бути поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту. Водночас така необізнаність не є поважною, якщо особа й без заповіту усвідомлювала своє право на спадкування за законом і повинна була вчинити дії для прийняття спадщини. Визначальним є те, чи був заповіт фактично єдиною підставою, яка закликала особу до спадкування, та чи мала вона незалежно від заповіту усвідомлювати наявність у себе права на спадкування.

У цій справі позивачка є онукою спадкодавиці. Її мати ОСОБА_5 , яка є дочкою спадкодавиці, була живою на час відкриття спадщини. Матеріали справи не містять доказів того, що позивачка на час відкриття спадщини була закликана до спадкування за законом у попередній черзі або була обізнана про такі обставини щодо спадкоємців попередніх черг, які зобов`язували б її незалежно від заповіту вчинити дії для прийняття спадщини. Саме заповіт від 22 лютого 2005 року є встановленою у цій справі безпосередньою підставою її права на спадкування після ОСОБА_2 .

Тому правова ситуація позивачки відрізняється від випадку, коли спадкоємець першої черги знає про смерть близького родича та має право на спадкування за законом незалежно від існування заповіту. За таких обставин необізнаність позивачки про сам факт складення заповіту об`єктивно означала необізнаність про наявність у неї конкретного права на спадкування після ОСОБА_2 .

Суд враховує, що між смертю спадкодавиці та зверненням позивачки до нотаріуса минув значний проміжок часу. Однак сама по собі тривалість такого проміжку не є самостійною підставою для відмови у визначенні додаткового строку. Для вирішення спору має значення, чи була позивачка обізнана про право, яке виникло на підставі заповіту, коли саме така необізнаність припинилася та чи діяла вона після цього добросовісно і без невиправданого зволікання.

Формулювання позовної заяви про те, що про заповіт позивачка дізналася від родичів "через певний час після смерті спадкодавиці", є загальним. На судовому засіданні представник позивачки конкретизував цю обставину, пояснивши, що безпосередньо від позивачки отримав відомості про те, що про існування заповіту їй повідомила мати на початку 2025 року, коли сім`я почала вирішувати питання з оформленням документів на пошкоджене житло. Така конкретизація не змінює предмету або підстав позову, а уточнює обставини заявленої від початку причини пропуску строку - необізнаності про заповіт.

Обставини пошкодження будинку внаслідок воєнних дій суд не оцінює як самостійну причину пропуску шестимісячного строку, оскільки цей строк сплив задовго до зазначених подій. Разом з тим вони пояснюють, з якої причини у 2025 році сім`я повернулася до питання правовстановлюючих документів на квартиру та за яких обставин позивачка, за поясненнями її представника, отримала від матері інформацію про заповіт.

Достовірність пояснення про отримання інформації щодо заповіту у 2025 році узгоджується з об`єктивною хронологією подальших дій: 30 серпня 2025 року сформовано витяг з реєстру територіальної громади щодо позивачки, 08 вересня 2025 року заведено спадкову справу, 15 вересня 2025 року нотаріусом розглянуто її звернення та відмовлено у видачі свідоцтва, 24 вересня 2025 року укладено договір про правову допомогу, а 17 жовтня 2025 року подано позов. Вказана послідовність не свідчить про пасивність позивачки після того, як вона дізналася про своє спадкове право.

Суд також бере до уваги, що інформаційна довідка зі Спадкового реєстру не містить відомостей про оформлення до 2025 року спадкових прав іншими особами після смерті ОСОБА_2 , а відповідач не повідомив про наявність осіб, права яких можуть бути порушені визначенням позивачці додаткового строку. Тому у справі не встановлено конкуруючого приватного права іншого спадкоємця, яке було б набуте та оформлене внаслідок добросовісного прийняття спадщини і на яке вплинуло б задоволення цього позову.

За таких обставин суд дійшов висновку, що необізнаність ОСОБА_1 про існування заповіту, складеного на її користь, у сукупності з встановленими обставинами її окремого проживання та відсутністю даних про те, що вона мала усвідомлювати виникнення у неї права на спадкування за законом незалежно від заповіту, є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Визначення додаткового строку у цій справі відповідає принципу свободи заповіту, оскільки надає позивачці можливість реалізувати останню волю спадкодавиці, не вирішуючи наперед питання про склад спадщини, обсяг прав спадкодавиці на конкретне майно, наявність інших спадкоємців чи остаточне право позивачки на отримання свідоцтва про право на спадщину.

Суд окремо зазначає, що предметом цієї справи є виключно наявність підстав для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Питання щодо того, яка саме частка у квартирі входить до складу спадщини після ОСОБА_2 , чи належали їй усі заявлені майнові права, а також питання щодо кола спадкоємців, дійсності та чинності заповіту і можливості видачі свідоцтва про право на спадщину підлягають перевірці нотаріусом у межах спадкової справи та не вирішуються цим рішенням.

З огляду на наведене суд вважає достатнім додатковий строк тривалістю два місяці, про який просить позивачка. Такий строк є розумним і достатнім для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до статей 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статей 1216, 1217, 1220, 1223, 1233, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 Цивільного кодексу України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Великоолександрівської селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , додатковий строк тривалістю два місяці з дня набрання цим рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати, понесені позивачкою, залишити за нею.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Великоолександрівська селищна рада, адреса: 74100, Херсонська область, селище Велика Олександрівка, вул. Свободи, буд. 161, ЄДРПОУ 26348568.

Повне рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Суддя О.О. Сікора