Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №603/552/26 — Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/552/26

Провадження №2/603/403/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 рокум. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Галіяна І. М.,

секретар судового засідання Бішко І. М.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Монастириської міської ради про визнання права на завершення процедури приватизації земельної ділянки в порядку спадкування,

у с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Андрусенко І. Я., звернулася до суду з позовом до Монастириської міської ради, в якому просить визнати за нею право на завершення процедури приватизації земельної ділянки в порядку спадкування.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 0,58 га, призначену для ведення особистого підсобного господарства, яка була передана останньому у приватну власність рішенням Бертниківської сільської Ради народних депутатів Монастириського району Тернопільської області від 19.08.1997 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам». Вказану спадщину в рівних частках прийняли дружина спадкодавця – ОСОБА_3 (матір позивачки) і дочка спадкодавця – ОСОБА_1 (позивачка) як спадкоємці за законом першої черги, оскільки постійно проживали і були зареєстровані на час смерті з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла і після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частки вищевказаної земельної ділянки. Позивач прийняла спадщину як спадкоємець за законом, оскільки проживала і була зареєстрована на час смерті з матір`ю, однак не може отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,58 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 за життя не завершив процес приватизації та не зареєстрував право власності на зазначену земельну ділянку. Окрім того, існують розбіжності щодо написання по батькові матері позивачки в актових записах, зокрема, у свідоцтві про народження і в свідоцтві смерть ОСОБА_3 , а також у свідоцтві про народження позивачки вона зазначена як « ОСОБА_4 », а у витязі з ДРАЦС про державну реєстрацію шлюбу з ОСОБА_2 – як « ОСОБА_5 ». З огляду на наведені обставини просить позов задовольнити. Судові витрати позивачка покладає на себе.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 17.09.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі. Окрім того, вказаною ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів по справі та витребувано в приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Садівського М. А. копії спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Андрусенко І. Я. в підготовче засідання не з`явилися, проте в позовній заяві представник позивача просить розглянути справу за їхньої відсутності.

Представник відповідача Монастириської міської ради в підготовче засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просить розглянути справу за відсутності представника відповідача, з обставинами, викладеними в позові, погоджується, щодо задоволення позовних вимог не заперечує.

Враховуючи наведене, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні підготовчого засідання відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України в порядку, встановленому ст. 206 ЦПК України.

Суд установив такі обставини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25.11.1965 року батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказано ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

04.09.1979 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 04.09.1979 року. Після укладення шлюбу позивачка змінила прізвище « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ».

Згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_10 серії НОМЕР_3 від 25.12.1991 року її батьками вказано ОСОБА_11 і ОСОБА_12 .

За змістом Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00060672354 від 28.08.2026 року, наданого Бучацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 і ОСОБА_10 уклали шлюб, про що виконавчим комітетом Бертниківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області 06.10.1956 року складено актовий запис № 5. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу змінено з « ОСОБА_13 » на « ОСОБА_8 ».

Згідно з витягом № 60 від 03.06.2025 року з рішення третьої сесії двадцять другого скликання Бертниківської сільської Ради народних депутатів Монастириського району Тернопільської області від 19.08.1997 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам» сільська Рада народних депутатів вирішила передати громадянам безоплатно у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а також для ведення особистого підсобного господарства згідно з додатком № 1. У доданому до цього витягу зі списку громадян села Бертники, яким передаються у земельні ділянки у власність і на постійне користування, наявний запис за № 1 про передання ОСОБА_2 у приватну власність земельних ділянок загальною площею 0,83 га, зокрема 0,58 га – для ведення підсобного господарства.

Батько позивачки – ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 09.08.2005 року.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Монастириської міської ради від 27.08.2026 року № 88 ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті проживав і був зареєстрований у АДРЕСА_1 . Разом з ним були зареєстровані ОСОБА_3 – дружина, ОСОБА_1 – дочка, ОСОБА_7 – зять, ОСОБА_14 – внук, ОСОБА_15 – внук.

Згідно з відповіддю приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Садівського М. А. № 133/01-16 від 30.09.2026 року після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Садівським М. А. не заводилась.

Відповідно до інформаційної довідки № 50406857 від 22.12.2017 року зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), сформованої приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Садівським М. А., у Спадковому реєстрі відсутня інформація про спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину щодо ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 21.04.2017 року.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Монастириської міської ради від 27.08.2026 року № 89 ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом з нею були зареєстровані ОСОБА_1 – дочка, ОСОБА_7 – зять, ОСОБА_14 – внук, ОСОБА_15 – внук.

Згідно з довідкою приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Садівського М. А. № 100/02-14 від 14.07.2026 року спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до спадкової справи № 161, заведеної 28.07.2017 року, є її дочка – ОСОБА_1 (позивачка).

Згідно з відповіддю приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Садівського М. А. № 133/01-16 від 30.09.2026 року після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , 28.07.2017 року заведено спадкову справу № 161/2017.

Як відомо з матеріалів вищевказаної спадкової справи, 28.07.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті своєї матері ОСОБА_3 , а 23.11.2017 року – із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Водночас 28.07.2017 року син спадкодавця – ОСОБА_16 подав органам нотаріату заяву про відмову від прийняття спадщини.

23.11.2017 року позивачці ОСОБА_1 видано свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельні ділянки площею 0,7217 га і 0,2142 га, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Бертниківської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, які належали ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 650164, а 22.12.2017 року – свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_2 , що належав ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Водночас інформаційним листом приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Садівського М. А. позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері – ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,58 га. Нотаріусом встановлено, що ОСОБА_2 згідно з рішенням Бертниківської сільської ради від 19.08.1997 року було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,58 га, призначену для ведення особистого підсобного господарства. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Вказану спадщину прийняла його дружина ОСОБА_3 і дочка ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла її дочка – ОСОБА_1 . Однак ОСОБА_2 за життя не розробив технічну документацію і не зареєстрував речове право на зазначену земельну ділянку, тому нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину. На підставі наведеного позивачці рекомендовано звернутися до суду.

Згідно з долученими до матеріалів справи витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5901160832025 від 20.10.2025 року і № НВ-1400614582025 від 22.10.2025 року земельним ділянкам площею 0,2820 га і 0,2017 га, призначеним для ведення особистого селянського господарства, розташованим на території с. Бертники Чортківського району Тернопільської області, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.10.2025 року присвоєно кадастрові номери 6124280200:02:001:0433 і 6124280200:02:001:0434 відповідно.

Відповідно до листа ПП «Землі Придністров`я» № 0930 від 07.09.2026 року земельним ділянкам площею 0,2820 га і 0,2017 га, які призначені для ведення особистого селянського господарства, розташованим на території с. Бертники Чортківського району Тернопільської області, які були передані у власність ОСОБА_2 рішенням 3 сесії 22 скликання Бертниківської сільської Ради народних депутатів Монастириського району Тернопільської області від 19.08.1997 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам», на підставі розробленої технічної документації присвоєно кадастрові номери 6124280200:02:001:0433 і 6124280200:02:001:0434 відповідно.

27.07.2026 року ОСОБА_1 звернулась в Монастириську міську раду із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) як спадкоємець ОСОБА_2 на земельні ділянки площею 0,2820 га і 0,2017 га, призначені для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території с. Бертники, з кадастровими номерами 6124280200:02:001:0433 і 6124280200:02:001:0434 відповідно.

Інформаційним листом № 1395/02-16 від 27.07.2026 року Монастириської міської ради позивачці відмовлено в завершенні процедури приватизації земельних ділянок площею 0,2820 га і 0,2017 га, призначених для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території с. Бертники, оскільки з поданих документів не вбачається, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 . У зв`язку з наведеним заявниці рекомендовано звернутись з відповідною позовною заявою до суду.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У силу ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Абзацом 2 п. 1 Перехідних положень ЗК України встановлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У постанові від 20.03.2019 року в справі № 350/67/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації.

Про те, що до складу спадщини входить право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому порядку та не завершив у зв`язку зі смертю, Верховний Суд також вказав, зокрема, в постанові від 23.11.2022 року в справі № 752/1229/21.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними (постанова Верховного Суду від 14.04.2021 року в справі № 205/2102/19).

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 року в справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) викладено висновок про те, що в справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, встановлення факту є передусім питанням доведення обставин, що входять до предмета доказування в справі, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення, а зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке встановлення не є необхідним.

Схожий за змістом висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29.05.2024 року в справі № 206/851/23.

Суд встановив, що матір позивачки у свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 від 25.12.1991 року і в свідоцтві смерть серії НОМЕР_5 від 21.04.2017 року, а також у свідоцтві про народження позивачки серії НОМЕР_1 від 25.11.1965 року зазначена як « ОСОБА_4 », а у витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00060672354 від 28.08.2026 року – як « ОСОБА_5 ».

Суд приходить до переконання, що сукупність досліджених в судовому засіданні доказів дають підставу встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а саме, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , були чоловіком і дружиною. Вказаний юридичний факт породжує правовий наслідок і від нього залежить виникнення майнових прав у позивачки, зокрема отримання права на завершення процедури приватизації земельних ділянок в порядку спадкування.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1273 ЦК України).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є підставним і таким, що підлягає задоволенню. Встановлено, що ОСОБА_2 рішенням Бертниківської сільської Ради народних депутатів Монастириського району Тернопільської області від 19.08.1997 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам», серед іншого, передано у приватну власність земельні ділянки площею 0,2820 га і 0,2017 га, призначені для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території с. Бертники Чортківського району Тернопільської області, кадастрові номери 6124280200:02:001:0433 і 6124280200:02:001:0434 відповідно. ОСОБА_2 за життя не завершив процес приватизації та не зареєстрував право власності на зазначені земельні ділянки. Після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказану спадщину прийняли в рівних частках його дружина ОСОБА_3 і дочка ОСОБА_1 , як спадкоємці за законом першої черги. Відомості про інших спадкоємців, які прийняли спадщину, відсутні. Після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину прийняла її дочка ОСОБА_1 як спадкоємець за законом. Відомості про інших спадкоємців, які прийняли спадщину, відсутні.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити та визнати за нею право на завершення процедури приватизації вищевказаних земельних ділянок у порядку спадкування.

Судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору, залишити за позивачем.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 82, 200, 206, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 1216-1218, 1225, 1258, 1261, 1267, 1268, 1270, 1273, 1296 ЦК України, ст. 116, 125 ЗК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Монастириської міської ради про визнання права на завершення процедури приватизації земельної ділянки у порядку спадкування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на завершення процедури приватизації в порядку спадкування та право на реєстрацію за нею права власності (речового права) на:

- земельну ділянку площею 0,2820 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території с. Бертники Чортківського району Тернопільської області, з кадастровим номером 6124280200:02:001:0433;

- земельну ділянку площею 0,2017 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території с. Бертники Чортківського району Тернопільської області, з кадастровим номером 6124280200:02:001:0434.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач: Монастириська міська рада, місцезнаходження: вул. Шевченка, 19, м. Монастириська Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058433.

Головуючий суддя І. М. Галіян