Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №713/1327/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року місто Чернівці справа №713/1327/26

провадження №22-ц/822/1633/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Височанської Н.К.,

суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.,

за участю секретаря судових засідань Паучек І.І.

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»,

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» на заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 червня 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Осокін А.Л.,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі по тексту – ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилалося на те, що 24 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі – ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 6128958 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачці надано кредит у сумі 7 300 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за стандартною ставкою 1,99 % на день; дата останнього платежу – 19 листопада 2023 року.

25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (фактор), найменування якого згодом змінено на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», укладено договір факторингу № 25.09/23-Ф, за яким до фактора перейшло право грошової вимоги до відповідачки за зазначеним кредитним договором.

Позивач зазначав, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідачки становить 23 503,72 грн, з яких: 6 885,98 грн – заборгованість за тілом кредиту, 9 081,09 грн – проценти, нараховані первісним кредитором, 7 536,65 грн – проценти, нараховані позивачем за 55 календарних днів у межах строку кредитування з 26 вересня 2023 року по 19 листопада 2023 року (6 885,98 грн ? 1,99 % = 137,03 грн ? 55 днів). Просив стягнути вказану суму, а також 2 662,40 грн судового збору та 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 червня 2026 року позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість в сумі 15967,07 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплачений при зверненні судовий збір в розмірі 1807,74 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» витрати на правову допомогу у розмірі 6789 грн.

У решті позовних вимог – відмовлено.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників

Не погоджуючись із вказаним заочним рішення суду позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», інтереси якого представляє адвокат Крюкова М.В. сформувала в системі «Електронний Суд» 17 липня 2026 року апеляційну скаргу на вказане заочне рішення суду.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» – адвокат Крюкова М.В., посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 23 503,72 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, витрати на правову допомогу в суді першої інстанції в розмірі 10 000 грн та витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 000 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент укладення договору факторингу строк кредитного договору не сплив; за пунктом 1.1 договору факторингу до фактора перейшли як наявні, так і майбутні вимоги, включно з платою за кредитом; проценти за період з 26 вересня 2023 року по 19 листопада 2023 року нараховані в межах строку кредитування за стандартною ставкою, погодженою сторонами, і є процентами за правомірне користування кредитом, а не мірою відповідальності; розрахунок цієї суми наведено у позовній заяві та в окремому розрахунку, який суд першої інстанції не оцінив. Також скаржник вважає, що витрати на правничу допомогу документально підтверджені та підлягають стягненню в повному обсязі.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.

Мотивувальна частина

Межі розгляду справи

Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Хоча в апеляційній скарзі заявлено вимогу про скасування рішення суду першої інстанції в цілому, доводи скарги стосуються лише відмови у стягненні 7 536,65 грн процентів і розподілу судових витрат. Рішення в частині стягнення 15 967,07 грн ухвалене на користь скаржника, доводів щодо його незаконності скарга не містить, тому в цій частині рішення апеляційним судом по суті не переглядається.

Позиція апеляційного суду

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, ціну позову, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 24 листопада 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця укладено електронний договір № 6128958 про надання споживчого кредиту, підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором «M745082» (а.с.124-129).

За умовами договору сума кредиту становить 7 300 грн (пункт 1.3), строк кредиту – 360 днів, дата останнього платежу – 19 листопада 2023 року, детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначено в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, що є Додатком № 1 до договору (пункт 1.4). Стандартна процентна ставка становить 1,99 % на день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 договору (пункт 1.5.1); знижена процентна ставка 1,89 % на день застосовується за умови виконання споживачем вимог пункту 1.5.2 договору.

Факт зарахування 24 листопада 2022 року кредитних коштів у сумі 7 300 грн на платіжну картку, емітовану на ім`я ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 12 червня 2026 року (а.с.63) та довідкою ТОВ «Пейтек Україна» (а.с.14 на звороті), і відповідачкою не спростовано.

Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора (картки обліку договору) за період з 24 листопада 2022 року по 24 вересня 2023 року відповідачка сплатила 2 279,74 грн, з яких 414,02 грн зараховано в погашення тіла кредиту та 1 865,72 грн – процентів; залишок заборгованості становить 15 967,07 грн, з яких 6 885,98 грн – тіло кредиту та 9 081,09 грн – проценти (а.с.49-55).

25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (фактор) укладено договір факторингу № 25.09/23-Ф, за пунктом 1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт – відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. За пунктом 1.2 договору перехід прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором стосовно заборгованостей боржників (а.с.17-21).

Актом прийому-передачі реєстру боржників від 25 вересня 2023 року підтверджується передання фактору реєстру боржників. Згідно з витягом з реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 6128958 у сумі 15 967,07 грн, з яких 6 885,98 грн – тіло кредиту, 9 081,09 грн – проценти. Ціну продажу за договором факторингу, визначену пунктом 3.3 договору в розмірі 1 773 409,78 грн, сплачено фактором клієнту 29 вересня 2023 року платіжними інструкціями № 1079, № 1080, № 1081, № 1082, № 1083 (а.с.22-31).

Про відступлення права вимоги відповідачку повідомлено на адресу електронної пошти, зазначену нею під час укладення кредитного договору.

Рішенням єдиного учасника № 251124/1 від 25 листопада 2024 року найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» змінено на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»; відповідну реєстраційну дію проведено 10 грудня 2024 року. Ідентифікаційний код юридичної особи (44559822) не змінився.

У позовній заяві та в окремому розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» наведено розрахунок процентів за період з 26 вересня 2023 року по 19 листопада 2023 року: 6 885,98 грн ? 1,99 % = 137,03 грн ? 55 календарних днів = 7 536,65 грн. (а.с.131). Вказаний розрахунок наявний також в електронному кабінеті системи «Електронний Суд».

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам, визначеним в ст.263 ЦПК України.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не виконала зобов`язань за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до позивача, тому з неї підлягає стягненню тіло кредиту та проценти, нараховані в межах строку кредитування. Відмовляючи у стягненні 7 536,65 грн процентів, нарахованих позивачем, суд зазначив, що з розрахунку заборгованості вбачається нарахування боргу за період з 24 листопада 2022 року по 24 вересня 2023 року, а інших розрахунків, у тому числі за 55 днів, до позову не додано, тому вимога в цій частині є необґрунтованою.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині що оскаржується, виходячи з наступного.

Застосовані норми права та висновки щодо їх застосування

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України)). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина перша статті 1048 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду підтвердила сталість цього підходу та зазначила, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені часовими межами, в яких позичальник має можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними в його межах періодичними платежами); у разі порушення зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, вирішальним для стягнення процентів за користування кредитом є не те, хто саме – первісний чи новий кредитор – їх нарахував, а те, чи нараховано їх відповідно до умов договору в межах строку кредитування (та строків повернення відповідних частин кредиту) і до пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника; у цьому разі додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частини перша, друга статті 1078 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 (провадження № 61-13862св25) зазначив, що строк платежу визначає не існування, а лише можливість здійснення права грошової вимоги, тому до наявних вимог належать і «недозрілі» грошові вимоги, тобто такі, можливість здійснення яких залежить від настання умови чи спливу строку платежу, які існують на момент укладення договору факторингу.

Визначаючи розмір заборгованості, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною розрахунок, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, а в разі незгоди з ним – зазначити правові аргументи на його спростування та навести в рішенні власний розрахунок (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

Висновок суду першої інстанції про те, що розрахунку процентів за 55 днів до позову не додано, не відповідає матеріалам справи. Розрахунок цих процентів (сума тіла кредиту, ставка, кількість днів, період) наведено безпосередньо в тексті позовної заяви, а також в окремому розрахунку заборгованості позивача, зазначеному в переліку додатків до позовної заяви, який наявний в електронному кабінеті системи «Електронний Суд». За наявності такого розрахунку суд першої інстанції був зобов`язаний перевірити його по суті, а не відмовляти в позові з мотивів відсутності розрахунку.

Перевіривши розрахунок, колегія суддів встановила таке.

Договір № 6128958 укладено 24 листопада 2022 року на 360 днів, дата останнього платежу – 19 листопада 2023 року. Період нарахування процентів позивачем (з 26 вересня 2023 року по 19 листопада 2023 року, 55 календарних днів) повністю охоплюється строком кредитування. Матеріали справи не містять доказів пред`явлення позичальниці вимоги про дострокове повернення кредиту в порядку частини другої статті 1050 ЦК України.

Відповідно до умов договору (пункти 1.4, 1.5.1, Додаток № 1) остаточний строк повернення кредиту настає 19 листопада 2023 року, тому в межах спірного періоду позичальниця користувалася залишком кредиту правомірно, а нараховані на нього проценти є платою за користування кредитом у розумінні статті 1048 ЦК України, а не мірою відповідальності.

Проценти нараховано на залишок тіла кредиту 6 885,98 грн, що відповідає розрахунку первісного кредитора та витягу з реєстру боржників, за стандартною ставкою 1,99 % на день, погодженою сторонами в пункті 1.5.1 договору для строку кредиту. Арифметично розрахунок є правильним: 6 885,98 грн ? 0,0199 ? 55 = 7 536,71 грн, тоді як позивач заявив 7 536,65 грн, тобто суму, яка не перевищує належну.

Право вимоги щодо процентів, які нараховуються за договором у межах строку кредитування після 25 вересня 2023 року, існувало на момент укладення договору факторингу як «недозріла» вимога і за пунктом 1.1 договору факторингу (передання вимог, строк виконання яких настав або виникне в майбутньому, включаючи плату за процентною ставкою) перейшло до фактора разом з основною вимогою. Відступлення права вимоги не змінює змісту зобов`язання, а лише його суб`єктний склад на стороні кредитора (стаття 514 ЦК України). Тому позивач як новий кредитор мав право на одержання процентів за користування кредитом за період з 26 вересня 2023 року по 19 листопада 2023 року на умовах кредитного договору.

Обмеження денної процентної ставки, запроваджені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки кредитний договір укладено, а проценти нараховано за період до набрання чинності цим Законом. Такий підхід відповідає висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеному в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23. У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що суд не вправі за власною ініціативою, без позовної вимоги споживача, визнати умову договору про споживчий кредит недійсною та зменшити розмір процентів, однак може тлумачити нечіткі або двозначні умови договору на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII). Умова пункту 1.5.1 договору щодо стандартної процентної ставки та сфери її застосування є чіткою і двозначності не містить. Відповідачка умови договору не оспорювала, контррозрахунку не надала.

Разом з тим колегія суддів не погоджується з окремими доводами апеляційної скарги, в яких спірні проценти кваліфіковано як «відсотки за прострочення» та стверджується про право позивача нараховувати відсотки «у разі прострочення оплати». Як зазначено вище, проценти за користування кредитом і проценти за порушення грошового зобов`язання мають різну правову природу та не можуть стягуватися одночасно за той самий період; спірна сума підлягає стягненню саме як проценти за користування кредитом у межах строку кредитування.

Не ґрунтується на законі й посилання скаржника на статтю 1078 ЦК України як на норму, що визначає порядок виконання боржником зобов`язання перед новим кредитором. Проте ці недоліки мотивування не впливають на правильність висновку про обґрунтованість вимоги.

З огляду на викладене висновок суду першої інстанції про необґрунтованість вимоги про стягнення 7 536,65 грн процентів не відповідає обставинам справи та ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Щодо витрат на правову допомогу понесених в судах першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з вимогами частин першої, другої, четвертої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості й достовірності відображеної у них інформації.

У справі, яка переглядається, встановлено, що позивача ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» у справі в суді першої інстанції представляв адвокат Столітній М.М.

У позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції в сумі 10000 грн.

На підтвердження цих витрат позивач надав договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладений з адвокатом Столітнім М.М., заявку на виконання доручення, рахунок на оплату та акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до пункту 4.8 договору оплата здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, що узгоджується з пунктом 1 частини другої статті 137 ЦПК України, за яким витрати підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено.

Згідно із актом №190098 від 18 травня 2026 року адвокатом надано позивачу правничу допомогу загальною тривалістю 12 годин, вартість якої становить 10 000 гривень. Акт підписаний адвокатом і клієнтом та містить зобов`язання клієнта оплатити погоджену вартість наданої правничої допомоги.

Відсутність доказів фактичної сплати цієї суми не є підставою для відмови в її розподілі, оскільки пунктом 1 частини другої статті 137 ЦПК України передбачено відшкодування вартості правничої допомоги як фактично сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті відповідною стороною.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині стягненні судових витрат, колегія суддів виходить із того, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Колегія суддів наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

Аналізуючи викладене, колегія суддів у даній справі визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу яку позивач просив стягнути у розмірі 10000 грн., враховує однотипність даної справи, наявність підстав для висновку про їх шаблонність, що, у свою чергу, ставить під сумнів витрачання адвокатом значного часу на підготовку позовної заяви та розгляд справи в суді першої інстанції.

Отож, з урахуванням конкретних обставин даної справи, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, врахувавши характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру до ціни позову та до предмету спору, вважає за необхідне частково присудити стороні, на користь якої ухвалено судове рішення витрати на правову допомогу та покласти на відповідача витрати у розмірі 3000 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»» просило стягнути з відповідачки 8 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження цих витрат позивач подав договір про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року, ордер на надання правничої допомоги, звіт про надання правової допомоги від 16 липня 2026 року та платіжну інструкцію № 8594 від 16 липня 2026 року (а.с.84-85, 108-110).

Відповідно до звіту адвокатом здійснено правову експертизу документів, складено та подано апеляційну скаргу. Загальна тривалість наданої правничої допомоги становила 4 години, а її вартість - 8 000 гривень. Платіжна інструкція містить відмітку банку про проведення платежу, що підтверджує фактичну сплату позивачем зазначеної суми.

Разом із тим правова позиція позивача та фактичні обставини спору були сформовані під час розгляду справи у суді першої інстанції, апеляційний перегляд здійснювався без повідомлення учасників справи, а надані в апеляційному суді послуги полягали у правовій експертизі документів, складенні та поданні апеляційної скарги. Враховуючи характер спору, обсяг виконаної роботи, витрачений адвокатом час, ціну позову, колегія суддів вважає за необхідне частково присудити стороні, на користь якої ухвалено судове рішення витрати на правову допомогу понесені в апеляційній інстанції та покласти на відповідача витрати у розмірі 2000 грн.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 виснувала, що суд може застосувати критерії обґрунтованості та пропорційності витрат і за відсутності клопотання іншої сторони.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі №367/6289/21, від 22 травня 2024 року у справі №205/5969/15-ц, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Щодо судового збору

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, у разі задоволення позову - на відповідача (ч.1 та п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України).

За приписами п.п. б) та в) п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, із резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки позов задоволено повністю, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 грн, та судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 3993,60 грн.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374, пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів у розмірі 7 536,65 грн підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення цієї вимоги.

Керуючись ст.ст.368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.

Заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 червня 2026 року в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом у розмірі 7 536,65 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822) проценти за користування кредитом у розмірі 7 536,65 грн.

В іншій частині заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 червня 2026 року залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір за подання позову та за подання апеляційної скарги в загальному розмірі 6656 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на правову допомогу понесені в судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 5000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повна постанова складена судом 05 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач: Н.К. Височанська

Судді: М.І. Кулянда

О.О. Одинак