Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №704/487/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1987/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №704/487/26 Категорія: 304090200Воронкова І.Г.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 15 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2026 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (далі ТОВ «Деал Фінанс Груп») звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 27.12.2021 року був укладений договір позики № 74589649 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачем на суму 14 652 грн, строк позики 30 днів з умовою пролонгації до 90 календарних днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована) шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами.

Позикодавець на виконання умов договору передав відповідачу у власність грошові кошти у розмірі 14 652,00 грн за посередництвом платіжної системи ТОВ «ФК Фінекспрес», що підтверджується платіжною інструкцією товариства від 27.12.2021, яка є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі. Листом від 30.01.2026 ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" повідомило та підтвердило, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції 27.12.2021 перераховані кошти на виконання умов договору № 74589649. Згідно довідки №КД-000120606/ТНПП від 12.02.2026 ТОВ «ФК Фінекспрес» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої ініціатором ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", та завершення наступної платіжної операції, зокрема 27.12.2021 на суму 14 652,00 за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу ff86f892-89b3-4c9b-9ce6-f52c5ab83af4.

29.09.2022 року первісний кредитор та ТОВ "Сіроко Фінанс" уклали договір факторингу № 028-290922, згідно умов якого останній набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

В подальшому, 05.12.2025 року ТОВ "Сіроко Фінанс" та позивач уклали договір факторингу № 05/12/25-01, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідач належним чином не виконала зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за договором позики та заборгованості за процентами ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем /фактором - ТОВ «Деал Фінанс Груп», внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 32 146,49 грн, з яких 14 652,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 17 494,49 грн - сума заборгованості за відсотками, яку позивач просив у суду стягнути з відповідача разом із судовим збором та витратами на правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 15 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд врахував, що кредитний договір № 74589649 від 27.12.2021 року між сторонами був укладений в електронній формі, підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. По даному договору сторонами була досягнута згода з істотних його умов, в тому числі щодо строку кредитування та нарахування відсоткової ставки.

Районний суд також зазначив, що позивачем не надано належного та допустимого доказу на підтвердження факту видачі кредитором відповідачу грошових коштів в порядку виконання кредитного договору та суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, ТОВ «Деал Фінанс Груп» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є передчасним, наголошуючи на необхідності справедливого, повного та об`єктивного вирішення цивільної справи та необхідності дослідження наявних у матеріалах справи доказів, просить рішення Тальнівського районного суд Черкаської області у справі № 704/487/26 від 15 червня 2026 року - скасувати з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 32 146,49 грн задовольнити. Вирішити питання, щодо розподілу судових витрат.

Доводи апеляційної скарги зводяться до помилковості висновків районного суду щодо недоведення позивачем факту перерахунку коштів ОСОБА_1 на виконання умов договору. Зокрема, позивач вважає, що висновок місцевого суду суперечить документам/доказам, які містяться в матеріалах справи, оскільки в цивільній справі містяться наступні докази, які підтверджують перерахування коштів на банківську картку відповідача, зокрема: електронна платіжна інструкція №ff86a892-89b3-4c9b-9ce6-f52c5ab83af4 від 27.12.2021 про перерахування коштів в розмірі 14 652,00 грн на платіжну карту відповідача; довідка №КД-000120606/ТНПП від 12.02.2026, видана платіжною системою/ ТОВ «ФК Фінекспрес», що підтверджує перерахування коштів за платіжною квитанцією №ff86a892-89b3-4c9b-9ce6-f52c5ab83af4 від 27.12.2021; лист №30/01/26-29628 від 30.01.2026, виданий позикодавцем/ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджує видачу/ перерахування на платіжну картку відповідача/клієнта позики на підставі платіжної інструкції №ff86a892-89b3-4c9b-9ce6-f52c5ab83af4 від 27.12.2021.

Скаржник наполягає на тому, що в матеріалах цивільної справи містяться докази перерахування коштів відповідачу, а посилання місцевого суду стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок відповідача є безпідставні, оскільки саме боржник/відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав/ має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

За правилами ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 32 146,49 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 27.12.2021 ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" та ОСОБА_1 уклали договір позики № 74589649, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора OGsE2hrgW1 (електронного підпису) (а.с. 16-17).

Згідно з довідкою про ідентифікацію клієнта за посередництвом системи BankID через avalbank за договором 74589649 відправлено одноразовий ідентифікатор на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказану позичальником у договорі. (а.с.18)

Відповідно до п.1 договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити проценти, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Згідно з п. 2.1 договору сума кредиту 14 652,00 грн, строк кредитування 30 днів, дата повернення кредиту 26.01.2022, процентна ставка на день 1,99% (п. 2.3 договору).

Договір позики, окрім іншого, містить дані щодо позичальника ОСОБА_1 , її дату народження, ІПН, дані паспорта, адресу, телефон, електронну пошту та рахунок НОМЕР_1 . (а.с. 17)

Відповідно до електронної платіжної інструкції №ff86a892-89b3-4c9b-9ce6-f52c5ab83af4 від 27.12.2021 на платіжний інструмент НОМЕР_1 27.12.2021 за замовленням 17573730 ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» перераховано суму 14 652,00 грн. (а.с. 15).

Згідно з довідкою №КД-000120606/ТНПП від 12.02.2026 року видана платіжною системою/ТОВ «ФК Фінекспрес» товариство підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції6 27.12.2021, номер платежу ff86a892-89b3-4c9b-9ce6-f52c5ab83af4, сума 14652,00, отримувач ОСОБА_1 - ЕПЗ номер НОМЕР_1 (а.с. 20).

Згідно з листом від 30.01.2026 ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» засвідчує видачу на банківську картку клієнта №4 - ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 за договором позики №74589649 № платежу ff86a892-89b3- 4c9b-9ce6-f52c5ab83af4 (а.с. 19).

29.09.2022 первісний кредитор ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" та ТОВ "Сіроко Фінанс" уклали договір факторингу № 028-290922, згідно умов якого, останній набув право грошової вимоги до відповідача за даним кредитним договором (а.с. 26-27).

Відповідно до реєстру прав вимоги № 29/09/22 до договору факторингу № 028-290922 від 29.09.2022 до ТОВ "Сіроко Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача по кредитному договору № 74589649 від 27.12.2021 в сумі 32146,49 грн., з яких: 14652 грн. - сума заборгованості за тілом, 17494,49 грн. - сума заборгованості по процентам за користування (а.с. 28-29).

05.12.2025 ТОВ "Сіроко Фінанс" та позивач уклали договір факторингу № 05/12/25-01, згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за даним кредитним договором (а.с. 34-35).

Відповідно до реєстру прав вимог № 30/01/26 до договору факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 до позивача перейшло право вимоги до відповідача по кредитному договору № 74589649 від 27.12.2021 року в сумі 32146,49 грн., з яких: 14652 грн. - сума заборгованості за тілом, 17494,49 грн. - сума заборгованості по процентам за користування (а.с. 36-37).

Правовідносини у цій справі мають наступне правове регулювання.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною четвертою статті 14 цього Закону передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 жовтня 2017 року «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. Ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 01 червня 2010 року «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 зазначено, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Суд першої інстанції, за умови відсутності заперечень зі сторони відповідача факту укладення договору позики, вірно вважав доведеною ту обставину, що договір позики між сторонами укладено в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 20 листопада 2024 року в справі № 243/7840/15, від 21 лютого 2024 року в справі № 415/160/17).

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Відповідно до ч.3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Статус квитанції як первинного документа визначений постановою НБУ № 164 від 29 липня 2022 року, зокрема згідно з п. 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних документів документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до п. 156 Положення платіжні та/або інші операції, що здійснюються за допомогою віртуальних або фізичних платіжних терміналів, повинні виконуватися з оформленням квитанції платіжного термінала в паперовій та/або електронній формі (за умови доставки власнику рахунку або держателю).

При цьому, обов`язкові реквізити до квитанції, як до платіжного документу, визначені п. 160 зазначеного Положення.

Відповідно до електронної платіжної інструкції №ff86a892-89b3- 4c9b-9ce6-f52c5ab83af4 від 27.12.2021 на платіжний інструмент НОМЕР_1 27.12.2021 за замовленням 17573730 ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» перераховано суму 14 652,00 грн. (а.с. 15).

Разом з тим, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження належності рахунку (картки) НОМЕР_1 саме відповідачу та надходження на його рахунок грошових коштів на підставі позики № 74589649 від 27.12.2021 року.

Клопотання про витребування доказів у банку, який відкрив відповідний рахунок та емітував відповідну картку, зокрема про належність рахунку (картки) відповідачу, виписки по такому рахунку, що відкритий на ім`я ОСОБА_1 , ТОВ «Деал Фінанс Груп» не заявляло.

Таких доказів товариство не надало і до суду апеляційної інстанції.

Апеляційний суд наголошує, що обов`язок довести факт перерахування коштів (надати квитанції платіжних систем, докази належності рахунку (картки) позичальнику, виписки по рахунку позичальника) належить виключно кредиторові.

Кредитор не є банківською фінансовою установою, діяльність яких регулюється спеціальним законодавством для осіб, які надають небанківські фінансові послуги, зокрема ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії», тому позбавлені можливості створювати виписки по картковим рахункам відповідачів, однак такий статус не позбавляє їх права на подання належних доказів, що містять інформацію щодо предмета доказування, в тому числі шляхом витребування таких доказів за клопотанням зацікавленої сторони за ухвалою суду про витребування доказів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено принцип диспозитивної цивільного судочинства.

Частиною 1 вказаної статті визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог і, відповідно, несе ризик настання негативнихнаслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням ним процесуальних дій. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №755/18920/18.

Відтак, факт отримання ОСОБА_1 , як позичальником, від ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», як кредитодавця/первісного кредитора, грошових коштів у сумі 14 652,00 грн на підставі договору позики № 74589649 від 27.12.2021 року є недоведеним.

Оскільки матеріалами справи підтверджується лише факт укладення кредитного договору, однак позивачем недоведено належними, допустимими та достатніми доказами факту перерахування кредитних коштів та їх отримання відповідачем, суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо недоведеності позовних вимог, визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судового збору не проводиться.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» - залишити без задоволення.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 15 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Судді