Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №626/1695/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 626/1695/25 Головуючий суддя І інстанції Бєлостоцька О. В.

Провадження № 22-ц/818/3389/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Справи у спорах, пов`язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лобач Наталії Іванівни на рішення Берестинського районного суду Харківської області від 16 лютого 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє адвокат Лобач Наталія Іванівна, до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про захист прав споживачів,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому фактично оспорював трансакцію з використанням належної йому банківської картки.

На обґрунтування позову зазначив, що має відкритий картковий рахунок для виплат та відповідно кредитну карту в АТ КБ Приватбанк. 21.04.2022 року на його телефон надійшло СМС-повідомлення начебто від Приватбанку, з якого вбачається, що намагаються зламати його карту, і одразу надійшов дзвінок з номеру від Приватбанку, проте, прийняти цей дзвінок у нього не вийшло. Після чого намагався зайти до додатку Приват 24, але він був заблокований та зателефонував в службу безпеки Приватбанка на номер 3700, повідомив ситуацію, та дізнався про те, що рахунок заблоковано. Потім надійшло повідомлення про списання з його карткового рахунку НОМЕР_1 коштів в сумі 21 000 грн.

22.04.2022 року звернувся до Красноградського РВП ГУНП в Харківській області по факту шахрайства. По даному факту відкрите кримінальне провадження 12022226080000059 від 23.04.2022 року, де він визнаний потерпілим та проводиться досудове розслідування.

Згідно виписки банку по рахунку з його карткового рахунку 21.04.2022 року списано 21 000 грн угода №SAMDNWFC00051919876 угода від 12.06.2019 року операція розваги PAYMENT.

Зазначив, що наразі АТ КБ «Приватбанк повідомляє його про нараховані відсотки по списаним кредитним коштам, але оскільки дані кошти ним не отримувалися та не використовувалися, а ними заволоділа невстановлена особа та по даному факту відкрито кримінальне провадження, тому відповідно буд-які платежі він не повинен здійснювати та погашати заборгованість, оскільки договори щодо кредитних ліній чи споживчих кредитів ним не укладалися.

Договори він не укладав і не підписував, грошові кошти за цими договорами не отримував, тому відповідно будь-яких зобов`язань щодо погашення кредитних коштів та процентів не має.

Позивач у досудовому порядку звернувся із заявою від 21.03.2025 року до АТ КБ «Приватбанк» про надання інформації та документів про договір SAMDNWFC 00051919876 щодо списання 21 000 грн 21.04.2022 року, який укладений невстановленою особою на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 та АТ КБ «Приватбанк з усіма наявними додатками.

Але документи надані не були, його було повідомлено, що списання коштів стороннім інтернет ресурсом проводилося після введення номеру карти та CVV коду, терміну дії карти. Операції були підтверджені шляхом використання Технології безпеки 3DSecure. Згідно інформації кредитних історій по кредитній карті від 12.06.2019 року договір 26200300823394 існує поточна заборгованість на суму 28170 гривень 05 копійок.

Оскільки договір позики в вигляді списання коштів в сумі 21 000 грн 21.04.2022 року є неукладеним, відтак дії відповідача щодо передачі ТОВ «Українське бюро кредитних історій» інформації для формування кредитної історії про грошові зобов`язання за вказаними договорами є протиправними, а інформація про грошове зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ КБ Приватбанк по оформленню кредиту на суму 21 000 грн за даними договорами має бути вилучена з кредитної історії відповідно до п.1 ч.1 ст.10 ЗУ «Про організацію формування та обігу кредитних історій» .

На підстави зазначених обставин позивач просив:

- визнати протиправними дії АТ КБ Приватбанк щодо передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» інформації для формування кредитної історії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 про грошові зобов`язання за кредитними договорами 12.06.2019 року договір 26200300823394, по якому існує поточна заборгованість на суму 28170 грн. 05 коп.

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» вилучити з кредитної історії інформацію про грошове зобов`язання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 перед АТ КБ Приватбанк за кредитними договорами 12.06.2019 року договір 26200300823394, поточна заборгованість на суму 28170 грн. 05 коп.

Рішенням Берестинського районного суду Харківської області від 16.02.2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та задовольнити позов.

Скарга мотивована тим, що Берестинський районний суд навів помилкові мотиви з підстав обґрунтування відмови позову, неправильно застосував норми матеріального права, а саме висновки Верховного суду, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції» в аналогічних справах та не врахував важливі докази, зокрема доведення Позивачем факту того, що відсутність його обізнаності щодо дій шахраїв та передачі даних які сприяли незаконному заволодінню коштів , та відповідно до ст. 376 ЦПК вважаю, що рішення повинно бути змінене в мотивувальній частині зокрема обґрунтування та скасування в частині відмови в позові, щодо визнання дій АТ КБ Приватбанк неправомірними, в іншій частині рішення залишити без змін.

Вказує, що відповідно до п. 9 розділу VI Положення №705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Отже, відповідальність емітента платіжного засобу презюмується, якщо не доведено протилежне. Саме на емітента платіжного засобу законодавством покладений обов`язок доведення факту порушення користувачем вимог нормативних актів, внаслідок якого ініційовано платіжну операцію, яку користувач не санкціонував та/або не здійснював. Власник рахунку не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Факт звернення до банку щодо незаконних транзакцій та звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених шахрайських дій свідчать про те, що у позивача дійсно була відсутня воля на вчинення банківських операцій від 21.04. 2022 року. Прошу прийняти судом до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно банку. Заперечення відповідача належним чином не обґрунтовані. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» - Дурдинець Р.Ю. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

Вказує, що позивач не надає доказів звернення до банку і навіть не згадує у своїх поясненнях як потерпілої особи (див. протокол допиту потерпілого), у зверненні до банку і в даній позовній заяві про те, що звертався до банку в момент чи відразу після здійснення транзакції 21.04.2022.

Крім того, слід звернути увагу, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту, що зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. Позивач не вказує, які саме його права порушено та якими діями банку, а також яким чином задоволення заявлених вимог відновить його порушені права.

Вважає, що судом першої інстанції було надано об`єктивну оцінку доводам позивача та запереченням відповідача, відтак апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції є необґрунтованою, в задоволенні якої слід відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає.

Відмовляючи у задоволенні заяву суд своє рішення мотивував наступним.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій АТ КБ Приватбанк щодо передачі ТОВ «Українське бюро кредитних історій» інформації суд дійшов наступних висновків.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що кредитний договір відповідно до якого 21.01.2022 року відбулось списання грошових коштів в розмірі 21000 гривень він не укладав і не підписував. Оскільки на думку позивача, кредитний договір є неукладеним, то дії відповідача щодо передачі ТОВ «Українське бюро кредитних історій» інформації для формування кредитної історії про грошові зобов`язання по оформленню кредиту на суму 21000 грн є протиправними і вказана інформація має бути вилучена на підставі п.1 ч.1 ст.10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій».

Судом встановлено, що 12 червня 2019 року ОСОБА_1 власноручно підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (в програмних комплексах банку угоді присвоєно № SAMDNWFC00051919876).

На підставі даної Анкети-Заяви ОСОБА_1 було випущено кредитну картку НОМЕР_3 , яка передбачає можливість використання не тільки власних коштів, а й кредитних коштів. Використання кредитного ліміту не передбачає укладення кожний раз окремого договору на певну транзакцію, оскільки певна банківська операція не являється окремим договором позики. 21 квітня 2022 банківська операція щодо списання коштів була здійснена з кредитного рахунку позивача НОМЕР_3 в рамках договору від 12.06.2019 року договору.

Суд вважає за доцільне зауважити, що з досліджених доказів вбачається, що грошові кошти з карти ОСОБА_1 № НОМЕР_4 було переказано 21.04.2022 року шляхом ручного вводу номеру карти, строку дії та CVV-коду, переказ проведено з підтвердженням за регламентом 3-d secure; згідно програмного комплексу “Адмін. панель Приват24” встановлено, що за період часу з 01.04.2022 до 30.04.2022 пароль та логін входу не змінювалися, отже особа, яка здійснила операцію мала доступ до номеру карти, строку дії та CVV-коду карти № НОМЕР_4 , а також OTP-паролю (а.с.41-42, 44-47).

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою стосовно, несанкціонованого, на його думку, списання грошових коштів, яке мало місце 21.04.2022 року не негайно, а тільки 21.03.2025 року, тобто майже через три роки.

До того ж, під час досудового розслідування кримінального провадження № 12022226080000059 від 23.04.2022 року не здобуто доказів щодо можливого факту несанкціонованого доступу до системи інтернет-банкінгу АТ КБ «ПриватБанк» внаслідок якого було здійснено списання грошових коштів з банківського рахунку ОСОБА_1 та не встановлено жодної особи, причетної до вчинення кримінального правопорушення, зважаючи на що 29.09.2022 року кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Постанова про закриття кримінального провадження від 29.09.2022 року ОСОБА_1 не оскаржувалась.

Зважаючи на викладене, суд відхиляє посилання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Лобач Н.І. на сформульовану в Постанові КЦС ВС від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23) правову позицію, оскільки правовідносини, що виникли у цивільній справі № 626/1695/25 є відмінними від тих, що встановлені у справі № 176/1445/22.

Отже, договір, укладений між сторонами по справі 12.06.2019 року, якому в програмних комплексах банку присвоєно №SAMDNWFC00051919876, є укладеним, не визнаний в судовому порядку недійсним, наявна письмова згода ОСОБА_1 (зафіксована в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 12.06.2019 року) на збір, зберігання, використання та поширення банком інформації про нього, зважаючи на що відсутні підстави для висновку про наявність підстав для визнання неправомірними дій відповідача з передачі ТОВ «Українське бюро кредитних історій» інформації стосовно існування поточної заборгованості за кредитним договором від 12.06.2019 року у ОСОБА_1 в розмірі 28170 грн 05коп.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ТОВ «Українське бюро кредитних історій» вилучити з кредитної історії інформацію про грошове зобов`язання ОСОБА_1 суд дійшов наступних висновків

Частиною 1 ст. 48 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Третя особа у справі не є стороною у цивільному процесі.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року у справі № 757/55549/17 (провадження № 61-1294св22) не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також встановлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

ТОВ Українське бюро кредитних історій» має статус третьої особи у цивільній справі № 626/1695/25.

Позивач не заявляв клопотання про залучення ТОВ «Українське бюро кредитних історій» в якості співвідповідача у справі відповідно до ст.51 ЦПК України, зважаючи на що, суд не даючи оцінки наявності правових підстав для вилучення інформації з кредитної історії, дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання третьої особи - ТОВ «Українське бюро кредитних історій» вилучити з кредитної історії інформацію про грошове зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором від 12.06.2019 року в розмірі 28170 грн 05 коп задоволенню не підлягають.

Щодо сформульованої в позовній заяві вимоги позивача про зобов`язання АТ КБ «Приватбанк» надати суду докази на підтвердження укладення угоди про списання 21 000 гривень з рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 21.02.2022 року грн угода №SAMDNWFC00051919876 угода від 12.06.2019 року операція розваги PAYMENT стороннім інтернет ресурсом шляхом введеня номеру карти та CVV коду терміну дії карти, суд вважає за доцільне звернути увагу, що як пояснила в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 та зазначено у відзиві на позовну заяву, 12 червня 2019 року ОСОБА_1 підписав у приміщенні банку власноручно Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (в програмних комплексах банку угоді присвоєно №SAMDNWFC00051919876). 21 квітня 2022 банківська операція щодо списання коштів була здійснена з кредитного рахунку позивача НОМЕР_3 . Дана картка передбачає можливість використання не лише власних коштів, а й кредитних і не передбачає підписання тих чи інших договорів при кожному такому використанні кредитного ліміту картки. Для проведення списання/транзакції 21.04.2022 року необхідності в укладенні окремого кредитного договору не було, спірна транзакція була здійснена в рамках договору№SAMDNWFC00051919876 від 12.06.2019 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Судовим розглядом встановлено, що 12 червня 2019 року ОСОБА_1 підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Згідно даної Анкети-Заяви ОСОБА_1 погодився з тим, що дана Анкета-Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складають договір про надання банківських послуг на підставі статті 634 Цивільного кодексу України. Також, підписанням даної Анкети-Заяви ОСОБА_1 надав АТ КБ “ПриватБанк” дозвіл на обробку і використання його персональних даних, у тому числі конфіденційно інформації, а також їх передачу третім особам, у порядку, передбаченому чинним законодавством і Умовами та правилами. Ця згода є безстроковою (а.с.33-34).

Як зазначила представник АТ КБ «ПриватБанк» в судовому засіданні, на підставі даної Анкети-Заяви ОСОБА_1 було випущено кредитну картку НОМЕР_3 , що також узгоджується із наявною в матеріалах справи випискою по картці/рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_1 ). В програмних комплексах банку договору, укладеному 12.06.2019 року між сторонами по справі було присвоєно №SAMDNWFC00051919876.

Як вбачається з виписки по картці/рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_1 ) договору №SAMDNWFC00051919876 від 12.06.2019 року, ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт в розмірі 25000 гривень; 21.04.2022 року відбулось списання грошових коштів з рахунку в розмірі 21000 гривень (деталі операції Розваги, PAYMENT) (а.с.9).

З письмових пояснень АТ КБ «ПриватБанк» від 01.07.2025 року (а.с.41-42) вбачається, що працівниками банку здійснювалась службова перевірка обставин, порядку ініціювання та проведення банківської операції - списання коштів в сумі 21 тис. грн. 21.04.2022 року з карти ОСОБА_1 , в ході якої було встановлено, що грошові кошти з карти № НОМЕР_4 було переказано шляхом ручного вводу номеру карти, строку дії та CVV-коду на сервісі компанії “ХХ” (онлайн казино), процесінг банку АТ “Укргазбанк”, термінал E5710071. Переказ проведено з підтвердженням за регламентом 3-d secure, отримувача не встановлено. Аналізом логу входів клієнта в Приват24 встановлено, що 21.04.2022 року входи до його акаунту здійснювалися як з пристрою, який раніше використовувався: M2010J19SY|Redmi (imei: НОМЕР_5 ) так і з пристрою, який раніше не використовувався: ONEPLUS A5000|OnePlus (imei: НОМЕР_6 ). Вхід здійснювався з IP-адреси, яка раніше не використовувалася: 176.38.36.16. Згідно програмного комплексу “Адмін. панель Приват24” встановлено, що за період часу з 01.04.2022 до 30.04.2022 пароль та логін входу не змінювалися. Встановлено, що особа, яка здійснила оспорювану клієнтом операцію мала доступ до номеру карти, строку дії та CVV-коду карти № НОМЕР_4 , а також OTP-паролю, що підтверджується скріншотами адмін. панель Приват24 ОСОБА_1 , логи входів клієнта ОСОБА_3 в Приват24, скріншотом ОСОБА_4 (а.с.44-47).

Згідно кредитного звіту Українського бюро кредитних історій станом на 19.05.2025 року (а.с.15-21) під № 2 (а.с.15, 18) міститься інформація щодо наявної заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» за договором від 12.06.2019 року в розмірі 28170 грн 05 копійок.

ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою (зареєстрована вх.14-ВБ від 21.03.2025 року) в якій зазначив, що 21.04.2022 року з його карткового рахунку НОМЕР_1 списано грошові кошти в сумі 21 000 гривень, з приводу чого він звернувся до Красноградського РВП ГУНП в Харківській області по факту шахрайства. По даному факту відкрите кримінальне провадження 12022226080000059 від 23.04.2022 року, в якому він визнаний потерпілим, та проводиться досудове розслідування. Грошові кошти ним не отримувались, ними заволоділа невстановлена особа. Просив надати інформацію про договір №SAMDNWFC00051919876, щодо списання 21000 гривень 21.04.2022 року, який укладений невстановленою особою на ім*я ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.6-7).

Листом від 25.03.2025 року АТ КБ «ПриватБанк» на заяву ОСОБА_1 від 21.03.2025 року повідомило, що списання коштів стороннім інтернет ресурсом проводиться після введення номеру карти, CVV-коду, терміну дії. Операція із списання грошових коштів 21.04.2022 року була підтверджена шляхом використання «Технології безпеки 3-D Secure». Відповідно до п.2.1.4.5.1 Умов і Правил надання банківських послуг, який є невід*ємною частиною договору про банківське обслуговування, клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на платіжній картці даних, до моменту звернення клієнта в банк та блокування платіжної картки (а.с.12 на звороті).

23.04.2022 року до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 внесені відомості про кримінальне правопорушення № 12022226080000059 з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.190 КК за фактом того, що 21.04.2022 року невстановлена особа шляхом обману та зловживання довірою заволоділа грошовими коштами заявника (а.с.8 на звороті, 66).

На виконання ухвали Берестинського районного суду Харківської області від 21.07.2025 року про витребування доказів Берестинський РВП ГУНП в Харківській області листом № 134691-2025 від 31.07.2025 року повідомив про те, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 12022226080000059 від 23.04.2022 року не здобуто доказів щодо можливого факту несанкціонованого доступу до системи інтернет-банкінгу АТ КБ «ПриватБанк» внаслідок якого було здійснено списання грошових коштів з банківського рахунку ОСОБА_1 . Не встановлено жодної особи, причетної до вчинення кримінального правопорушення. 29.09.2022 року дізнавачем у кримінальному провадженні на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК (відсутність в діянні складу кримінального правопорушення) винесено постанову про закриття кримінального правопорушення № 12022226080000059.

Відповідно до ч. 1ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з ч. 1ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За змістом ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з ч. 1ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

У ст. 1073 ЦК України визначено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 56, 57 ч. 1ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки; платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.

Відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про платіжні послуги» емісія / надання користувачу платіжного інструменту здійснюється надавачем платіжних послуг на підставі договору, укладеного між надавачем платіжних послуг та користувачем. Порядок емісії платіжних інструментів для використання в платіжних системах визначається правилами відповідних платіжних систем з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Порядок виконання операцій з використанням наданих користувачу платіжних інструментів та обмеження щодо таких операцій визначаються договором між надавачем платіжних послуг та користувачем з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України (ч. 1 ст. 36 Закону).

Частиною 12ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що електронний платіжний засіб, що використовується в платіжній системі, має відповідати вимогам щодо захисту інформації, передбаченим правилами платіжної системи, з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до п. 3, 4. ч. 20 цієї статті, користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до ст. 41 Закону ініціатором платіжної операції може бути, зокрема платник (у тому числі через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції).

Ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції.

Згідно із вимогами ст. 42 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції, - така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено цим Законом. Надавач платіжних послуг платника за виконання неакцептованих платіжних операцій несе відповідальність, передбачену цим Законом. Згода на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій) може бути надана платником надавачу платіжних послуг платника особисто, через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції або через отримувача.

Порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України. Виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону. Виконання платіжних операцій з цифровими грошима здійснюється відповідно до правил, визначених Національним банком України. Надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою / з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників (ст. 46 Закону).

Частиною першою статті 47 Закону визначено, що надавач платіжних послуг платника зобов`язаний виконати платіжну інструкцію ініціатора протягом операційного дня з моменту прийняття ним до виконання платіжної інструкції.

Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача. Порядок завершення платіжної операції в платіжній системі визначається правилами платіжної системи з урахуванням положень цього Закону(ст. 49 Закону).

Для виконання платіжних операцій з коштами (крім електронних грошей) банки мають право відкривати своїм клієнтам, зокрема поточні рахунки - рахунки, що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства (ст. 63 Закону).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 і ч. 3ст. 67 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання. Система захисту інформації має забезпечувати цілісність, конфіденційність, доступність та простежуваність інформації, що формується, обробляється, передається та зберігається під час виконання платіжних операцій, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України. Надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати встановлені законодавством вимоги щодо захисту інформації. У разі виявлення порушень законодавства щодо захисту інформації, що містять ознаки вчинення злочину, надавачі платіжних послуг зобов`язані повідомити про це відповідні правоохоронні органи.

Електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою. Під час виконання автентифікації надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів. Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій). Надавачі платіжних послуг зобов`язані розробити та застосовувати елементи посиленої автентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних автентифікації. Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача (ч. 1- 5ст. 68 Закону України «Про платіжні послуги»).

Посилена автентифікація - процедура автентифікації, яка передбачає використання двох чи більше сукупностей даних, що належать до таких різних категорій:

а) знань (володіння інформацією (даними), що відома лише користувачу);

б) володінь (застосування матеріального предмета, яким володіє лише користувач);

в) притаманність (перевірка біометричних даних або інших властивостей (рис, характеристик), притаманних лише користувачу, що відрізняють його від інших користувачів) (п. 70 ч. 1ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги»).

Згідно з вимогами ст. 68 Закону електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою. Під час виконання автентифікації надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів. Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції.

Нормами ст. 86 Закону визначено, що надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.

Згідно з ч. 5ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника.

Аналогічна норма міститься в п. 140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженої Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 №164(далі - Положення № 164), згідно з якою користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Відповідно до п. 136 розділу VII Положення №164 користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Згідно з п. 138 Положення №164 Емітент зобов`язаний:1) забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення); 2) зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; 3) забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення; 4) забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про потребу розблокування або заміни (перевипуску) платіжного інструменту; 5) повідомляти користувача про виконання операцій з використанням платіжного інструменту; 6) реєструвати та протягом строку, передбаченого нормативно-правовими актами Національного банку, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування емітентом користувача та користувачем емітента, надавати користувачу таку інформацію за його письмовим зверненням. Емітент зобов`язаний зазначити дату і час одержання повідомлення користувача про втрату платіжного інструменту під час реєстрації повідомлення.

У відповідності до п. 146 розділу VII Положення №164 власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Отже, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 758/7327/14-ц, від 23.01.2018 у справі №202/10128/14, від 14.02.2018 у справі № 127/23496/15-ц, від 20.06.2018 у справі № 691/699/16-ц, від 13.09.2019 у справі №501/4443/14, від 20.11.2019 у справі №577/4224/16, від 07.10.2020 у справі № 751/904/18, від 17.06.2021 у справі №759/4025/19, від 16.08.2023 у справі №176/1445/22, від 06.09.2023 у справі №686/30030/21.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.07.2019 у справі №537/3312/16-ц (провадження №61-17629св18) зазначено, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 3, ст.12, ч. 1,5,6ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3ст. 89 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що грошові кошти з карти № НОМЕР_4 було переказано шляхом ручного вводу номеру карти, строку дії та CVV-коду на сервісі компанії “ХХ” (онлайн казино), процесінг банку АТ “Укргазбанк”, термінал E5710071. Переказ проведено з підтвердженням за регламентом 3-d secure, отримувача не встановлено.

Аналізом логу входів клієнта в Приват24 встановлено, що 21.04.2022 входи до його акаунту здійснювалися як з пристрою, який раніше використовувався: M2010J19SY|Redmi (imei:d56fe358a4604495) так і з пристрою, який раніше не використовувався: ONEPLUS A5000|OnePlus (imei:58fabe7dd6574100). Вхід здійснювався з IP-адреси 176.38.36.16 .

Згідно програмного комплексу “Адмін. панель Приват24 ” встановлено, що за період часу з 01.04.2022 до 30.04.2022 пароль та логін входу до додатку “Приват24” не змінювалися. Згідно відповіді АТ КБ “ПриватБанк” № 20.1.0.0.0/7-250321/9765 від 25.03.2025 року щодо підстав списання грошових коштів 21 квітня 2022 року з карти № НОМЕР_3 , банк пояснив, що таке списання відбулось після введення клієнтом номеру картки, СVV-коду, терміну дії картки. Дані операції були підтвердженні шляхом використання “технології безпеки 3-D Secure”.

21 квітня 2022 банківська операція щодо списання коштів була здійснена з кредитного рахунку позивача НОМЕР_3 .

Дана картка передбачає можливість використання не лише власних коштів, а й кредитних і не передбачає підписання тих чи інших договорів при кожному такому використанні кредитного ліміту картки.

На виконання ухвали Берестинського районного суду Харківської області від 21.07.2025 року про витребування доказів Берестинський РВП ГУНП в Харківській області листом № 134691-2025 від 31.07.2025 року повідомив про те, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 12022226080000059 від 23.04.2022 року не здобуто доказів щодо можливого факту несанкціонованого доступу до системи інтернет-банкінгу АТ КБ «ПриватБанк» внаслідок якого було здійснено списання грошових коштів з банківського рахунку ОСОБА_1 .

Не встановлено жодної особи, причетної до вчинення кримінального правопорушення. 29.09.2022 року дізнавачем у кримінальному провадженні на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК (відсутність в діянні складу кримінального правопорушення) винесено постанову про закриття кримінального правопорушення № 12022226080000059.

Оскільки судом не встановлено обставин припинення кредитним договором своєї дії, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог і в цій частині.

Такий висновок є правильним з огляду й на те, що під час судового розгляду не встановлено факту неправомірним дій банку, договір між позивачем та банком укладений, не припинив своєї дії.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги в частині вимог щодо зобов`язання відповідача звернутися до Бюро кредитних історій з заявою про вилучення всієї інформації, що міститься у кредитній історії позивача за договором.

Правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію визначаються Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» (далі - Закон).

Відповідно до ст. 3 Закону ведення кредитної історії - діяльність Бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію. Користувач Бюро - юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до Договору надає і має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію. Кредитний правочин - правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов`язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону джерелами формування кредитних історій є: відомості, що надаються користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.

У ст. 7 Закону визначено, що кредитна історія серед іншого містить такі відомості про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії: а) відомості про кредитний правочин та зміни до нього (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину); б) сума зобов`язання за укладеним кредитним правочином; в) вид валюти зобов`язання; г) строк і порядок виконання кредитного правочину; ґ) відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов`язання за кредитним правочином; д) дата виникнення прострочення зобов`язання за кредитним правочином, його розмір і стадія погашення; е) відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо); є) відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання. Кредитна історія також містить інформацію про суб`єкта кредитної історії, яка складається із сукупності документованої інформації про особу з державних реєстрів, інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел: а) наявність заборгованості за податками та обов`язковими платежами; б) рішення судів, що стосуються виникнення, виконання та припинення зобов`язань за укладеним кредитним правочином; в) рішення судів та органів виконавчої влади, що стосуються майнового стану суб`єкта кредитної історії; г) інші відомості, що впливають на спроможність виконання суб`єктом кредитної історії власних зобов`язань.

За нормами ч. 1 ст. 9 Закону інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Користувачем.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону бюро вилучає з кредитної історії:

1) інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7, у разі відсутності кредитного правочину, Договору або визнання їх недійсними;

2) всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього;

3) інформацію, яка передбачена пунктами 2-4 частини першої статті 7, у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії.

Бюро має право за участю Користувача здійснювати звірення інформації, яка була надана цим Користувачем для формування кредитної історії, та вносити до неї зміни на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та Договором (ч.2 ст.10 Закону).

Бюро зберігає інформацію протягом десятирічного терміну з моменту припинення кредитного правочину.

У відповідності до п. 2.1.1.10.1 Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка підписана позивачем 26 грудня 2019 року (а.с. 14-21), приєднанням до цього Договору Клієнт дає згоду на передачу, зберігання, використання та поширення через Бюро кредитних історій інформації щодо себе та згоду ТОВ «Українському бюро кредитних історій» на збір, зберігання і використання інформації з інших джерел, яка впливає на можливість виконання зобов`язань Клієнта, а так само на доступ і отримання кредитної історії Клієнта в ТОВ «Українське Бюро кредитних історій» у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» та Законом України «Про захист персональних даних».

Під час судового розгляду не встановлено обставин того, що в кредитній історії позивача наявна інформація, яка не відповідає дійсності, а надана позивачем Заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг містить відомості про надання позивачем згоди на передачу, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформацію щодо себе.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Отже, договір, укладений між сторонами по справі 12.06.2019 року, якому в програмних комплексах банку присвоєно №SAMDNWFC00051919876, є укладеним, не визнаний в судовому порядку недійсним, наявна письмова згода ОСОБА_1 (зафіксована в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 12.06.2019 року) на збір, зберігання, використання та поширення банком інформації про нього, зважаючи на що відсутні підстави для висновку про наявність підстав для визнання неправомірними дій відповідача з передачі ТОВ «Українське бюро кредитних історій» інформації стосовно існування поточної заборгованості за кредитним договором від 12.06.2019 року у ОСОБА_1 в розмірі 28170 грн 05коп.

Відтак колегія суддів не вбачає підстав, які б зумовлювали можливість покладення відповідальності на відповідача, оскільки факт незаконного переказу грошових коштів з карткового рахунку відбувся не з вини банку.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лобач Наталії Іванівни залишити без задоволення.

Рішення Берестинського районного суду Харківської області від 16 лютого 2026 року залишити без змін

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 06 жовтня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії О.В.Маміна.

О.Ю.Тичкова.