Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №638/11603/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 638/11603/25 Головуючий суддя І інстанції Теслікова І. І.

Провадження № 22-ц/818/1233/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про стягнення плати за користування житлом

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Туєва Олега Альбертовича на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2025 року, по цивільній справі № 638/11603/25, за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.

Позовна заява обґрунтована тим, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 яким надаються послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630. Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг у відповідачів виникла заборгованість в сумі 122710,33 грн., що утворилась станом на 01 червня 2025 року.

Посилаючись на вказані обставини КП «ХТМ» просив суд стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 116644,58 грн., що утворилась за період з 01.04.2017 по 30.09.2023, за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.09.2023 у розмірі 470,40 грн, за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 по 30.09.2023 у розмірі 1018,76 грн., за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.09.2023 у розмірі 272,64 грн, за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 30.09.2023 у розмірі 3247,80 грн., за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 30.09.2023 у розмірі 1056,15 грн., три відсотки річних в сумі 9.11 грн., інфляційні втрати в сумі 23.38 грн., а також судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в сумі 116644.58 грн., що утворилась за період з 01.04.2017 по 30.09.2023, за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.09.2023 у розмірі 470,40 грн, за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 по 30.09.2023 у розмірі 1018.76 грн., за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.09.2023 у розмірі 272.64 грн, за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 30.09.2023 у розмірі 3247.80 грн., за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 30.09.2023 у розмірі 1056.15 грн., три відсотки річних в сумі 9.11 грн., інфляційні втрати в сумі 23.38 грн, всього 122710 (сто двадцять дві тисячі сімсот десять) грн 33 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір розмірі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. з кожного.

В частині стягнення судових витрат пов`язаних з розглядом справи - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Туєв Олег Альбертович подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору та невідповідністю висновків суду доказам, які містяться в матеріалах справи, страждає необ`єктивністю судового розгляду та упередженим, необґрунтованим та таким, що не відповідає матеріалам та фактичним обставинам справи.

Вказав, що судом першої інстанції в порушення цих вимог безпідставно зроблено висновок належного розрахунку заборгованості, при цьому суд не надав належної оцінки факту обладнання квартири індивідуальним приладом обліку споживання теплової енергії, факту індивідуального опалення у квартирі та зафіксованими і переданими показами лічильника теплової енергії, які підтверджують відсутність споживання теплової енергії відповідачами у спірний період.

Вважає, що розрахунок суми заборгованості заявленої Позивачем до стягнення, виконаний без зазначення будь-яких фактичних даних, та без достатнього нормативно-правового обґрунтування, що надає можливість зловживань з боку Позивача, та є порушенням права Відповідачів на об`єктивний та неупереджений розгляд справи. Відповідно, наданий розрахунок заборгованості з 01.04.2017р. по 30.06.2023р. здійснено з суттєвими порушеннями, отже такий розрахунок не може бути прийнято до уваги у якості належного та допустимого доказу існування заборгованості у сумі 116 644.58 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.04.17 по 30.09.23. Із цих же міркувань, вважає безпідставним розрахунок інфляційних втрат в сумі 23.38 грн. та 3% річних в сумі 9.11 грн., та недоведеними вимоги щодо розміру вартості теплової енергії, яка на думку позивача підлягає відшкодуванню.

З огляду на вищезазначене, вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи у справі рішення, безпідставно та упереджено надав перевагу обґрунтовано позовних вимог Позивача, не приймаючи до уваги докази та обставини відповідачів встановлені судом та не спростовані позивачем.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Туєва Олега Альбертовича, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення залишити без змін.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачі не виконували належним чином свого обов`язку з оплати наданих їм послуг, тому наявні підстави для стягнення з них заборгованості та задоволення позовних вимог , також підлягає стягненню з них разом з інфляційними втратами та 3% річних.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

У відповідності до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги є індивідуальним споживачем.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до п.п. 1 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (далі – Постанова №630), споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Відповідно до п. 18 Постанови № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.12.1998 р. № 1407 Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово - комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

За положенням ч. 1 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 18, 20, 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання, холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005р.№ 630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Абзацом 8 пункту 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, чинних на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормальної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Пунктом 8 Правил № 630 передбачено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства (пункт 24).

Згідно з пунктом 25 Правил самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відповідно до пунктів 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акту на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2022 року у справі № 953/24063/19, провадження № 61-5095 св 21.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц, провадження № 61-14819 св 20, від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц, провадження № 61-20523св19, від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17, провадження № 61-13603св19.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачі – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (а.с.4). ОСОБА_2 зареєстрована за вказаною адресою з 22.09.2015.

КП «Харківські теплові мережі» постачало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , теплову енергію, які її одержували і не відмовлялися від неї у встановленому законом порядку, внаслідок чого у відповідачів виник обов`язок оплачувати спожиту теплову енергія.

Згідно ст. 64 ЖК України - члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Отже, відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , які надаються Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі».

Відповідно до за вище зазначеною адресою відкритий особовий рахунок НОМЕР_1 розрахунку на ім`я споживача ОСОБА_1 (а.с.5)

Так, відповідно до змісту п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: інші юридичні факти, зокрема фактичне споживання послуг.

З відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що за період з 01 квітня 2017 по 30 вересня 2023 включно підприємством нараховувалася щомісячно плата за надані послуги, але відповідачами оплата послуг здійснювалася не в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 122710 грн 33 коп.

Згідно позову КП «ХТМ» щомісяця направляє споживачам рахунки за послуги теплопостачання із зазначенням нарахувань за надані послуги та суми боргу.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість до теперішнього часу боржниками не погашена. При цьому відповідачка ОСОБА_2 – апелянт не надала до суду документів про те, що вона відмовилась від послуг позивача або виїхала та не мешкає за своїм офіційнім місцем проживання у заявлений у позові період часу.

Статтею 68 ЖК України споживачі зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875 - IV, споживач зобов`язаний оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Щодо позовних вимог про сплату вартості абонентського обслуговування та обслуговування внутрішньо-будинкового обладнання воно передбачено Законом України «Про житлово- комунальні послуги». У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб- сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Також, відповідно до «Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води» від 11 грудня 2019 р. № 1182 та «Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 23.08.2019 №830 «Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Також «Порядком обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води» Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2018 р. за № 1074/32526

Оплата за обслуговування внутрішньо будинкових систем передбачена Типовим договором про надання послуги з постачання гарячої води з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем та Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем затверджених КМУ 11 грудня 2019 р. № 1182 та №830 23.08.2019.

КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875 від 24.06.2004 та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, що регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

За визначеннями, які зазначені у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Такі послуги надаються споживачу - фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути єдиною підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Відповідачі вказані послуги сплачують несвоєчасно та не в повному обсязі, в результаті чого утворилась за період з 01.04.2017 по 30.09.2023, за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.09.2023 у розмірі 470,40 грн, за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 по 30.09.2023 у розмірі 1018,76 грн. Розмір заборгованості підтверджується наданими суду рахунком.

Встановивши, що КП «ХТМ» надає послуги з централізованого опалення у АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обидва відповідача є споживачами послуг позивача у заявлений у позові період часу та про наявність підстав для стягнення заборгованості.

Щодо доводів скарги про те, що відповідач ОСОБА_2 не проживає за адресою у АДРЕСА_1 та не повинна сплачувати надані позивачем послуги, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Отже, ОСОБА_2 за умови не проживання у квартирі та не користування послугами, які надає КП «Харківські теплові мережі», зобов`язана була письмово повідомити про це позивача як виконавця комунальних послуг. Однак відповідних доказів, що вона виконала такий обов`язок суду не надано, а тому позивачем законно нараховувалися кошти за послуги з теплопостачання в тому числі і на ОСОБА_2 .

Також колегія суддів не враховує аргумент представника відповідача, що не проживання відповідача за адресою реєстрації, за якою стягується заборгованість за теплопостачання, звільняє його від обов`язку сплачувати за дані комунальні послуги, що безпосередньо спростовується положеннями п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Ця норма закону позбавляє права споживача на не оплату вартості комунальних послуг у вигляді постачання теплової енергії у разі їх невикористання за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні. Отже, оплата послуг з постачання теплової енергії покладається на всіх споживачів незалежно від фактичного користування житлом.

Споживач має право на несплату вартості комунальних послуг, крім постачання теплової енергії, у разі їх невикористання та за відсутності приладів обліку. Це можливо, якщо період тимчасової відсутності в житловому приміщенні або іншому об`єкті нерухомого майна споживача та інших осіб - понад 30 календарних днів. Це має бути документально підтверджено відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг (п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги»).

Для споживачів, приміщення яких не обладнані засобами розподільного обліку, застосовується норма споживання відповідної комунальної послуги, встановлена органом місцевого самоврядування з урахуванням кількості фактично проживаючих та коригуючого коефіцієнту.

Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405«Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» внесені зміни, зокрема до Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (далі Правила № 1182), підпунктом 7 пункту 43 яких визначено, що споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в`їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору; це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

При цьому, згідно з підпунктом 111 пункту 45 Правил № 1182 індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуги у разі її невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі.

Водночас зазначені зміни не стосуються послуги з постачання теплової енергії, оскільки навіть при відсутності споживача у приміщенні, його домівка (житлове приміщення чи квартира) опалювалися (послуга з постачання теплової енергії надавалася).

Однак, із заявою про те, що вона не проживає за вказаною адресою, ОСОБА_2 до КП «Харківські теплові мережі» не зверталася і ця обставина в суді не спростована.

Таким чином Законом України «Про житлово-комунальні послуги» споживачу надано право на написання заяви та повідомлення постачальника комунальних послуг про непроживання та невикористання житлово-комунальних послуг у разі відсутності приладів обліку.

Непроживання відповідача у квартирі, не звільняє від обов`язку нести витрати по оплаті наданих житлово-комунальних послуг.

Проте законом не передбачено права на відмову від отримання комунальної послуги у вигляді постачання теплової енергії, тому навіть у разі непроживання споживач має сплачувати за надану послугу.

Навіть проживання в іншому місці не звільняє відповідача від обов`язку оплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено його реєстрацію у зазначеній вище квартирі (а.с.4), а отже вона є користувачем наданих послуг.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц, від 02 вересня 2019 року у справі № 335/479/17.

Тож ОСОБА_2 в даному випадку є споживачем житлово-комунальних послуг, які надавались їй за зареєстрованим місцем проживання

Таким чином, доводи апеляційної скарги та заперечення проти позову відповідача ОСОБА_2 з підстав не проживання за адресою надання комунальних послуг та відповідно неможливістю отримання цих послуг є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII виконавець комунальної послуги зобов`язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг.

Тут суд апеляційної інстанції знову повторює, що матеріали справи не містять відомостей, що відповідач ОСОБА_2 зверталася до КП «ХТМ» з заявами про зміну фактичного місця проживання; належного документального підтвердження проживання за іншою у спірний період адресою нею також подано не було.

Також, за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання. Дієздатні особи, які проживають таабо зареєстровані у житлі споживача користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (пункт 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

З огляду на викладене, нести витрати по оплаті наданих житлово-комунальних послуг зобов`язані не тільки власники квартири, а й особи місце проживання яких, у цій квартирі, зареєстровано у встановленому порядку.

Колегія суддів звертає увагу,що надана ОСОБА_2 копія трудової книжки про працевлаштування у м.Києві не підтверджує не проживання її у квартирі, а лише підтверджує її трудовий стаж.

Щодо аргументів скарги представника відповідачів про те, що у квартирі АДРЕСА_2 встановлені прилад теплової енергії, однак нарахування здійснювались за загальними нормами споживання, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 4 статті 17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність», періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб, електричну енергію і газ), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро- і газопостачання.

Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну енергію і газ), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро- і газопостачання.

Періодична повірка засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну енергію і газ) проводиться за рахунок тарифів на електро- і газопостачання. Періодична повірка засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) проводиться за рахунок плати за абонентське обслуговування - за умови укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

У разі укладення колективного договору про надання комунальних послуг, договору про надання комунальних послуг з колективним споживачем або прийняття рішення співвласниками про порядок обслуговування та заміну вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до законодавства періодична повірка засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) проводиться за рахунок співвласників багатоквартирного будинку. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором. Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Індивідуальний прилад обліку, встановлений у квартирі АДРЕСА_2 взятий на облік з 19.01.2011, який згідно свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювання техніки ДП «Укрметртестстандарт» №24-1-2/307 від 19.01.2011 пройшов держповірку, яка дійсна до січня 2015 року, та згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки ННЦ «Інститут метрології» №2-631/10 пройшов держпровірку 13.10.2021, яка дійсна до 13.10.2025. Доказів проведення держповірки у період з січня 2015 року по 13 жовтня 2021 року суду не надано. Нарахування за теплопостачання виконувалося згідно з нормою споживання теплової енергії -1 м2, що відображено в щомісячних рахунках на сплату послуг.

Статтею 20 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 р. № 113/98-ВР, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, державний метрологічний контроль і нагляд стосовно засобів вимірювальної техніки та методик виконання вимірювань поширюється на вимірювання, результати яких використовуються під час, зокрема, торговельно-комерційних операцій і розрахунків між покупцем (споживачем) і продавцем (постачальником, виробником, виконавцем), у тому числі у сферах побутових і комунальних послуг, телекомунікаційних послуг і послуг поштового зв`язку.

Отже, результати вимірювань засобів вимірювальної техніки у сфері поширення державного метрологічного нагляду можна використовувати протягом дії його свідоцтва про повірку або відбитка повірочного тавра та є неприпустимим (незаконним) використання результатів вимірювань за спожиту воду з використанням неповірених засобів вимірювальної техніки, що відображено в Ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 липня 2015 р.

Якщо строк державної перевірки засобу вимірювальної техніки (лічильника) закінчився, такий прилад, як розрахунковий, застосовуватися не може і подальше нарахування абоненту оплати за послуги постачання теплової енергії за показаннями простроченого лічильника, у якого закінчився міжповірковий інтервал суперечить положенням ст. 11 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та пп. 5.4.1., 5.4.2. ДСТУ 2708:2006 «Повірка засобів обліку вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення». У відповідності з ч.3 ст. 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», встановлюється Кабінетом Міністрів України «Порядок подання фізичними особами що не є суб`єктами підприємницької діяльності - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими користується для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов`язані з повіркою». Розрахунки нормативних витрат на вищевказані роботи проводяться відповідно до «Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», затверджених Постановою КМУ від 12.07.2005р. № 560.

Відносини між споживачем і виконавцем послуг регулюються Правилами. Відповідно до вказаних нормативів, затрати на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) квартирних засобів обліку води до тарифів на послуги теплопостачання, які виконує КП «Харківські теплові мережі» не закладено.

Однак, відповідачами не були виконані заходи щодо проведення повірки індивідуального прибору обліку теплової енергії, встановленого у їх квартирі, внаслідок чого, КП «Харківські теплові мережі» нарахування за теплову енергію проводили за нормативами з січня 2015 року.

Таким чином, доводи представника апелянта про те, що будинок має зареєстрований належним чином прилад обліку, який позивач має враховувати у своїх розрахунках позову – також не доведені належними і допустимими доказами, які мають вчасно подаватися сторонами до суду першої інстанції.

Статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з матеріалів справи встановлено, що відповідачі належним чином свої зобов`язання щодо оплати послуг з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії, за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води, та за послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем не виконували, плату за спожиті послуги у повному обсязі не вносили, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем за період з 01.04.2017 по 30.09.2023 утворилась заборгованість у розмірі 122710,33 грн.

Розмір заборгованості підтверджується наданим суду розрахунками.

Враховуючи, що відповідачі належним чином зобов`язання щодо оплати комунальних послуг не виконали, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь КП "Харківські теплові мережі" заборгованості за оплату послуг з опалення та постачання гарячої води за період з 01.04.2017 року по 30.09.2023 року.

У зв`язку із простроченням відповідачами виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховані інфляційні витрати та 3% річних за прострочення ними виконання грошового зобов`язання.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

В даному випадку правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням і на ці правовідносини поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в п. 10 ч.3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати житлово-комунальних послуг у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч.2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Відповідачі офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовились від послуг, які надавало їм КП «Харківські теплові мережі», то у них виник обов`язок сплатити ці послуги.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена ч.2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, зокрема, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України КП «Харківські теплові мережі» нараховані 3% річних від простроченої суми в розмірі 9,11 грн. та індекс інфляції за час прострочення, що складає 23,38 грн.

Враховуючи, що відповідачі належним чином зобов`язання щодо оплати комунальних послуг не виконували, суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованості за теплопостачання в сумі 116644,58 грн., що утворилась за період з 01.04.2017 по 30.09.2023, за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.09.2023 у розмірі 470,40 грн, за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 по 30.09.2023 у розмірі 1018,76 грн., за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.09.2023 у розмірі 272,64 грн, за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 30.09.2023 у розмірі 3247.80 грн., за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 30.09.2023 у розмірі 1056,15 грн., три відсотки річних в сумі 9.11 грн., інфляційні втрати в сумі 23,38 грн., а разом у сумі 122710,33 грн.

Відповідачами також не спростовано правильність проведених КП «ХТМ» нарахувань плати за користування послугами з теплопостачання за спірний період, що визначався позивачем за Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року №315

Враховуючи загальну доступність інформації про тарифи з теплопостачання, наявність інформації та об`єктивну можливість складання контррозрахунку відповідачами, такий розрахунок не складався та не надавався до суду.

Обставини щодо неналежного виконання підприємством умов договору з надання житлово-комунальних послуг матеріалами справи не спростовуються. З вимогами щодо перевірки якості наданих послуг відповідач до управителя не звертався. Акти-претензії, які б свідчили про ненадання послуг чи надання їх неналежної якості, не складались. Отже, відповідачем будь-яким чином не спростовано надання позивачем йому житлово-комунальних послуг належної якості.

Суду не надано та не зазначено про існування доказів того, що відповідачі відмовлялися від споживання послуг з теплопостачання у встановленому порядку, чи зверталися до позивача щодо проведення перерахунку у разі можливої відсутності тривалий час в квартирі та не споживання послуг або з претензіями щодо невиконання ним зобов`язань щодо постачання послуг, або надання неякісних послуг.

Доказів того, що вказані послуги позивачем фактично не надавались чи відповідачами не отримувались, зокрема, будь-яких заяв, скарг, повідомлень до КП «Харківські теплові мережі» щодо ненадання їм послуг, від відповідачів не надходило. Також відсутні докази укладення між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості відповідачів за надані послуги.

Представником відповідачів у суді першої інстанції до додаткових пояснень був наданий акт №27257 огляду вузла обліку теплової енергії від 03 вересня 2025 року (а.с.83), однак не надано доказів того, що Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» повідомлено про відключення теплопостачання до вказаної квартири, та що таке відключення здійснено у порядку, передбаченому законом, а не самовільно, адже самовільне відключення квартири від мережі централізованого опалення не є підставою для припинення нарахування платежів теплопостачальною організацією.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 703/69/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 490/11619/15-ц, від 18 червня 2020 року у справі № 643/133/17, від 22 липня 2020 року у справі № 500/5362/17, від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21.

У вищевказаній квартирі наявний Індивідуальний прилад обліку, встановлений у квартирі АДРЕСА_2 та взятий на облік з 19.01.2011, який згідно свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювання техніки ДП «Укрметртестстандарт» №24-1-2/307 від 19.01.2011 пройшов держповірку, яка дійсна до січня 2015 року, та згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки ННЦ «Інститут метрології» №2-631/10 пройшов держпровірку 13.10.2021, яка дійсна до 13.10.2025. Доказів проведення дежповідки у період з січня 2015 року по 13 жовтня 2021 року суду не надано. Нарахування за теплопостачання виконувалося згідно з нормою споживання теплової енергії -1 м2, що відображено в щомісячних рахунках на сплату послуг.

До того ж, як вбачається з акту, у квартирі встановлено індивідуальний прилад обліку тепла, однак відповідачами не надано доказів того, що вони своєчасно передавали позивачу показання цього приладу обліку або звертались до нього з приводу відключення централізованого опалення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за надані послуги з теплопостачання, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про ненадання чи неналежне надання підприємством послуг відповідачам, матеріали справи не містять.

Таким чином наявні підстави для солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованість за надані послуги за період з 01 квітня 2017 по 30 вересня 2023 включно в розмірі 122710 грн 33 коп.

Оскільки відповідачі фактично отримували житлово-комунальні послуги, проте належним чином не виконували своїх обов`язків щодо оплати наданих КП «Харківські теплові мережі» послуг, внаслідок чого у них утворилась заборгованість, наявні підстави для її стягнення.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки суд дотримався норм матеріального і процесуального права, то відповідно до статті 375 ЦПК України колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду - без змін.

Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Туєва Олега Альбертовича –залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2025 року-залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлений 06 жовтня 2026 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді колегії О.В.Маміна.

О.Ю.Тичкова.