Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №635/5741/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 635/5741/25 Головуючий суддя І інстанції Савченко Д. М.

Провадження № 22-ц/818/3709/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: споживчого кредиту

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Маміної О.В., Тичкової О.Ю..

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката - Росул Олега Мирославовича на рішення Харківського районного суду Харківської області від 09 березня 2026 року, у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

Представник Акціонерного товариства «Сенс Банк» Полетаєва Т.Ю. звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором 501414964, у розмірі 309870,62 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3718,45 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 24924,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04.01.2022 року ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернулась до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг відповідно до Публічної пропозиції АТ «Альфа- Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

04.01.2022 року підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501414964 відповідач запропонував Банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту.

04.01.2022 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501414964 Банк прийняв пропозицію Відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 501414964 від 04.01.2022 року.

Таким чином, 04.01.2022 року між Банком та Відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту № 501414964, акцептом пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 501414964, додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту; анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із наступними основними умовами: тип кредиту - «Кредит готівкою»; сума кредиту - 160 000,00 грн; процентна ставка - 35 % річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 60 місяців; дата повернення кредиту - 04.01.2027 року.

Проте позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним.

Загальна заборгованість згідно з угодою № 501414964 від 04.01.2022 року становить 309870,62 грн, з яких: 158631,67 грн- за кредитом, 151238,95 грн - по відсотках.

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 09 березня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №501414964 від 04.01.2022 в сумі 309870 грн 62 коп., суму судового збору в розмірі 3718 грн 45 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Росул О.М. посилаючись на порушення судом норма матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги обставини, зокрема відсутність належних та допустимих доказів укладення між сторонами саме кредитного договору, що є первинною та обов`язковою підставою виникнення спірних правовідносин. Більше того, Харківський районний суд Харківської області не надав належної правової оцінки тому факту, що подані позивачем документи за своєю правовою природою не є кредитним договором, а відтак не можуть підтверджувати виникнення у відповідача грошових зобов`язань у заявленому позивачем розмірі.

У позовній заяві позивачем вказано також, що документи були підписані Позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «1889» шляхом направлення 04.01.2022 року на номер НОМЕР_3.

Разом із тим, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, що вказаний номер телефону дійсно належав або був зареєстрований за ОСОБА_1 на момент підписання документів.

Відсутність таких доказів унеможливлює встановлення того, що одноразовий ідентифікатор був отриманий саме відповідачкою, а не сторонньою особою, що повністю виключає можливість вважати такий код аналогом власноручного підпису відповідача. Отже, пакет документів, який позивач називає кредитним договором, являється не кредитним договором, а договором приєднання до умов банку. А за таких умов кредитування, відсотки по кредиту, стягнуті з позичальника, бути не можуть.

Однак, у матеріалах справи належних і допустимих доказів укладення між сторонами письмового кредитного договору не було, а тому представником відповідача разом із відзивом на позовну заяву було подано клопотання про витребування доказів судом, а саме: оригінал Кредитного договору №501414964 від 04.01.2022 року та меморіальний ордер № 832277446 від 04.01.2022 року.

Судом першої інстанції не було враховано, що саме позивач зобов`язаний довести обставини укладення договору та надання грошових коштів, а у випадку сумнівів у належності наданих доказів - суд зобов`язаний сприяти витребуванню таких доказів.

Таким чином, відмова суду у витребуванні доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, є порушенням норм процесуального права та призвела до розгляду справи без дослідження ключових доказів.

Виникає логічне та юридичне питання яким чином міг бути складений меморіальний ордер від 04.01.2022 року від імені АТ «Сенс Банк», якщо на цю дату такої юридичної особи в Україні взагалі не існувало, а її найменування було змінено лише через майже рік.

Фактично це свідчить про створення документа заднім числом, що повністю нівелює його доказову силу. Неможливість існування АТ «Сенс Банк» станом на 04.01.2022 року ставить під сумнів справжність і достовірність самого документа, оскільки ані юридично, ані фактично така назва не могла бути використана банком до моменту її державної реєстрації і зміни.

Наданий позивачем меморіальний ордер не відповідає вимогам до первинного бухгалтерського документа, не містить обов`язкових реквізитів та не може вважатися належним доказом факту перерахування грошових коштів відповідачу.

Позивачем не доведено належними та достатніми доказами факт укладення 04.01.2022 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» угоди про надання споживчого кредиту за №501414964, отримання відповідачкою кредитних коштів та наявності у неї заборгованості, яка виникла внаслідок порушення умов кредитного договору.

У даній справі позивач не надав суду доказів письмового повідомлення боржника про перехід права вимоги від АТ «Альфа-Банк» до АТ «Сенс Банк». Враховуючи це, вимагати стягнення боргу з боржника має право лише первісний кредитор, а не позивач, як фактор або правонаступник.

Розмір нарахованих відсотків фактично співмірний із сумою основного боргу та перевищує межу розумності, що свідчить про їх явну непропорційність та невідповідність вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. 263 ЦПК України, не надав оцінки співмірності нарахованих відсотків та не перевірив їх відповідність принципам розумності, справедливості та добросовісності.

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Сенс Банк» - Полетаєва Т.Ю. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

Вказує, що 04.01.2022 року відповідач отримав кредит в сумі 160000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 832277446 від 04.01.2022 року (кошти в сумі 160000,00 грн. списані з позичкового рахунку НОМЕР_1 ), виписками НОМЕР_1 (позичковий по рахункам рахунок) та № № НОМЕР_2 (рахунок для повернення заборгованості), які були додані до позовної заяви.

Позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним. За період з 04.01.2022 року по 25.10.2024 року ОСОБА_1 здійснила погашення за кредитним договором № 501414964 від 04.01.2022 року в сумі 6035,00 грн. (31.01.2022 року), що підтверджується виписками по рахункам НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , та вказана інформація про погашення відображена в Розрахунку заборгованості, які додані до позовної заяви.

Як зазначалося вище первинні (меморіальний ордер) та зведені (виписки по рахункам) облікові документи можуть бути складені в електронній формі. В такому разі вони зберігаються в електронній формі на серверах Банку (Автоматизована банківська система). Відповідно після зміни найменування банку, були внесені зміни в Автоматизовану банківську систему (АБД) щодо найменування банку - АТ «Сенс Банк». Таким чином, у виписках по рахункам та первинних документах про проведені операції (включаючи і ті, що були проведені до зміни назви банку), назва банка зазначається АТ «Сенс Банк».

Відповідач заявляє про нарахування відсотків, які суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» (про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором).

Відповідач помиляється в природі відсотків за користування кредитом. Відсотки - це плата за користування кредитом, а не компенсація за невиконання зобов`язань за договором.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не зовсім відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконала, доказів, які б спростовували правильність складеного позивачем розрахунку заборгованості або його часткового погашення не надала, підстав для звільнення відповідача від обов`язку з повернення використаних ним кредитних коштів у вказаному розмірі, або для зменшення вказаної суми боргу матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі

Суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, дійшов переконання, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24924,84 грн є необґрунтованими та завищеними, що може призвести до надмірного фінансового навантаження відповідача. Викладені обставини, на думку суду, є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суми 5000.00 грн., що відповідатиме обсягу наданої правничої допомоги та обставинам справи.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 04.01.2022 року ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг відповідно до Публічної пропозиції АТ «Альфа- Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (архівна версія публічної пропозиції, яка була чинною на дату укладення сторонами угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-taumovi та є публічно доступною).

У Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг.

Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.

У паспорті споживчого кредиту викладені наступні застереження: наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Також зазначено, що використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших вищезазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача.

Зазначені наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит: процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 35,00%; штрафи - за кожне прострочення платежу, що триває від 1 (одного) до 4 (чотирьох) днів - 200 гривень, за кожне прострочення платежу, що триває 5 (п`ять) днів та більше - 400 гривень.

Споживач має право відмовитися від договору про споживчий кредит протягом 14 календарних днів у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про споживче кредитування» (а.с. 13).

Документи були підписані Позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора шляхом направлення 04.01.2022 року на номер НОМЕР_3 (що підтверджується довідкою про ідентифікацією, яка додається).

У оферті на укладання угоди про надання кредиту та акцепті пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501414964 вказані персональні дані ОСОБА_1 (а.с. 13,27 зворот28 зворот).

Оферту на укладання угоди про надання кредиту № 501414964, акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 501414964 з додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості усіх супутніх послуг», паспорт споживчого кредиту, відповідно до Правил надання коштів у позику, розміщені на сайті товариства та у особистому кабінеті позичальника за адресою: www.alfabank.ua в електронній формі, не підписано електронним підписом позичальника - одноразовим ідентифікатором , що був відправлений на номер телефонуНОМЕР_3 Відповідача, зокрема дана інформація відсутня на кожній сторінці підпису цього договору.

Підписанням аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора Позичальник підтвердила, що ознайомлена зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що він отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за договором, отже сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Невід`ємною частиною Кредитного договору є публічна пропозиція (оферта) Позикодавця, а саме Правила надання коштів у позику, в том числі і на умовах фінансового кредиту, які було розміщено на сайті товариства (а.с. 13).

З розрахунку, наданого представником позивача, загальна заборгованість відповідачки перед позивачем згідно з угодою № 501414964 від 04.01.2022 року становить 309870,62 грн, з яких: 158631,67 грн - за кредитом, 151238,95 грн - по відсотках.

Відповідно до письмової досудової вимоги про усунення порушень, банк звернувся до ОСОБА_1 з письмовою вимогою погасити заборгованість, яка станом на 30.01.2025 року за договором №501414964 становить 292759,22, протягом 30 днів з моменту отримання письмової вимоги банку (а.с. 47).

Відповідно до частин 1 і 2ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦКУкраїни встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно зі частиною 2статті 9Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регулюються Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно положень ч.ч.3, 4, 6, 7 ст.11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Стаття 12 Закону «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом нормст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається зі змісту оферти від 04.01.2022 року вона не підписана ОСОБА_1 .

Таким чином, матеріали справи не свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договорів, як того вимагають положенняст.638 ЦК України.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Як визначено ч. 1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статей 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Доказів, що сторони погодили істотні умови договору, підписали договір шляхом обміну електронними даними матеріали справи не містять.

В Довідці про ідентифікацію, наданій АТ «Сенс Банк», зазначено, що клієнт ініціював процес укладення кредитного договору із використанням Системи «My Alfa-bank» та отримав від банку ОТП-пароль - аналог ЕЦП форму одноразового ідентифікатора (комбінація цифр у вигляді смс-коду).

Водночас подані позивачем оферта та акцепт щодо укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501414964 від 04.01.2022 року, підписантом яких є ОСОБА_2 містять вимогу щодо підписання цих документів у електронній формі, проте не містять даних про накладення електронного цифрового підпису чи використання одноразового ідентифікатора.

Отже, всупереч визначеного у ст. ст. 12, 81 ЦПК України процесуального обов`язку позивач не надав до суду належних і допустимих доказів про те, що сторони у справі дійшли згоди про укладення кредитного договору на зазначених у позові умовах.

Водночас на підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами позивач надав виписку з рахунку ОСОБА_1 , в тому числі з рахунку НОМЕР_2 , які згідно пунктів 57, 58 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженої Постановою Національного Банку України від 04 липня 2018 року № 75, є регістрами, які Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Таким чином, у виписці про рух коштів відображаються всі операції за картковим рахунком відповідача, в т. ч., маються відомості щодо встановленого розміру кредитного ліміту, погашення нею заборгованості.

Водночас, колегія суддів вважає, що договірні відносини за Договором кредиту є підтвердженими лише щодо фактичного використання відповідачем кредиту, але щодо відсотків погодження у письмовій формі між сторонами не відбулось.

Підстав для стягнення відсотків, розмір яких не узгоджено сторонами судова колегія не вбачає.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі. У зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - зміні зі зменшенням розміру заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з підстав, зазначених вище.

Враховуючи, що позивач у позовній заяві зазначив заборгованість за тілом кредиту в розмірі 158631,67 грн, зазначена сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

Стосовно доводів апелянта про те, що ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 16 травня 2025 року судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки у відповідача наявні сумніви щодо відповідності наданих позивачем електронних копій оригіналам.

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частини 1 - 3 статті 100 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21 зазначено, що «паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина 3 статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини 2 статті 73 ГПК України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 14 грудня 2021 року у справі № 910/17662/19). Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини 5, 6 статті 96 ГПК України)».

Зазначені висновки підтримано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23).

У справі, що переглядається, банком разом з позовною заявою, поданою через «Електронний суд», що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, надано як докази копії Оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту, Акцепт АТ «Сенс Банк» пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту, Додаток №1 до Угоди про надання споживчого кредиту.

Обґрунтованих підстав для сумнівів у їх дійсності та відповідності паперових копій оригіналам відповідачем не наведено, отже підстав вважати подані позивачем докази неналежними або недопустимими не вбачається.

Відсутні підстави для дослідження оригіналів електронних доказів за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20, провадження № 61-7018св21.

Щодо витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає.

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як передбачено ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, а отже, витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому, відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, останнім надано лише договір про надання послуг №1006 від 28.01.2025, який укладений між АТ «СЕНС БАНК» та АО «СмартЛекс», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ № 000605 адвоката Полетаєвої Т. Ю., якою підписана позовна заява, а також копія довіреності, що підтверджує повноваження адвоката Полетаєвої Т. Ю., підписана членом правління АТ «СЕНС БАНК».

Відповідно до п. 1.1 договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025 замовник (АТ «СЕНС БАНК») замовляє, а виконавець (АО «СмартЛекс») зобов`язується надати послуги, які полягають у здійснені від імені та в інтересах замовника юридичних та фактичних дій щодо стягнення заборгованості з боржників замовника, які виникли внаслідок невиконання такими боржниками кредитних договорів, договорів позики, інших угод, які не забезпечені заставою та спонуканню до їх погашення такої заборгованості, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Винагорода виконавця та порядок розрахунків визначений сторонами в п. 3.1 договору № 1006 від 28.01.2025.

Разом з тим, представником позивача, окрім договору №1006 від 28.01.2025, жодного доказу, який би свідчив про виконання зобов`язань по ньому, в тому числі відносно передачі матеріалів в роботу щодо позичальника ОСОБА_1 та виконання такої роботи суду не надано.

До матеріалів позовної заяви не долучені докази того, що АО «СмартЛекс» дійсно надавалась правнича допомога та послуги, визначені в пункті 1.1.1 договору № 1006 від 28.01.2025, зокрема, відсутні акти виконаних робіт чи інші первинні документи, що фіксують факт виконання робіт щодо підготовки та подання позовної заяви чи вчинення інших дій, пов`язаних із наданням правової допомоги у даній справі. Також відсутній детальний опис робіт, виконаних адвокатами АО «СмартЛекс».

Водночас, судом встановлено, що позовна заява підписана адвокатом Полетаєвою Т. Ю. як представником АТ «СЕНС БАНК» за довіреністю, копія якої долучена до позовної заяви. Однак, представником позивача не надано доказів того, що адвокат Полетаєва Т. Ю. є учасником АО «СмартЛекс», а також, що вказане адвокатське об`єднання доручило адвокату Полєтаєвої Т. Ю. надавати правничу допомогу АТ «СЕНС БАНК» у даній цивільній справі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що факт надання позивачу правничої допомоги АО «СмартЛекс» за договором, що долучений позивачем до матеріалів справи на обґрунтування понесених ним витрат на таку допомогу, є недоведеним належними доказами, а тому доходить висновку про відмову у відшкодуванні витрат позивача на правничу допомогу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити в частині сум стягнення, а саме стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 158631, 67 грн. - заборгованість за тілом кредиту.

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 3718,45 грн.

Так, позовні вимоги банку підлягають задоволенню частково на 51,19 %, тому з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1903,47 грн.

Відповідач сплатила судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4452,13 грн , та враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на 48,81 % , тому з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2173,08 грн.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, на 48,81 %, позов задоволено на 51,19% то з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі різниці 269,61 грн (2173,08-1903,47).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.367,374,376,382 - 384,389 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката - Росул Олега Мирославовича - задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 09 березня 2026 року - змінити в частині суми стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Сенс Банк», заборгованості за кредитним договором № 501414964 від 04.01.2022 у розмірі 158631,67 грн.

Стягнути з Акціонерного Товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 269,61 грн.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 09 березня 2026 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу - скасувати, в задоволенні цих вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 06 жовтня 2026 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді колегія О.В.Маміна.

О.Ю.Тичкова.