Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №639/3655/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 639/3655/26 Головуючий суддя І інстанції Борисенко О. О.

Провадження № 22-ц/818/4677/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: скарга на дії ВДВС

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міської ради на ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 15 травня 2026 року, у цивільній справі №639/3655/26, за скаргою Харківської міської ради на бездіяльність головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умнікова Ігоря Валерійовича щодо повернення виконавчого листа без прийняття до виконання, боржник ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

24 червня 2026 до Новобаварського районного суду міста Харкова надійшла скарга Харківської міської ради на бездіяльність головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умнікова Ігоря Валерійовича, боржник ОСОБА_1 .

Скарга мотивована тим, що Постановою Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 639/6261/13-ц за касаційною скаргою Харківської міської ради рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 грудня 2019 та постанову Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Харківської міської ради задоволено. Постановлено знести за рахунок ОСОБА_1 самовільно побудовані ним гараж літ. «Н» площею 87 кв.м та прибудову літ. «а-11» до житлового будинку літ. «А-1» площею 21 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради 916,20 грн судових витрат.

26.10.2022 Жовтневим районним судом м. Харкова на виконання постанови Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 639/6261/13-ц видано виконавчий лист. Вказаний виконавчий лист Харківською міською радою разом із заявою про примусове виконання рішення 20.04.2026 пред`явлено для примусового виконання до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

21.04.2026 до Харківської міської ради в підсистемі Електронний суд ЄСІТС надійшло повідомлення Головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умнікова І.В. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, на підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме – виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Вважає, що рішення державного виконавця про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання є неправомірним, оскільки положення Закону України «Про виконавче провадження» надають державному виконавцю право та зобов`язують його виконувати виданий судом виконавчий лист у межах повноважень та у спосіб, визначений законом. Повернення виконавчого листа без прийняття до виконання поза межами чинного законодавства порушує права та законні інтереси Харківської міської ради щодо виконання ухваленого на її користь судового рішення.

Посилаючись на вказані обставини Харківська міська рада просила суд :

скасувати рішення головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умнікова Ігоря Валерійовича щодо повернення виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.10.2022 у справі № 639/6261/13-ц стягувачу без прийняття до виконання;

визнати рішення головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умнікова Ігоря Валерійовича щодо повернення виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.10.2022 у справі № 639/6261/13-ц стягувачу без прийняття до виконання неправомірним;

зобов`язати головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умнікова Ігоря Валерійовича відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.10.2022 у справі № 639/6261/13-ц про знесення за рахунок ОСОБА_1 самовільно побудовані ним гараж літ. «Н» площею 87 кв.м та прибудову літ. «А-1» площею 21 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 15 травня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Харківська міська рада в особі представника Громова Олександра Вікторовича подала апеляційну скаргу, у якій просила суд. скасувати ухвалу та ухвалити нове рішення, яким скаргу Харківської міської ради задовольнити та скасувати рішення головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умнікова Ігоря Валерійовича щодо повернення виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.10.2022 у справі № 639/6261/13-ц стягувачу без прийняття до виконання;

визнати рішення головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умнікова Ігоря Валерійовича щодо повернення виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.10.2022 у справі № 639/6261/13-ц стягувачу без прийняття до виконання неправомірним;

зобов`язати головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умнікова Ігоря Валерійовича відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.10.2022 у справі № 639/6261/13-ц про знесення за рахунок ОСОБА_1 самовільно побудовані ним гараж літ. «Н» площею 87 кв.м та прибудову літ. «А-1» площею 21 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказав, що статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені обов`язки і права виконавців щодо примусового виконання судового рішення, які, внаслідок рішення головного державного виконавця Ігора Валерійовича Умнікова щодо повернення виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.10.2022 у справі № 639/6261/13-ц стягувачу без прийняття до виконання, вжиті ним не були, а саме: Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Зауважує, що у справі № 560/17588/23, що розглядалась Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суд, предмет спору стосувався правомірності постанови державного виконавця про накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу за невиконання рішення суду за відсутності поважних причин. При цьому Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 560/17588/23 не надавалась оцінка правомірності відкриття відповідного виконавчого провадження за виконавчим документом про знесення самочинного будівництва, тому посилання Новобаварського районного суду м.Харкова на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що викладені у постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 560/17588/23, є безпідставними, оскільки предмет спору та підстави позову у цій справі стосувались інших спірних правовідносин, а тому не є релевантними до справи № 639/3655/26.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаним вимогам оскаржувана ухвалу суду не повністю відповідає.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді скарги судом не встановлено бездіяльності державного виконавця .

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір, суд повинен дати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За змістом наведеної норми права самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї з трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Матеріалами справи підтверджується, що Жовтневим районним судом м. Харкова 26.10.2022 виданий виконавчий лист по справі № 639/6261/13-ц за позовною заявою Харківської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про знесення об`єкту самочинного будівництва, згідно з яким суд вирішив: знести за рахунок ОСОБА_1 самовільно побудовані ним гараж літ. «Н» площею 87 кв.м та прибудову літ. «а-11» до житлового будинку літ. «А-1» площею 21 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення набрало законної сили 29.06.2022. Строк пред`явлення виконавчого листа три роки. Боржником у виконавчому листі зазначений ОСОБА_1 , а стягувачем – Харківська міська рада Харківської області (а.с.11).

Повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 21.04.2026 головний державний виконавець Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умніков Ігор Валерійович на підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» повернув зазначений виконавчий лист без прийняття до виконання, оскільки виконавчий лист не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень (а.с.12).

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Відповідно до статті 1 Закону про виконавче провадження виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа , зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону про виконавче провадження – тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (згідно із частиною п`ятою статті 26 Закону про виконавче провадження).

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу-боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

Таким чином, смерть боржника – фізичної особи не є підставою для повернення виконавчого листа відповідно до частини 4 статті 4 Закону про виконавче провадження.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі – Інструкція), у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження відносно боржника – фізичної особи виконавцем за допомогою автоматизованої системи формується та подається запит про надання Державною податковою службою України інформації про реєстраційні номери облікових карток платників податків – боржників – фізичних осіб або серію (за наявності) та номер паспорта боржників – фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті відповідно до Порядку надання інформації Державною податковою службою України на запити органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 21 липня 2020 року № 2483/5/436, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 липня 2020 року за № 690/34973, за виконавчими документами, у яких відсутні такі дані.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець за допомогою автоматизованої системи може сформувати узагальнену інформацію про боржника, його майно, доходи та кошти. Така інформація формується автоматизованою системою на підставі наявних у ній на дату формування відомостей, отриманих виконавцями з реєстрів, баз даних та інших інформаційних систем державних органів, банків або інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг в ході примусового виконання рішень.

Отже, підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_1 у виконавця не було, інформація про боржника – фізичної особи з`ясовується виконавцем після відкриття виконавчого провадження.

Смерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону

про виконавче провадження у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особи).

Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону (пункт 5 частини першої статті 34 Закону про виконавче провадження).

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи – сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону про виконавче провадження).

Положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону про виконавче провадження) слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22)).

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного суду від 15 квітня 2024 року у справі №759/14126/14-ц.

Також, згідно до вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені обов`язки і права виконавців щодо примусового виконання судового рішення, які, внаслідок рішення головного державного виконавця Ігора Валерійовича Умнікова щодо повернення виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.10.2022 у справі № 639/6261/13-ц стягувачу без прийняття до виконання, вжиті ним не були, а саме: Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Також ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 435 Цивільного процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 435 ЦПК України).

Таким чином, повернення виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.10.2022 у справі № 639/6261/13-ц без прийняття до виконання поза межами чинного законодавства порушує права та законні інтереси Харківської міської ради щодо виконання ухваленого на її користь судового рішення.

Отже, державний виконавець після відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.10.2022 у справі № 639/6261/13-ц, за наявності зазначених вище обставин, мав право звернутися до суду із заявою про роз`яснення відповідного судового рішення, або із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу його виконання.

Дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій.

Отримавши дані про смерть фізичної особи - сторони виконавчого провадження, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернувшись відповідно до пункту 3 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану згідно з компетенцією останнього, визначеного Законом України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з`ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.

Отже, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.

Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання обов`язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі смерті боржника, якщо правовідносини допускають правонаступництво. Повернення виконавчого документа без прийняття до виконання у разі смерті боржника на етапі вирішення питання про відкриття провадження суперечить змісту цієї норми. Виконавець мав відкрити провадження та зупинити його до залучення правонаступників.

Зобов`язання зі знесення самовільного будівництва не є нерозривно пов`язаним з особою боржника (не є обов`язком особистого характеру у розумінні ст. 608 Цивільного кодексу України). Оскільки гараж та прибудови знаходяться на земельній ділянці або пов`язані з майном, яке входить до складу спадщини, обов`язок щодо усунення перешкод (знесення) переходить до спадкоємців, які прийняли спадщину (ст. 1218 ЦК України).

Згідно зі ст. 442 ЦПК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець або зацікавлена особа мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Повернувши виконавчий лист, виконавець позбавив Стягувача можливості ініціювати заміну померлого боржника на його спадкоємців у межах виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, державний виконавець передчасно не прийняв до виконання виконавчий документ.

Тому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що державний виконавець правомірно повернув виконавчий лист стягувачу без прийняття до виконання.

Відповідно п. 3 та 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу Харківської міської ради-задовольнити.

Ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 15 травня 2026 року-скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Скаргу Харківської міської ради на бездіяльність головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умнікова Ігоря Валерійовича щодо повернення виконавчого листа без прийняття до виконання, боржник ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати рішення головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умнікова Ігоря Валерійовича щодо повернення виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.10.2022 у справі № 639/6261/13-ц стягувачу без прийняття до виконання;

визнати рішення головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умнікова Ігоря Валерійовича щодо повернення виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.10.2022 у справі № 639/6261/13-ц стягувачу без прийняття до виконання неправомірним;

зобов`язати головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Умнікова Ігоря Валерійовича відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.10.2022 у справі № 639/6261/13-ц про знесення за рахунок ОСОБА_1 самовільно побудовані ним гараж літ. «Н» площею 87 кв.м та прибудову літ. «А-1» площею 21 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 06 жовтня 2026 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді колегії О.В.Маміна.

О.Ю.Тичкова.