Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №646/11107/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 646/11107/25 Головуючий суддя І інстанції Іщенко О. В.

Провадження № 22-ц/818/4532/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: споживчого кредиту

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича на заочне рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2026 року, у цивільній справі №646/11107/25, за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року АТ " Акцент-Банк " звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором № ABH0СТ155101603905199808 від 28 жовтня 2020 року у розмірі 168 939,28 гривень станом на 29 жовтня 2025 року, яка складається з: 92 410,9 гривень - заборгованості за наданим кредитом, 76 528,38 гривень - заборгованості за процентами, та судові витрати у розмірі 2 422,40 гривні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» щодо отримання банківських послуг та підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в Акціонерному товаристві «АКЦЕНТ-БАНК».

28 жовтня 2020 року відповідач уклав з банком кредитний договір № ABH0СТ155101603905199808, за умовами якого останньому було надано кредит у розмірі 100 000,00 гривень строком на 36 місяців (до 27 жовтня 2023 року) зі сплатою процентів у розмірі 50,00 % річних та комісії у розмірі 0,00 гривень.

Банк свій обов`язок виконав повністю та надав позичальнику кредит згідно із умовами кредитного договору.

Станом на 29 жовтня 2025 року у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 168 939,28 гривень, яка складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом у сумі 92 410,9 гривень та загального залишку заборгованості за процентами у сумі 76 528,38 гривень.

Відповідно до пункту 11. заяви про надання послуги «Швидка готівка» та/або паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» у випадку порушення клієнтом зобов`язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07 % (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

На переконання позивача, при стягненні неустойки (пені, штрафів) за даним договором слід використовувати не загальне, а спеціальне законодавство, що регулює безпосередньо відносини щодо споживчого кредитування, а саме, Закон України «Про споживче кредитування».

У відповідності до пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» даного закону, у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (набирав чинності 24.12.2023 р., + 30 днів = 23.01.2024 р.), у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Вважає, що на договори споживчого кредиту, які будуть укладатись після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ (набрання чинності 24 грудня 2023 року + 30 днів = 23 січня 2024 року) вимога пункту 5 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону не поширюється, тому, нарахування пені не забороняється.

У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором, на переконання позивача, відповідач станом на 29 жовтня 2025 року має заборгованість у розмірі 168 939,28 гривень, яка складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у сумі 92 410,9 гривень, загального залишку заборгованості за процентами у сумі 76 528,38 гривень, які, позивач, керуючись статтями 525-527, 530, частиною першою статті 598, статтями 599, 610, частиною другої статті 615, статтями 629, 1050 та 1054 Цивільного кодексу України, статтями 4, 23, 28, 175 та частиною першою статті 276 Цивільного процесуального кодексу України, просив суд стягнути з відповідача на свою користь.

Окрім того, Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» просить стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 422,40 гривні.

Заочним рішенням Основ`янського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник АТ " Акцент-Банк " Омельченко Є.В. просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вирішити питання щодо судових витрат.

Зазначає, що надані позивачем виписки по рахункам позичальника по даній справі повністю відповідають вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять абсолютно всі необхідні реквізити та відповідно є належними та допустимими доказами по справі. Також виписки по рахункам та розрахунок заборгованості свідчить про тривале виконання зобов`язань за Кредитним договором Позичальником і активне користування Кредитом, що вчергове підтверджує отримання Позичальником кредиту та наявну заборгованість. Договір підписано боржником за допомогою електронного підпису. Свою згоду на використання електронного підпису відповідач надав у Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в А-Банку. Варто зазначити що до суду подавалася копія меморіального ордеру, а не його оригінал, яка не потребувала додаткового завірення.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 100 000,00 гривень відповідно до укладеного між ним та Акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» кредитного договору № ABH0CT155101603905199808 від 28 жовтня 2020 року матеріали позовної заяви не містять, до позовної заяви не долучено жодного документа, який би підтверджував факт зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, їх фактичне отримання ним у будь-який інший спосіб.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 січня 2020 року ОСОБА_1 власноручно підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», чим підтвердив, що ознайомлений з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодний з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згодний отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. Зобов`язався виконувати вимоги умов та рравил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитись із змінами на сайті А-Банку www.a-bank.com.ua.

Надалі між Акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір з послугою «Швидка готівка» № ABH0СТ155101603905199808 від 28 жовтня 2020 року.

У заяві про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0СТ155101603905199808 від 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 просив надати йому кредит на таких умовах: вид кредиту – кредит; тип кредиту - беззалоговий; мета отримання кредиту - придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; сума кредиту - 100 000,00 гривень; строк кредиту - 36 місяців; процента ставка (фіксована) - 50,00 % на рік; номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 5375235106039025; рахунок для внесення платежів UA143077700000029093011823262.

Вказана заява підписана ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису.

Того ж дня ОСОБА_1 електронним підписом підписав паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», у якому у якості основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача зазначено таку інформацію: тип кредиту - беззалоговий, сума/ліміт кредиту - 100 000,00 гривень, строк кредитування – 36 місяців, спосіб надання кредиту - безготівковим шляхом.

У якості інформації щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача зазначено: процентна ставка, відсотків річних - 50; тип процентної ставки - фіксована; порядок зміни процентної ставки - не передбачено; загальні витрати за кредитом – 94 748,29 гривень; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом – 194 748,29 гривень; реальна річна процентна ставка, відсотків річних – 64,5.

Зі змісту вказаного вище документа встановлено, що зазначена у ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 23:59 2023-10-27.

На підтвердження факту перерахування Акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» на рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 100 000,00 гривень, відповідно до умов кредитного договору № ABH0СТ155101603905199808 від 28 жовтня 2020 року, позивач додав копію меморіального ордеру № TR.15603899.29097.65455 від 28 жовтня 2020 року та виписку по кредиту № ABH0СТ155101603905199808 від 28 жовтня 2020 року за період з 28.10.2020 по 28.10.2025.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № ABH0СТ155101603905199808 від 28 жовтня 2020 року, укладеного між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та клієнтом ОСОБА_1 убачається, що заборгованість відповідача перед Акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» станом на 29 жовтня 2025 року становить 168 939,28 гривень та складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у сумі 92 410,9 гривень та загального залишку заборгованості за процентами у сумі 76 528,38 гривень.

Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між кредитодавцем - Акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем фінансових послуг.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).

Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20.

В апеляційній скарзі апелянт вказує про те, що до суду було надано виписку по кредиту, проте надана Виписка по кредиту не містить усіх необхідних складових «Виписки по картковому рахунку» у розумінні Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України. Зокрема, відсутні виконані операції по картковому рахунку за операційний день.

У розрахунку заборгованості зазначено, що станом на 29.10.2025 року сукупна сума заборгованості відповідача за договором від 28.10.2020 року становить 168 939,28 грн. Разом з тим, розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які наведені банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом отримання кредитних коштів та їх повернення. Сам по собі розрахунок, без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником, не підтверджує наявності заборгованості у відповідача перед банківською установою.

Що стосується наданого позивачем меморіального ордеру (а.с.9 на звороті), то такий також не може вважатись належним підтвердженням надання кредиту відповідачу, оскільки він не містить інформації щодо власника рахунку № НОМЕР_1 , а в заяві про надання послуги «Швидка готівка» від 28.10.2020 року, в 7 пункті зазначена платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту як: НОМЕР_2 (а.с.6 на звороті). Відомостей, про реквізити банківського рахунку, до якого прив`язана вказана у заяві картка, а також належність даного рахунку саме відповідачу, матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів виходить з того, що на підтвердження позовних вимог щодо наявності у відповідача заборгованості за кредитом, АТ «Акцент-Банк» мало можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема, фінансові документи щодо перерахування кредитних коштів, виписку по особовому рахунку позичальника та докази відкриття кредитного ліміту та його розміру, на підставі яких, суд мав б можливість перевірити доводи банку про розмір кредитної заборгованості. Проте, під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень ст.12,81 ЦПК України на підтвердження визначеного ним у позові розміру заборгованості.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами існуючої кредитної заборгованості, що заявлена до стягнення, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича –залишити без задоволення.

Заочне рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2026 року-залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 06 жовтня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії О.В. Маміна.

О.Ю. Тичкова.