Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №645/5692/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 645/5692/25

провадження № 22-ц/818/2014/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів – Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк», в особі представника Попова Євгена Васильовича на заочне рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2025 року, постановлене суддею Мартиновою О.М.,

В С Т А Н О В И В :

26 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» позивач Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за заявою-договором №002/12914158-СК_SB від 03.12.2021 року в розмірі 83829,85 грн., а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.12.2021 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було підписано заяву-договір на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування. Вказану заяву слід розуміти як Кредитний договір № №002/12914158-СК_SB від 03.12.2021 року. ОСОБА_1 з 03.12.2021 року є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до зазначеної Заяви-договору. Позичальнику ОСОБА_1 було встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 200 000 гривень), а саме надані кредитні кошти в сумі 50000,00 грн, з процентною ставкою за встановленим кредитним лімітом 43,96 %, строком кредитування – 12 місяців з автоматичною пролонгацією. Зазначеним кредитним договором між сторонами було узгоджено всі істотні умови. Банк зі свого боку виконав умови договору та надав ОСОБА_1 кредитні кошти у вигляді встановленого на карту кредитного ліміту. ОСОБА_1 користувався кредитними коштами проте взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 19.05.2025 року виникла заборгованість у сумі 83829,85 грн, з яких: 51519,22 грн- заборгованість по тілу кредиту (у т.ч. прострочена); 32310,63 грн - заборгованість за процентами (у т.ч. прострочена). 11.06.2025 року позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення-вимогу про наявність заборгованості та необхідністю її погашення у стислі терміни, проти дана вимога відповідачем не виконана. Посилаючись на викладене, АТ " ТАСКОМБАНК " просить суд стягнути ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості за кредитним договором №002/12914158-СК_SB від 03.12.2021 року.

Заочним рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором №002/12914158-СК_SB від 03.12.2021 року у розмірі 51519 гривень 22 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судові витрати в розмірі 1488 гривень 73 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

В апеляційній скарзі представник АТ «Таскомбанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати часткове та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача по сплаті нарахованих відсотків за користуванням кредитом, а саме в сумі 32 310 грн. 63 коп.. Вирішити питання щодо судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в Заяві-договорі зазначені посилання на сайти Банку, в яких визначені всі необхідні вимоги до даного банківського продукту. Звертає увагу апеляційного суду, що з даним правилам по отриманню інформації з офіційних електронних сторінок Банку відповідач надав свою згоду та відповідно підписав для цього Заяву-договір. Більш того, сторона позивача надала суду першої інстанції відповідні Тарифу банку по даному продукту. А саме затверджені тарифи, які введені в дію з 01.11.2021 року, на час укладання Заяви-договору, по відкриття та закриття рахунків, обслуговування картки. Даний документ є офіційним документом Банку та не може ставитися під сумнів будь якою організацією. Тому сторона позивача стверджує про помилковість висновку суду першої інстанції так як відповідач розумів та достеменно знав відповідну інформацію при підписані Заяві-договору. Також як вказано безпосередньо відповідач частково сплачував як тіло кредиту так і відповідні відсотки по кредиту. Тобто він достеменно знав по перелічені юридичні факти які вказані в Заяві-договору від 03.12.2021 року. Вказує, що після здійсненої перевірки та прийняття Кредитором рішення про надання кредиту заявкою Відповідача, Заявнику було направлено паспорт споживчого кредиту. В Заяві-договорі сторона відповідача чітко підтвердила, що вона підписанням цієї Заяви-договору підтверджую, що я ознайомлений(-а) з умовами ДКБО, Тарифами, Правилами користування електронним платіжним засобом, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно з вимогами діючого законодавства) та отримав(-ла) їх примірники у Мобільному додатку, вони мені зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Позичальник підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією, передбаченою чинним законодавством України на дату укладення Договору. Розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 ЦК України. Позичальник стверджує у Договорі, що укладаючи Заяву-договір, він уже ознайомлений з Правилами надання кредиту. Таким чином, до підписання Договору Позичальнику була надана вся інформація про умови кредитування, які відповідають його інтересам, є розумними та справедливими.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами не було узгоджено розмір процентів за користування кредитними коштами, а саме 37 %, які були використані при здійсненні розрахунку заборгованості, оскільки підписана відповідачем Заява анкета від 03.12.2021 не містить визначення саме такого розміру процентів, отже вимоги позивача про сплату заборгованості по процентам за користування кредитом на вимогах Закону не ґрунтуються та їм не відповідають.

Колегія суддів не в повній погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.12.2021 року між АТ "ТАСКОМБАНК" і ОСОБА_1 було підписано Заяву договір на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування.

Відповідно до п. 3 Заяви договору ОСОБА_1 акцептував Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (розміщеного на сайті Банку за адресою https://tascombank.ua) і беззастережно приєднався до умов останнього. Позичальник згоден, що дана Заява договір, а також тарифи банку є невід`ємними частинами Договору.

ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з умовами Договору, Тарифами, Правилами користування електронним платіжним засобом, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно з вимогами діючого законодавства) та отримав їх примірники у Мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (п. 4 Заяви договору).

Згідно п. 12 Заяви договору, ОСОБА_1 підтвердив, що розуміє встановлену схему погашення кредитного ліміту, що передбачає обов`язковий щомісячний платіж, який складається з частки (5%) від суми поточної заборгованості станом на останній робочий день місяця (у разі наявності заборгованості до суми ОМП включаються/додаються: суми несанкціонованого овердрафту, процентів за користування несанкціонованим овердрафтом, суми прострочених заборгованостей минулих періодів), з урахуванням змін передбачених Тарифами Банку.

Відповідно до п. 14 Заяви позичальника повідомлено про: орієнтовану реальну річну ставку за кредитом - 43,96% (визначається відповідно до законодавства та складає кількість процентів та зазначається як у паспорті споживчого кредиту); про орієнтовану загальну вартість кредиту, що становить 600,57 грн (розрахунок орієнтований та здійснений виходячи з строку кредитування 12 місяців та мінімальної суми 500 грн) та 240 226,94 грн (розрахунок здійснений виходячи з строку кредитування 12 місяців та максимальної суми 200 000,00 грн.).

Підписанням заяви відповідач визнав, що під час укладення договорів і додаткових угод до них Банк допускає і Клієнт погоджується з використанням факсимільного відтворення печатки Банку та підпису особи, яка уповноважується на підписання договору та додаткових угод до них від імені Банку, які зроблені за допомогою засобів копіювання (п. 21 Заяви договору).

Відповідно до п. 29 Заяви-договору для створення електронного підпису відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем (зазначеним у змісті Заяви-анкети). Відповідач підтвердив, що створений електронний підпис є аналогом його власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.

Відповідно до довідки №20124/47.7 від 22.05.2025 року директора Департаменту супроводження банківських операцій АТ «Таскомбанк» ОСОБА_1 з 03.122021 року є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий відповідно до Заяви-анкети на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування з номером Кредитного договору №002/12914158-СК_SB від 03.12.2021 року, № картки НОМЕР_2 , відкритого в АТ "ТАСКОМБАНК".

Згідно з наданим розрахунком, станом на 19.05.2025 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за кредитним договором у розмірі 83829,85 грн, з яких: 51519,22 грн- заборгованість по тілу кредиту (у т.ч. прострочена); 32310,63 грн - заборгованість за процентами (у т.ч. прострочена).

З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 , рахунок № НОМЕР_1 , вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, здійснював періодичні часткові погашення заборгованості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Таскомбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, зроблено висновок, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі №393/126/20 зроблено висновок, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

За змістом частини 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2021 ОСОБА_1 підписав заяву-договір на укладення договору про комплексне банківське обслуговування, в якій погоджено відсоткову ставку 43,96% річних.

З огляду на викладене, оскільки 03.12.2021 відповідач підписав заяву-договір на укладення договору про комплексне банківське обслуговування, в якій погоджено відсоткову ставку, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що сторони не обумовили в письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена в формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Щодо нарахування відсотків за користування кредитом, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача, що, на підставі ст. 599 та ч. 1 ст. 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості. При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти.

Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №202/4494/16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України в разі неправомірного, незаконного користування боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання, суд вказав на таке.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання за ч. 1 ст. 1050 ЦК України, застосуванню в таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

З матеріалів справи вбачається, що в розділі І заяви-договору на укладення договору про комплексне банківське обслуговування від 03.12.2021 передбачено, що строк користування кредитом становить 12 місяців. У пункті 4 передбачено, що строк дії кредитного ліміту може бути продовжено. У випадку зміни кредитного ліміту та/або строку його дії, банк повідомляє позичальника про встановлення нового розміру кредитного ліміту та/або строку його дії шляхом надсилання повідомлення в мобільний додаток та/або шляхом надсилання електронного повідомлення на зареєстрований (фінансовий) номер телефону позичальника та/або через інші дистанційні канали зв`язку, відповідно до умов ДКБО.

Оскільки суду не надано доказів на підтвердження того, що вказаний кредитний договір було продовжено, тому колегія суддів дійшла висновку, що відсотки за користування кредитом необхідно стягнути за період з 03.12.2021 по 03.12.2022 включно.

За період з 03.12.2021 по 03.12.2022 ОСОБА_1 було нараховано 18344,80 грн. відсотків. Останній сплатив 10302,33 грн. на погашення заборгованості за відсотками, а тому на користь банку підлягає стягненню 8042,47 грн. відсотків.

З огляду на викладене, позовні вимоги необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь банку 51519,22 грн. заборгованості за тілом кредиту, 8042,47 грн. відсотків за період з 03.12.2021 по 03.12.2022, а всього 59561,69 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1 - 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення районного суду необхідно змінити та стягнути з відповідача на користь банку 51519,22 грн. заборгованості за тілом кредиту, 8042,47 грн. відсотків за період з 03.12.2021 по 03.12.2022, а всього 59561,69 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 13 ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам (71%) необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 1719,90 грн. судового збору сплачений при зверненні до суду першої інстанції, та 795,48 грн. сплачений при зверненні до апеляційного суду), разом 2515,38 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», в особі представника Попова Євгена Васильовича – задовольнити частково.

Заочне рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2025 року – змінити в частині суми стягнення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором №002/12914158-СК_SB від 03.12.2021 року у розмірі 59561,69 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судові витрати в розмірі 2515,38 грн.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК.

Головуючий – Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина