Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №638/18529/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 638/18529/25

провадження № 22-ц/818/2082/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Пилипчук Н.П.

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2025 року, постановлене суддею Зінченко О.В.,

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №10.03.2025-100000215 від 10.03.2024 у розмірі 21300 грн та суму сплаченого судового збору.

Позов обґрунтований тим, що між сторонами 10.03.2025 укладено кредитний договір (оферти) № 10.03.2025-100000215, відповідно до умов якого позивачу надано кредит у розмірі – 10000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 10.03.2025, строком на 168 днів із датою повернення 24.08.2025.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі у розмірі 21300 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000 грн. по процентам в розмірі 6300 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання у розмірі 5 000,00 грн.

В зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач вимушений звернутись до суду.

Рішенням в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Споживчий центр» просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, здійснити розподіл судових витрат.

Зазначає, що Відповідачем по справі було подано відзив на позовну заяву, я якому останній заперечував у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зокрема, виходячи з недоведеності укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачем, однак не надав жодного доказу на підтвердження своїх заперечень або на спростування доводів позивача. Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується Листом ТОВ «УПР». З листа вбачається, що: «Між нашими підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 10.03.2025 07:48:49 на суму 10000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 675710379, призначення платежу: Видача за договором кредиту №10.03.2025-100000215.». Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним особисто у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу - iPay, чим позивач виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі. До суду було надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору №10.03.2025-100000215, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору №10.03.2025-100000215), підписані одноразовим ідентифікатором «E864», які містить номер особистого електронного платіжного засобу Відповідача, а саме: 5168-74XX-XXXX-3480. Таким чином, електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно Банк-емітент картки. У зв`язку з наведеним, лист ТОВ УПР від про перерахування коштів, який міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором. Окрім того, Відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання наявності боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму: 1 900,00 грн. від 23.03.2025р.; 1 900,00 грн. від 06.04.2025р.; 1 900,00 грн. від 20.04.2025р.; 1 900,00 грн. від 04.05.2025р.; 1 400,00 грн. від 18.05.2025р. При цьому, під час формування довідки про заборгованість та розрахунку суми позовних вимог, було враховано суми здійснених відповідачем часткових сплат. Що є обставиною, яка свідчить про визнання боргу відповідачем. Такий висновок кореспондує із позицію Верховного Суду, що викладена у рішенні по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним задовольнити частково апеляційну скаргу з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що первинних документів, які б підтвердили факт отримання відповідачем кредитних коштів, як то платіжних доручень, меморіальних ордерів, виписок за рахунками тощо, позивачем не надано, отже позивачем не доведено факту наявності заборгованості перед ним з боку відповідача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанації встановлено, що 10.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір (оферти) № 10.03.2025-100000215 шляхом підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору позивач надає відповідачу кредит у розмірі 10000 грн строком на 168 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 24.08.2025.

Договір укладено в електронному вигляді та підписано позичальником із застосування одноразового ідентифікатора E864

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором утворилась заборгованість у розмірі 21300 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000 грн, по процентам в розмірі 6300 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання у розмірі 5 000,00 грн.

Також, в матеріалах наявна інформаційна довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №26-1709 від 17.09.2025 з повідомленням, що відповідно до договору про переказ коштів №ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, було успішно перераховано кошти на платіжну картку НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 675710379, призначення платежу: видача за договором кредиту: №10.03.2025-100000215.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини друго їстатті 1054 ЦК Українипоширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Із положень статті 546 ЦК України слідує, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

Ураховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов`язаннясплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, заявка споживача ОСОБА_1 , відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним договором НОМЕР_2 .

До матеріалів справи приєднано інформаційну довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №26-1709 від 17.09.2025 з повідомленням, що відповідно до договору про переказ коштів №ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, було успішно перераховано кошти на платіжну картку НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 675710379, призначення платежу: видача за договором кредиту: №10.03.2025-100000215.

Доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, РНОКПП тощо) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій позичальник не звертався.

Також не спростовано, що банківська платіжна картка № НОМЕР_2 не належить ОСОБА_1 .

Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр`зобов`язання з надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 10000 грн. шляхом перерахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_2 , зазначений відповідачем у договорі.

Ураховуючи вищевикладене, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 16300 грн., із яких: 10000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 6300 грн. заборгованість за відсотками.

Водночас, вимоги ТОВ "Споживчий центр" у частині стягнення з відповідача неустойки не підлягають задоволенню.

Так, відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції Українита цього Кодексу(далізакон).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України( постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповіднимзаконом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Оскільки неустойка за кредитним договором нарахована після 10.03.2025 року, то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь позивача.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат(стаття 141 Цивільного процесуального кодексу України).

При зверненні до суду позивачем сплачено до суду першої інстанції 2422,40 грн., оскільки позовні вимоги задоволено на 76,5%, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1853,13 грн.

Крім того, за подачу апеляційної скарги позивачем сплачено 3633,60 грн, та оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2779,70 грн., разом 4632,83 грн.

Керуючись ст. ст.367,368,374,376,382,384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» – задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2025 року скасувати та ухвалите нове.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором у розмірі 16300 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" 4632,83 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина