Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №638/700/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 638/700/25

провадження № 22-ц/818/129/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Маміної О.В., Яцини В.Б.

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 березня 2025 року, постановлене суддею Семіряд І.В.,

в с т а н о в и в:

У січні 2025 року ПАТ « Харківенергозбут» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за електричну енергію у розмірі 27195,28 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що за адресою АДРЕСА_1 згідно з договором, побутовим споживачем електричної енергії, що постачає ПрАТ «Харківенергозбут» є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . За період з 01.02.2022 по 01.04.2024 за вказаною адресою проведено нарахування за електричну енергію у розмірі 27195,28 грн, проте вказану суму боргу за виставленими рахунками відповідачами не сплачено - утворилась заборгованість за електричну енергію. У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідачів суму заборгованості та сплачені судові витрати.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 березня 2025 року позов Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» заборгованість за електричну енергію за період з 01.02.2022 по 01.04.2024 у розмірі 27195 (двадцять сім тисяч сто дев`яносто п`ять) грн 28 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» сплачену суму судового збору у розмірі 3028 грн, витрати за отримання інформаційної довідки – 43 грн, а всього 3071 грн, по 1535 (одна тисяча п`ятсот тридцять п`ять) грн 50 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що суд не надав належної оцінки тій обставині, що відповідач ОСОБА_1 знаходиться поза межами належного йому на праві власності житла та має статус ВПО, про що суду надано належний та допустимий доказ – копію відповідної довідки, яка міститься в матеріалах справи. Крім того, суд не надав належної оцінки заяві відповідача ОСОБА_1 про фактичне не проживання іншого відповідача у належному їй нерухомому майні, оскільки протягом майже десятка років відповідач ОСОБА_2 виїхала на постійне місце проживання до іншої країни. В своєму рішенні суд посилається на обов`язок споживача комунальних послуг надати виконавцю комунальних послуг довідку про взяття на облік ВПО або інший документ, що підтверджує відсутність в житловому приміщенні, в якому він є споживачем. Так. Дійсно відповідач ОСОБА_1 не надавав такого документа до відповідних виконавців житлово-комунальних служб, але до матеріалів справи копію такої довідки було надано, але суд не надав факту не проживання осіб належної оцінки. В судовому рішенні ця обставина не знайшла відображення. Суд не надав належної оцінки загальновідомим обставинам, які відомі і не оспорюють ся самим судом – настанню форс-мажорних обставин, які встановлено відповідним Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1. Отже, встановлення форс-мажорних обставин є загальновідомим і окремого повідомлення Постачальнику від Споживача не потребують. суд не надав належної оцінки обставинам форс-мажору, на які посилається відповідач та не застосував частину Договору про надання послуг електропостачання населенню під чс настання форс-мажорних обставин. Вказує, що суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про витребування у позивача відомостей про рух коштів за особовим рахунком відповідача та обсяги щомісячного споживання електроенергії за попередній період, що позбавило суд повно та всебічно з`ясувати обставини справи та поставило сторони у нерівне положення.

Представник позивача надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що на період виникнення заборгованості з 01.02.2022 р. по 01.04.2024 р власниками квартири за адресою АДРЕСА_1 , були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно до ст. 317, ч.4 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власність зобов`язує. Щодо виникнення форс-мажорних обставин. Пунктом 12.4 Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг визначено, що сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючи документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства. Пунктом 12.5 зазначено що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від оплати Постачальнику послуг, які були надані до їх виникнення. Однак Відповідачем відповідно до вказаних вище умов договору не надано доказів повідомлення Позивача про виникнення форс-мажорних обставин, а тому посилання Позивача на неможливість своєчасного виконання своїх зобов`язань за Договором у зв`язку з форс-мажорними обставинами є необґрунтованим та не підтверджено належними доказами. Відповідач посилається на Постанову Кабінету міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» як на підставу для звільнення від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань. Між тим, звертає увагу на те, що від Відповідача або членів його сім`ї, до ПрАТ “Харківенергозбут” на виконання вимог Постанови 206, не надходило жодних звернень або повідомлень про залишення місця їх проживання. Товариство, в свою чергу, належним чином продовжує здійснювати постачання електричної енергії Споживачу та виконувати умови договору, в свою чергу Споживач має заборгованість, яка утворилась в наслідок того, що за спожиту електроенергію не здійснюється оплата своєчасно та в повному обсязі не зважаючи на те, що жодним чинними нормативно-правовим актам Споживач не звільняється від виконання обов`язків по сплаті за спожиту електричну енергію у період дії воєнного стану.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується із вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ПрАТ «Харківенергозбут» надає послуги з постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, зокрема за адресою АДРЕСА_1 .

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.12.2024 №407640662 підтверджено, що власниками квартири АДРЕСА_2 у період з 01.02.2022 по 01.04.2024 (період за який виникла заборгованість) є ОСОБА_2 (розмір часток 12 та 16) та ОСОБА_1 (розмір частки 13).

За період з 01.02.2022 по 01.04.2024 за адресою: АДРЕСА_1 згідно з переданими у відповідності до вимог п.11 Постанови №312, п. 4.3 ПРРЕЕ, п.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку від оператора системи розподілу АТ «Харківобленерго» показаннями приладу обліку проведено нарахування за спожиту електричну енергію у розмірі 27195,28 гривень.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії між споживачем та енергопостачальною організацією.

Згідно з п. п. 2) п. 5.5.5Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (далі по тексту - ПРРЕЕ), споживач електроенергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п. п. 1, 2, 8 п. 5.2.1 ПРРЕЕ, електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів, а також звернутися до оператора системи розподілу стосовно відключення (обмеження) електропостачання на об`єкт споживача у випадках, визначених цими Правилами, крім випадків постачання вразливих споживачів, визначених Кабінетом Міністрів України, та має право на застосування санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії відповідно до вимог законодавства.

Правила обов`язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку встановленому законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За приписом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Суд зазначає, що обов`язок сплачувати за спожиту електроенергію у споживача виникає не лише з умов договору про постачання електроенергії, але і з вимог чинного законодавства, яке регулює даний вид правовідносин.

Так, відповідно до пп. 74, 84 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» ринок електричної енергії - система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам; споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Згідно п. 93 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Як свідчать матеріали справи за адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово- комунальних послуг належать, в тому числі комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу електричної енергії.

За приписами ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні), 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг з постачання та розподілу електричної енергії є енергопостачальник або інший суб`єкт, визначений законом.

Пунктом 5 частиною 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.12.2024 №407640662 підтверджено, що власниками квартири АДРЕСА_2 у період з 01.02.2022 по 01.04.2024 (період за який виникла заборгованість) є ОСОБА_2 (розмір часток 12 та 16) та ОСОБА_1 (розмір частки 13).

Квартира приєднана до системи електропостачання за зазначеною адресою відповідачі отримують послуги, що надаються позивачем.

Доказів, які б свідчили про невикористання електропостачання, апелянтом не надано.

Обсяг спожитої електроенергії підтверджений поданим позивачем розрахунком та не спростований відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно допункту 13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії", фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Наявність у відповідача електрокомунікацій та лічильника свідчить про акцептування договірних відносин з постачальником електроенергії.

Доказів оплати за отриманні послуги відповідачами не надано.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що він фактично не проживав у квартирі, посилаючи на те, що з 30.04.2022 року він є внутрішньопереміщеною особою, що підтверджується довідкою № 6344-7001092175 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.04.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 р. № 390 внесені зміни до постанови від 05.03.2022 р. № 206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі; стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (з місця тимчасового проживання в іноземній державі, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо).

Отже постановою, забороняється стягувати із громадян заборгованість за житлово-комунальні послуги, утворену після 24 лютого 2022 року, в тому випадку, якщо громадянин надав виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач у 2022 році надав ПАТ «Харківенергозбут`у паперовій або електронній формі документи, що підтверджують його відсутність у житловому приміщенні, в якому він є споживачем.

Посилання апелянта на те, що суд не надав належної оцінки про фактичне не проживання ОСОБА_2 у належному їй нерухомому майні, оскільки протягом майже десятка років відповідач ОСОБА_2 виїхала на постійне місце проживання до іншої країни судом не приймаються до уваги, оскільки на підтвердження вказаних доводів ОСОБА_1 не надано ніяких доказів.

Щодо доводів ОСОБА_1 про відсутність підстав для стягнення боргу у зв`язку з форс- мажорними обставинами, а саме військовою агресією росїї проти України, то вони є необґрунтованими з огляду на таке.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), є сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».

Лист ТПП України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому позичальник не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18 грудня 2014 року, саме за спірним зобов`язанням.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов Договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі №910/8580/22.

Відповідачами не надано належних та допустимих доказів неможливості своєчасного виконання зобов`язання внаслідок обставин непереборної сили. Сам по собі факт збройної агресії росії проти України не є підставою для звільнення від обов`язків зі сплати комунальних послуг та не свідчать про передчасність позову про стягнення такої заборгованості.

Крім того, згідно з п.12.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком не переробної сили (форс-мажорних обставин).

П. 12.2. Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору.

П. 12.3. Строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

П. 12.4. Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства.

П.12.5. Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від оплати Постачальнику послуг, які були надані до їх виникнення.

Так було зазначено, що згідно з п. 12.4. розділу 12 Договору «Сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства». Позивачем не було повідомлено Товариство у відповідності до умов п. 12.4. Договору про настання таких обставин належним чином та у визначені строки, а також зазначено про порядок здійснення такого повідомлення.

Отже, суд першої інстанції дійшов обгрнутованого висновку про стягнення заборгованості за електричну енергію за період з 01.02.2022 по 01.04.2024 року.

Разом з тим, 13 липня 2025 року до Харківського апеляційного суду надійшло клопотання від відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 .

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 липня 2025 року провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - зупинено до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом апеляційної інстанції витребувано інформацію щодо правонаступників ОСОБА_2 .

Першою Харківською державною нотаріальною конторою надіслано Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру, з якої вбачається, що у спадковому реєстрі інформація про заведення спадкової справи щодо спадкового майна ОСОБА_2 відсутня.

Згідно зі статтею 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).

Суд будь-якої інстанції незалежно від стадії судового процесу зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Для залучення правонаступника у будь-якому випадку необхідні докази вступу у спадщину.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 .

Першою Харківською державною нотаріальною конторою надіслано Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру, з якої вбачається, що у спадковому реєстрі інформація про заведення спадкової справи щодо спадкового майна ОСОБА_2 відсутня.

Отже, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася, правонаступники померлої ОСОБА_2 відсутні.

Зазначене унеможливлює залучення до участі у справі правонаступників померлої ОСОБА_2 .

За відсутності однієї зі сторін цивільного процесу, а саме відповідача ОСОБА_2 у зв?язку з її смертю, відсутності її спадкоємців колегія суддів апеляційного суду позбавлена можливості здійснити перегляд справи по суті вимог Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

За правилами частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 255, 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 березня 2025 року скасувати в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 , провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - закрити.

В іншій частині рішення суду – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина