Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №643/12489/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 643/12489/25

провадження № 22-ц/818/1266/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Пилипчук Н.П.

суддів: Яцини В.Б., Тичкової О.Ю.

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника Поліщук Юлії Вікторівни на рішення Салтівського районного суду м.Харкова від 22 вересня 2025 року, постановлене суддею Довготько Т.М.,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 286628241 від 10.05.2021 у розмірі 38 005,00 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000, 00 грн. (Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.07.2025).

Позов обґрунтовано тим, що 10.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 286628241 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальникові кредит у розмірі 11 000, 00 грн., перерахувавши відповідачу 10.05.2021 вказану суму на банківську карту № 5363-54XX-XXXX-2904, яку відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу №28/1118-01 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу №28/1118-01. Відповідно до реєстру прав вимоги №141 від 06.07.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача. 04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого Позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників №б/н від 04.06.2025 за Договором факторингу № 04/06/25-Ю від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 38 005,00 грн. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором. Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви за кредитним договором № 286628241 від 10.05.2021 становить 38 005,00 грн, з яких: 11 000,00 грн заборгованість по кредиту, 27 005,00 грн заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.

Рішенням Салтівського районного суду м.Харкова від 22 вересня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 286628241 від 10.05.2021 у розмірі 38 005 (тридцять вісім тисяч п`ять) грн 00 коп. з яких: 11 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 27 005,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2422,40 грн. судового збору та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього у загальному розмірі 5 422 /п`ять тисяч чотириста двадцять дві/ грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції.

Зазначає, що позивачем зазначено, що загальний розмір заборгованості Відповідача становить 38 005,00 грн. (11000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 27 005,00 грн – заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом). Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 286628241 від ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" проценти за користування позикою в свою чергу нараховувались по 06.07.2021 року включно, також як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 286628241 від ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" проценти за користування позикою в свою чергу нараховувались по 31.08.2021 року включно. Виходячи з вищевикладеного, 11 000 * 1,70% = 187 грн * 24 дні = 4 488,00 грн. Отже, сума нарахувань за правомірне користування кредитними коштами становить 4 488,00 грн. Решта суми пред`явлена до стягнення, - 27 005,00 грн - 4 488,00 грн = 22 517,00 грн - проценти, нараховані на прострочену суму позики за межами строку кредитування. Таким чином, Позивачем здійснено нарахування відсотків за користування позикою після 04.06.20211 року, тобто після закінчення строку Позики (Строку Договору). Наголошує, що долучені позивачем до матеріалів справи додатки до договорівфакторингу (форм реєстру прав вимоги, форм повідомлення боржника за кредитним договором, форм актів повернення права вимоги) не є належними доказами, оскільки не містять даних щодо боржника (відповідача), номера кредитного договору, його дати, розміру заборгованості та взагалі будь-яких ідентифікуючих даних.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що З аналізу умов Кредитного договору вбачається, що сторони погодили два різні механізми нарахування процентів залежно від строку користування кредитом: нарахування за дисконтною та базовою ставками. Тобто, виходячи з умов Кредитного договору, нараховані Відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого Кредитним договором строку кредитування у розмірі 27005,00 грн. є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення Скаржником строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з Відповідача в повному обсязі. Вказує, що відповідач , не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, Позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 р. та витяг з реєстру прав вимоги 141 від 06.07.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018. Отже, в даних договорах перехід права вимоги пов`язується не з фактом сплати коштів, а з підписанням Реєстру прав вимог або Акту прийомупередачі. Це означає, що момент набуття прав визначається не оплатою, а підписанням конкретних документів, які фіксують передачу прав. Такий механізм дозволяє фінансовій компанії отримати право вимоги одразу після оформлення цих документів, незалежно від того, чи була здійснена оплата на момент підписання.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним відмовити у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено суму заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у загальному розмірі 38 005,00 грн., з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, розміру дисконтної та базової відсоткової ставки за кожен день прострочення та періоду кредитування..

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 10.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір №286628241 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора MNV4Q7M8 (а.с.19 – 21).

Договір був вчинений в електронній формі, що відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» відповідає вимогам закону.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит на суму 11 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п.1.1, договору).

Відповідно платіжного доручення від 10.05.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» згідно договору №286628241 від 10.05.2021 ОСОБА_1 надано кредит в сумі 11000,00 грн, який перераховано на платіжну картку № 5363-54XX-XXXX-2904 (а.с.30).

Згідно виписки з особового рахунка за Кредитним договором №286628241 від 10.05.2021, станом на 25.06.2025 заборгованість за указаним договором не погашена і складає 38 005,00 грн, з яких: 11 000, 00 грн заборгованість по кредиту, 27 005,00 грн заборгованість по несплаченим відсотках (а.с.72).

До позивача ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №286628241 від 10.05.2021 на загальну суму 38 005,00грн, що підтверджується копіями: договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2028 (а.с.38-41), додаткових угод до нього (а.с. 43-50), витягу з Реєстру права вимоги №141 від 06.07.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с.35-36), договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 (а.с.51-53), додатковою угодою №2 до нього від 03.08.2021 (а.с.55 зворотній бік), витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 (а.с.57-58), договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 (а.с.60-63), акту прийому-передачі реєстру боржників до Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 (а.с.67), витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 (а.с. 65-66).

На виконання ухвали суду від 30.07.2025 про витребування доказів, АТ КБ «Приватбанк» направлено до суду повідомлення від 07.08.2025, відповідно до якого вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в Банку емітовано карту № 5363-54XX-XXXX-2904, на яку 10.05.2021 здійснено переказ у розмірі 11 000, 00 грн.

Відповідно до положень статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно положень ч.1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України Про електронну комерцію.

У статті 3 Закону України Про електронну комерцію регламентовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин: 3, 4, 6 статті 11 Закону України Про електронну комерцію, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.12 статті 11 Закону України Про електронну комерцію, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Приписами статті 12 Закону України Про електронну комерцію регламентовано підпис у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України Про електронну комерцію визначено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі логін-пароль, або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 року у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Відповідно до положень ч.1 статі 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 10.05.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ Манівео швидка фінансова допомога було укладено договір кредитної лінії №286628241, відповідно до умов якого (п.1.1, п.1.2), ОСОБА_1 надано грошові кошти в сумі 11000 грн., строком на 24 днів, із визначенням процентної ставки в розмірі 839,50% річних, що становить 2,30% від суми кредиту за кожний день користування ним (п.1.9 договору). Вказаний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором позичальника MNV4Q7M8, при цьому, у вказаному договорі зазначено персональні дані ОСОБА_1 .

Пунктом 1.3 договору визначено, що сторони погодили можливість продовження позичальником встановленого в п.1.2. договору строк дисконтного періоду шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Сторонами також обумовлено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку, визначеного в п.1.2. договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 171,55 процентів річних, що становить 0,47 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним. За умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. договору строку нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 565,89 процентів річних, що становить 1,55 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (пункти 1.4., 14.1., 1.4.2. договору).

Пунктом 1.7. сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: 1.7.1. зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; 1.7.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до пункту 4.2. строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.2 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п. 1.3. та п. 1.7. договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Платіжним дорученням від 10.05.2022 року та повідомленням АТ КБ «ПриватБанк», підтверджується факт перерахування 11 000, 00 грн. згідно із договором на платіжну карту відповідача №5363-54XX-XXXX-2904, яка емітована на ім`я ОСОБА_1 .

Оскільки матеріали справи не містять в собі належних та достатніх, у розумінні приписів статей: 77, 80 ЦПК України, доказів сплати відповідачем заборгованості по тілу кредиту, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрнутованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення тіла кредиту.

Щодо вимог заявленого позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч.1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами у кредитному договорі було погоджено строк кредитування на 24 дні.

Пунктом 1.3 договору визначено, що сторони погодили можливість продовження позичальником встановленого в п.1.2. договору строк дисконтного періоду шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Сторонами також обумовлено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку, визначеного в п.1.2. договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 591,30 процентів річних, що становить 1,62 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним. За умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. договору строку нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 591,93 процентів річних, що становить 1,62 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (пункти 1.4., 14.1., 1.4.2. договору).

Пунктом 1.7. сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: 1.7.1. зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; 1.7.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до пункту 4.2. строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного в п.1.2 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п. 1.3. та п. 1.7. договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Із розрахунку заборгованості відповідача, наданого ТОВ Манівео швидка фінансова допомога та ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що відсотки у розмірі 27005 грн.., було розраховано за період з 10.05.2021 року по 31.08.2021 року, тобто, в межах 90 (дев`яноста) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду, що відповідає п.1.12.1, та у розмірі, передбаченому п.1.13 кредитного договору.

Отже, посилання апелянта на те, що відсотки були нараховані поза межами кредитного договору не заслуговують на увагу, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення також і відсотків за користування кредитом.

Відповідно до приписів ч.1, ч.2 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно із частинами: 1, 2 статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.11.2018 року між ТОВ Манівео швидка фінансова допомога та ТОВ Таліон Плюс було укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року. Відповідно до умов договору факторингу, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату і на умовах, визначених договором.

Згідно п.1.3. вказаного договору факторингу, під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі, права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до п.8.2. зазначеного договору факторингу, строк дії цього договору закінчується 28.11.2019 року.

Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним, є в тому числі, вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому, перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме, у реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

28.11.2019 року ТОВ Манівео швидка фінансова допомога та ТОВ Таліон плюс уклали додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої, строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року.

31.12.2020 року додатковою угодою №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, продовжено строк договору до 31.12.2021 року.

31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. При цьому, інші умови договору залишились без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року.

31.12.2022 року ТОВ Манівео швидка фінансова допомога та ТОВ Таліон Плюс уклали додаткову угоду №31, згідно з якою, строк дії договору факторингу №28/1118-01 було продовжено до 31.12.2023 року. При цьому, інші умови договору залишились без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року.

31.12.2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 року..

Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.07.2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ Манівео швидка фінансова допомога до ТОВ Таліон Плюс передано право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 23837 грн.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія Онлайн Фінанс» (фактор), було укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021 року (п.8.2 договору), за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п.2.1 договору). При цьому, у вказаному договорі факторингу визначено, що правом вимоги є всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі, права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

В подальшому, ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 року та №3 від 30.12.2022 року, якими продовжено строк дії договору факторингу до 31.12.2022 року та до 30.12.2024 року, включно, всі інші умови залишились без змін.

Відповідно до реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, ТОВ ФК Онлайн Фінанс набуло права вимоги до відповідача на загальну суму 38005 грн.

04.06.2025 року між ТОВ ФК Онлайн Фінанс (клієнт) та ТОВ Юніт Капітал (фактор), було укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, згідно з п.1.1 якого, клієнт зобов`язується відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до яких, сума грошових вимог та інші дані, зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1, і є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 року, ТОВ Юніт Капітал набуло права грошової вимоги до відповідача на загальну суму 38005 грн., із яких: 11000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 27005 грн. - заборгованість за відсотками.

Отже, посилання ОСОБА_1 на недоведеність переходу до ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги за кредитним договором не відповідають фактичним обставинам справи.

Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернула грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «Юніт Капітал» як нового кредитора слід стягнути неповернутий кредит і нараховані проценти.

Доводів щодо незгоди з розміром витрат на правову допомогу апеляційна скарга не містить.

Доводи апеляційної скарги не спростовують указаний висновок суду.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Салтівського районного суду м.Харкова від 22 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина