Вирок від 05 жовтня 2026 р. у справі №585/2537/26 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2537/26

Номер провадження 1-кп/585/408/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого-судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Ромни кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Василівка Роменського району Сумської області, одруженого, з середньою освітою, голови ФГ «Золотницьке», мешканця б. АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 1971 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Пунктом «б» ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Відповідно до п. ґ ст. 83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом. Згідно ст. 60 Земельного кодексу вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Статтею 112 ЗК України передбачено, що охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів, уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти. Статтею 88 Водного кодексу України передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів. Також, ст. 89 Водного кодексу України визначено, з поміж іншого, що у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Досудовим розслідуванням встановлено, що наприкінці вересня 2026 року, точної дати не встановлено, ОСОБА_5 , маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, достовірно знаючи, що земельна ділянка у встановленому порядку йому не надавалася у володіння і користування та не передавалася у власність, або оренду, тобто за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки, в порушення ст. 13 Конституції України, ст. 88, 89 Водного кодексу України, ст.ст. 60, 112, 125, 126 Земельного кодексу України, за допомогою сільськогосподарської техніки, обладнаної навісним оснащенням, самовільно зайняв (здійснив культивацію) частини земельної ділянки площею 0,1142 га комунальної форми власності на території Заруденського старостинського округу Андріяшівської сільської ради Роменського р. Сумської обл., що межує із земельними ділянками із кадастровими номерами 5924182600:01:002:0064 та 5924182600:01:002:0065 шляхом переорювання з метою подальшого вирощування сільськогосподарської продукції. Самовільно зайнята земельної ділянка, що межує із земельними ділянками із кадастровими номерами 5924182600:01:002:0064 та 5924182600:01:002:0065, розташована за межами с. Зарудне (с. Василівка) у водоохоронній зоні – прибережній захисній смузі ставка, розташованого у правій притоці р. Артополот в басейні річки Сула (суббасейн середнього Дніпра), орієнтовною площею 1,3 га, який відповідно до інформації Регіонального офісу водних ресурсів у Сумській області має ширину прибережної захисної смуги – 25 м. Відповідно до інформації Державної екологічної інспекції в Сумській області розмір шкоди, спричиненої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в прибережній захисній смузі та використання цієї земельної ділянки не за цільовим призначенням становить 2806 грн. 80 коп.

В судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину в самовільному зайнятті земельної ділянки, в охоронній зоні, визнав. Суду дав свідчення, що ту ділянку зайняли по тій причині, що там росла амброзія, якась конопля і інші бур`яни, тому вони і зайняли ту ділянку, вони засіяли цю ділянку пшеницею, зараз там стерня. Стерня утворилася після того як зібрали пшеницю, в кінці липня місяця 2026 року. Вони збирали врожай так як не можна залишати хліб не зібраним. Орали ту земельну ділянку десь в кінці літа на початку осені 2025 року. Коли обробляли він розумів що то не його земля.

Крім повного визнання своєї вини, доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, які ніким не оспорюються. Покази самого винного суд визнає щирими і добровільними та покладає їх в основу вироку. З огляду на одностайну згоду всіх сторін кримінального провадження, суд не здійснює повний порядок дослідження доказів і проводить розгляд провадження у відповідності положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 1971 КК України як самовільне зайняття земельної ділянки, в охоронній зоні.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини які пом`якшують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання винного, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування збитків.

За таких обставин, дотримуючись засад об`єктивності та неупередженості розгляду справи, зважаючи на характер протиправних дій, їх наслідки, оцінюючи дії обвинуваченого що призвели до вчинення злочину, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення ОСОБА_5 та запобігання скоєння останнім нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді обмеження волі, оскільки не зважаючи на виявлення кримінального правопорушення і наявності кримінального провадження, обвинувачений продовжив використовувати самовільно зайняту земельну ділянку, так як зібрав урожай на даній ділянці.

Враховуючи обставини які пом`якшують покарання, а також дані про особу ОСОБА_5 який займається суспільно-корисною діяльністю, позитивно характеризується, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_5 можливе без відбування покарання, а тому призначаючи покарання, доцільно застосувати ст. 75 КК України, і звільнити йог від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням.

З огляду на те, що в ході досудового слідства запобіжний захід не обирався і сторони не клопотали про обрання запобіжного заходу, суд для обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 до набрання вироком чинності, підстав не вбачає.

Керуючись ст. ст. 371, 373-374 КПК України, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 1971 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі на строк два (2) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю один (1) рік шість (6) місяців не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 : періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та місця роботи; виконувати заходи передбачені пробаційною програмою.

На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням обмежень передбачених ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1