Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №569/9346/26 — Рівненський апеляційний суд

Суд: Рівненський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 05 жовтня 2026 р.

Справа: №569/9346/26

Суддя: Хилевич С. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/9346/26

Провадження № 22-ц/4815/1695/26

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Левчук О.В.

Рішення суду першої інстанції проголошено:

о 12 год. 58 хв. 16 червня 2026 року в м. Рівне

Рівненської області

Повний текст рішення складено: 18 червня 2026 року.

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2026 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та зменшення розміру аліментів,

в с т а н о в и в :

У квітні 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та зменшення розміру аліментів.

Позов мотивовано тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак спільне життя не склалося, господарство не ведеться більше 5 років і, зважаючи на це, подальше збереження шлюбу є неможливим.

Позивач окремо зазначає, що суперечок стосовно місця проживання сина немає. 17 квітня 2026 року Рівненським міським судом у справі № 569/7922/26 (провадження № 2-н/569/675/26) було видано судовий наказ про стягнення з позивача аліментів на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_3 . Проте у ОСОБА_2 відбулися істотні зміни в його сімейному та матеріальному стані, зокрема на його утриманні перебувають двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір`ю яких є ОСОБА_5 . Було укладено нотаріальний договір про їх утримання, що суттєво змінило майновий (фінансовий) стан позивача. Тому вважав, що стягнення аліментів у розмірі частки від доходу є нестабільним та порушує принцип рівності прав усіх його трьох дітей.

З наведених підстав просив розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також зменшити розмір стягнення аліментів, встановлених судовим наказом Рівненського міського суду від 17 квітня 2026 року у справі №569/7922/26 до розміру 1/6 з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Розірвано шлюб, зареєстрований Рівненьким міськрайонним відділом ДРАЦС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 25 січня 2020 року, актовий запис № 91, свідоцтво серії НОМЕР_1 , між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Зменшено розмір аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Рівненського міського суду Рівненської області від 23 квітня 2026 у справі № 569/7922/26 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з частини заробітку (доходу) платника аліментів до 1/5 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту набрання даним рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалюючи судове рішення, суд виходив із того, що за наявності у платника аліментів більше однієї дитини стягнення аліментів у розмірі чверті заробітку (доходу) платника аліментів на одну дитину є необґрунтованим. Враховуючи наявність у платника аліментів ще двох дітей, суд визнав за можливе зменшити розмір аліментів. При цьому зменшення розміру аліментів не суперечить нормам матеріального права, а тому таке рішення буде справедливим балансом між захистом прав дітей та прав платника аліментів.

На рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій з рішенням суду в частині зменшення розміру аліментів не погоджується, вважає його незаконним, необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а тому просить скасувати його та відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося, що позивач штучно створив обставини, які слугували підставою для зменшення розміру аліментів. Зокрема, на момент звернення позивача до суду з позовом наказ не було передано до органів Державної виконавчої служби України, а виконавче провадження на той момент не було відкрите. Отже, позивач звернувся з позовом про зменшення розміру аліментів, які на той момент фактично не стягувалися.

Вважає, що позивач не міг довести суду факт погіршення свого матеріального стану чи настання матеріальної скрути від виконання судового наказу, оскільки це виконання не розпочиналося. На думку заявника, цей факт було повністю проігноровано судом.

Крім того, покликання позивача на сімейний стан є необґрунтованим, оскільки шлюб між позивачем та його попередньою дружиною було розірвано в липні 2019 року, тобто протягом 7 років жодного офіційного зобов`язання щодо сплати аліментів на дітей від того шлюбу між ними встановлено не було. ОСОБА_2 утримував цих дітей у добровільному порядку. Тобто жодних об`єктивних змін у сімейному чи майновому стані позивача у проміжку з 17 до 21 квітня 2026 року не відбулося.

Щодо укладення нотаріального договору, зазначений правочин є особистою, добровільною ініціативою позивача, яка не може звужувати чинні та встановлені судом права малолітньої дитини ОСОБА_6 та отримання частини доходу батька. На її переконання, матеріальний стан ОСОБА_2 дозволяє утримувати всіх дітей. Так, згідно з довідкою про доходи № 183 від 17 квітня 2026 року позивач займає посаду директора Рівненського ліцею № 27, в якому за період з жовтня 2025 року до березня 2026 року його дохід склав 232 187,22 гривень, який після вирахування податків дорівнює 178 784, 14 гривень, або ж становить 29 797,36 гривень щомісячно. Тому стягнення частини доходу на утримання ОСОБА_6 не ставить його у скрутне становище та не обмежує права інших дітей.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався, хоча йому про це роз`яснювалось ухвалою Рівненського апеляційного суду від 28 липня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду попередньої інстанції оскаржується лише в частині зменшення розміру аліментів, тому в іншій частині воно апеляційним судом не переглядається.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, і ці обставини сторонами не заперечується, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 від шлюбних відносин мають спільну дитину - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовим наказом Рівненського міського суду від 17 квітня 2026 року у справі №569/7922/26 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви про видачу судового наказу, а саме з 01 квітня 2026 року, і до досягнення дитиною повноліття.

При цьому позивач є батьком ще двох дітей від попереднього шлюбу – дочки ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сина ОСОБА_4 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з нотаріальним договором про сплату аліментів від 20 квітня 2026 року позивач зобов`язався сплачувати аліментів на двох дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у розмірі по 5 000 гривень щомісячно на кожну дитину.

Відповідно до довідки про доходи № 183 від 17 квітня 2026 року, виданої Управлінням освіти Виконавчого комітету Рівненської міської ради, позивач з жовтня 2025 року по березень 2026 року отримав дохід в розмірі 232 187,22 гривень.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частина перша ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Роз`яснення пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" вказують, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зазначено, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Тобто законодавством чітко визначені умови зміни вже встановленого розміру аліментів: зміна матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів, що ґрунтується на ст. 192 СК України.

Разом з тим Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Постановою Верховної Ради України №78912 від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ст.ст. 18 і 27).

Аналіз наведених положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що обов`язок батьків утримувати свою дитину до її повноліття та забезпечувати в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідні для розвитку дитини, має бути виконаний батьками з урахуванням принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Забезпечення цих інтересів має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків.

Між тим, висновок суду попередньої інстанції про зменшення розміру аліментів є необґрунтованим, адже суд фактично ототожнив наявність у позивача двох інших (від попереднього шлюбу) дітей зі зміною його сімейного або матеріального стану. Ці діти та обов`язок їх утримувати існували на момент видачі судового наказу від 17 квітня 2026 року. Отже, сама їх наявність не свідчить про зміну обставин після визначення розміру аліментів на третю дитину.

Укладення 20 квітня 2026 року договору про сплату аліментів на двох дітей від попереднього шлюбу також саме по собі не констатує факту погіршення матеріального становища позивача. Цим договором лише визначено розмір і порядок виконання вже наявного обов`язку, а не створено обов`язок утримувати дітей уперше.

Тим паче, виходячи з презумпції добросовісності поведінки позивача, добровільне укладення ним договору про сплату аліментів після видачі судового наказу означає усвідомлене погодження договірних виплат з урахуванням уже визначеного судом обов`язку з утримання третьої дитини.

ОСОБА_2 був обізнаний з розміром стягнення аліментів за судовим наказом, сам погодив умови договору та розумів сукупний обсяг своїх зобов`язань.

Тому посилання вже наступного дня виключно на укладений ним договір як на доказ погіршення матеріального стану є суперечливими, непослідовними і дають обґрунтовані підстави вважати штучним формування заявленої підстави позову, позаяк обставину, яку сам добровільно створив, він одразу використав для обґрунтування зменшення раніше визначених аліментів, не довівши реальної зміни своєї спроможності утримувати дитину.

Так, позов подано 21 квітня 2026 року, тобто через чотири дні після видачі судового наказу та наступного дня після укладення договору. На той час фактичне виконання наказу і договору не здійснювалося, оскільки не минув навіть один місячний платіжний період. Хоча короткий проміжок часу сам по собі не виключає зміни матеріального стану, за відсутності доказів фактичного збільшення витрат або інших змін висновок про його погіршення є передчасним.

Тобто така послідовність дій позивача потребувала окремої оцінки щодо добросовісності здійснення ним своїх прав, а саме одразу після визначення аліментів судовим наказом він уклав договір щодо утримання інших дітей, а вже наступного дня використав цей правочин як підставу для зменшення щойно визначених виплат.

Натомість суд мав би перевірити, чи відбулася реальна зміна обставин та чи договір не використано для умисного створення підстав для зменшення утримання третьої дитини. Наведене в оскаржуваному рішенні покликання лише на наявність інших дітей цих питань не вирішує.

Задовольняючи позов саме з мотивів зміни матеріального або сімейного стану, суд повинен був установити таку зміну, а не обмежитися констатацією наявності двох інших дітей та укладення договору про їх утримання.

В статті 192 СК України наведено засади зменшення розміру аліментів, а незгода ОСОБА_2 з розміром стягнення аліментів в порядку виконання судового рішення чи визначеним таким рішенням розміром аліментів не є матеріально-правовими підставами для задоволення його позову.

Отже, оскаржуване рішення в частині задоволеної вимоги про зменшення розміру аліментів підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в її задоволенні.

Підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції відповідно до пунктів 2-4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2026 року в частині зменшення розміру аліментів скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовної вимоги до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.О. Гордійчук

С.С. Шимків

Оригінал: reyestr.court.gov.ua