Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №569/2147/26 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/2147/26

Провадження № 22-ц/4815/1694/26

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Кучина Н.Г.

Рішення суду першої інстанції

(скорочений текст) ухвалено:

27 травня 2026 року у м. Рівне

Рівненської області

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.

учасники справи:

позивач – Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго";

відповідач – ОСОБА_1 ;

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 травня 2026 року,

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року в суд звернулося Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (далі – ПрАТ "Рівнеобленерго") з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 33 617, 58 гривень вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі – ПРРЕЕ).

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що з 01 січня 2019 року ПрАТ «Рівнеобленерго» відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 13.11.2018 № 1413 здійснює господарську діяльність на території Рівненської області з розподілу електричної енергії.

Відповідач приєднався до умов типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, за умовами якого між сторонами було укладено договір №000256259538 споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за об`єктом, що з находиться по АДРЕСА_1 .

12 вересня 2025 року представниками ПрАТ "Рівнеобленерго" під час проведення перевірки електроустановки на об`єкті споживача – ОСОБА_1 – житлового будинку було виявлено порушення, передбачене п.п. 5 п. 8.4.2 ПРРЕЕ, а саме: самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі без порушення схеми обліку, після відключення за борги. Дане порушення відповідно до п. 8.2.5 ПРРЕЕ було зафіксовано представниками ОСР, про що за результатами перевірки складено акт про порушення №R014040 від 12.09.2025.

Під час складання акту про порушення споживач присутній не був, однак акт був складений в присутності іншої особи - його сина ОСОБА_2 (військовий квиток № НОМЕР_1 , виданий 10.10.2023), який був присутній під час виявлення правопорушення, складання вказаного акту та підписав його особисто.

Споживача було проінформовано про дату та місце засідання комісії листом № 59-20/610 від 17.09.2025 належним чином та направлено копію акту про порушення №R014040 від 12.09.2025.

29 жовтня 2025 року відбулось засідання комісії по розгляду акту про порушення ПРРЕЕ, на яке споживач не з`явився. За фактом виявленого порушення його було повідомлено оператором системи про місце, час і дату засідання комісії по розгляду акту про порушення ПРРЕЕ №R014040, з дотриманням всіх вимог п. 8.2.6 ПРРЕЕ.

Станом на 29 січня 2026 року вартість необлікованої електричної енергії не оплачена та становить 33 617,58 гривень, в результаті чого ПрАТ «Рівнеобленерго» змушене звертатись до суду з метою захисту своїх прав.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 травня 2026 року ПрАТ "Рівнеобленерго" відмовлено у позові до ОСОБА_1 про стягнення 33 617, 58 гривень вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення ПРРЕЕ.

У поданій апеляційній скарзі ПрАТ "Рівнеобленерго", вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи, неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, просить його скасувати і задовольнити позов повністю.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про незгоду із висновком суду щодо недоведеність тієї обставини, що об`єкт по АДРЕСА_2 , де було виявлено порушення ПРРЕЕ, належить відповідачу, а також того, що ОСОБА_1 проживав за цією адресою, користувався наданими послугами і обізнаність його щодо складання акту про порушення та інформування про дату і місце засідання комісії щодо розгляду акту.

Заявник звертає увагу, що в судовому засіданні ОСОБА_1 визнав факт належності йому на праві власності зазначеної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 2005 року, що відповідає правилам ч. 1 ст. 82 ЦПК України. Натомість суд, знехтувавши цим фактом, безпідставно поклав на позивача обов`язок додатково доказувати дані обставини. При цьому згідно із ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо направлення листів із запрошенням на засідання комісії, то судом не враховано, що всупереч неприйняття визнання відповідачем факту володіння об`єктом по АДРЕСА_2 сам же здійснював судові виклики ОСОБА_1 за цією ж адресою.

Оскільки договором та ПРРЕЕ передбачено надіслання кореспонденції на адресу об`єкта споживання, а сам споживач офіційно визнав своє право власності щодо цієї квартири, використання позивачем вказаної адреси є правомірним, а направлені листи є належними і достатніми доказами сповіщення відповідача.

Не погоджується із твердженнями суду про недоведеність ПрАТ "Рівнеобленерго" того, що ОСОБА_1 є саме тією особою, з якою укладено договір про користування послугами. Вважає, що цей висновок суперечить п. 2.1.6 ПРРЕЕ у редакції від 27 липня 2019 року, адже фактом приєднання споживача до умов договору про надання послуг є вчинення ним будь-яких дій, що свідчать про його бажання укласти договір, в т.ч. повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження ПрАТ "Рівнеобленерго" своїх вимог до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення ПРРЕЕ, оскільки позивачем не доведено, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_1 , а також, що відповідач проживав за цією адресою та користувався наданими послугами.

При цьому в судовому засіданні не підтверджено безсумнівними і об`єктивними доказами те, що ОСОБА_1 було відомо про складання стосовно нього акту про порушення та про інформування про дату та місце засідання комісії щодо розгляду цього акту.

За цих обставин вимоги позивача визнано судом недоведеними і з цих міркувань у задоволенні позову ПрАТ "Рівнеобленерго" відмовлено.

З такими висновками погоджується колегія суддів.

Як з`ясовано судом, з 01 січня 2019 року ПрАТ «Рівнеобленерго» відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 13.11.2018 № 1413 здійснює господарську діяльність на території Рівненської області з розподілу електричної енергії.

12 вересня 2025 року представниками ПрАТ "Рівнеобленерго" під час проведення перевірки електроустановки на об`єкті – житлового будинку по АДРЕСА_1 , було виявлено порушення, передбачене п.п. 5 п. 8.4.2 ПРРЕЕ, а саме: самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі без порушення схеми обліку, після відключення за борги.

Позивач при зверненні до суду вважав, що власником квартири АДРЕСА_2 та особою, яка користується послугами, є ОСОБА_1 .

Між тим, згідно з листом-відповіддю з ВОМІРМП УДМС в Рівненській області № 5688/1306 від 04.02.2026 зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 з 24 листопада 2015 року є квартира АДРЕСА_3 .

З письмової відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 2797306 від 27.05.2026 вбачається, що ОСОБА_1 не є власником квартири АДРЕСА_2 .

Тому суд зробив висновок, що ПрАТ "Рівнеобленерго" не надано об`єктивних і переконливих доказів про те, що ОСОБА_1 є особою, з якою укладено договір про користування послугами з розподілу (передачі) електричної енергії. При цьому встановлено, що він не є власником квартири АДРЕСА_2 і не проживає за цією адресою з 2015 року.

Крім того, зауважено, що ОСОБА_1 листи - повідомлення від 03.11.2025 № 59-20/756 і від 17.09.2025 № 59-20/610 направлялися позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , проте за цією адресою він не проживає та не зареєстрований. Зазначені листи він не отримував, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які поверталися відправнику. Під час складання акту про порушення № R014040 відповідач присутній не був, на засіданні комісії він також не з`являвся, адже йому не було відомо про місце та час розгляду акту про порушення, про що стверджено протоколом № 190 засідання комісії по розгляду актів про порушення ПРРЕЕ від 29 жовтня 2025 року.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано залишив вимоги ПрАТ "Рівнеобленерго" без задоволення.

Щодо доводів апеляційної скарги про визнання у судовому засіданні ОСОБА_1 факту належності йому на праві власності квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 2005 року, що відповідає правилам ч. 1 ст. 82 ЦПК України, тоді як суд знехтував цим фактом, безпідставно поклавши на позивача обов`язок додатково доказувати дані обставини, то з ними погодитися не можна.

Так, відповідно до ст.ст. 12, 76-78 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На а.с. 44 міститься письмова відповідь №2797306 від 27 травня 2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де вказано про відсутність інформації за заданими параметрами, тобто відомостей про ОСОБА_1 як власника квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, саме по собі визнання при вирішенні спірних відносин відповідачем обставини, яка має підтверджуватися іншими – допустимими доказами, не створює у нього відповідного юридичного обов`язку перед ПрАТ "Рівнеорбленерго".

Тому не підлягає до застосування і норма ст. 322 ЦК України щодо зобов`язання власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, матеріали справи не містять будь-якого типового договору про надання ПрАТ "Рівнеобленерго" послуг відповідачу з розподілу (передачі) електричної енергії до квартири АДРЕСА_2 .

Не можна погодитися і з аргументами заявника про направлення листів із запрошенням на засідання комісії, тоді як всупереч неприйняттю визнання відповідачем факту володіння об`єктом по АДРЕСА_2 суд сам же здійснював судові виклики ОСОБА_1 за цією ж адресою.

Так, частиною шостою ст. 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Оскільки ПрАТ "Рівнеобленерго" у позовній заяві зазначалося місце проживання відповідача по АДРЕСА_2 , тому судом судові повістки направлялися ОСОБА_1 саме за цією адресою.

Спростовуються правильністю висновків суду і посилання ПрАТ "Рівнеобленерго" про помилкове незастосування норм матеріального права.

Необґрунтованими є твердження про недодержання судом норм процесуального права, виходячи з такого.

Згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би хибне вирішення справи, заявник не надав, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було.

При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

В решті доводи автора апеляційної скарги на увагу також не заслуговують і відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio – дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 травня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.О.Гордійчук

С.С.Шимків