Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №569/20925/24 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/20925/24

Провадження № 22-ц/4815/1683/26

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Гордійчук І.О.

Рішення суду першої інстанції

(скорочений текст) проголошено:

о 14 год. 13 хв. 18 травня 2026 року

у м. Рівне Рівненської області

Повний текст рішення складено: 26 травня 2026 року

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідач – Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна";

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 травня 2026 року,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року через свого представника – адвоката Янчука В.В. в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі – ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" або страховик) та ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), а саме - зі страховика 77 400 гривень, а з другого відповідача – 33 453,05 гривень.

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що він є власником транспортного засобу марки Тоyota Highlander Hybrid, р.н. НОМЕР_1 , 2022 року випуску. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Тоyota Highlander Hybrid забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17.06.2024 № ЕР-221565219 у ПАТ «СК «УСГ». Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, обумовлено у 160 000,00 гривень.

12 серпня 2024 року о 09 год. 00 хв. у м. Рівне на “Луцькому кільці” сталася ДТП за участю транспортного засобу Тоyota Highlander Hybrid, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 - дружини позивача та автомобіля Nissan Primerа, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . За наслідками ДТП її учасниками було складено відповідне повідомлення (Європротокол), за яким ОСОБА_2 визнала свою вину у ДТП. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Nissan Primerа, реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована у ПрАТ “СК “ПЗУ Україна” відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-217594074 від 28.10.2023. За умовами цього полісу франшиза склала 2 600,00 гривень.

ОСОБА_1 звернувся до страховика, який прийняла рішення про виплату страхового відшкодування. Сума збитку склала 25 005,23 гривень, проте виплати не надходило.

Згідно зі звітом № 135.24 про оцінку автомобіля Toyota Highlander Hybrid, р.н. НОМЕР_1 , від 11.09.2024 вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Тоyota Highlander Hybrid в результаті його пошкодження при ДТП, виходячи з наданих замовником вихідних даних (з податком на додану вартість) становила 63 039,92 гривень. Величина втрати товарної вартості автомобіля Тоyota Highlander Hybrid в результаті його пошкодження при ДТП складала 47 813,13 гривень. Вартість збитку, завданого власникові автомобіля Тоyota Highlander Hybrid в результаті його пошкодження при ДТП 12 серпня 2024 року, в цінах станом на момент ДТП складала 110 853,05 гривень.

Йому було виплачено страхове відшкодування в розмірі 22 405,23 гривень, а тому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог на його користь підлягало до стягнення з ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" 55 994, 77 гривень, а з ОСОБА_2 – 30 853,05 гривень.

Ухвалою Рівненського міського суду від 11 лютого 2025 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову у частині вимог до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.

Рішенням Рівненського міського суду від 18 травня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 54 994, 77 гривень і 26 051, 30 гривень судових витрат.

В решті позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ПрАТ "СК "ПЗУ Україна", вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, просить його скасувати і відмовити у позові повністю.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про помилковість висновку судового експерта Картавова Ю.О. №262.25СЕУ повторної судової транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля Тоyota Highlander Hybrid, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 09.02.2026. Так, статтею 107 ЦПК України унеможливлено збирання експертом з власної ініціативи матеріали для проведення експертизи, а призначений судом експерт не вправі спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання. При цьому хибним є використання експертом листа ТОВ "Агат Авто" №60/16 від 15.01.2026, який адресовано безпосередньо позивачу. Натомість судовий експерт у судовому засіданні не зміг пояснити спосіб, яким потрапив цей лист у його розпорядження, тобто не спростував обставини спілкування з ОСОБА_1 .

Вважає, що всупереч вимогам закону висновок експерта №262.25СЕУ не містить опису та налізу зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; інформації, що має значення для виконання оцінки, з посиланням на джерела її отримання; клопотання оцінювача, експерта про надання додаткових матеріалів, результатами їх розгляду (якщо це мало місце); перелік використаних довідкових джерел інформації, літератури із зазначенням основних бібліографічних даних (найменування, автори, місце та рік видання); відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів.

Ці обставини мають безпосередній вплив на результати висновків експертизи, а також свідчать про вчинення судовим експертом дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ст. 14 Закону України "Про судову експертизу". Тому з наведених міркувань висновок експерта №262.25СЕУ не може бути допустимим доказом у справі.

Між тим, судом попередньої інстанції знехтувано доводи страховика щодо недопустимості прийняття висновку експерта та не зазначено обґрунтування, за яким цей засіб доказування прийнято як основний доказ розміру завданої шкоди порівняно з іншими чотирма звітами з оцінки шкоди.

У поданому відзиві представник ОСОБА_1 – адвокат Янчук В.В., вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «Тоyota Highlander Hybrid», р.н. НОМЕР_1 , 2022 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданим 28 травня 2022 року.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Тоyota Highlander Hybrid забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17.06.2024 № ЕР-221565219 у ПАТ «СК «УСГ». Ліміт відповідальності за полісом за шкоду, заподіяну майну, обумовлено у розмірі 160 000,00 гривень.

12 серпня 2024 року о 09 год. 00 хв. у м Рівне на “Луцькому кільці” сталася ДТП за участю транспортного засобу Тоyota Highlander Hybrid, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Nissan Primerа, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . За її наслідками учасниками ДТП було складено повідомлення про цю подію (Європротокол), відповідно до якого ОСОБА_2 визнала свою вину у ДТП. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Nissan Primerа, реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована у ПрАТ “СК “ПЗУ Україна” згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-217594074 від 28.10.2023. Відповідно до цього полісу франшиза складає 2600,00 гривень.

Згідно зі страховим актом 45887/1 та розпорядженням № 45887/1/1 на виплату страхового відшкодування від 26.08.2024 сума страхового відшкодування, що підлягала до оплати, становила 22 405,23 гривень.

На виконання зазначеного розпорядження та листа 28 серпня 2024 року ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" оплатила на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 22 405,23 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 28 серпня 2024 року № 00124846.

Висновком експерта №262.25СЕУ від 09 лютого 2026 року повторної судової транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля Тоyota Highlander Hybrid підтверджено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику цього автомобіля, пошкодженого 12 серпня 2024 року, станом на момент ДТП становить 104 878,36 гривень. Вартість відновлювального ремонту, з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля марки Тоyota Highlander Hybrid, р.н. НОМЕР_1 , пошкодженого в ДТП 12 серпня 2024 року, станом на момент ДТП (без податку на додану вартість на запасні частини та матеріали) становить 49 394,39 гривень.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності і обґрунтованості вимог позивача, оскільки у страховика виник обов`язок з виплати страхового відшкодування в повному обсязі. При цьому розмір шкоди не перевищує ліміту відповідальності ПрАТ "СК "ПЗУ Україна", а ОСОБА_1 здійснено всі дії, передбачені Законом №1961-ІV щодо отримання страхового відшкодування.

З огляду на наведені обставини судом стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 неповністю виплачене страхове відшкодування у розмірі 54 994, 77 гривень (80000 гривень -25005,23 гривень).

З такими висновками погоджується колегія суддів.

Стаття 22 ЦК України передбачає право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ст.ст. 1187, 1188 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Нормами статей 988, 979 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, страхову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.ст. 22, 9 Закону №1961-ІV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-ІV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності ( ст. 3 Законом №1961-ІV).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні у межах ліміту відповідальності страховика (страхової суми) є страховик завдавача шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (пункт 35), від 3 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (пункт 96)). Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (п. 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зазначається, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

У пунктах 154-156 постанови від 14 грудня2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що: «у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника».

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції позов задовольнив частково, стягнувши зі страховика на користь ОСОБА_1 54 994, 77 гривень.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність повторної автотоварознавчої судової експертизи, то законність її призначення підтверджено постановою Рівненського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року, якою відповідну ухвалу Рівненського міського суду від 29 травня 2025 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" – без задоволення.

Не заслуговують на увагу покликання про недодержання судом норм процесуального права.

Так, згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би хибне розв`язання спірних правовідносин, заявник не надав, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було.

При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Необґрунтованими є і посилання про недопустимість висновку судового експерта №262.25СЕУ повторної судової транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля Тоyota Highlander Hybrid, що складений 09 лютого 2026 року, через використання експертом листа ТОВ "Агат Авто" №60/16 від 15.01.2026 року.

Так, згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Між тим, заявник наполягає на тому, що зазначений лист використано експертом внаслідок спілкування із ОСОБА_1 , проте будь-яких засобів доказування на існування цієї обставини не надав, а матеріали справи їх не містять. Отже, його твердження не ґрунтуються на обставинах справи. При цьому судового експерта Картавова Ю.О. було попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, а згодом, 18 травня 2026 року, в судовому засіданні він дав відповідні пояснення з приводу свого висновку.

Не можна погодитися із аргументами про допущені судовим експертом Картавовим Ю.О. при проведенні судової експертизи порушення, які безпосередньо вплинули на результати його висновку №262.25СЕУ повторної судової транспортно-товарознавчої експертизи автомобіля Тоyota Highlander Hybrid, що складений 09 лютого 2026 року, а також про вчинення в зв`язку з цим судовим експертом дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ст. 14 Закону України "Про судову експертизу".

Так, Верховний Суд у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 826/2169/17 вказував, що "експертне забезпечення правосуддя є одним із завдань Міністерства юстиції України згідно з пунктом 3 Положення про його діяльність, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 395/2011.

Міністерство юстиції України відповідно до покладених на нього завдань згідно з підпунктами 52-56 пункту 4 зазначеного Положення про його діяльність забезпечує організацію роботи Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України і Науково-консультативної та методичної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України; присвоює кваліфікацію судового експерта фахівцям, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, видає свідоцтво встановленого зразка та здійснює контроль за їх діяльністю; зупиняє дію або анулює свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта; забезпечує ведення Державного реєстру атестованих судових експертів та Реєстру методик проведення судових експертиз; спрямовує і контролює діяльність науково-дослідних установ, які проводять судову експертизу та належать до сфери управління Мін`юсту України, здійснює нормативно-методичне забезпечення їх діяльності.

Отже, спеціальним державним органом, який забезпечує розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих експертних установ, є Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України.

Розгляд питань дисциплінарної відповідальності судового експерта включає з`ясування усіх обставин стверджуваного порушення, їх оцінку, визначення усіх елементів складу дисциплінарного правопорушення, притягнення до дисциплінарної відповідальності та обрання конкретного її виду та міри. Ці питання перебувають у виключній компетенції Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України. При цьому, оцінюючи обставини, Комісія має право на власний розсуд визначити вид і зміст рішення, яке приймається. Такі повноваження Комісії є дискреційними.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, ухвалювати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Тож оскарження дій судового експерта передбачено у позасудовому порядку, до уповноваженого органу, яким є Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України, а суд не може перебирати на себе такі повноваження, тому Верховний Суд виснував, що спір у справі, яка переглядається, не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства".

Всупереч твердженням автора скарги про нехтування судом попередньої інстанції його доводами щодо недопустимості прийняття висновку експерта та відсутність обґрунтування, за яким цей засіб доказування прийнято як основний доказ у сукупності з іншими доказами розміру завданої шкоди порівняно з іншими чотирма звітами з оцінки шкоди, то цим обставинам суд уже дав детальну і вичерпну оцінку, з чим погоджується і апеляційний суд.

Решта аргументів апеляційної скарги на увагу не заслуговують через їх необґрунтованість, а тому також відхиляється.

Оскільки в іншій частині рішення суду попередньої інстанції не оскаржувалося, тому підстав для його перегляду в апеляційному порядку не встановлено. Не вбачається і об`єктивних міркувань для обов`язкового виходу за межі доводів апеляційної скарги.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio – дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 травня 2026 року в оскаржуваній частині – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.О.Гордійчук

С.С.Шимків