Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №569/10540/26 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/10540/26

Провадження № 22-ц/4815/1672/26

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Левчук О.В.

Заочне рішення суду першої інстанції ухвалено

11 червня 2026 року в м. Рівне

Рівненської області

без фіксування судового засідання за допомогою

звукозаписувального технічного засобу

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 червня 2026 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" (далі – ТОВ "ФК "Фінтраст капітал") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № №4005394 у розмірі 15 720 гривень, з яких: 2 000 гривень склали тіло кредиту, 9 040 – нараховані первинним кредитором відсотки, 4 680 гривень – за нарахованими новим кредитором процентами.

Позов мотивовано тим, що за укладеним 24 вересня 2023 року електронним кредитним договором з Товариством з обмежено відповідальністю "Лінеура Україна" (далі – ТОВ "Лінеура Україна") у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка у зв`язку з отриманням ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" прав на грошову вимогу підлягала стягненню на користь нього в судовому порядку.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 червня 2026 року позов ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" заборгованість у розмірі 11 040 гривень, з яких: за основною сумою боргу – 2 000 гривень; за відсотками – 9 040 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" 1 869,78 гривень судового збору та 4 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи судове рішення, суд виходив із того, що лише нарахована саме позивачем (новим кредитором), після отримання права грошової вимоги, заборгованість за відсотками в сумі 4 680 гривень до стягнення не підлягає.

На рішення суду ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" подано апеляційну скаргу, де покликалося на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося, що за умовами договору факторингу до позивача перейшли всі права грошової вимоги за кредитним договором, включаючи як наявну заборгованість, так і ту, що виникне в майбутньому. Зверталася увагу на те, що відповідно до положень Цивільного кодексу України додаткове оформлення відступлення майбутньої вимоги не вимагається. Умови кредитного договору прямо передбачають право первісного кредитора відступити право вимоги без згоди боржника. На момент укладення договору факторингу строк дії кредитного договору не сплив, а тому новий кредитор правомірно нарахував відсотки за користування кредитними грошовими коштами зі своєї сторони.

З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався, хоча про таке право їй роз`яснювалося ухвалою Рівненського апеляційного суду від 28 липня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Тому судом апеляційної інстанції рішення суду попередньої інстанції в частині фактично оскаржуваних грошових сум, а саме щодо відмови у стягненні нарахованих новим кредитором (позивачем) відсотків у розмірі 4 680 гривень.

Судом з`ясовано, що 24 вересня 2023 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладений договір в електронній формі № №4005394 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За правилами ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3, 1.4, 2.1, 3.1 кредитного договору на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язувалося надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності та платності, а клієнт зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту — кредит. Сума кредиту складала 2 000 гривень.

Строк кредиту становить 360 днів.

Тип процентної ставки — фіксована. Стандартна процента ставка становила 2,00% в день та застосовувалася в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору.

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто за методом "факт/факт".

Встановлено, що первинний кредитор свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав та надав позичальнику кредит у сумі 2 000 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , яка емітована на ім`я ОСОБА_1 , що підтверджувалося відповіддю з АТ "КБ "Приватбанк".

Частиною першою ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 10561 ЦК України унормовано, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до пунктів 5.1.3 п. 5.1 кредитного договору товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта, але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.

24 травня 2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" (нова назва - ТОВ "ФК "Фінтраст капітал") як фактором укладено договір факторингу №24/05/2024, за умовами якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт — відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб — боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належало клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані були зазначені в реєстрі боржників, який формувався згідно з додатком №1 та був невід`ємною частиною договору.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувся після підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 цього договору, на рахунок клієнта, після чого фактор ставав кредитором щодо боржників стосовно заборгованостей та набував відповідних прав вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками акт прийому-передачі реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок клієнта, підтверджували факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості.

До договору факторингу №24/05/2024 від 24 травня 2024 року приєднані підписаний ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" та ТОВ "Лінеура Україна" та скріплений їхніми печатками акт прийому-передачі реєстру боржників, реєстр боржників (витяг) як додаток №1, платіжні інструкції про сплату коштів за договором факторингу.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №24/05/2024 від 24 травня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №4005394 від 24 вересня 2023 року в розмірі 11 040 гривень, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу — 2 000 гривень; сума заборгованості за відсотками — 9 040 гривень.

Пред`являючи позов, ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" навело розрахунок, за яким заборгованість відповідача перед ним становила 15 720 гривень та складається із: боргу за тілом кредиту – 2 000 гривень, за нарахованими первісним кредитором процентами – 9 040 гривень, за нарахованими позивачем процентами за 117 календарних днів – 4 680 гривень.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

З дослідженого договору про надання кредиту видно, що він відповідає законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як зазначалося, суд виходив із того, що саме нарахована позивачем (новим кредитором) заборгованість за відсотками в сумі 4 680 гривень до стягнення не підлягає, а зумовлений такий висновок тим, що в розумінні договору факторингу позивач отримав право грошової вимоги до боржника саме в розмірі, який чітко визначений у реєстрі боржників.

Колегія суддів погоджується із відсутністю у нового кредитора права для нарахування процентів на підставі кредитного договору після отримання за ним права вимоги.

Відповідно до п.1.1. договору факторингу за ним позивач (фактор) зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "Лінеура Україна" (клієнта) за плату, а клієнт - відступити право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить первинному кредитору. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід`ємною частиною договору.

Між тим, в договорі факторингу визначено перелік термінології, що використовуються в ньому.

З огляду на відповідну термінологію "заборгованість" - це грошові зобов`язання боржників перед клієнтом, що містяться у реєстрі боржників, які належать до сплати клієнту боржниками у зв`язку з наданими кредитами. До заборгованості включається сума основного зобов`язання (повернення кредиту), плата за кредитом (плата за процентною ставкою), відповідальність за порушення грошових зобов`язань та інші платежі згідно кредитних договорів.

Разом з тим "право вимоги" - це права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів.

Тобто в розумінні договору факторингу позивач отримав право грошової вимоги до боржника саме в розмірі, який чітко визначений у реєстрі боржників.

Поготів, Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Цим Законом розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено пунктом 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів із дня набрання чинності зазначеним Законом, установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів — 2,5 %, протягом наступних 120 днів — 1,5 %.

Оскільки зазначений Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року, а 2024 рік є високосним, вказані періоди визначаються таким чином: перший період застосування максимальної денної процентної ставки 2,5 % — з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року включно; другий період застосування максимальної ставки 1,5 % — з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року включно.

Починаючи з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1 %.

Отже, нарахування первісним кредитором процентів за ставкою 2 % на день за період з 22 квітня 2024 року по 24 травня 2024 року суперечить вимогам законодавства. Аналогічно неправомірним є і подальше нарахування новим кредитором процентів за цією ж ставкою з 25 травня 2024 року по 18 вересня 2024 року.

Як уже зверталася увага, відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для стягнення процентів у більшому розмірі, ніж визначено судом першої інстанції, й через законодавче обмеження щодо максимальної денної відсоткової ставки.

Разом з тим принцип non reformatio in peius (неприпустимості погіршення становища особи, яка оскаржує судове рішення) виключає можливість ухвалення за результатами розгляду апеляційної скарги рішення, яке погіршує процесуальне становище самого апелянта порівняно з рішенням суду першої інстанції.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" залишити без задоволення, а заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 червня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.О. Гордійчук

С.С. Шимків