Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №536/1937/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/1937/25 Номер провадження 22-ц/814/2756/26Головуючий у 1-й інстанції Река А. С. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Дряниці Ю.В.,

за участю секретаря: Дороженка Р.Г.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шамшуріна Юрія Вячеславовича на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 березня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2024 року адвокат Шамшурін Ю.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив позбавити останню батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказував, що сторони перебували в шлюбі з 13.06.2015, який було розірвано рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08.02.2023. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом із батьком та перебуває на його повному утриманні.

Мати тривалий час ухиляється від виховання дитини, не спілкується з сином, свідомо нехтує батьківськими обов`язками та повністю самоусунулась від їх виконання. ЇЇ фактичне місце проживання не відомо, будь-яких контактів з сином вона не підтримує.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дитини – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Покладено на Службу у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як органу опіки та піклування контроль за виконанням батьківських обов`язків ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалюючи рішення, суд, встановивши неналежне виконання матір`ю батьківських обов`язків, однак вказав на передчасність позбавлення її батьківських прав, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням матір`ю своїх обов`язків.

Не погодившись з рішенням суду, адвокат Шамшурін Ю.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вказує, що суд не взяв до уваги асоціальний спосіб життя матері, яка не цікавиться життям сина, має заборгованість по сплаті аліментів, не спілкується з вчителями чи лікарями.

Наголошує, що відповідач жодного разу не з`являлась в судові засідання, не надавала пояснень з приводку своєї поведінки, її місце проживання нікому не відомо, а тому суд лише формально застосував попередження про необхідність зміни поведінки та ставлення до виконання батьківських обов`язків.

Стверджує, що суд проігнорував принцип «найкращих інтересів дитини», яка у присутності психолога заявила, що не бачила матір протягом 5 років, ображена на неї, оскільки вона не цікавиться його життям.

Так, ОСОБА_5 висловив свою думку з приводу вказаного спору та зазначив про відсутність в нього будь-яких контактів з матір`ю, пояснюючи, що впродовж тривалого часу її не бачив та скоріш за все навіть при зустрічі не впізнав би.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 13.06.2015, який було розірвано рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08.02.2023.

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом із батьком та перебуває на його повному утриманні.

Відповідно до копії довідки Кременчуцької початкової школи №15 Кременчуцької міської ради №03-20/98 від 14 квітня 2025 року ОСОБА_6 , навчається у 4 класі. Мати дитини батьківські збори не відвідує, із класним керівником не спілкується, успіхами та життям дитини у закладі не цікавиться. Спілкування класного керівника відбувається виключно з батьком.

Під час розгляду справи Органом опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради було надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Кременчуцької міської ради затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Ухвалюючи рішення суд встановив неналежне виконання матір`ю батьківських обов`язків та поклав на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею вказаних обов`язків, зазначивши при цьому, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду.

Відповідно до ч.7 та ч.8 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч.ч.2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

При розгляді справ подібної категорії, Верховний Суд неодноразово вказував, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Так, при перегляді судових рішень про задоволення позову про позбавлення батьківських прав по справі № 459/3411/18 Верховний Суд роз`яснив, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Матеріалами справи доводиться проживання малолітнього сина ОСОБА_3 разом з батьком в його приватному будинку, що має всі комунальні зручності, у дитини наявне власне спальну місце та облаштоване місце для навчання. Батько з сином ведуть домашнє господарство та забезпечені побутовими речами та продуктами харчування.

Під час спілкування працівників органу опіки та піклування з дитиною було з`ясовано думку останнього стосовно його матері, на що ОСОБА_6 повідомив, що з матір`ю не спілкувався приблизно 5 років, місцезнаходження її не відоме, вона взагалі не цікавиться його життям, здоров`ям, досягненнями. Контактів з нею в нього не має.

Також під час з`ясування обставин виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків було встановлено, що навчанням, здоров`ям дитини опікується лише батько, який, як представник дитини, уклав декларацію з лікарем педіатром, відвідує школу, підтримує зв`язок з класним керівником сина.

Натомість з`ясувати місце проживання чи тимчасове перебування матері не виявилося можливим, оскільки за всіма можливим адресами її місцезнаходження не встановлено.

В ході пошуків ОСОБА_2 працівники органу опіки та піклування спілкувались з її повнолітньою донькою ОСОБА_7 , 2007 року народження, яка пояснила, що мати перестала проживати з ОСОБА_1 з 2020 року, зловживала алкогольними напоями, могла вигнати її на вулицю. Коли їй виповнилося 16 років вона припинила спілкування з матір`ю, стала проживати окремо та працювати.

Також з бази даних ІТС ІПНП вбачається, що ОСОБА_2 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 178 КУпАП, а саме розпивання пива, алкогольних та слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п`яному вигляді.

Згідно розрахунку заборгованості наданого Кременчуцьким ВДЖДВС по ВП №78117643 заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 становить 16256,60 грн. станом на 04.09.2025.

Також працівниками органу та піклування були взяті пояснення у сусідів ОСОБА_1 , які повідомили, що дитиною займається батько, мати взагалі ніякої участі в житті сина не приймає, жодної допомоги не надає.

Встановлені органом опіки та піклування обставини підтверджують доводи батька ОСОБА_1 щодо свідомого та тривалого усунення матір`ю від виконання своїх батьківських обов`язків.

На підставі зібраних доказів орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , що відповідатиме його найкращим інтересам.

Між тим на думку місцевого суду наданий висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав є недостатньо обґрунтованим, не містить достатньо відомостей які б доводили не здійснення відповідачем батьківських обов`язків, а з`ясована думка дитини не є визначальною та може свідчити про наявність образ у дитини стосовно матері.

З такою правовою оцінкою суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки зазначений висновок компетентного органу є достатньо мотивованим та обґрунтованим, свідчить, що працівники органу опіки та піклування змістовно виклали свої мотиви, упродовж тривалого часу з`ясовували фактичні обставини по заяві батька, вживали достатньо заходів з метою розшуку матері та дійсно намагались з`ясувати її позицію щодо позбавлення батьківських прав та можливості змінити свою поведінку.

При цьому, встановити місце перебування чи проживання відповідача не представилося за можливе як під час розгляду органом опіки та піклування питання заяви про доцільність позбавлення батьківських прав, такі в ході судових розглядів.

З метою забезпечення свого обов`язку по належному повідомленню учасників про час та місце розгляду справі, апеляційним судом були вжиті заходи по розміщенню інформації на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що зібраними по справі доказами в їх сукупності доводиться факт свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками по відношенню до сина ОСОБА_5 , з яким вона не підтримує жодних контактів більше п`яти років.

Фактично життям дитини не цікавиться, не турбується про його здоров`я, навчання та розвиток, не надає матеріальної допомоги, що за вказаних обставин необхідно розцінювати як винну поведінку останньої у формі свідомого самоусунення від виконання батьківських обов`язків без будь-якої поважної причини, яка б могла вплинути на можливість здійснення нею свої обов`язків по відношенню до сина.

На підставі вищенаведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність в діях відповідача винної поведінки у формі бездіяльності, яка виражається в байдужості до життя сина, відсутності проявів батьківського піклуванню та турботи на протязі п`яти років, ухилення від надання будь-якої матеріальної допомоги, що свідчить про її свідоме самоусунення від виконання своїх батьківських обов`язків.

За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог та позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 .

Також колегія суддів, у відповідності до висновків Верховного Суду, звертає увагу, що матір дитини, в разі зміни своєї поведінки та налагодженні стосунків з сином ОСОБА_6 не позбавлена права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при подачі позовної заяви судовий збір в розмірі 1200 грн. та апеляційної скарги 1597,44 грн., а загалом 2797,44 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шамшуріна Юрія Вячеславовича задовольнити.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 березня 2026 року скасувати та ухвалити по справі нове рішенням, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2797,44 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2026 року.

Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Ю.В. Дряниця