Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №545/354/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/354/26 Номер провадження 33/814/960/26Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л. І. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., із секретарем судового засідання Леуською Л.Я., за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Кулішова В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Полтавського районного суду Полтавської області від 11 серпня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Згідно з постановою судді, 25.01.2026 близько 16 год 43 хв по А/Д Київ-Харків-Довжанський 335 км+250, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про те, що матеріали справи не містять жодного підтвердження факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .. Із відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово повідомляв поліцейським про те, що він не є водієм.

Зазначає, що з відеозапису не вбачається в ОСОБА_1 наявність ознак алкогольного сп`яніння, які зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.

Апелянт стверджує, що письмові пояснення свідків щодо наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння є недопустимими доказами, оскільки ці особи не підходили до апелянта та не могли виявити в нього зазначені ознаки.

Одночасно в апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що вперше апеляційна скарга була подана адвокатом Кулішовим В.П. 21 серпня 2026 року, проте скарга була повернута у зв`язку з недолученням до апеляційної скарги витягу з договору про надання правничої допомоги та відсутністю відомостей про повноваження адвоката.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні.

З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 11 серпня 2026 року.

21 серпня 2026 року, у строк визначений законом, адвокат Кулішов В.П. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 31 серпня 2026 року апеляційну скаргу адвоката Кулішова В.П. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Полтавського районного суду Полтавської області від 11 серпня 2026 року, повернуто особі, яка її подала, з підстав визначених частиною 2 статті 271 КУпАП.

01 вересня 2026 року особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 виконавши вимоги частини 2 статті 271 КУпАП, повторно подав апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду Полтавського районного суду Полтавської області від 11 серпня 2026 року.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що строк на подання апеляційної скарги пропущений з поважних причин, та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, та вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвоката Кулішова В.П. на підтримку апеляційної скарги, приходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку.

Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується:

– відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 575276 від 25.01.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Vivaro, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку;

– направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння до КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей ПОР» від 25 січня 2026 року, де вказаний перелік ознак алкогольного сп`яніння виявлених у ОСОБА_1 , огляд не проводився у зв`язку з відмовою останнього від проходження огляду;

– письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 від 25.01.2026, відповідно до яких 25.01.2026 року, близько 16 год. 40 хв. вона та її чоловік їхали автотрасою Київ–Харків–Довжанський у напрямку м. Полтави та поблизу населеного пункту Абазівка помітили автомобіль червоного кольору, н.з. НОМЕР_2 , який рухався невпевнено, перетинаючи смугу руху та не вмикаючи покажчика повороту. Близько 16 год. 43 хв. зазначений транспортний засіб з`їхав з проїзної частини в кювет. Після того, як вони зупинилися, щоб надати допомогу водієві, та підійшли до цього автомобіля, з-за керма транспортного засобу вийшов чоловік, одягнений у сірий спортивний костюм з білим коміром. Окрім цього чоловіка, більше нікого в автомобілі не було. Свідок зазначила, що водій транспортного засобу мав явні ознаки алкогольного сп`яніння.

– письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 від 25.01.2026, які за змістом аналогічні поясненням свідка ОСОБА_2 ;

– копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6565651 від 21.01.2026 з якої слідує, що на ОСОБА_1 накладено штраф за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП;

– даними відеоматеріалів події доданими до протоколу про адміністративне правопорушення, за якими ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв`язку й дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені і зібрані у визначеному процесуальним законом порядку.

З огляду на це, ці докази є належними, допустимими та достатніми на підтвердження вини ОСОБА_1 у відмові водія від проходження у встановленому законом порядку огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, апеляційний суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до наявних відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, останні прибули на місце ДТП, де виявили транспортний засіб Opel Vivaro, який з`їхав у кювет. Біля автомобіля перебував ОСОБА_1 , який під час усього спілкування заперечував факт керування транспортним засобом, зазначаючи, що за кермом був його товариш, який пішов до м. Полтави за евакуатором. При цьому ОСОБА_1 відмовився його викликати чи назвати його анкетні дані для з`ясування обставин справи й лише в подальшому вказав, що товариша звати ОСОБА_4 , не назвавши його прізвища.

Під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Оскільки ОСОБА_1 заперечував факт керування, то вказав, що він не повинен проходити огляд, бо не є водієм. При цьому факту вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 не заперечував, а навпаки — неодноразово сам про це вказував.

Таким чином, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у визначеному законом порядку водій ОСОБА_1 категорично відмовився. Йому роз`яснили права, передбачені законодавством, наслідки відмови від проходження огляду та повідомили про складення відносно нього адміністративного матеріалу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..

Письмові пояснення неупереджених свідків щодо обставин події є послідовними та взаємоузгодженими, об`єктивних даних для того, щоб ставити під сумнів ці свідчення, апеляційним судом не встановлено.

Апеляційний суд констатує, що пояснення свідків повністю узгоджуються із зафіксованими працівниками поліції обставинами. Зокрема, під час прибуття на місце пригоди було зафіксовано, що поблизу автомобіля, який, між іншим, належить ОСОБА_1 , стоїть його власник із явними ознаками алкогольного сп`яніння. Інших осіб біля цього транспортного засобу не було.

Апеляційний суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_1 , оскільки, як вбачається з відеозапису, той постійно змінював свої свідчення щодо факту керування: то категорично заперечував, що перебував за кермом, то вказував, що пересів на пасажирське місце «перед камерами» після ОСОБА_5 . До того ж, відеозаписом зафіксовано (файл export-7bnlr, час – 0:57:07), як ОСОБА_1 намагався «вирішити» цю ситуацію з працівниками поліції без складання протоколу про адміністративне правопорушення, пропонуючи «червонець», і при цьому вказував, що він «і так попав, бо пошкодив машину», що додатково підтверджує його безпосередню причетність до ДТП.

Суд звертає увагу на те, що після приїзду працівників поліції ОСОБА_1 , зазначивши, що автомобілем керував його товариш, не назвав імені останнього, але в суді першої інстанції вказав, що за кермом був ОСОБА_6 .. Окрім цього, ОСОБА_1 неодноразово вказував як поліцейським, так і під час розгляду справи, що водій пішов до м. Полтава пішки за евакуатором. Проте під час розгляду апеляційної скарги він повідомив іншу версію, згідно з якою після ДТП вони зупинили автомобіль, водій якого підвіз ОСОБА_6 за евакуатором.

Отже, версію сторони захисту щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом суд оцінює критично — як таку, що спрямована на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки вона повністю спростовується наявними в цій справі доказами.

Апеляційний суд зауважує, що відсутність на відеозаписі безпосереднього моменту руху та заперечення цього факту самим ОСОБА_1 не спростовують факту керування, оскільки він підтверджується послідовними та узгодженими між собою поясненнями свідків, які у суду не викликають сумнівів.

За результатами перегляду відеозапису судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно керував автомобілем, мав явні ознаки алкогольного сп`яніння, про які йому повідомили під відеозапис, проте від проходження огляду для визначення стану сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я категорично відмовився.

Досліджений відеозапис надає можливість повно та об`єктивно з`ясувати всі обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій, а також конкретизувати поведінку водія транспортного засобу та поліцейських під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення.

Вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров`я була чіткою, зрозумілою для сприйняття та пред`явленою у повній відповідності до вимог Інструкції.

Апеляційний суд не бере до уваги посилання сторони захисту на невинуватість ОСОБА_1 , оскільки сама по собі відмова водія від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан сп`яніння утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Тому версію сторони захисту щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом суд оцінює критично — як таку, що спрямована на уникнення відповідальності за вчинене правопорушення, оскільки вона повністю спростовується сукупністю наявних у матеріалах справи доказів.

За таких обставин працівники поліції правомірно склали протокол про адміністративне правопорушення, а суд першої інстанції, перевіривши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Посилання апеляційної скарги на те, що свідки не підходили до ОСОБА_1 , а тому не могли виявити у нього ознаки алкогольного сп`яніння, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Доводи апелянта про те, що в ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, не заслуговують на увагу, так як вони спростовуються відеозаписом події, згідно якого працівником поліції у відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5 Правил дорожнього руху та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (в подальшому "Інструкція"). За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння внаслідок виявлення передбачених п. 3 розділу І Інструкції ознак. Відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне правопорушення.

Ознаки алкогольного сп`яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння, поліцейськими викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та доведені до відмова водія, що зафіксовано на відеозапису. Апеляційний суд зауважує, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених п.3 розділу І Інструкції ознак алкогольного сп`яніння.

Суд зважає на те, що відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху проведення огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є обов`язком водія, при цьому жоден із нормативних документів не дає водієві права оспорювати таку вимогу поліцейського.

З урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають.

Загалом доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були беззаперечними підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, вимогам ст. ст. 33, 34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, особі правопорушника та не містить його альтернативних видів.

Постанова судді суду першої інстанції відповідає вимогам Закону, істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для зміни чи скасування судового рішення не встановлено.

Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне рішення, а підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Полтавського районного суду Полтавської області від 11 серпня 2026 року.

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Полтавського районного суду Полтавської області від 11 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду В.М. Герасименко