Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №524/8849/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/8849/25 Номер провадження 33/814/191/26Головуючий у 1-й інстанції Гусач О. М. Доповідач ап. інст. Харлан Н. М.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Харлан Н.М., із секретарями судового засідання Гонтою М.В., Писаренко К.С., Алексеєнко Ю.В., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Давиденко К.С., за апеляційною скаргою адвоката Давиденко К.С. - захисника в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16 вересня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює ВКП «Котлогаз», електромонтажником, проживає: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

Згідно з постановою, 30.06.2025 о 14 год. 30 хв. ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство, а саме: умисні дії фізичного та психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , що полягали у нанесенні удару по плечі та образах нецензурною лайкою, внаслідок чого завдано шкоду психологічному та фізичному здоров`ю потерпілої, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду, до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернулася адвокат Давиденко К.С. - захисник в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить постанову суду щодо ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що місцевим судом не було встановлено самого факту завдання шкоди фізичному чи психологічному здоров`ю потерпілої, оскільки в мотивувальній частині рішення суд зазначив про можливість завдання шкоди, що не відповідає диспозиції статті ст. 173-2 КУпАП.

Вказує, що виклик поліцейських здійснювався двічі 30.06.2025 і під час першого виклику ОСОБА_2 не повідомила про вчинення відносно неї її колишнім чоловіком домашнього насильства, що вказує на маніпуляцію та неправдиві свідчення.

Зазначає, що місцевий суд не звернув увагу, що між сторонами виник саме конфлікт з приводу місця проживання їх малолітнього сина, а домашнього насильства по суті не відбувалось. Малолітній ОСОБА_3 , 2021 року народження, із народження та до моменту мобілізації ОСОБА_1 , яка відбулась за активної участі ОСОБА_2 , постійно проживав із батьком та малолітню донькою ОСОБА_2 від першого шлюбу - ОСОБА_4 , 2015 року народження, піклування та виховання якої здійснював ОСОБА_1 , що підтверджується актом обстеження умов проживання від 12.06.2025 відділу служби у справах дітей Виконавчого комітету Піщанської сільської ради та довідкою від 23.06.2025 року №03-1278, виданою Управлінням соціального захисту населення Кременчуцької РВА Полтавської області, оскільки через 4 місяці після народження сина, ОСОБА_2 одразу повернулась на службу.

Зазначає, що ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20.06.2025 відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.

Звертає увагу, що у своїх поясненнях ОСОБА_2 зазначила «... я намагалась не дати їм змогу покинути місце з нашим сином в ході чого мій чоловік наніс мені два удари кулаком по правій руці, чим завдав мені фізичного болю та почав образливо висловлюватись на мою адресу, що викликало в мене сильні душевні хвилювання, емоційну невпевненість, підвищений тиск та серцебиття...». Натомість у фабулі про адміністративне правопорушення серії ВАД №399828 зазначено «... виражався словесними образами та вдарив кулаком по плечу дружину гр. ОСОБА_2 , чим завдав шкоди фізичному та психологічному здоров`ю...», тобто, обставини викладені у поясненнях ОСОБА_2 та фабулі проколу відрізняються за змістом самої події.

Вказує, що на всі поставлені поліцейськими запитання у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, ОСОБА_2 надала негативну відповідь, що свідчить про відсутність факторів небезпеки/ризику вчинення домашнього насильства, та спростовує наявність в діях ОСОБА_5 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Зазначає, що об`єктивних доказів того, що ОСОБА_2 дійсно була завдана шкода фізичному та психічному здоров`ю, в матеріалах справи відсутня, зокрема чи зверталася потерпіла за допомогою до психолога або до іншого спеціаліста для огляду нібито місць нанесення ударів, а під час вручення протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейські повідомили ОСОБА_1 , що потерпіла не оглядалась представниками поліції та відмовилась від огляду у медичному закладі.

Також зазначає, що поліцейськими не було долучено до матеріалів справи письмові пояснення особи, відносно якої було складено матеріали, письмово не опитано інших осіб, зокрема ОСОБА_6 , який привіз ОСОБА_1 до дитячого садочка та який міг надати показання, необхідні для повного та об`єктивного вирішення справи та не долучені відеозаписи, які могли б містити зафіксовані обставини, пов`язані із застосуванням ОСОБА_1 дій по нанесенню удару потерпілій.

Окремо зазначає, що в провадженні Березнегуватського районного суду Миколаївської області перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 (колишнього чоловіка) про позбавлення батьківських прав. ОСОБА_2 звертаючись із вказаною позовною заявою заначила, що після розірвання шлюбу донька повністю перебуває на утриманні позивачки, однак, як вже зазначалось раніше, відповідно до акту обстеження умов проживання від 12.06.2025 дочка ОСОБА_2 проживала та перебувала на утриманні ОСОБА_1 , що підтверджує систематичне введення ОСОБА_2 інших осіб в оману.

Заслухавши виступ захисника Давиденко К.С. на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши їм аналіз та оцінку, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З матеріалів провадження вбачається, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення вказаних вимог не дотримався.

Диспозиція частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.

Згідно зі ст. 3 Закону, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Нормами наведеного закону визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Так з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 399828 від 30.06.2025 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є подружжям, та ОСОБА_1 вчинив по відношенню до ОСОБА_2 домашнє насильство, яке виразилося у словесних образах та нанесенні удару кулаком по плечу, чим завдано шкоди фізичному та психічному здоров`ю ОСОБА_2 .

Аналізуючи диспозицію ч. 1 ст. 173-2 КУпАП в редакції чинній як на час вчинення адміністративного правопорушення так і на момент розгляду матеріалів справи судами першої та апеляційної інстанції, відповідальність настає за вказаною нормою за умови вчинення домашнього насильства, внаслідок якого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Апеляційний суд ретельно дослідив обставини цієї справи та встановив, що 30.06.2025 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стався конфлікт на грунті розірвання шлюбу та визначення місця проживання спільної дитини - ОСОБА_3 .

Як зазначила у своїх письмових поясненнях ОСОБА_2 , 30.06.2025 о 14 год. 30 хв. вона перебувала поблизу дитячого садочку за адресою: АДРЕСА_2 , де хотіла взяти на прогулянку сина ОСОБА_3 , в ході чого, помітивши її, ОСОБА_1 схопив сина та посадив його у машину, намагаючись поїхати у невідомому напрямку. Вона намагалася не дати їм змоги покинути місце, в ході чого її чоловік наніс їй два удари кулаком по правій руці, чим завдав фізичного болю та почав образливо висловлюватися на її адресу, що викликало сильні душевні хвилювання, емоційну невпевненість, пришвидшене серцебиття.

За письмовими показаннями свідка ОСОБА_8 , останній показав, що працює водієм таксі та привіз ОСОБА_2 до дитячого садочку. В цей час, вони побачили як із садочку виходив чоловік із дитиною і прямував до свого автомобіля. Після цього, ОСОБА_2 попрямувала до автомобіля чоловіка, у них виникла сварка і остання почала кликати на допомогу. В подальшому, він вийшов із автомобіля щоб затримати чоловіка до приїзду працівників поліції і в цей час чоловік виражався словесними образами та вдарив жінку по плечу. Він в свою чергу почав їх розбороняти, у зв`язку із чим чоловік два рази ударив його кулаком у губи.

Судом першої інстанції та апеляційним судом вживалися заходи для допиту вказаного свідка в судовому засіданні, однак через неявку останнього, допитати ОСОБА_8 не виявилося за можливе.

Крім того, судом першої інстанції був допитаний свідок ОСОБА_6 , який пояснив суду, що ОСОБА_1 30 червня 2025 року попросив звозити його до дитячого садочка забрати дитину. Він погодився. Разом приїхали до приватного садочка, який розташований по вулиці Сумській м. Кременчука. ОСОБА_1 повернувся з дитиною та сів у автомобіль. Потім почув як двері автомобіля відчинилися та жінка почала забирати дитину. Чи наносив хтось комусь тілесні ушкодження він не бачив. Бачив тільки як жінка намагалася забрати дитину, а ОСОБА_1 відштовхував її руки, при цьому обидва голосно кричали.

Відповідно до рапорта інспектора Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області Фетько Н.О. від 01.07.2025 встановлено, що 30.06.2025 о 14 год. 35 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 (заявник ОСОБА_1 ) про те, що 30.06.2025 о 14 год. 34 хв. за адресою АДРЕСА_3 , колишня дружина ОСОБА_2 та невідомий чоловік намагаються забрати дитину заявника - ОСОБА_3 , спричиняють конфлікт.

В той же час, згідно із протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, що складений 30.06.2025 о 17 год., ОСОБА_2 повідомила, що її колишній чоловік ОСОБА_1 30.06.2025 о 14 год. 20 хв. за адресою АДРЕСА_3 , кулаками два рази по плечу наніс удар і словесно ображав.

Пояснень ОСОБА_1 з його версією події, а також відеозапису поліцейських, які прибули на місце пригоди, до справи долучено не було.

В той же час, із переглянутого апеляційним судом відеозапису із камер відеоспостереження вбачається, що у встановленому місці та період часу, до дитячого садочку під`їхало два білих автомобіля. З одного з яких вибігла жінка ( ОСОБА_2 ) та слідом за нею водій автомобіля (ймовірно свідок ОСОБА_8 ).

Біля автомобіля, в якому перебував ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_6 , виникла штовханина, що фактично ніким не оспорюється.

Однак в даному випадку слід звернути увагу на те, що активні дії в ході конфлікту здійснювала в першу чергу ОСОБА_2 , яка намагалася силою забрати дитину у ОСОБА_1 , що вбачається з її пояснень, пояснень свідка ОСОБА_6 , факту звернення ОСОБА_1 на лінію 102 одразу після події.

В той же час, апеляційний суд критично відноситься до письмових пояснень свідка ОСОБА_8 , який був активним учасником конфлікту та штовханини, в ході якої, за ствердженням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 їй було завдано 2 ударів та були допущені образливі висловлювання.

Свідок ОСОБА_8 надав пояснення, що він втрутився у конфлікт лише після того, як ОСОБА_2 почала кликати на допомогу. Однак, долучений відеозапис з камери спостереження це спростовує, оскільки на ньому зафіксовано, як майже одразу після того, як ОСОБА_2 підбігла до автомобіля, в якому перебував ОСОБА_1 разом із сином, ОСОБА_8 також підбіг до нього.

В даному випадку, із наданих суду доказів, можливо встановити лише те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була фізична взаємодія (штовханина) з ініціативи останньої, в ході якої ОСОБА_2 намагался забрати їх спільного сина.

В ході цієї штовханини як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , голосно кричали, що підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , який не бачив чи наносилися будь-кому тілесні ушкодження, але бачив як ОСОБА_1 відштовхував руки ОСОБА_2 , а не наносив удари.

Із відеозапису з камери спостереження також вбачається, що на місце події прибуло декілька екіпажів поліції, однак жодного відеозапису з боді-камер поліцейських, який би дав можливість з`ясувати більш детально обставини того, що трапилося, до матеріалів справи не долучено.

Згідно із рапортом інспектора Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області Фетько Н.О. від 01.07.2025, підставою виклику поліції стало звернення саме ОСОБА_1 про намагання колишньої дружини із невідомим чоловіком забрати дитину, а не ОСОБА_2 про нанесення ударів та висловлювання образ щодо неї.

Крім того, відсутні будь-які докази завдання ОСОБА_2 будь-якої фізичної або психологічної шкоди, що є безумовною складовою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Сама ОСОБА_2 до апеляційного суду для надання пояснень не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про судовий розгляд та їй надано можливість взяти участь в розгляді справи в режимі відеоконференції з власних технічних засобів.

Надала письмові пояснення, в яких послалася на протиправну поведінку ОСОБА_1 , а також те, що після 30.06.2025 вона зверталася до лікарів і з дітьми теж, оскільки після перенесеного стресу було порушення сну та на тілі були наявні гематоми, півищений артеріальний тиск. На даний час вона переживає за своє життя та життя дітей.

Із доданого до письмових пояснень консультативного висновку кардіолога від 31.07.2025, вбачається, що ОСОБА_2 зверталася до лікаря зі скаргами на коливання показників АТ (до макс - 200), прискорення серцебиття, часто - під час нічого сну. Турбує задишка та дискомфорт в грудній клітці під час інтенсифікації активності.

Однак, виходячи з діагнозу, а також інших даних, наведених у висновку, ознак того, що зазначені симптоми були викликані діями ОСОБА_1 , апеляційний суд не встановив.

Апеляційному суду також не було надано жодних доказів того, що ОСОБА_2 зверталася до лікаря з приводу наявних у неї гематом, про які вона стверджує у своїх поясненнях. Як не було надано і доказів того, що з приводу нанесення ударів ОСОБА_1 , вона зверталася за медичною допомогою.

А тому, в ході судового розгляду не було доведено належними та допустимими доказами як сам факт умисного нанесення ОСОБА_1 ударів по плечу ОСОБА_1 , так і що внаслідок цього було заподіяно фізичної шкоди здоров`ю потерпілої.

Для кваліфікації дій як психологічного насильства важливим є не лише сам факт словесного конфлікту, а й наслідки таких дій - виникнення страху, емоційної невпевненості, відчуття небезпеки, нездатності захистити себе або реальної шкоди психічному здоров`ю.

При цьому, однією з ознак насильства, є асиметрія сил, тобто значна перевага сил кривдника (фізичних, психологічних, владних, економічних, тощо) по відношенню до постраждалої особи, чого в даному випадку не було, оскільки за розвитком подій в даній ситуації, ОСОБА_2 була активним учасником конфлікту при підтримці третьої особи.

Слід звернути увагу, що побутові сварки, взаємні образи або конфлікти, які виникають між членами сім`ї на ґрунті спільного проживання, розподілу обов`язків чи інших життєвих обставин, самі по собі не є домашнім насильством, якщо:

-вони не супроводжуються систематичним психологічним тиском;

-відсутні факти приниження, залякування або переслідування;

-потерпіла особа не відчувала реальної загрози своїй безпеці;

-немає належних і допустимих доказів заподіяння шкоди психічному здоров`ю.

Об`єктивних доказів того, що психічному здоров`ю ОСОБА_2 дійсно була завдана шкода психічному здоров`ю, до матеріалів справи долучено не було, зокрема чи зверталася потерпіла за допомогою до психолога.

У заповненій формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства № 589825 від 30.06.2025, ОСОБА_2 надала ствердну відповідь про відсутність чогось, що змушує її турбуватися про безпеку, а також, що поведінка кривдника не вплинула на її та безпеку дітей.

Інших доказів, які б підтверджували обставини, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У зв`язку із викладеним, за недоведеністю того, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вважаю за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Давиденко К.С. - захисника в інтересах ОСОБА_1 задовольнити, а постанову судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - скасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду Н.М. Харлан