Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №552/7618/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/7618/25 Номер провадження 22-ц/814/2707/26Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Дряниці Ю.В.,

суддів: Панченка О.О., Чумак О.В.,

секретаря Чемерис А.К.,

за участі адвоката Петька А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником – адвокатом Петько Антоном Володимировичем, на рішення Київського районного суду м.Полтави від 04 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року до суду звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зазначали, що є власниками квартири АДРЕСА_1 .

21 березня 2025 близько відбулося залиття належної їм квартири з вищерозташованої квартири АДРЕСА_2 , власником якої є відповідач ОСОБА_1 , про що 18 квітня 2025 року КП «ЖЕО № 2» було складено акт обстеження квартири, згідно з яким виявлено причини та розмір заподіяної залиттям шкоди.

Відповідно до звіту про оцінку майна від 08 липня 2025року вартість відновлювального ремонту складає 48 785 грн.

В поданій до суду позовній заяві позивачі просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 36588,75 грн, витрати з оцінки матеріального збитку в розмірі 7000 грн, моральну шкоду в розмірі 30000 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн, всього 80588,75 грн. Також просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 12196,25 грн, моральну шкоду в розмірі 20000 грн, всього 32196,25 грн.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 04 березня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 36588,75 грн на відшкодування завданої матеріальної шкоди, 7000 грн витрат на проведення оцінки, 2000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, 3956,09 грн витрат на правову допомогу, 684,57 грн витрат зі сплати судового збору, всього стягнути 53229 грн 41 коп.

Стягнути ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 12496,25 грн на відшкодування завданої матеріальної шкоди, 2000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, 684,57 грн витрат зі сплати судового збору, всього стягнути 15180 грн 82 коп.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким позов задовольнити. Зазначає, що матеріалами справи не доведено, що затоплення квартири, належної позивачам відбулося саме з квартири, що належить йому.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з підстав, передбачених п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками на праві приватної спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 , частка позивача ОСОБА_3 складає 1/4, частка позивача ОСОБА_2 складає 3/4.

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували своє постійне місце проживання в квартирі АДРЕСА_1 , але фактично не проживають.

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 .

Актом обстеження квартири № 163 від 18.04.2025, складеним комісією житлово-експлуатаційної організації виявлено:

-на кухні (згідно технічного паспорта - приміщення № 1) залита стеля на площі 8,4 кв.м. та стіни на площі 2,5 кв.м.;

-в кімнаті (згідно технічного паспорта – приміщення № 2) залита стеля площею 2,0 кв.м. та стіна площею 2,5 кв.м.;

-в кімнаті (згідно технічного паспорта приміщення № 3) залита стеля площею 0,5 кв.м. та стіна площею 1,5 кв.м.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що затоплення квартири позивачів саме з квартири, належної відповідачу доводиться наявними в матеріалах справи доказами.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

За загальним правилом, яке встановлено у частині першій статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 740/967/16-ц (провадження № 61-40363св18).

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Отже, з огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить протиправність дій, наявність шкоди та її розмір й причинно-наслідковий зв`язок.

Матеріали справи підтверджено факт залиття квартири АДРЕСА_1 , яка налужить на праві власності позивачам.

Так, судом першої інстанції визнано, що факт спричинення шкоди майну позивачів неправомірними діями позивача підтверджено Актом обстеження квартири № 163 від 18.04.2025, складеним комісією «ЖЕО №2».

Проте, дослідження змісту вказаного документу не дає підстави для висновку, що він містить висновок про встановлення фактичного залиття квартири позивачів саме з квартири відповідача.

Вбачається, що комісія «ЖЕО №2» здійснювала обстеження квартири АДРЕСА_1 «на предмет підтоплення з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 ». Тобто, вказане формулювання свідчить лише про предмет обстеження, а не висновок про встановлення вини за його результатами. При цьому, відповідна графа документу «Комісія вважає, що…», який передбачає вказівку на встановлену квартиру з якої відбулося залиття, чи особу, яка може бути винною у залитті квартири – є незаповненою.

Інші докази на підтвердження залиття квартири позивачів саме з квартири, належної відповідачу – в матеріалах справи відсутні.

Згідно з положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачами не було доведено причинно-наслідковий зв`язок із встановленим фактом спричинення шкоди та протиправними діями з боку відповідача, а тому у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з його недоведеністю.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню із ухваленням нового рішення, яким слід відмовити у задоволенні позову.

Згідно із ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Вбачаючи, що апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та ухвалення нового, то позивачами підлягає відшкодуванню, понесені відповідачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1 п. 3, 381, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником – адвокатом Петько Антоном Володимировичем задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 березня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 198, 08 грн. в рахунок відшкодування несених судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 399, 36 грн. в рахунок відшкодування несених судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця

Судді: О. О. Панченко

О. В. Чумак