Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №545/2832/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/2832/26 Номер провадження 33/814/927/26Головуючий у 1-й інстанції Путря О. Г. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокум. Полтава

Суддя Полтавського апеляційного суду Дряниця Ю.В., при секретарі Чемерис А.К., за участі адвоката Васильєва О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної ОСОБА_1 на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 14 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 1224 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 14 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 31 травня 2026 року о 17-06 год. на автодорозі М03 Київ-Харків-Довжанський 343 км, керуючи транспортним засобом Volkswagen Caddy д.н.з. НОМЕР_1 при перестроюванні на смугу на яку мав намір перестроятись не надав перевагу в русі транспортному засобу Volkswagen Touran д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку, в результаті чого здійснив з ним зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.10.3 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Окрім того, 31 травня 2026 року о 17-06 год. на автодорозі М03 Київ-Харків-Довжанський 343 км ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Volkswagen Caddy д.н.з. НОМЕР_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, покинув місце події, чим порушив п.2.10.а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП.

На підставі наведеного суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП та, враховуючи положення ст.36 КУпАП, наклав на нього стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 гривень на користь держави.

Із постановою суду не погодився ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою закрити провадження щодо нього, у зв`язку з вчиненням діяння в стані крайньої необхідності. Зазначає, що вчинення ДТП та залишення ним місця події були викликане сильним душевним хвилюванням та побоюваннями спричинення йому фізичної шкоди, тобто у стані крайної необхідності.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг по суті, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно п. 2.10а Правил дорожнього руху України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 680502 від 31.05.2026 року; схемою місця ДТП від 31.05.2026 року, в якій зафіксовано пошкодження, які транспортні засоби отримали внаслідок ДТП, письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 31.05.2026 року.

Відтак, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124 КУпАП.

Твердження апелянта, що він залишив місця ДТП у стані крайної необіхдності – є недоведеними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): - небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; - при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; - шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Так, у ході судового розгляду встановлено, що 31 травня 2026 року на автодорозі М03 Київ-Харків-Довжанський 343 км ОСОБА_1 був зупинений на вимогу співробітника поліції, який підтвердив свої повноваження службовим посвідченням. В подальшому водій, вважаючи , що зупинка керованого ним транспортного засобу була неправомірною та подальші дії співробітників поліції не узгоджувалися з вимогами закону, рушив з місця зупинки, допустив порушення ПДР України, створив аварійну ситуацію внаслідок якої сталась ДТП, після чого він залишив місце ДТП.

Зазначені обставини визнаються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, а тому витребування додаткових доказів для підтвердження зазначених обставин апеляційний судом не встановлено.

Разом з тим, суд наголошує, що виникнення у громадянина сумнівів у правомірності дій співробітників правоохоронних органів не породжує для нього прав на створення аварійної ситуації на автодорозі та спричинення шкоди третім особам.

При цьому варто звернути на увагу на особисті пояснення ОСОБА_1 , я яких він зазначив, що у ході конфлікту, що виник між ним і співробітниками поліції та іншими невідомими особами, відносно нього було застосовано газовий балончик, внаслідок чого він майже втратив зір, та все одно виїхав на автодорогу і допустив зіткнення з автомобілем Volkswagen Touran д.н.з. НОМЕР_2 . Наведене свідчить, що водій, усвідомлював можливість поставлення у небезпеку учасників дорожнього руху та спричинення нерівноцінної шкоди необмеженій кількості осіб, а тому апеляційний суд не може визнати такі дії особи, як крайню необхідність, а також як такі, що були єдиними можливими для уникнення загрози, яка на думку скаржника на той момент для нього існувала.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, суд всебічно, повно та об`єктивно розглянув зазначену справу, правильно встановив фактичні обставини, дослідив та оцінив наявні у справі докази та ухвалив законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

Підстави для скасування або зміни постанови місцевого суду, що є законною та обґрунтованою – відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 14 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського апеляційного суду Ю. В. Дряниця