Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №554/8436/23 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/8436/23 Номер провадження 22-ц/814/1867/26Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 11 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Руденко Наталія Юріївна, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визначення додаткового строку прийняття спадщини та стягнення витрат на поховання,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Руденко Н.Ю., про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визначення додаткового строку прийняття спадщини та стягнення витрат на поховання.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_1 є рідним батьком ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та постійно проживав з ним в АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове нерухоме майно, яке складається з двокімнатної квартири АДРЕСА_2 . Похоронами єдиного сина займався позивач та поніс на це витрати.

Вказував, що відповідачами є рідні діти сина, які матеріально не понесли витрат на поховання батька. У зв`язку з тяжкістю утрати єдиного сина та спадкоємця, а також у зв`язку з наявністю у позивача тяжкої хвороби та знаходження на лікуванні, він не міг протягом шести місяців подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, хоча звертався до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Руденко Н., яка як він зрозумів, пояснила, щоб він звертався до неї через шість місяців.

Померлий ОСОБА_5 постійно проживав у будинку позивача за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки хворів і не мав сім`ї понад чотири роки.

Посилався на те, що постановою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Руденко Н.Ю. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, тобто у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини та не наданням доказів постійного проживання разом зі спадкодавцем на час прийняття спадщини.

Зазначив, що поніс витрати на поховання сина на загальну суму 17 490,78 грн, а тому спадкоємці ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього спадкоємця ОСОБА_3 , зобов`язані відшкодувати позивачу витрати, які поніс на поховання сина ОСОБА_5 кожний по 5 830,26 грн.

Просив встановити факт постійного проживання із рідним сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 ; визначити додатковий строк прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 рідного сина ОСОБА_5 у два місяці; стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , яка є рідною матір`ю дочки померлого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 5 830,26 грн з кожної витрати на поховання спадкодавця, судові витрати по 1 610,40 грн з кожної та за надання правової допомоги адвокатом по 15 000,00 грн з кожного.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 11 грудня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Руденко Н.Ю. про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визначення додаткового строку прийняття спадщини та про стягнення витрат на похорона відмовлено в повному обсязі.

Провадження по заяві ОСОБА_1 в частині встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визначення додаткового строку прийняття спадщини закрито.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову мотивовано том, що витрати в частині поминальних обідів відповідно до положень статті 1232 ЦК України не належать до витрат на поховання. Обов`язок щодо відшкодування витрат на поховання покладається на спадкоємця, а не на його законного представника.

Рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі мотивовано тим, що представником позивача адвокатом Павленком А.І. клопотання про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визначення додаткового строку прийняття спадщини було заявлено на стадії судового розгляду справи до початку дослідження доказів, суд розцінив вказане клопотання як відмову від позовних вимог у вказаній частині та вважав, що провадження у цій частині підлягає закриттю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 11 грудня 2025 року не погодився ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохав суд повністю скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 11 грудня 2025 року, постановити ухвалу, якою залишити без розгляду позовні вимоги до відповідачів в частині встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визначення додаткового строку прийняття спадщини.

Ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 5 830,26 грн з кожної витрати на поховання спадкодавця ОСОБА_5 .

Ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 1 610,40 грн судових витрат та за надання правової допомоги адвокатом по 15 000,00 грн з кожного в суді першої інстанції.

Стягнути витрати по сплаті судового збору при розгляді апеляційної скарги по 7 000,00 грн з кожної за надання правової допомоги адвокатом в апеляційному суді.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

Вказав, що у жовтні 2025 року позивачем подана позовна заява про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування, яка була прийнята до провадження Шевченківським районним судом міста Полтави та відкрито провадження у справі.

Зазначив, що суд необґрунтовано та незаконно при винесенні рішення вказав у ньому про закриття провадження у справі в частині встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визначення додаткового строку прийняття спадщини не вмотивувавши підстав.

Посилався на те, що суд першої інстанції у рішенні не вмотивував та не зазначив про вирішення питання про залишення позову в частині встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини без розгляду, хоча такі підстави були. Суд по надуманим підставам, не вмотивувавши в цій частині рішення, в порушення вказаного закону, вирішив спір по суті, постановивши рішення, в якому провадження по цьому спору закрив.

Вважає, що суд незаконно відмовив у стягненні з відповідачів, в тому числі із представника неповнолітньої відповідачки, витрати на поховання свого рідного батька.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 прохала рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 11 грудня 2025 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вважає, що посилання позивачем на пункт 11 частини першої статті 257 та частини четвертої статті 315 ЦПК України є недоречними, оскільки аналогічного позову на розгляді ні в Шевченківському районному суді міста Полтави, ні в іншому суді не має. Позивач звернувся до суду саме в позовному провадженні, що само по собі передбачає наявність спору про право, тому застосування норм, які стосуються розгляду справи в окремому провадженні є безпідставним.

Зауважила, що клопотання про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог було заявлене майже перед судовими дебатами, тому суд вірно розцінив заяву позивача як відмову від позову в цій частині та закрив провадження у справі.

Вважає, що суд повно та всебічно дослідив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для їх стягнення з відповідачів.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Представник позивача - адвокат Павленко А.І. у судовому засіданні апеляційну скаргу, подану в інтересах ОСОБА_1 , підтримав, просив скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Руль М.І. у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечувала.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача Субботи С.Д., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_5 (т.1 а.с. 12).

Також місцевим судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є доньками ОСОБА_5 та спадкоємицями першої черги за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , про що Полтавським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складений відповідний актовий запис та видане свідоцтво про смерть (т.1 а.с. 13).

Позиція суду апеляційної інстанції

Щодо вимоги про стягнення витрат на поховання

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до рахунку-замовлення № 007627 від 20 січня 2023 року на купівлю-оформлення послуг похоронного призначення вбачається, що вартість замовлення склала 4 601,50 грн. До вартості замовлення входили такі послуги: копання могили - 2 795,00 грн, оформлення договору-зам - 10,00 грн, оформлення свідоцтва про пох. - 7,50,00 грн, послуга автокатафалка - 1 595,00 грн, навантаження труни - 150,00 грн, навантаження вінка - 24,00 грн, навантаження хреста - 20,00 грн (т.1 а.с.20).

Згідно рахунку-замовлення № 006340 від 20 січня 2023 року на купівлю предметів похоронного призначення вартість труни становить 4 200,00 грн (т.1 а.с.22).

Відповідно до рахунку-замовлення № 006341 від 20 січня 2023 року на купівлю предметів похоронного призначення таких як: покривало - 438,00 грн, комплект (подушка, покр.) № 2 - 600,00 грн, церковний набір - 42,00 грн, свічка велика 2 шт - 30,00 грн, свічка мала - 4 шт. - 12,00 грн, хрест - 975,00 грн, хустка носова жіноча - 6 шт - 48,00 грн, хустка носова чоловіча - 4 шт - 28,80 грн, хустка - 10 шт - 480,00 грн, рушник - 78,00 грн, лампада - 1 шт. - 42,00 грн, вінок із штучної хвої та квітів - 385,00 грн, вінок зі штучної хвої та квітів - 495,00 грн, стрічка тр. пласт. з написом - 2 шт - 216,00 грн.

Загальна вартість замовлення склала 3 869,80 грн (т.1 а.с. 24).

Згідно з накладної № 101 від 21 січня 2023 року вартість поминального обіду становить 4 820,00 грн (т.1 а.с.26).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» під похованням померлого слід розуміти комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про поховання та похоронну справу» організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами.

За статтею 10 Закону України «Про поховання та похоронну справу», надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого пунктом другим частини 2 статті 8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб`єктами господарювання інших форм власності. Вартість таких послуг встановлюється в порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради. Надання ритуальних послуг, не передбачених зазначеним переліком, а також виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється за цінами, встановленими за згодою сторін.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого.

Особа, яка зобов`язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається згідно зі статтею 8 цього Закону до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб`єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг. Ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом (частина перша, друга статті 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу»).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» вартість послуг та предметів ритуальної належності визначається на принципах оплати тільки тих послуг, що відповідають державним стандартам та нормативним документам.

Згідно з «Необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг», затвердженим Наказом Держжитлокомунгоспу України від 19 листопада 2003 року № 193, до необхідних ритуальних послуг входять: оформлення договору-замовлення на організацію та проведення поховання; оформлення свідоцтва про поховання; копання могили; монтаж та демонтаж намогильної споруди при організації під поховання в існуючу могилу; кремація тіл померлих; поховання та підпоховання урни з прахом померлих у колумбарну нішу, в існуючу могилу, у землю; зберігання урн з прахом померлих у крематорії; організація відправлення труни з тілом чи урни з прахом померлого за межі України; запаювання оцинкованої труни; замощення урни з прахом померлого в колумбарну нішу.

Тому, церемонія поховання та церемонія поминання є зовсім різними правовими поняттями, а тому поминальний обід не входить до комплексу заходів щодо поховання спадкодавця.

Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі № 554/1793/15-ц та від 30 жовтня 2019 року у справі № 484/1407/17.

Проведення поминальних обідів не передбачено Законом України «Про поховання та похоронну справу» та не включено до Мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 19 листопада 2003 року №193, тому дані витрати у зв`язку з тим, що вони проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що витрати на поминальні обіди не входять до витрат на поховання.

Відповідно до частини першої статті 1232 ЦК України спадкоємці зобов`язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

Згідно частини четвертої статті 1268 ЦК України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 1273 ЦК України передбачено, що батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Верховний Суд у постанові від 28 травня 2025 року у справі № 331/727/24 зазначив, що обов`язок відшкодовувати витрати на поховання спадкодавця не є елементом складу спадщини, тому при його виконанні не застосовується положення статей 1281, 1282 ЦК України, що визначення пред`явлення кредитором свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину та обов`язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Тобто, здійснення оплати поховання спадкодавця спадкоємцем або іншою особою породжує недоговірне зобов`язальне правовідношення, в якому кредитором виступає особа, котра понесла відповідні витрати, боржником - спадкоємець, який прийняв спадщину.

Подібні правові висновки щодо обов`язку спадкоємців відшкодувати витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на поховання спадкодавця викладено у постанові Верховного Суду: від 02 листопада 2021 року у справі № 409/656/19.

При цьому у позовній заяві відповідачами вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , 2014 року народження, інтереси якої представляє мати ОСОБА_4 .

Зі змісту частин першої та другої статті 25, частин першої та п`ятої статті 26, частини першої статті 242 ЦПК України вбачається, що малолітня особа здатна мати такі ж самі цивільні права та обов`язки, що і повнолітня особа, окрім випадків, прямо визначених законом (наприклад, згідно з частиною другою статті 31 ЦК України малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду). Батьки малолітньої особи є її законними представниками та можуть здійснювати певні права чи обов`язки від її імені, проте за загальним правилом не несуть цивільної відповідальності від свого імені замість малолітньої особи, якщо інше не встановлено законом.

Згідно положень частини першої статті 1232 ЦК України слідує, що саме спадкоємці, а не їх представники, зобов`язані відшкодувати розумні витрати на поховання спадкодавця.

Статтями 1261, 1268 ЦК України підтверджується, що малолітня особа може бути спадкоємцем та, відповідно, мати всі права та обов`язки спадкоємця.

Однак, судом першої інстанції встановлено, що позивач у резолютивній частині позовної заяви вказав про стягнення витрат на поховання не з малолітньої ОСОБА_3 , а з її законного представника ОСОБА_4 , яка не є боржником за вказаним зобов`язанням.

Враховуючи викладене, малолітній спадкоємець може бути відповідачем та боржником у зв`язку із своїм обов`язком відшкодувати витрати на поховання.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що представником позивача обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки вимогу про відшкодування витрат на поховання пред`явлено до особи, яка не є ані відповідачем, ані спадкоємцем.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на поховання є правильними та відповідає встановленим у справі обставинам.

Щодо підстав для закриття провадження у справі

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в частині закриття провадження у справі не відповідає.

Ухвалюючи судове рішення, місцевий суд, серед іншого, закрив провадження по заяві ОСОБА_1 в частині встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визначення додаткового строку прийняття спадщини.

Суд першої інстанції виходив із того, що клопотання про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визначення додаткового строку для прийняття спадщини заявлено представником позивача, адвокатом Павленком А.І., на стадії судового розгляду справи до початку дослідження доказів, яке суд розцінив як відмову від позовних вимог у вказаній частині та вважав, що провадження у цій частині підлягає закриттю.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Тобто, за змістом статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Суд зобов`язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням.

З матеріалів справи вбачається, що 06 листопада 2025 року представник позивача подав до суду заяву в якій просив залишити позов без розгляду в частині встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визначення додаткового строку прийняття спадщини, оскільки до суду подана позовна заява до тих самих відповідачів про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.

У силу вимог пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України позивач має право подати заяву про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 21 грудня 2023 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Руденко Н.Ю., про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визначення додаткового строку прийняття спадщини та стягнення витрат. Призначено справу до розгляду по суті на 07 лютого 2024 року о 11 год 00 хв.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що подану представником позивача заяву можна розцінити як відмову від позову та прийняти таку відмову.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно положень статті 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Тобто, процесуальним законом закріплено за позивачем право на подання заяви про відмову від позову, вказане право є абсолютним та свідчить про вільність особи розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.

Як вбачається із матеріалів справи, заяви про відмову від позову позивач чи його представник не подавали.

Із заяви про залишення позову без розгляду, яка подана представником позивача, не вбачається будь-якої його спрямованості відмовитися від позовних вимог, тому висновки суду про те, що заява про залишення позову без розгляду може бути розцінена як відмова від позову є безпідставними.

Суд не вправі розпоряджатися правами, які наділені сторони у справі, на свій розсуд.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Згідно частини 2 статті 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Тобто, місцевий суд вирішив питання з грубим порушенням норм процесуального закону, оскільки в частині вимог про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визначення додаткового строку прийняття спадщини закрив провадження у справі ухваленням рішення, а не постановленням ухвали суду.

За вказаних обставин колегія суддів, вирішуючи проблему щодо процесуального рішення, яке слід прийняти стосовно судового рішення в частині закриття провадження у справі звертає увагу, що суд першої інстанції вимог, щодо яких закрито провадження у справі, по суті не розглядав, висновку щодо відмови чи задоволення позову в закритій частині не робив.

В той же час, апеляційний перегляд є перевіркою рішення суду першої інстанції (частина перша статті 367 ЦПК України), а не розгляд вимог уперше.

Отже, у даному випадку колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження має бути скасовано, а справа направлена для продовження розгляду в цій частині до суду першої інстанції.

Та обставина, що судом першої інстанції судове рішення помилково оформлено рішенням, а не ухвалою суду, не позбавляє суд апеляційної інстанції можливості визначитись із правовою природою оскаржуваного судового рішення, а не лише брати до уваги його назву.

Цей підхід можна віднести і до частини рішення, яким не вирішено спір по суті, а закрито провадження по справі у частині вимог, що є за своєю суттю ухвалою суду, яка перешкоджає подальшому провадженню.

При цьому колегія суддів наголошує, що у даному випадку також помилковою є сама підстава закриття провадження у справі, оскільки відмови від позову не було, а процесуального рішення щодо заяви про залишення частини позовних вимог без розгляду (задоволення чи відмови) прийнято не було, як і не було прийнято рішення по суті позовних вимог у цій частині.

Відтак суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права як щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, так і щодо назви судового рішення, яким було закінчено провадження у частині вимог у справі, що переглядається.

Колегія суддів, при розгляді цієї справи враховує правову позицію висловлену Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 686/12429/23, у якій суд касаційної інстанції зазначив, що місцевий суд, закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог шляхом ухвалення судового рішення по суті спору, а не постановленням ухвали суду як то передбачено ЦПК України, порушив норми процесуального права, тому суд апеляційної інстанції правомірно на підставі статті 379 ЦПК України скасував рішення місцевого суду у вказаній частині на направив до місцевого суду для продовження розгляду, врахувавши, що ухвала про закриття провадження у справі перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Щодо інших доводів апеляційної скарги

Щодо посилання представника позивача в апеляційній скарзі на пункт одинадцятий частини першої статті 257 ЦПК України, як на підставу залишення без розгляду позовних вимог в частині встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту одинадцятого частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Представник позивача в апеляційній скарзі вказував на те, що у жовтні 2025 року подана до суду позовна заява про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 11 листопада 2025 року відкрито провадження у справі № 554/14887/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , яка представляє інтереси малолітньої ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Руденко Н.Ю. про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування (т.2 а.с.199).

Верховний Суд у постанові від 15 травня 2025 року по справі № 215/4936/24 зазначив, що пункт 11 частини першої статті 257 ЦПК України стосується наявності в тому самому суді іншого позову (позові) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не вчинено відповідних процесуальних дій (постановлення ухвали про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду).

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Тобто необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає розгляду таких позовів (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 759/9251/16-ц).

Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду з огляду на подання у жовтні 2025 року позовної заяви про визнання права власності на спадкове майно, відхиляється колегією суддів з підстав їх не тотожності, що виключає можливість застосувати процесуальні наслідки, визначені положеннями пункту одинадцятого частини першої статті 257 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно з пунктом другим частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні клопотання представника позивача та закритті провадження у справі в частині вимог встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визначення додаткового строку для прийняття спадщини порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення процесуального питання, тому колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення в частині закриття провадження у справі підлягає скасуванню із направленням справи в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, залишенню рішення суду в частині без змін, тому відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 11 грудня 2025 року в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Руденко Наталія Юріївна, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визначення додаткового строку прийняття спадщини скасувати та направити справу в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 11 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко