Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №344/14525/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/14525/26

Провадження № 33/4808/594/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.

Суддя-доповідач Шигірт Ф.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., з участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського місього суду Івано-Франківської області від 02 вересня 2026 року відносно нього, –

в с т а н о в и в:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , визнано винуватим за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП та на підставі ст.36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Згідно постанови, ОСОБА_1 22 липня 2026 року о 22 год. 20 хв. по вул. Довженка, 1 в м. Івано-Франківськ, керуючи транспортним засобом марки «BMW Х5» номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного бокового інтервалу в результаті чого допустив наїзд на два припаркованих транспортних засоби, а саме транспортний засіб марки «Renault» номерний знак НОМЕР_2 та транспортний засіб марки «Opel» номерний знак НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п.2.3.б, 13.1 ПДР України.

Крім цього, ОСОБА_1 22 липня 2026 року о 22 год. 20 хв. по вул. Довженка, 1 в м. Івано-Франківськ керував транспортним засобом марки «BMW Х5» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови та координації рухів. Від проходження медичного огляду у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин події, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що справу розглянуто з істотним порушенням права на захист. До судового засідання захисником були подані клопотання про відкладення розгляду та надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, однак суд розглянув справу без участі захисника, фактично позбавивши його можливості належно підготувати позицію, подати докази та пояснення. Такі дії не можуть виправдовуватися строками розгляду справи, оскільки клопотання були подані завчасно та не мали ознак зловживання процесуальними правами, що свідчить про порушення гарантій, передбачених ст. 268 КУпАП, ст. 59 Конституції України та ст. 6 Конвенції. Висновок про винуватість за ст.124 КУпАП є передчасним, оскільки сам факт ДТП і пошкодження транспортних засобів не доводить складу правопорушення, оскільки суд мав установити конкретне порушення ПДР України з боку ОСОБА_1 та причинний зв`язок між цим порушенням і наслідками ДТП. Натомість суд фактично поклався на матеріали поліції, не усунув суперечності, не надав належної оцінки версії ОСОБА_1 та не довів його вину достатньою сукупністю доказів. Протокол сам по собі не є беззаперечним доказом вини, а всі неусунуті сумніви мають тлумачитися на користь особи. Так само на переконання апелянта необґрунтованим є висновок за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки для відповідальності за відмову від огляду необхідно довести наявність ознак сп`яніння, належну і зрозумілу пропозицію пройти огляд, дотримання встановленої процедури, роз`яснення особі її порядку та зафіксовану свідому, однозначну і безумовну відмову. Саме непроходження огляду не може автоматично вважатися відмовою. Відеозапис мав досліджуватися повністю, а не фрагментарно, у сукупності з іншими доказами, з перевіркою того, які саме ознаки сп`яніння були встановлені, як пропонувався огляд і чи була зафіксована категорична відмова. Посилання лише на протокол без перевірки дотримання процедури є недостатнім. Отже, апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, формально оцінив докази, не усунув суперечності та сумніви, не надав належної оцінки доводам захисту і водночас істотно обмежив його право на правову допомогу та ознайомлення з матеріалами справи, що ставить під сумнів законність і обґрунтованість висновків про його винуватість за ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП.

Просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити.

ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду було роз`яснено його права згідно ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, від послуг захисника він відмовився та заявив, що свої інтереси буде представляти сам, при цьому підтримав подану апеляційну скаргу, та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов?язаний повно, всебічно та об`єктивно з?ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції дотримався матеріальних та процесуальних вимог КУпАП та дійшов правильних висновків по суті справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення прав ОСОБА_1 на захист у зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції за відсутності його захисника, апеляційний суд вказує наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. При цьому розгляд справи двічі відкладався судом першої інстанції саме за клопотаннями ОСОБА_1 , у зв`язку з чим йому було забезпечено достатній час для реалізації своїх процесуальних прав, у тому числі для залучення захисника, формування правової позиції та подання доказів і пояснень.

Крім того, ОСОБА_1 був ознайомлений із матеріалами справи, а тому твердження апелянта про фактичне позбавлення його можливості належним чином підготуватися до судового розгляду не узгоджується з фактичними обставинами справи.

Посилання апелянта на те, що суд був зобов`язаний відкласти розгляд справи, оскільки до початку судового засідання його захисником було подано відповідне клопотання, не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Так, згідно з актом про надходження та передачу клопотання, який міститься в матеріалах справи (т.1, а.с.37), зазначене клопотання було зареєстроване 02 вересня 2026 року о 15 год. 56 хв., тобто вже після прийняття судом першої інстанції рішення у справі. Сам ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився без поважних причин, хоча знав про час та місце розгляду справи. За таких обставин суд першої інстанції на момент розгляду справи не мав об`єктивної інформації про причини його неявки. Саме по собі направлення захисником клопотання про відкладення розгляду справи не свідчило про неможливість участі у судовому засіданні ані ОСОБА_1 , ані його захисника. Жодних об`єктивних перешкод для їх особистої явки до суду з метою участі у розгляді справи та безпосереднього підтримання відповідного клопотання матеріали справи не містять. Право особи користуватися юридичною допомогою захисника, передбачене ст.268 КУпАП, має бути реально забезпечене судом, однак його реалізація залежить і від належної процесуальної поведінки самої особи та обраного нею захисника. У даному випадку з матеріалів справи не вбачається, що суд першої інстанції створював будь-які перешкоди для участі захисника чи обмежував ОСОБА_1 у реалізації його процесуальних прав.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дійшов правильних висновків.

Обставини справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, які були встановлені судом та зазначені у постанові підтверджуються безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме: даними протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 726625 від 23 липня 2026 року за ст.124 КУпАП та серії ЕПР1 № 726613 від 23 липня 2026 року за ч.1 ст.130 КУпАП (т.1, а.с. 1, т.2, а.с.1); план-схемою місця ДТП (т.2, а.с.3); відеозаписом що міститься в матеріалах справи (т.1, а.с.11).

Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та дійшов правильних висновків.

На відеозаписах із нагрудних камер працівників поліції (т.1 а.с. 11) зафіксовано прибуття екіпажу патрульної поліції на місце дорожньо-транспортної пригоди. На момент прибуття поліцейських за кермом автомобіля BMW перебував ОСОБА_1 з зовнішніми ознаками сильного алкогольного сп`яніння. Спочатку ОСОБА_2 не реагував на звернення та запитання працівників поліції, не міг розмовляти та самостійно вийти з автомобіля. В його руках була скляна пляшка з темного скла. Після того як ОСОБА_1 вийшов із автомобіля, поліцейські неодноразово пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці події із застосуванням газоаналізатора. ОСОБА_1 формально погодився на проходження такого огляду, однак під час проведення тестування не виконував належним чином вимоги поліцейських щодо порядку продування газоаналізатора, унаслідок чого отримати результат огляду не вдалося. Таку поведінку працівники поліції розцінили як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці події. Після цього ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Спочатку він погодився на проходження медичного огляду, однак надалі відмовився від нього. У зв`язку з викладеним працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про складення стосовно нього відповідних адміністративних матеріалів, а також роз`яснив йому передбачені законом права.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 стверджував, що вживав алкоголь на ювілеї свого друга. Його автомобілем під час ДТП керував його знайомий, який зателефонував та просив прийти. Коли він прийшов з ресторану до місця ДТП, знайомий втік, а він сів на місце водія. Після цього приїхала поліція. Ці обставини він не повідомляв працівникам поліції, оскільки був сильно п`яний та не міг розмовляти.

Апеляційний суд ставиться критично до таких пояснень, оскільки вони є непослідовними, нелогічними та спростовуються відеозаписом.

Так, з відеозапису вбачається, що вийшовши з автомобіля ОСОБА_1 не міг самостійно триматися на ногах і його підтримували працівники поліції. Він не міг розмовляти, ввести пароль до телефона та показати документи.

Зазначені обставини спростовують його показання, що він самостійно прийшов за телефонним дзвінком свого знайомого на місце ДТП.

Твердження про фрагментарне дослідження відеозапису є безпідставним, оскільки його зміст оцінювався у сукупності з письмовими доказами у справі та узгоджується з ними. Порушень процедури, які б тягнули недопустимість отриманих доказів, апеляційним судом не встановлено.

Протоколи про адміністративні правопорушення складені з дотриманням вимог КУпАП та узгоджуються з відеозаписами.

Апеляційний суд вважає необгрунтованими доводи щодо недоведеності правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та спростовуються доказами, що міститься в матеріалах справи.

Доводи апелянта про відсутність належної пропозиції пройти огляд, незрозумілість його порядку, відсутність ознак сп`яніння та свідомої й однозначної відмови спростовуються відеозаписом, згідно якого чітко вбачаються ознаки сп`яніння, які ОСОБА_1 були озвучені працівниками поліції. Висновок про відмову від проходження огляду зроблено не з самого факту його непроходження, а з урахуванням усієї послідовності дій ОСОБА_1 , який не виконував вказівки щодо порядку проведення тестування, а після неможливості отримати результат пропонували пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Після первісної згоди на медичний огляд ОСОБА_1 вподальшому від нього відмовився.

Щодо доводів апелянта про недоведеність правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, то апеляційний суд їх також не може взяти до уваги та вважає їх необгрунтованими.

Суд першої інстанції не обмежився констатацією самого факту ДТП та пошкодження транспортних засобів, а встановив конкретні порушення вимог ПДР України з боку ОСОБА_1 , а саме п.п. 2.3.б та 13.1 ПДР України, та причинний зв`язок між такими порушеннями і настанням ДТП.

Висновок про наявність такого причинного зв`язку відповідає встановленим обставинам події, оскільки саме недотримання належної уважності під час керування транспортним засобом та безпечного бокового інтервалу призвело до зіткнення керованого ОСОБА_1 автомобіля з припаркованими транспортними засобами та їх механічного пошкодження.

Зазначені обставини судом першої інстанції оцінювалися у сукупності з матеріалами, складеними за фактом ДТП, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення та план-схемою місця ДТП.

Тому, посилання апелянта на те, що сам факт ДТП не підтверджує його винуватості за ст.124 КУпАП, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки винуватість ОСОБА_1 встановлена на підставі сукупності обставин і доказів щодо конкретного порушення ним вимог ПДР України та наслідків такого порушення.

Таким чином, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського місього суду Івано-Франківської області від 02 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.С. Шигірт