Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №279/210/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/210/26 Головуючий у 1-й інст. Недашківська Л. А.

Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шалоти К.В.

розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №279/210/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Недашківської Л. А.,

установив:

У січні 2026 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі – ТОВ «ФК «Ейс») заборгованість за кредитним договором № 00-291059 від 29.05.2019 року в сумі 10 394,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5 775,00 грн, заборгованість за відсотками – 4 619,50 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог вказував, що 29 травня 2019 року між ТОВ «Качай Гроші» як кредитором та ОСОБА_1 – позичальником, укладено кредитний договір №00-291059 в електронному вигляді, згідно з умовами якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 5 775,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені кредитним договором.

Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Качай Гроші» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач одноразовим ідентифікатором підписала кредитний договір шляхом використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. На виконання умов Кредитного договору, 29.05.2019 ТОВ «Качай Гроші» ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «Бестпей» на платіжну картку № 5168-75хххх2788 відповідача.

04 грудня 2023 року між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №1-04122023, відповідно до якого ТОВ «ФК «Ейс» відступило право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-291059 від 29.05.2019. Станом на день звернення із позовом до суду заборгованість відповідача становить 10 394,50 грн, яка складається з наступного: 5 775,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 4 619,50 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, яку просить стягнути позивач.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 березня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 00-291059 від 29.05.2019 року в розмірі 9 894,50 грн, 2 529,28 грн судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідач не визнає розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з неї на свою користь. При цьому, згідно детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №00-291059 від 29 травня 2019 року, заборгованість складає 10 394,50 грн з яких, заборгованість за сумою кредиту станом на 29 липня 2019 року складає 5 775,00 грн. Однак суд не врахував, що 29 травня 2019 року позивача перерахував відповідачу кредит в сумі 5 000,00 грн, також в цей же день була нарахована комісія в сумі 500,00 грн, також відбулося нарахування страхового платежу у сумі 275,00 грн. При цьому 28 червня 2019 року відповідачем було погашено кредит на суму 1 732,50 грн. Даний розрахунок здійснено за період від 29.05.2019 по 04.12.2023. Однак позивачем нараховувалася комісія та страхові платежі, що не передбачено умовами договору, тому даний розрахунок заборгованості не є правдивим та достовірним.

Проте, відповідно до п. 1.3 Кредитного договору № 00-291059 від 29 травня 2019 року позика надавалася на строк 30 календарних днів. За таких обставин, ураховуючи зміст пункту 1.3 Договору, проценти за користування позикою могли бути нараховані лише в межах 30 днів на суму 15 грн (5 000,00 грн х 0,01% х 30 днів), й після спливу вказаного строку проценти за користування кредитом не підлягають нарахуванню.

Також звертає увагу, що розмір присуджених витрат на правничу допомогу є завищеним та неспівмірними із складністю даної справи, наданим адвокатом обсягу послуг, затраченим часом на надання таких послуг, з урахуванням того, що справа розглянута в спрощеному провадженні без повідомлення сторін, і надані послуги також не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства. Зазначає, що під час розгляду справи була доведена обставина отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним Кредитним договором і взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав, у передбачені в договором строки кредитні кошти та нараховані відсотки не повернув, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є вірним.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч.2 ст. 369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)).

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 07.09.2026, є дата складення повного судового рішення 05.10.2026.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 29 травня 2019 року ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 00-291059, у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідно до 1.2, 1.3 договору сума кредиту складає: 5 775,00 грн. Строк дії кредиту: 30 (тридцять ) днів. Позичальник зобов`язаний повернути Кредит Кредитору 28 червня 2019 року або в іншу дату, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії кредиту у порядку передбаченому п.п. 1.3.1.-1.3.3. цього Договору (далі - День повернення кредиту). Графік платежів - без врахування передбачених цим Договором пролонгацій строку дії кредиту, у розрізі сум та порядку погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, визначений Додатком №1 до цього Договору. При цьому, у випадку здійснення пролонгацій строку дії кредиту, відповідно до пп. 1.3.1-1.3.2 Договору, новий Графік платежів з урахуванням відповідної пролонгації розміщуються Кредитором в Особистому кабінеті на письмову вимогу Позичальника.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що процентна ставка за користування коштами кредиту становить 1,00 (одна ціла 00 сотих) % в день (360% річних). Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту, що була встановлена виключно на користування першим кредитом на умовах акційного продукту, змінюється на стандартну ставку 1,00 (одна ціла 00 сотих) % в день (360% річних) при пролонгації кредиту відповідно до умов пп. 1.3.1-1.3.2 цього Договору. Підписуючи цей Договір, Клієнт надає згоду Кредитору щодо застосування умов цього пункту Договору і така зміна процентної ставки не є односторонньою зміною умов Договору та не потребує укладення (підписання Сторонами) будь-якої Додаткової угоди до даного Договору.

Відповідно до п 2.1 Договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування Кредитором зі свого поточного рахунку: в сумі 5 500,00 грн на карту Позичальника № НОМЕР_1 , емітовану банком України (далі - платіжна картка) в сумі: 275,00 грн на користь ПрАТ СК «ВУСО». Даний платіж Позичальник доручає здійснити Кредитору (покладає обов`язок на Кредитора) з метою виконання зобов`язань Позичальника за Договором страхування № 00-291059 від 29 травня 2019 року щодо сплати страхової премії за весь період страхування.

Договір № 00-291059 від 29.05.2019 року містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором 432959.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ КБ «ПриватБанк» від 31.01.2026 №20.1.0.0.0/7-260128/39564-БТ надав інформацію, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) та 29 травня 2019 року зараховані кошти в сумі 5 000,00 грн.

04 грудня 2023 року між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №1-04122023, відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-291059 від 29.05.2019.

Станом на день звернення із позовом до суду заборгованість відповідача становить 10 394,50 грн, яка складається з наступного: 5 775,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 4 619,50 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення заборгованості по кредиту в розмірі 9894,50 грн, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення умов кредитного договору № 00-291059 від 29.05.2019, укладеного з ТОВ «Качай Гроші», ОСОБА_1 не повернула в добровільному порядку отримані кредитні кошти, а тому права ТОВ «ФК «Ейс», як набувача права вимоги до відповідача на підставі Договору факторингу №1-04122023 від 04 грудня 2023 року, підлягають захисту шляхом стягнення з позичальника на користь кредитора тіла кредиту та нарахованих відсотків, за мінусом безпідставно нарахованої суми комісії в розмірі 500,00 грн.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі -Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до положень ст. 1046, 1054 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статі 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

При цьому питання щодо повернення кредиту, нарахування і сплати процентів за користування кредитом визначаються умовами кредитного договору.

Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору, кредит надається строком на 30 днів. Позичальник зобов`язується повернути Кредит Кредитодавцю 28 червня 2019 року або в іншу дату, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії кредиту у порядку передбаченому п.п. 1.3.1.-1.3.3. цього Договору (далі - День повернення кредиту). Графік платежів - без врахування передбачених цим Договором пролонгацій строку дії кредиту, у розрізі сум та порядку погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, визначений Додатком №1 до цього Договору. При цьому, у випадку здійснення пролонгацій строку дії кредиту, відповідно до пп. 1.3.1-1.3.2 Договору, новий Графік платежів з урахуванням відповідної пролонгації розміщуються Кредитором в Особистому кабінеті на письмову вимогу Позичальника.

Пункту 1.3.1. договору передбачено, що строк дії кредиту автоматично продовжується на кількість днів, зазначених в п.1.3.цього Договору, у випадку, якщо по День повернення кредиту (включно) Позичальник здійснив оплату заборгованості по Договору на суму не менше суми процентів, що розраховані виходячи з кількості днів, що встановлені в п.1.3 Договору та передували (поспіль) Дню поверненню кредиту (включно).

У випадку, якщо строк дії кредиту закінчився та не відбулася його чергова пролонгація, строк дії кредиту автоматично продовжується, на кількість днів, зазначених в п.1.3 цього Договору в дату здійснення Позичальником оплати в повному обсязі заборгованості за процентами, що передбачені цим Договором (п.1.3.2).

У пункті 1.3.3. договору зазначено, що загальна кількість пролонгацій, що передбачені пп.1.3.1-1.3.2 Договору, протягом всього строку дії Договору не може перевищувати 10 разів. Після кожної пролонгації строку дії кредиту, День повернення кредиту зазначається в Особистому кабінеті. Новий Графік платежів з урахуванням відповідної пролонгації розміщуються Кредитором в Особистому кабінеті за наявності письмової вимоги Позичальника.

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 00-291059 за період з 29.05.2019 по 04.12.2023, вбачається, що 28.06.2019 відповідачем на погашення кредиту сплачено 1 732,50 грн, що свідчить про пролонгацію строку кредитування, відповідно до п.1.3.2 Договору.

Тому наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами станом на 4 грудня 2023 року відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору. Таким чином висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 9 894,50 грн є вірним.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги в суді першої інстанції, позивачем надано Договір про надання правової допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, Додаткова угода про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 11.09.2025, акт прийому - передачі наданих послуг, (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025) від 25.12.2025 на загальну суму 7 000,00 грн.

У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі №201/14495/16-ц (провадження №61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява №58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу присуджені судом першої інстанції у загальному розмірі 5 000,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів доходить висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» понесених у даній справі витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої у розмірі 2 000,00 грн, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст.259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 березня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрат на професійну правничу допомогу змінити, зменшивши їх розмір з 5 000,00 грн до 2 000,00 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Коломієць О. С.

Судді Талько О. Б.

Шалота К. В.