Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №287/166/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №287/166/25 Головуючий у 1-й інст. Нижник Г. П.

Категорія 62 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Бондар О.О.,

за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №287/166/25 за позовом ОСОБА_1 до Олевської міської ради Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Дубенчуком Михайлом Вікторовичем,

на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 16 січня 2026 року, яке ухвалене під головуванням судді Нижника Г.П. у м.Олевську,

у с т а н о в и в:

У січні 2025 року ОСОБА_1 через адвоката Дубенчука М.В. звернувся до суду з позовом до Олевської міської ради Житомирської області. Просив визначити йому ( ОСОБА_1 ) додатковий строк тривалістю в два місяці, починаючи з дня набуття рішенням чинності, для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті батька – ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_1 – ОСОБА_3 . На день її смерті за місцем реєстрації та фактичного проживання разом із нею був зареєстрований та проживав його ( ОСОБА_1 ) батько - ОСОБА_2 , який є спадкоємцем за законом та фактично прийняв спадщину, але не встиг оформити свої спадкові права у встановленому законом порядку, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок із надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка загальною площею 1,5234 га, що знаходиться на території Зубковицького старостинського округу. У встановлений законом шестимісячний строк він ( ОСОБА_1 ) не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки вважав, що прийняв спадщину фактично. Об`єктивною причиною пропуску строку для звернення до нотаріуса стало поширення коронавірусної хвороби COVID-19 на території України, що істотно ускладнило доступ до нотаріальних послуг та реалізацію спадкових прав. У подальшому, починаючи з 24 лютого 2022 року, внаслідок широкомасштабного військового вторгнення РФ на територію України та запровадження воєнного стану, який триває дотепер, реалізація цивільних прав, зокрема звернення до нотаріальних органів, була додатково обмежена. Він є особою з інвалідністю 2-ої групи. Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, він ( ОСОБА_1 ) отримав роз`яснення приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Левківської Г.С., відповідно до якого йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане спадкове майно у зв`язку з тим, що він не прийняв спадщину у встановлений законом строк. Також нотаріусом роз`яснено, що поновлення строку для прийняття спадщини можливе виключно в судовому порядку шляхом звернення з позовом про встановлення додаткового строку.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 16 січня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 через адвоката Дубенчука М.В. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що зазначені обставини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними, пов`язані з об`єктивними та істотними труднощами, а тому наявні підстави для визначення додаткового строку. Він ( ОСОБА_1 ) доглядає за спадковим будинком, обробляє земельну ділянку, зберігає оригінал державного акта на право власності на земельну ділянку. Він ( ОСОБА_1 ) провів поховання свого батька. Він ( ОСОБА_1 ) є особою з інвалідністю 2-ої групи. Зважаючи на розповсюдження COVID-19 на території України та враховуючи, що він входить до кола осіб, які мають слабкий імунітет, він хвилювався за своє здоров`я та з об`єктивних причин не виходив навіть на вулицю, щоб не захворіти.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони та їх представники у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.72-73,75). Представник ОСОБА_1 адвокат Дубенчук М.В. спрямував до суду заяву про розгляд справи у відсутність позивача та його представника. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , відповідно до якого його батьками зазначені « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_5 » (свідоцтво видано російською мовою) (а.с.7).

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2-ої групи загального захворювання безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК (а.с.15).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.5).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.6).

Згідно з копією паспорта серії НОМЕР_4 , виданого 01 листопада 1996 року Коростенським МРВ УМВС України в Житомирській області, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.3–4).

Відповідно до довідки від 10 грудня 2024 року №1372, виданої Зубковицьким старостинським округом Олевської міської ради Житомирської області, встановлено, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із нею проживав її чоловік ОСОБА_2 (а.с.8).

Згідно з довідкою від 10 грудня 2024 року №1373, виданою Зубковицьким старостинським округом Олевської міської ради Житомирської області, встановлено, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 , один (а.с.9).

Також відповідно до довідки Олевської міської ради Житомирської області від 30 травня 2021 року №974 встановлено, що ОСОБА_1 здійснив поховання свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за власні кошти (а.с.10).

Власником земельної ділянки площею 1,5234 га була ОСОБА_3 , що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №328767 (а.с.11).

Власником земельної ділянки площею 1,6103 га, яка розташована на території Зубковицької сільської ради Олевського району Житомирської області, був ОСОБА_2 , що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №897024 (а.с.12).

Відповідно до письмового повідомлення приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Левківської Г.С. від 30 грудня 2024 року №454/0116, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно у зв`язку з пропуском строку, встановленого законодавством для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавця. Також у зазначеному повідомленні роз`яснено, що строк для прийняття спадщини може бути поновлений виключно в судовому порядку шляхом звернення з позовом про встановлення додаткового строку (а.с.13).

Окрім того, з указаного роз`яснення приватного нотаріуса Левківської Г.С. від 30 грудня 2024 року №454/0116 убачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилася (а.с.13–14).

Статтями 1216,1218 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст.1223 ЦК України).

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно з ст.1261 ЦК України, до спадкоємців першої черги належать діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.ст.1269,1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частинами першою та третьою ст.1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої ст.1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (постанова Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі №545/1231/23).

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року в справі №6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року в справі №6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі №565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року в справі №766/14595/16, від 30 січня 2020 року в справі №487/2375/18, від 31 січня 2020 року в справі №450/1383/18, від 17 серпня 2023 року в справі №626/274/22, від 10 липня 2024 року в справі №522/13476/23.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року в справі №565/1145/17, від 17 березня 2021 року в справі №638/17145/17, від 26 жовтня 2022 року в справі №522/17925/16, від 16 листопада 2023 року в справі №523/4713/19.

Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу «пропорційності» втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі №686/5757/23).

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами частини першої ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша ст.80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі №129/1033/13-ц).

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року в справі №522/16724/16 зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі».

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року в справі №548/2415/21).

Колегія суддів наголошує, що за конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2024 року в справі №639/8197/21).

Колегія суддів також звертає увагу на те, що головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року в справі №706/275/22).

Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті батька, оскільки несвоєчасне звернення ОСОБА_1 до нотаріального органу було зумовлено об`єктивними, незалежними від його волі обставинами. Зокрема, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2-ої групи та, в силу незадовільного стану здоров`я, належить до групи високого ризику. Запровадження на території України карантинних обмежень, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), істотно ускладнило його мобільність, доступ до нотаріальних послуг та реалізацію спадкових прав. Надалі, починаючи з 24 лютого 2022 року, внаслідок повномасштабної військової агресії РФ проти України та введення воєнного стану, який триває дотепер, виникли додаткові об`єктивні перешкоди для своєчасного вчинення нотаріальних дій.

Ураховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи обставини, на які посилається позивач, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст.376 ЦПК України, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким визначає ОСОБА_1 додатковий строк терміном у два місяці, починаючи з набрання цією постановою законної сили, для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Дубенчуком Михайлом Вікторовичем, задовольнити.

Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 16 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю у два місяці, починаючи з набрання цією постановою законної сили, для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: