Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №161/13679/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/13679/26Головуючий у 1 інстанції: Шестернін В. Д.

Провадження № 22-ц/802/1255/26 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Бовчалюк З.А., Осіпука В.В.,

секретар Власюк О. С.

з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, інші особи, які можуть отримати статус учасника справи: ОСОБА_3 (відповідач), приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Кухлевська Мирослава Валеріївна (тертя особа) за апеляційною скаргою ОСОБА_3 подану його представником ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 червня 2026 року в складі судді Шестерніна В. Д.,

в с т а н о в и в :

24.06.2026 ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про забезпечення позову, мотивуючи тим, що має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_3 про скасування рішення приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Кухлевської М.В. від 15.06.2026 про державну реєстрацію права власності (реєстрація переходу прав власності) відповідача на земельну ділянку кадастровий номер 0710100000:11:104:0055 та розміщений на цій земельній ділянці житловий будинок АДРЕСА_1 .

Позов буде обгрунтованим тим, що відповідач неправомірно набув право власності на нерухоме майно позивача (житловий будинок та земельну ділянку), яке перебувало в іпотеці і було зареєстроване приватним нотаріусом на підставі договору іпотеки від 03.02.2024, що припинив свою дію виконанням позивачем основного зобов`язання за договором позики від 03.02.2024.

Існує ризик подальшого відчуження відповідачем цього нерухомого майна. В такому разі позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження і буде змушений знову звертатися до суду.

Просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, загальною площею 0,0171 га, кадастровий номер 0710100000:11:104:0055, та розташований на ній житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 126,5 кв.м, і заборони державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вказаних земельної ділянки та будинку.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 26 червня 2026 року заяву задоволено частково.

Постановлено накласти арешт на:

- житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 126,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2706791007080);

- земельну ділянку, загальною площею 0,0171 га, кадастровий номер 0710100000:11:104:0055, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову - відмовити

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити. Покликається на те, що заявником не доведено реальної загрози утруднення чи унеможливлення ефективності захисту прав позивача, вжиті судом заходи є неспівмірними із вимогами, які має намір заявити , заявник допускає суперечливу поведінку, оскільки раніше стверджував, що боргу не існує, на даний час вже не заперечує цієї обставини.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 спростовує доводи апеляційної скарги, зазначає, що арешт майна не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно перебуває у фактичному володіння власника, існують виправдані ризики відчуження майна власником, що є безспірним його правом.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи колегія суддів дійшла висновку про відмову у її задоволенні з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті – це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника), тобто є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_1 має намір звернутися в суд з позовом про скасування рішення приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Кухлевської М.В. від 15.06.2026 про державну реєстрацію за відповідачем права власності на спірні житловий будинок та земельну ділянку під ним, в рамках якого буде оспорювати правомірність набуття відповідачем права власності на вказані об`єкти нерухомого майна, дійшов правильного висновку про забезпечення позову шляхом накладення на майно арешту.

Апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги щодо недоведеності реальної загрози утруднення ефективного захисту прав позивача, оскільки вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідачів в будь-який момент розпорядитися своїм майном), своєю чергою свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін, про що зазначив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22.

В апеляційній скарзі безпідставно стверджується про неспівмірність вжитих заходів забезпечення, оскільки у заяві ОСОБА_1 повідомляє про намір оспорювати правомірність набуття права власності на нерухоме майно позивача (житловий будинок та земельну ділянку), яке перебувало в іпотеці і було зареєстроване приватним нотаріусом на підставі договору іпотеки від 03.02.2024, що припинив свою дію виконанням позивачем основного зобов`язання за договором позики від 03.02.2024, отже арешт накладений на майно, що стосується предмета спору.

Також необхідно взяти до уваги приписи частин першої, другої статті 149 ЦПК України , згідно з якими серед передумов забезпечення позову визначено можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У даному випадку існують обгрунтовані підстави вважати про можливість використання власником права щодо розпорядження майном, зміни його складових, тощо, що вплине на ефективність захисту порушеного права майбутнього позивача в одному судовому процесі.

Надаючи тлумачення норм ст.149 ЦПК України Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року (Справа № 754/5683/22) виснувала, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню. Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача.

Доводи апеляційної скарги щодо суперечливої поведінки ОСОБА_1 є особистою суб`єктивною оцінкою заявника дій ОСОБА_1 у правовідносинах, які виникли на підставі договору позики, тому не стосуються питання забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про скасування рішення приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Кухлевської М.В. від 15.06.2026 про державну реєстрацію права власності (реєстрація переходу прав власності) відповідача на земельну ділянку кадастровий номер 0710100000:11:104:0055 та розміщений на цій земельній ділянці житловий будинок АДРЕСА_1 .

Висловлене в апеляційній скарзі заперечення заявника щодо неправильності застосування судом правових висновків Верховного Суду у справі № 567/459/23 від 24.07.2024 року ґрунтуються на суб`єктивному тлумаченні змісту цієї постанову без урахування обставин питання, що розглядається, а тому апеляційний суд вказані доводи до уваги не приймає.

Також необхідно зазначити, що заявник в апеляційній скарзі посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року (Справа № 754/5683/22), однак тлумачить її вибірково без врахування обставин цієї справи, тому такі аргументи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо задоволення заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскарженій ухвалі та не слугують підставою для її скасування.

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, викладені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду першої інстанції, що є підставою залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Керуючись статтями 367, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 подану його представником ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 червня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді