Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №380/3354/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа № 380/3354/26 пров. № А/857/30611/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Димарчук Т. М.,Сала П. І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року (головуючий суддя Чаплик Ірина Дмитрівна, м. Львів) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

Короткий зміст позовних вимог

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (далі - відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Рішення № 134450026334 від 06.01.2026 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 26.01.1991 по 31.07.1999 та призначити з 04.10.2025 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суд першої інстанції постановив рішення, яким задоволено повністю адміністративний позов, а саме суд: - визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.01.2026 №134450026334 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 04.10.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2023 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу позивача період роботи з 26.01.1991 по 31.07.1999.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що період роботи з 26.01.1991 по 31.07.1999 підлягає зарахуванню до його страхового стажу, оскільки недоліки в оформленні трудової книжки не можуть бути підставою для позбавлення особи права на зарахування відповідного періоду до страхового стажу. У зв`язку з цим суд визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов`язав відповідача призначити позивачу пенсію із зарахуванням спірного періоду роботи до страхового стажу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Відповідач оскаржив рішення першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про можливість зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 26.01.1991 по 31.07.1999, оскільки трудова книжка позивача офомлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, відповідно до якої неправильні або неточні записи підлягають виправленню адміністрацією підприємства в установленому порядку.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції:

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .

Згідно із копією трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач має наступний трудовий стаж: - 03.12.1982 – прийнятий майстром з ремонту швейних машин; - 18.10.1983 – звільнений з роботи у зв`язку із призовом до армії; - 19.11.1983-23.11.1985 – служба в лавах радянської армії; - 19.02.1986 – прийнятий механіком з ремонту швейних машин 4 розряду; -14.01.1987 – звільнений з роботи за власним бажанням; - 23.01.1987 – прийнятий слюсарем-монтажником 3-го розряду до птахофабрики «Пустомитівська»; - 26.01.1991 – звільнений з роботи в порядку переведення; - 26.01.1991 – прийнятий слюсарем-монтажником 4-го розряду в Мале підприємство «Квадро»; - 01.09.1999 – звільнений з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору; - 01.08.2001 – прийнятий монтажником у відділ віконно-фасадних конструкцій; - 27.02.2004 – звільнений з роботи у зв`язку з переведенням у ТОВ «Світ-Комфорту Львів»; - 01.03.2004 – прийнятий на посаду старшого монтажника по переведенню; - 21.03.2005 – звільнений із займаної посади за власним бажанням; - 22.03.2005 – прийнятий на роботу монтажника будівельного відділу в ТОВ «Будівельна компанія «Український стандарт»; - 31.08.2011 – звільнено з роботи за власним бажанням; -12.09.2011 – прийнятий монтажником в ТОВ «Світ-Комфорту Львів»; - 15.05.2012 – переведений водієм автотранспортних засобів; - 25.10.2013 – звільнений за власним бажанням.

01.01.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 04.10.2025.

Вказана заява розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.01.2026 №134450026334 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком. Рішення обґрунтоване тим, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України “ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, становить - 32 роки. Право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2028 року - від 25 років. У разі відсутності зазначеного страхового стажу, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу від 15 років. Страховий стаж заявника становить - 23 роки 8 місяців 29 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано:- період роботи з 26.01.1991 по 01.09.1999 роки відповідно записам трудової книжки НОМЕР_2 від 10.01.1983, оскільки не зазначена підстава припинення трудової угоди; період роботи з 26.01.1991 по 01.09.1999 роки відповідно трудовій угоді №5 від 6.01.1991, оскільки дата припинення трудової угоди дописана, також відсутнє завірення запису про припинення трудової угоди посадовими особами. Вирішено на підставі статті 26 Закону №1058 відмовити у призначенні пенсії за віком в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (32 роки).

Не погоджуючись із таким рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини

Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV).

Частиною 1 статті 24 Закону України № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальним органом Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.01.2004 року, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.

Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, окрім того пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993 (далі – Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом пункту «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У відповідності до пункту 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції № 58).

Наведені положення кореспондуються з приписами чинної постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» (далі – Постанова №301).

Відповідно до абз. 1 пункту 3 Постанови №301 трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Пунктом 4 Постанови №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Позиція суду апеляційної інстанції

суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що період роботи позивача у МП "Квадро" з 26.01.1991 по 01.09.1999 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки недоліки в оформленні запису у трудовій книжці, які виникли не з вини позивача, самі по собі не можуть бути підставою для неврахування цього періоду роботи до страхового стажу.

Аргументи апелянта зводяться до того, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки та не врахував встановленого порядку внесення та виправлення записів у трудовій книжці. За відсутності належного виправлення запису та документів, які б підтверджували спірний період роботи позивача, у пенсійного органу немає правових підстав для його зарахування до страхового стажу.

У спірних правовідносинах слід оцінити обґрунтованість висновку органу ПФУ щодо відмови у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного стажу. Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ПФУ із заявою від 01.01.2026 про призначення пенсії за віком у зв`язку із чим ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії з мотивів відсутності необхідного страхового стажу, а саме – 32 років страхового стажу після досягнення 60-ти річного віку. У оскаржуваному рішенні про відмову від 06.01.2026 №134450026334 пенсійний орган:

- визначив вік заявника на дату звернення 60 років;

- обчислив страховий стаж 23 роки 08 місяців 29 днів;

- не зарахував період роботи у МП "Квадро" з 26.01.1991 по 01.09.1999 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки не зазначена підстава припинення трудової угоди; період роботи з 26.01.1991 по 01.09.1999 роки відповідно трудовій угоді №5 від 6.01.1991, оскільки дата припинення трудової угоди дописана, також відсутнє завірення запису про припинення трудової угоди посадовими особами.

Оцінюючи дії відповідача щодо відмови зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 26.01.1991 по 01.09.1999 (запис № 9,10 у трудовій книжці), суд звертає увагу, що відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, записи в трудовій книжці вносяться адміністрацією підприємства, а не самим працівником. У зв`язку із цим працівник не несе відповідальності за заповнення своєї трудової книжки.

При вирішенні цього питання колегія суддів, на підставі частини 5 статті 242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.09.2021 у справі № 300/860/17 «[…] За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже й не може впливати на її особисті права. Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист у частині призначення пенсії за віком. […]».

Враховуючи зазначені висновки, територіальне управління ПФУ діяло протиправно, відмовляючи позивачу у зарахуванні до його страхового стажу вказаного періоду, оскільки формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні певного періоду роботи до страхового стажу.

Колегія суддів зазначає, що у разі недостатності поданих документів або виникнення сумнівів щодо їх належності пенсійний орган мав повноваження та можливість витребувати у позивача додаткові документи, необхідні для підтвердження відповідного періоду роботи. Отже, відсутність ч недостатність у матеріалах пенсійної справи на момент прийняття оскаржуваного рішення документів для підтвердження періодів роботи не звільняла пенсійний орган від обов`язку належним чином перевірити наведені позивачем відомості та, за необхідності, витребувати додаткові докази.

Суд наголошує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача. Разом з тим, доказів які б спростовували спірні періоди трудової діяльності позивача відповідач не надав.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування рішення №134450026334 від 06.01.2026 та про наявність підстав для зарахування спірного періоду роботи до стажу позивача. Тому суд відхиляє аргументи відповідача у зв`язку із їх помилковістю, а спірний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. траховий стаж позивача, встановлений відповідачем, становить 23 роки 8 місяців 29 днів, страховий стаж, який підлягає зарахуванню, становить 8 років, 6 місяців, 6 днів, тому загальний страховий стаж становить більше 32 років, тобто є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV.

Крім того, суд першої інстанції правильно визначив належний та ефективний у цій справі спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу з 04.10.2025 (з наступного дня після досягнення 60-ти річного віку) пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, зарахувавши до страхового стажу позивача період роботи з 26.01.1991 по 31.07.1999.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення належного відповідача у цій справі. Оскільки заява позивача від 01.01.2026 була розглянута за принципом екстериторіальності саме ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яке за результатами її розгляду прийняло оскаржуване рішення від 06.01.2026 року №134450026334, саме цей орган є належним відповідачем у спірних правовідносинах та повинен вчиняти дії зобов`язального характеру.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять підстав, передбачених статтею 317 КАС України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд покладає понесені апелянтом судові витрати на нього.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 380/3354/26 – без змін.

Понесені апелянтом судові витрати покласти на нього.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддяР. М. Москаль

суддіТ. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 06.10.26