Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №140/10492/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа № 140/10492/25 пров. № А/857/19375/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Димарчук Т. М.,Сала П. І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року (головуючий суддя Сорока Юрій Юрійович, м. Луцьк) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, -

Короткий зміст позовних вимог

До Волинського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду Україниу Волинській (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-2) з такими вимогами: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №032650005480 від 11.03.2025 року про відмову у зарахуванні мені, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу періоду роботи з 01.04.1986 року по 30.05.1994 року та відмову у здійсненні перерахунку пенсії за віком; - зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про перерахунок пенсії за віком, із зарахуванням до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоду роботи з 01.04.1986 року по 30.05.1994 року в СПМК-18 тресту «Волиньагроспецмонтаж».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суд першої інстанції постановив рішення, яким задоволено повністю адміністративний позов, а саме суд: - визнав протиправним рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №032650005480 від 11.03.2025 року про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 01.04.1986 року по 30.05.1994 року та відмову у здійсненні перерахунку пенсії за віком; - зобов`язав ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії за віком, із зарахуванням до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоду роботи з 01.04.1986 року по 30.05.1994 року в СПМК-18 тресту «Волиньагроспецмонтаж». Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що період роботи з 01.04.1986 по 30.05.1994 підлягає зарахуванню до його страхового стажу, оскільки недоліки в оформленні трудової книжки не можуть бути підставою для позбавлення особи права на зарахування відповідного періоду до страхового стажу. У зв`язку з цим суд визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії та зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії із зарахуванням спірного періоду роботи до страхового стажу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Відповідач-2 оскаржив рішення першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову. На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про можливість зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.04.1986 по 30.05.1994, оскільки трудова книжка позивача офомлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, відповідно до якої неправильні або неточні записи підлягають виправленню адміністрацією підприємства в установленому порядку.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції

ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Волинській області та з 23.02.2024 отримує пенсію за віком на підставі Закону №1058.

Відповідно до довідки форми РС-право позивачу при призначенні пенсії не врахований стаж роботи з 01.04.1986 року по 30.05.1994 року в СПМК-18 тресту «Волиньагроспецмонтаж» (а.с. 15).

07.02.2025 позивач звернувся до територіального управління ПФУ із заявою про зарахування періоду роботи до стажу з 01.04.1986 по 30.05.1994 та перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення визначено ГУ ПФУ в Донецькій області.

ГУ ПФУ в Донецькій області за результатами розгляду заяви прийняло рішення від 11.03.2025 № 032650005480 (а.с. 14) про відмову у перерахунку пенсії та зарахуванні до стажу періоду роботи з 01.04.1986 по 30.05.1994, оскільки печатка на записі про звільнення нечитабельна, відсутні уточнюючі довідки про підтвердження страхового стажу.

Не погоджуючись із таким рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини

Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Відповідно до статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV).

Частиною 1 статті 24 Закону України № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальним органом Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.01.2004 року, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом. Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 рік.

Згідно статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, окрім того пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII Кабінет Міністрів України затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993 (далі – Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом пункту «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

На момент існування спірних правовідносин порядок заповнення трудових книжок визначався Інструкцією «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», затвердженою постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 №162 (далі – Інструкція №162).

Підпунктом 1.1 інструкції №162 встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців. Згідно з пп. 2.1 Інструкції №162 заповнення трудових книжок і вкладок до них здійснюється мовою союзної республіки, на території якої розташоване підприємство та офіційною мовою СССР. Підпунктом 2.2 Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну після прийняття на роботу. У трудову книжку заносяться, серед іншого: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність. За змістом абз. 1 п. 2.10 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Відповідно до п. 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка, переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу. За правилами п. 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Згідно з п. 2.5 Інструкції №162 у разі виявлення неправильного або неточного запису про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення робляться адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи повинна надати працівнику необхідну в цьому допомогу. Відповідно до п. 1.4 Інструкції №162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією. Згідно з п. 18 Постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. Наведені положення кореспондуються з приписами чинної постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» (далі – Постанова №301).

Відповідно до абз. 1 п. 3 Постанови №301 трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Пунктом 4 Постанови №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Позиція суду апеляційної інстанції

суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що період роботи позивача в СПМК-18 тресту «Волиньагроспецмонтаж» з 01.04.1986 по 30.05.1994 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки недоліки в оформленні запису у трудовій книжці, які виникли не з вини позивача, самі по собі не можуть бути підставою для неврахування цього періоду роботи до страхового стажу. Аргументи апелянта зводяться до того, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки та не врахував встановленого порядку внесення та виправлення записів у трудовій книжці. За відсутності належного виправлення запису та документів, які б підтверджували спірний період роботи позивача, у пенсійного органу немає правових підстав для його зарахування до страхового стажу. У спірних правовідносинах слід оцінити обґрунтованість висновку органу ПФУ щодо відмови у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу позивача.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

позивач звернувся із заявоюо ПФУ із заявою про зарахування періоду роботи з 01.04.1986 по 30.05.1994 до його страхового стажу та про перерахунок у з`язку із цим пенсії, у зв`язку із чим ГУ ПФУ в Донецькій області прийняло рішення про відмову у зарахуванні вказаного періоду роботи до стажу та перерахунку пенсії, оскільки печатка на записі про звільнення нечитабельна.

Оцінюючи дії відповідача-2 щодо відмови зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.04.1986 по 30.05.1994, суд звертає увагу, що відповідно до інструкції «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», затвердженої постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 №162 (яка була чинна станом на момент заповнення трудової книжки позивача) та Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, записи в трудовій книжці вносяться адміністрацією підприємства, а не самим працівником. У зв`язку із цим працівник не несе відповідальності за заповнення своєї трудової книжки.

При вирішенні цього питання колегія суддів, на підставі частини 5 статті 242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.09.2021 у справі № 300/860/17 «[…] За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже й не може впливати на її особисті права. Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист у частині призначення пенсії за віком. […]».

Враховуючи зазначені висновки, територіальне управління ПФУ діяло протиправно, відмовляючи позивачу у зарахуванні до його страхового стажу вказаного періоду, оскільки формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні певного періоду роботи до страхового стажу. Суд зазначає, що записи, внесені до трудової книжки позивача, між собою пов`язані хронологічно, відсутні ознаки підчисток та підробок, із зазначенням номерів наказів та дат їх видачі. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи відповідач суду не надав.

Колегія суддів зазначає, що у разі недостатності поданих документів або виникнення сумнівів щодо їх належності пенсійний орган мав повноваження та можливість витребувати у позивача додаткові документи, необхідні для підтвердження відповідного періоду роботи. Отже, відсутність чи недостатність у матеріалах пенсійної справи на момент прийняття оскаржуваного рішення документів для підтвердження періодів роботи не звільняла пенсійний орган від обов`язку належним чином перевірити наведені позивачем відомості та, за необхідності, витребувати додаткові докази.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування рішення №032650005480 від 11.03.2025 та про наявність підстав для зарахування спірного періоду роботи до стажу позивача. Тому суд відхиляє аргументи відповідача-2 у зв`язку із їх помилковістю, а спірний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення належного відповідача у цій справі. Оскільки заява позивача від 03.03.2025 була розглянута за принципом екстериторіальності саме ГУ ПФУ в Донецькій області, яке за результатами її розгляду прийняло оскаржуване рішення від 11.03.2025 року № 032650005480, саме цей орган є належним відповідачем у спірних правовідносинах. Натомість ГУ ПФУ у Волинській області заяву позивача по суті не розглядало та оскаржуваного рішення не приймало. Відтак, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до ГУ ПФУ у Волинській області є правильним.

Крім того, суд першої інстанції правильно визначив належний у цій справі спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 03.03.2025 про перерахунок пенсії, зарахувавши до стражу період роботи з 01.04.1986 по 30.05.1994.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та не містять підстав, передбачених статтею 317 КАС України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд покладає понесені апелянтом судові витрати на нього.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 140/10492/25 – без змін.

Понесені апелянтом судові витрати покласти на нього.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддяР. М. Москаль

суддіТ. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 06.10.26