Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №240/24460/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/24460/25 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Шуляк Любов Анатоліївна

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

06 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у здійсненні щомісячного розрахунку, нарахування та виплати на підставі Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати", у зв`язку з порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії на виконання рішення суду у справі №240/9996/20 за період з 01.05.2021 по 01.09.2025 року, №240/1194/22 за періоди з 01.02.2023 року по 01.09.2025 року, №240/23602/23 за періоди з 01.01.2024 року по 01.09.2025 року, №24016365/24 за періоди з 01.05.2025 року по 01.09.2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити щомісячний розрахунок, нарахувати та виплатити на підставі Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати", у зв`язку з порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії на виконання рішення суду у справі №240/9996/20 за період з 01.05.2021 по 01.09.2025 року, №240/1194/22 за періоди з 01.02.2023 року по 01.09.2025 року, №240/23602/23 за періоди з 01.01.2024 року по 01.09.2025 року, №24016365/24 за періоди з 01.05.2025 року по 01.09.2024 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області, однак відповідачем не здійснено виплату заборгованості на виконання рішень суду. Вважає, що має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованої пенсії. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії з 05.03.2019 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що несвоєчасне нарахування та виплата належної позивачу пенсії зумовлюють право на компенсацію незалежно від того, чи проведено перерахунок добровільно, чи на виконання судового рішення. Суд також врахував повідомлення відповідача про часткову виплату донарахованих сум.

II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та відмовити в задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що компенсація можлива лише за затримку вже нарахованих доходів. На його думку, проведення перерахунку на виконання судових рішень створює новий обов`язок, а до такого перерахунку прострочення виплати не існувало. Стверджує, що в межах своїх повноважень своєчасно вчинив необхідні дії для виконання судових рішень.

Також посилається на черговість фінансування судових рішень, відсутність бюджетних призначень для виплати компенсації, статті 71, 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статті 23, 116 Бюджетного кодексу України та Порядок розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України. Зазначає, що інформацію про заборгованість внесено до відповідного реєстру, а її погашення залежить від надходження бюджетних коштів.

Окремо апелянт вказує, що компенсація виплачується в тому самому місяці, що й заборгованість. З огляду на невиплату заборгованості вважає покладення на нього обов`язку виплатити компенсацію передчасним.

Також апелянт посилається на пропуск звернення позивача до суду.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу від 31 липня 2026 року, у якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначає, що право на компенсацію не залежить від попереднього нарахування пенсійного доходу, посилається на звернення до відповідача від 19 серпня 2025 року та відмову від 30 вересня 2025 року. Заперечує пропуск строку звернення до суду та звертає увагу на відкриття провадження 27 жовтня 2025 року.

III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі №240/9996/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 у справі №240/1194/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №4362 від 08.07.2021, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі №240/23602/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати та виплатити з 01.04.2023 року ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в сумі 2000,00 грн. відповідно до постанови КМ України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" від 14 липня 2021 р. № 713.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі № 240/16365/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2022 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЗ53990 від 06.08.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, відповідно.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії за зазначеними справами відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

У відповідь на звернення відповідачем надано лист, яким відмовлено позивачу у такій виплаті з огляду на відсутність правових підстав для нарахування та виплати йому компенсації.

Позивач, вважаючи відмову пенсійного органу у виплаті спірної компенсації протиправною, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі — Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі — Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати.

До доходів у розумінні цього Закону належать грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата та грошове забезпечення.

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

Стаття 3 цього Закону передбачає обчислення компенсації за сумою невиплаченого доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов`язкових платежів та інфляцією за період затримки. Порядок № 159 визначає застосування приросту індексу споживчих цін; індекси місяців, за який виплачується дохід і в якому погашається заборгованість, не включаються до розрахунку.

За статтею 4 Закону № 2050-III та пунктом 5 Порядку № 159 компенсація виплачується в тому самому місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Стаття 6 Закону прямо передбачає фінансування компенсації, зокрема за рахунок коштів Пенсійного фонду України та бюджетних коштів, спрямованих на такі виплати.

Наведені приписи встановлюють обов`язок компенсувати втрату купівельної спроможності належного особі доходу внаслідок затримки його отримання. Така компенсація має спеціальну правову підставу та не залежить від того, у який спосіб особа домоглася відновлення свого пенсійного права.

Колегія суддів відхиляє довід про те, що до проведення перерахунку на виконання судових рішень у відповідача не існувало обов`язку виплачувати відповідні суми пенсії.

Судові рішення у справах № 240/9996/20, № 240/1194/22, № 240/23602/23 та № 240/16365/24 відновили порушене право позивача на пенсійні виплати за визначені в них періоди. Вони не перетворюють належну за ці періоди пенсію на новий разовий дохід, строк виплати якого починається лише після виконання судового рішення.

Інакше особа, пенсію якої своєчасно нараховано, але не виплачено, отримувала б компенсацію, а особа, якій пенсійний орган неправомірно не нарахував належну суму, втрачала б цей захист. Такий наслідок суперечить призначенню компенсації та допускав би отримання пенсійним органом переваги внаслідок власного порушення.

У постанові від 18 липня 2023 року у справі № 200/10663/21 Верховний Суд зазначив, що компенсація проводиться незалежно від порядку і підстав нарахування доходу — добровільно чи на виконання судового рішення. Право на неї не залежить від того, чи були відповідні суми попередньо нараховані, але не виплачені.

У постанові від 21 серпня 2023 року у справі № 460/6767/20 Верховний Суд застосував цей підхід до пенсійних виплат і виходив із того, що компенсація пов`язана з порушенням строків виплати пенсії, а не лише зі строком виконання судового рішення. Перерахунок, який відновлює порушене право, не змінює природи відповідних коштів як пенсійного доходу.

Тому наведені апелянтом посилання на постанови у справах № 520/10461/20 та № 420/17397/20 і його тлумачення положень про попереднє нарахування доходу не обґрунтовують висновку про відсутність права позивача на компенсацію. Вирішальним у цій справі є несвоєчасне отримання належної пенсії, а не дата технічного оформлення її перерахунку.

Посилання апелянта на постанови від 20 лютого 2018 року у справах № 522/5664/17, № 336/4675/17 та від 05 жовтня 2018 року у справі № 162/787/16-а також не спростовують такого висновку. Сам апелянт наводить їх на підтвердження незалежності компенсації від підстав нарахування доходу. З цього не випливає, що прострочення може обчислюватися виключно після проведення перерахунку на виконання рішення суду.

Щодо бюджетного фінансування колегія суддів зазначає, що внесення заборгованості до реєстру судових рішень і дотримання черговості фінансування стосуються організації її погашення. Ці дії не усувають факту затримки отримання позивачем належної пенсії та не припиняють передбаченого Законом № 2050-III права на компенсацію.

Положення статей 71, 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Бюджетного кодексу України необхідно застосовувати разом зі спеціальними приписами Закону № 2050-III. Відсутність окремо запланованих видатків не скасовує встановленого законом обов`язку. Визначення джерел фінансування й забезпечення бюджетних призначень належать до організації виконання цього обов`язку.

Посилання на статтю 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не дає підстав для іншого висновку. Особливий порядок виконання судових рішень за участю державних органів не містить загального звільнення пенсійного органу від компенсації, передбаченої Законом № 2050-III.

Наведена в апеляційній скарзі постанова Верховного Суду у справі № 281/46/16-ц стосується відшкодування моральної шкоди та джерел виконання відповідного рішення. У цій справі моральна шкода не заявлена; предметом спору є законодавчо передбачена компенсація інфляційних втрат пенсійного доходу. Тому висновки щодо фінансування моральної шкоди не можуть бути підставою для відмови в такій компенсації.

Постанови Верховного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 21-199а15 та Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а стосуються правомірності застосування штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин. Оцінка причин невиконання для накладення штрафу має інший предмет, ніж установлення права пенсіонера на компенсацію знецінення несвоєчасно отриманого доходу. Висновок про відсутність підстав для штрафу не означає відсутності права на компенсацію за Законом № 2050-III.

Щодо доводу про передчасність позову колегія суддів враховує, що відповідач відмовив позивачу в компенсації загалом, посилаючись на відсутність правових підстав, тоді як суд першої інстанції встановив часткову виплату донарахованих сум. Щодо погашеної частини заборгованості обов`язок виплатити компенсацію вже мав виконуватися одночасно з відповідними виплатами.

Непогашення решти заборгованості не виправдовує відмову у визнанні самого права на компенсацію.

У постанові від 24 липня 2024 року у справі № 600/1941/22-а Верховний Суд залишив у силі рішення про компенсацію щодо донарахованої пенсії, заборгованість за якою не була виплачена. Отже, сама невиплата боргу не є достатньою підставою відмовити в захисті права на компенсацію. Визначений у тій справі період відображав конкретні позовні вимоги та не означає припинення інфляційних втрат від непогашеного боргу з початком виплати поточної перерахованої пенсії. У постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19 Верховний Суд визнав можливість зобов`язання нарахувати й виплатити компенсацію за весь час затримки до фактичної виплати доходу, який підлягає нарахуванню та виплаті на виконання судового рішення.

Водночас рішення у цій справі підлягає виконанню з дотриманням статті 4 Закону № 2050-III. Компенсація щодо невиплачених сум пенсії має виплачуватися в місяці погашення відповідної заборгованості. Її розмір визначається окремо щодо кожної суми з урахуванням тривалості її затримки та фактичних часткових виплат. За вже виплаченими сумами період затримки закінчується їх фактичною виплатою; компенсація не нараховується повторно на вже погашений дохід за подальші місяці.

Визначення в рішенні періоду з 05 березня 2019 року до дня фактичної виплати стосується заборгованості, право на яку підтверджено зазначеними судовими рішеннями. Початкова дата відповідає найранішій даті відновлення пенсійного права у справі № 240/9996/20. Щодо сум, право на які виникло пізніше за іншими судовими рішеннями, компенсація розраховується за їх власними періодами затримки. Рішення не передбачає нарахування компенсації на всі донараховані суми з однієї дати незалежно від місяця, за який належав відповідний дохід.

Частина друга статті 9 КАС України допускає вихід за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту порушеного права. Установлений судом спосіб захисту забезпечує компенсацію за весь час затримки саме спірної донарахованої пенсії, а його кінцева дата пов`язана з фактичним припиненням порушення. Він не поширюється на інші пенсійні виплати, які не є предметом цього спору.

Стосовно вимоги залишити позов без розгляду через пропуск строку звернення колегія суддів зазначає таке.

За частиною другою статті 122 КАС України загальний строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців із дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

У постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 визначено, що у спорах про компенсацію за затримку пенсії цей строк обчислюється з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості без компенсації. Подальше отримання листа пенсійного органу не змінює початку перебігу строку.

У цій справі відповідач підтвердив, що погашення заборгованості розпочалося лише в жовтні 2025 року. Позивач звернувся до суду того самого місяця, а провадження відкрито 27 жовтня 2025 року. Строк звернення до суду дотримано. Довід апелянта про його пропуск підлягає відхиленню.

Відсутність у попередніх судових рішеннях окремого зобов`язання нарахувати компенсацію також не виправдовує відмову відповідача. Відповідний обов`язок установлено Законом № 2050-III.

Інші доводи про неповне з`ясування обставин та неналежну оцінку доказів мають загальний характер. Вони не спростовують установленого права позивача на пенсійні виплати, факту їх несвоєчасного отримання та відмови відповідача в компенсації. Обчислення конкретної суми компенсації за встановленими правилами покладено на відповідача, який має відповідні дані пенсійного обліку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим — рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючаГнап Д.Д.

СуддіЯремчук К.О. Сушко О.О.