Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №120/11365/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/11365/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський Олександр Ванадійович

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

06 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно - рятувальний загону Головного управління Державної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно та зобов`язати нарахувати і виплатити її з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. Також заявлено вимоги щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації за весь час затримки її виплати.

Позов обґрунтовано тим, що у спірний період позивач проходив службу та отримував грошове забезпечення, однак належну індексацію йому не нараховували і не виплачували. На звернення про проведення відповідних виплат відповідач відмовив, пославшись на відсутність фінансування та механізму нарахування індексації.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січня 2008 року.

Зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити таку індексацію з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44 та з урахуванням раніше виплачених сум. У решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов у зазначеній частині, суд виходив із обов`язковості індексації грошового забезпечення та відсутності підвищення встановлених посадових окладів у період між січнем 2008 року і березнем 2018 року. Визначення місяця підвищення окладів не є питанням вільного розсуду відповідача. Компенсація утриманого ПДФО має здійснюватися одночасно з виплатою належного грошового забезпечення. Вимоги щодо компенсації втрати частини доходів суд визнав передчасними.

II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.

Апелянт наголошує, що позивач проходив службу цивільного захисту, а його статус визначається Кодексом цивільного захисту України та спеціальними актами щодо проходження цієї служби. За доводами скарги, до грудня 2015 року базовий місяць визначався індивідуально з урахуванням збільшення постійних складових доходу, а тому січень 2008 року не може автоматично застосовуватися до позивача.

Скаржник посилається на реорганізацію територіальних органів МНС у ДСНС у 2013 році, звільнення позивача із займаної посади наказом від 31 травня 2013 року №69 о/с та призначення його на посаду водія караулу 9 державної пожежно-рятувальної частини відповідно до наказів від 1 червня 2013 року №39 о/с і №72 о/с. Вважає, що позивача призначено на новостворену посаду в новоствореній юридичній особі. Зазначає, що базовим місяцем для індексації у грудні 2015 року був лютий 2014 року, та посилається на листи Мінсоцполітики від 30 грудня 2009 року №228/10/136-09 і від 14 червня 2016 року №263/10/136-16.

Крім того, апелянт стверджує, що розрахунок індексації та визначення базового місяця належать до компетенції установи, яка виплачує грошове забезпечення, посилаючись на постанови Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 та від 17 вересня 2020 року у справі №420/1207/19. Вимогу про одночасну компенсацію ПДФО вважає передчасною, оскільки відповідний обов`язок виникає під час фактичної виплати грошового забезпечення. Також зазначає про неповне з`ясування обставин справи та порушення вимог статті 242 КАС України.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 проходив службу у 9 державній пожежно-рятувальній частині 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Вінницькій області та перебував на фінансовому забезпеченні цього загону. Правонаступником припиненого 7 державного пожежно-рятувального загону є 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС у Вінницькій області.

За період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася.

Після звернення позивача з проханням нарахувати і виплатити її з урахуванням січня 2008 року відповідач відмовив у проведенні виплат.

Ці обставини стали підставою для звернення з позовом до суду.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Перевіривши рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідно до статті 308 КАС України, колегія суддів установила таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

За частиною першою статті 125 Кодексу цивільного захисту України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу цієї служби.

Право на індексацію такого забезпечення випливає безпосередньо із Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, які поширюються на осіб рядового і начальницького складу. Отже, відмінність служби цивільного захисту від військової служби не є підставою для відмови в індексації.

За статтями 1, 2 Закону України від 3 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індексація є механізмом підвищення грошових доходів населення для відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають доходи, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення.

Статтею 4 Закону №1282-XII у редакції, чинній з 1 січня 2016 року, визначено поріг індексації у розмірі 103 відсотків. Індексація проводиться у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. За статтею 9 цього Закону вона здійснюється за місцем отримання доходу за рахунок відповідних коштів.

Відповідно до статей 18, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексація доходів належить до державних соціальних гарантій, обов`язкових для державних органів, установ та організацій незалежно від форми власності.

Механізм її проведення визначено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).

Пункт 2 цього Порядку передбачає індексацію грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу, а пунктом 4 передбачено індексацію грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 змінено правила визначення місяця, від якого обчислюється індекс споживчих цін. Ці зміни застосовуються з 1 грудня 2015 року, а отже охоплюють увесь спірний період у цій справі.

За пунктом 5 Порядку №1078 у відповідній редакції у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Подальше обчислення індексу починається з наступного місяця. Зростання доходу за рахунок інших складових без підвищення тарифної ставки (окладу) не змінює зазначеної вихідної обставини.

Пункт 10-2 Порядку №1078 у редакції постанови №1013 також пов`язує обчислення індексу для переведених і новоприйнятих працівників із місяцем, наступним за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за займаною посадою. Тому факт прийняття на роботу чи переведення не є самостійною підставою для застосування іншого місяця у спірному періоді.

У постанові від 31 серпня 2023 року у справі №320/12469/21 Верховний Суд роз`яснив, що з 1 грудня 2015 року визначальним є останнє підвищення тарифної ставки за посадою, а не індивідуальна зміна доходу через прийняття на роботу, переведення або збільшення надбавок. Визначення відповідного місяця у судовому рішенні забезпечує ефективний захист права та не становить втручання у дискреційні повноваження установи. Аналогічний підхід до зміненого механізму індексації застосовано Верховним Судом у постанові від 14 вересня 2023 року у справі №560/3097/22, яка стосувалася грошового забезпечення у системі ДСНС.

Посадові оклади осіб рядового і начальницького складу у відповідний період визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294, яка набрала чинності 1 січня 2008 року. Наступне підвищення відповідних окладів відбулося з 1 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. Підвищення нормативно встановленої тарифної ставки за посадою позивача в іншому місяці, який мав би застосовуватися для індексації за спірний період, доводами скарги не підтверджено.

Посилання апелянта на редакцію пункту 5 Порядку №1078, що діяла до грудня 2015 року, не спростовує застосування січня 2008 року. Суд не вирішує питання правильності індексації за 2008-2015 роки. Правомірність нарахування індексації з 1 січня 2016 року оцінюється за правилами, які вже пов`язували обчислення індексу з останнім підвищенням окладу за посадою.

З цієї ж причини зазначений у скарзі індивідуальний базовий місяць лютий 2014 року не підлягає автоматичному перенесенню на розрахунок за 2016-2018 роки. Саме лише застосування цього місяця при попередньому механізмі індексації не доводить підвищення нормативно встановленого окладу за посадою у лютому 2014 року.

Колегія суддів оцінила також доводи про реорганізацію органів МНС у ДСНС, утворення юридичної особи та призначення позивача у червні 2013 року. Навіть за наведених скаржником обставин організаційні й кадрові зміни не є тотожними перегляду нормативно встановленої тарифної ставки. Запровадження штатної посади в реорганізованій установі за чинною схемою посадових окладів не свідчить саме по собі про підвищення окладів за цією схемою. Наведені накази про звільнення із займаної посади та призначення на посаду не спростовують застосування правил Порядку №1078 у редакції, чинній з грудня 2015 року.

Текст пункту 10-2 та абзацу третього пункту 10-1 Порядку №1078, на який посилається апелянт щодо переведення й прийняття на роботу, відображає попереднє регулювання. Його застосування без урахування змін постановою №1013 до індексації за 2016– 2018 роки є необґрунтованим.

Лист Мінсоцполітики від 30 грудня 2009 року стосується правил, що діяли до зазначених змін. Лист від 14 червня 2016 року, на який також посилається скаржник, не є нормативно-правовим актом і не встановлює винятку із пунктів 5, 10-2 Порядку №1078. Повноваження Мінсоцполітики надавати роз`яснення відповідно до пункту 14 цього Порядку не означає можливості змінювати його зміст листами.

Необґрунтованим є і довід щодо виключної компетенції відповідача у визначенні місяця обчислення індексу. Обов`язок установи провести розрахунок не надає їй права обирати вихідні дані всупереч установленому законодавством механізму. Визначення судом січня 2008 року як місяця підвищення окладів усуває предмет правового спору, а обчислення належних сум та їх виплату здійснює відповідач.

У справі №420/1207/19, на яку посилається скаржник, Верховний Суд оцінював, зокрема, обґрунтованість стягнення конкретної суми індексації за результатами експертного дослідження. У цій справі суд першої інстанції не стягнув визначену позивачем суму, а зобов`язав відповідача провести нарахування та виплату за встановленими правовими параметрами. Тому посилання на зазначену постанову не доводить неправомірності обраного способу захисту.

Посилання на постанову від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 щодо передчасності визначення базового місяця колегія суддів оцінює з урахуванням подальшої практики Верховного Суду.

У постанові від 31 серпня 2023 року у справі №320/12469/21 прямо підтверджено необхідність судового вирішення спору про місяць підвищення окладу та відсутність дискреції щодо його вибору. У цій справі відповідач заперечує застосування січня 2008 року та наполягає на іншому місяці, тому це питання є предметом наявного спору.

Відсутність фінансування чи посилання на відсутність механізму виплати також не усувають установленого законом обов`язку нарахувати та виплатити індексацію. Відповідний механізм визначений Порядком №1078, а передбачений законом вид грошового забезпечення не може не виплачуватися лише з мотивів його незабезпечення бюджетними асигнуваннями.

Щодо одночасної компенсації ПДФО колегія суддів зазначає таке.

За пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми ПДФО, утримані з грошового забезпечення та інших виплат особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються на рівноцінну та повну компенсацію втрат їхніх доходів.

Умови та механізм такої компенсації визначає Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44. За його пунктами 2– 5 компенсація пов`язана з відшкодуванням утриманого податку з належних за проходження служби виплат та здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі утриманого ПДФО. Порядок охоплює осіб рядового і начальницького складу ДСНС та осіб, звільнених із служби, щодо виплат, право на які набуте під час служби.

Індексація є складовою грошового забезпечення позивача за спірний період. Тому її виплата на виконання судового рішення має супроводжуватися компенсацією утриманого з неї ПДФО. Рішення не покладає на відповідача обов`язку виплатити компенсацію окремо або до виплати індексації: суд прямо визначив одночасність цих виплат.

Саме такий підхід викладено Верховним Судом у постанові від 18 квітня 2024 року у справі №160/10789/22: індексація грошового забезпечення має виплачуватися з одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до Порядку №44.

Таким чином, наведений апелянтом момент виникнення обов`язку з компенсації узгоджується зі способом захисту, визначеним судом. Підстав вважати цю вимогу передчасною немає.

Компенсація ПДФО за Порядком №44 та компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є різними видами компенсації з різними правовими підставами. Відмова суду в задоволенні вимог щодо другої з них не спростовує обов`язку здійснити компенсацію ПДФО під час виплати індексації.

За частиною другою статті 77 КАС України обов`язок довести правомірність оскаржуваної бездіяльності покладається на відповідача.

Наведені в апеляційній скарзі посилання на попередні редакції Порядку №1078, організаційні зміни та листи Мінсоцполітики не підтверджують правомірності ненарахування і невиплати індексації за спірний період.

Довід про недослідження судом обставин реорганізації та призначення на посаду не дає підстав для скасування рішення. Колегія суддів надала цим доводам оцінку та встановила, що вони не змінюють застосовного механізму індексації у 2016-2018 роках.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язав нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів, одночасною компенсацією ПДФО та врахуванням раніше виплачених сум.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючаГнап Д.Д.

СуддіЯремчук К.О. Сушко О.О.