Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №120/14423/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 05 жовтня 2026 р.

Справа: №120/14423/25

Суддя: Гнап Д.Д.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/14423/25 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Поліщук Ірина Миколаївна

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

06 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України У Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення індексації його пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати 1,197, 1,0796 та 1,115 та зобов`язати здійснити відповідний перерахунок і виплату пенсії з 14.04.2025.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо непроведення індексації пенсії позивача із застосуванням зазначених коефіцієнтів.

Зобов`язано відповідача здійснити індексацію пенсії позивача із послідовним застосуванням коефіцієнтів 1,197, 1,0796 та 1,115 до показника середньої заробітної плати в Україні за 2019– 2021 роки в розмірі 10846,37 грн, який враховується для обчислення пенсії, та провести перерахунок і виплату пенсії з 14.04.2025. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 968,96 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що частина друга статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає індексацію показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховується для обчислення пенсії конкретної особи. Застосування іншої базової величини та встановлення доплат замість належної індексації не забезпечує виконання цього обов`язку.

II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Зазначає, що лист на звернення позивача має інформаційний характер і не є рішенням про перерахунок пенсії, а тому публічно-правовий спір із Головним управлінням відсутній. Також посилається на екстериторіальний порядок розгляду заяв про призначення та перерахунок пенсії.

Апелянт вважає правомірним застосування Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, із використанням базового показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017. Оскільки показник, застосований при призначенні пенсії позивачу, є вищим за індексований базовий показник, у 2023 та 2024 роках до пенсії встановлено доплати по 100 грн. У 2025 році відповідач застосував коефіцієнт 1,046 відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209.

На обґрунтування скарги наведено міркування щодо повноважень Кабінету Міністрів України регулювати соціальні виплати та аргументи про необхідність відступлення від попередніх висновків Верховного Суду, викладені у справі №200/5836/24.

Також апелянт посилається на виключну компетенцію органів Пенсійного фонду у питаннях перерахунку пенсій та вважає покладений судом обов`язок втручанням у дискреційні повноваження.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV). Пенсію призначено з 07.12.2022 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн.

З метою реалізації права на індексацію позивач звернувся до відповідача із заявою про збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення його пенсії, на коефіцієнти 1,197, 1,0796 та 1,115.

Листом від 09.09.2025 №11295-100115/Г-02/8-0200/25 відповідач повідомив про відсутність підстав для такого перерахунку, посилаючись на те, що показник середньої заробітної плати, використаний при призначенні пенсії позивачу, перевищує показники, які застосовуються для індексації за Порядком №124.

Незгода із застосованим механізмом індексації стала підставою звернення позивача до суду.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Насамперед колегія суддів відхиляє довід про відсутність публічно-правового спору через інформаційний характер листа відповідача. Предметом позову є невиконання обов`язку щодо належної індексації раніше призначеної пенсії та виплати її в установленому законом розмірі. Позивач не заявляв самостійної вимоги про скасування цього листа як індивідуального акта.

Лист підтверджує позицію відповідача щодо застосованого механізму обчислення пенсії. Саме ненарахування та невиплата належної індексації можуть порушувати пенсійні права незалежно від форми відповіді на звернення. Визнання листа інформаційним не виключає судового захисту від бездіяльності при здійсненні пенсійного забезпечення.

Посилання на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій №22-1 та постанову Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №640/1873/22 не спростовує цього висновку. Екстериторіальний розподіл заяв визначає організацію їх опрацювання, тоді як спірна індексація раніше призначеної пенсії має проводитися щороку на підставі закону. Апелянт не зазначає конкретного рішення іншого територіального органу, яке становило б предмет цього спору, та сам підтверджує застосовані ним показники і проведені перерахунки пенсії позивача.

Висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/2743/21 щодо оскарження дій при розгляді звернення не є підставою для відмови в цьому позові. У цій справі оспорюється виконання матеріального обов`язку з індексації пенсії, а не окремі процедурні дії з опрацювання звернення. Загальні посилання на необхідність реального порушення права також не спростовують наявності спору про належний розмір пенсійної виплати.

За частиною другою статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії застосовується середня заробітна плата в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частина друга статті 42 цього Закону передбачає щорічний перерахунок раніше призначених пенсій з 1 березня шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії. Коефіцієнт збільшення визначається з урахуванням показників зростання споживчих цін і середньої заробітної плати. Розмір та порядок збільшення встановлює Кабінет Міністрів України в межах наданих законом повноважень.

Порядок №124 визначає механізм такого перерахунку. Водночас його положення мають застосовуватися у взаємозв`язку із Законом №1058-IV.

За частиною третьою статті 7 КАС України у разі суперечності підзаконного нормативного акта закону застосуванню підлягає акт вищої юридичної сили.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 установлено коефіцієнт збільшення 1,197, пунктом 1 постанови від 23.02.2024 №185 - 1,0796, пунктом 1 постанови від 25.02.2025 №209 - 1,115.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 підтвердила, що під час індексації підлягає збільшенню показник середньої заробітної плати, який безпосередньо враховується для обчислення пенсії. Порядок №124 застосовується в частині, яка узгоджується із Законом №1058-IV. Палата не знайшла підстав для відступлення від відповідного висновку, викладеного у постанові від 13.01.2025 у справі №160/28752/23.

Наведені апелянтом міркування у справі №200/5836/24 про законність єдиної базової величини та необхідність відступу від попередньої практики відтворюють позицію колегії, яка передала справу на розгляд палати. Вони не є остаточним висновком судової палати за результатами вирішення справи. Тому використання цих міркувань для обґрунтування відмови в індексації пенсії позивача не відповідає змісту остаточної постанови Верховного Суду.

Застосування показника 3764,40 грн із його подальшим збільшенням не може замінити індексацію показника 10846,37 грн, який використано для обчислення пенсії позивача. Закон не передбачає втрати права на таку індексацію лише через те, що показник, застосований при призначенні пенсії, є більшим за індексований базовий показник станом на 01.10.2017.

Встановлення доплат по 100 грн у 2023 та 2024 роках не підтверджує виконання обов`язку щодо індексації показника середньої заробітної плати із застосуванням коефіцієнтів 1,197 та 1,0796. Доплата у фіксованій сумі та передбачене частиною другою статті 42 Закону №1058-IV збільшення розрахункового показника мають різний механізм визначення.

Колегія суддів також відхиляє довід про достатність застосування у 2025 році коефіцієнта 1,046.

У постанові від 04.06.2026 у справі №520/8583/25 Верховний Суд розглянув аналогічні правовідносини щодо пенсії, обчисленої з показника 10846,37 грн. Суд підтвердив необхідність застосування коефіцієнта 1,115 у 2025 році та врахування попередніх коефіцієнтів при наступній індексації. Застосування коефіцієнта 1,046 замість 1,115 визнано таким, що не відповідає вимогам закону.

Кожне наступне збільшення показника здійснюється з урахуванням попередніх підвищень. Тому для визначення належного розміру пенсії з 14.04.2025 показник 10846,37 грн має послідовно враховувати коефіцієнти 1,197, 1,0796 та 1,115. Врахування попередніх коефіцієнтів формує належну розрахункову величину на дату початку присудженого перерахунку.

Посилання на рішення Конституційного Суду України щодо повноважень Уряду у сфері соціальних виплат не спростовує наведеного. Наявність таких повноважень не надає Кабінету Міністрів України права змінювати законодавчо визначену розрахункову основу пенсії чи встановлювати механізм, який суперечить частині другій статті 42 Закону №1058-IV.

Постанова Верховного Суду від 20.06.2024 у справі №420/23990/23 стосувалася індексації пенсії за Законом №2262-XII та іншого спеціального регулювання. Вона не спростовує висновків щодо бази індексації пенсії за Законом №1058-IV, підтверджених судовою палатою у справі №200/5836/24. Посилання на урядові повноваження в іншій категорії пенсійних спорів саме по собі не обґрунтовує застосування показника 3764,40 грн до пенсії цього позивача.

Колегія суддів не погоджується і з доводом про втручання суду в дискреційні повноваження. Дискреція передбачає можливість вибору між кількома правомірними варіантами. Натомість обов`язок провести індексацію із застосуванням установлених законом та відповідними урядовими постановами показників не залежить від розсуду пенсійного органу.

Виключна компетенція органів Пенсійного фонду здійснювати розрахунок і виплату пенсії не виключає судового контролю за законністю їх діяльності. Суд визначив правові параметри перерахунку та поклав обов`язок здійснити його на компетентний орган, що відповідає статті 245 КАС України.

Наведена апелянтом постанова від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18 про ознаки дискреції не доводить наявності свободи вибору щодо виконання цього обов`язку.

Узагальнені посилання на неповне дослідження доказів та порушення статей 90, 242 КАС України не супроводжуються зазначенням обставин, які спростовували б установлені показник середньої заробітної плати, дату призначення пенсії чи застосований відповідачем механізм індексації. Спір про правомірність такого механізму вирішено відповідно до спеціального закону та висновків Верховного Суду.

За частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача. Доводи апеляційної скарги не спростовують установленого порушення права позивача на належну індексацію.

Перерахунок і виплата пенсії на виконання рішення здійснюються з урахуванням коштів, фактично виплачених за відповідний період, оскільки предметом захисту є право на отримання належного розміру пенсії, а не повторне одержання вже виплачених сум.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим — рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

ГоловуючаГнап Д.Д.

СуддіСушко О.О. Яремчук К.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua