Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №560/20074/21 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/20074/21

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

06 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року Хмельницьку обласну раду зобов`язано прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 на посаду директора комунального некомерційного підприємства «Хмельницький інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Хмельницької обласної ради.

У подальшому судом першої інстанції неодноразово здійснювався судовий контроль за виконанням зазначеного судового рішення.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року, зокрема, відмовлено у прийнятті звіту Хмельницької обласної ради, накладено штраф на керівника Хмельницької обласної ради та встановлено новий строк для подання звіту.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року зазначену ухвалу скасовано в частині накладення штрафу на керівника Хмельницької обласної ради та у цій частині ухвалено нове рішення про відмову у застосуванні заходу процесуального примусу у вигляді штрафу. В іншій частині ухвалу залишено без змін та встановлено Хмельницькій обласній раді новий строк для подання звіту.

При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що після вересня 2024 року відповідач не вживав нових заходів, спрямованих на виконання судового рішення, а поданий ним звіт не підтверджував вжиття всіх залежних від органу заходів для досягнення результату, визначеного судовим рішенням.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що факт перебування юридичної особи у стані припинення сам собою не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку виконання судового рішення, а наявність судового спору щодо правомірності припинення підприємства не скасовує юридичної сили рішення, яке підлягає виконанню.

Водночас колегія суддів не встановила підстав для персональної відповідальності голови Хмельницької обласної ради, оскільки питання призначення керівника комунального підприємства вирішується колегіальним органом, голова ради голосувала за прийняття відповідного рішення, а доказів її особистого умисного ухилення від виконання судового рішення матеріали справи не містили.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року прийнято звіт Хмельницької обласної ради від 17 квітня 2026 року та встановлено відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення суду — до 30 червня 2026 року.

04 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотаннями, в яких, серед іншого, просив накласти штраф на керівника Хмельницької обласної ради, визнати дії відповідача щодо подання звітів недостатніми, зобов`язати відповідача подати повний детальний звіт, попередити його про можливість застосування додаткових заходів процесуального примусу, розглянути питання щодо зміни способу та порядку виконання судового рішення, врахувати системний характер порушень та розглянути питання про постановлення окремої ухвали.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року у задоволенні зазначених заяв відмовлено.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяв.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення КАС України щодо судового контролю, безпідставно визнав ліквідацію КНП об`єктивною перешкодою для виконання судового рішення, не надав належної оцінки тривалості невиконання рішення, штрафам державного виконавця, відомостям про кримінальне провадження, науково-правовому висновку та іншим поданим матеріалам.

Окремо апелянт заперечує висновки суду першої інстанції щодо зловживання ним процесуальними правами та здійснення тиску на суд шляхом звернення до Вищої ради правосуддя.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статей 129 та 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує його виконання у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами на всій території України.

Інститут судового контролю спрямований не на формальну констатацію дій суб`єкта владних повноважень, а на забезпечення фактичного виконання судового рішення та реального відновлення порушеного права особи.

Разом із тим застосування конкретного заходу судового контролю повинно відповідати фактичним обставинам, установленим на момент вирішення відповідного процесуального питання, та враховувати попередні судові рішення, постановлені в межах цього самого судового контролю.

Як встановлено колегією суддів, ухвалою від 28 квітня 2026 року Хмельницький окружний адміністративний суд встановив Хмельницькій обласній раді строк для подання чергового звіту до 30 червня 2026 року.

Заяви ОСОБА_1 , які є предметом цього апеляційного перегляду, подані 04 червня 2026 року, а оскаржувана ухвала постановлена 26 червня 2026 року.

Отже, як на момент звернення ОСОБА_1 із заявами, так і на момент їх вирішення встановлений судом строк для вчинення відповідачем відповідних дій та подання чергового звіту ще не закінчився.

За таких обставин вимога про застосування нового штрафу до закінчення встановленого судом строку була передчасною.

При цьому такий висновок не означає визнання судового рішення виконаним, припинення судового контролю або звільнення Хмельницької обласної ради від обов`язку вживати реальних та ефективних заходів, спрямованих на його виконання.

Колегія суддів наголошує, що правові висновки, викладені у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року, залишаються актуальними.

Зокрема, Хмельницька обласна рада як суб`єкт владних повноважень не може обмежуватися формальним поданням звітів, а повинна вживати всіх залежних від неї послідовних та ефективних заходів для досягнення результату, визначеного судовим рішенням.

У зв`язку з цим колегія суддів не погоджується з мотивуванням суду першої інстанції тією мірою, якою ліквідація КНП та наявність іншого судового спору фактично розцінені як самостійні обставини, достатні для висновку про об`єктивну неможливість виконання судового рішення.

Такий підхід не узгоджується з висновками постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року, відповідно до яких сам факт перебування юридичної особи у стані припинення не припиняє обов`язку відповідача виконати судове рішення, а наявність іншого судового провадження не впливає на його обов`язковість.

Разом із тим зазначений недолік мотивування не свідчить про наявність станом на 26 червня 2026 року підстав для накладення штрафу.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року вже було встановлено відсутність достатніх доказів персональної протиправної поведінки голови Хмельницької обласної ради, яка б свідчила про її умисне ухилення від виконання судового рішення.

Після ухвалення зазначеної постанови і до звернення ОСОБА_1 із заявами від 04 червня 2026 року матеріалами справи не підтверджено виникнення таких нових обставин, які давали б підстави для іншої оцінки питання персональної відповідальності керівника ради.

Сам факт того, що судове рішення продовжує залишатися невиконаним, без встановлення персональної винної поведінки відповідної посадової особи не є достатнім для автоматичного застосування до неї штрафу.

Щодо доводів апелянта про штрафи, застосовані державним виконавцем, та внесення відомостей до ЄРДР, колегія суддів зазначає, що такі обставини можуть враховуватися при оцінці загального стану виконання судового рішення, однак самі по собі не доводять наявності персональної вини керівника Хмельницької обласної ради, необхідної для застосування до неї заходу процесуального примусу в межах судового контролю.

Внесення відомостей до ЄРДР також не є встановленням факту вчинення відповідною особою кримінального правопорушення.

Стосовно вимоги про постановлення окремої ухвали колегія суддів зазначає, що за змістом статті 249 КАС України постановлення окремої ухвали є процесуальним засобом реагування суду на встановлені під час розгляду справи порушення закону та не є автоматичним наслідком самого факту тривалого невиконання судового рішення.

Наведені ОСОБА_1 обставини щодо діяльності депутатів, дотримання Регламенту обласної ради та інших аспектів діяльності органу місцевого самоврядування не давали суду в межах розгляду заяв від 04 червня 2026 року достатніх підстав для постановлення окремої ухвали щодо конкретних осіб.

Щодо посилань апелянта на науково-правовий висновок колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінювати докази та доводи учасників справи у їх сукупності, однак не зобов`язаний надавати детальну відповідь на кожен аргумент документа, який містить правову оцінку спірних правовідносин.

Правова кваліфікація встановлених обставин та застосування відповідних норм права належать до повноважень суду.

Тому відсутність в оскаржуваній ухвалі окремого детального аналізу науково-правового висновку сама по собі не є достатньою підставою для скасування судового рішення.

Стосовно вимоги про зміну способу та порядку виконання судового рішення колегія суддів зазначає, що статтею 378 КАС України передбачено самостійний процесуальний механізм вирішення такого питання.

При цьому зміна способу виконання повинна передбачати конкретний юридично можливий спосіб реалізації змісту судового рішення та не може призводити до зміни самого способу захисту, визначеного рішенням, яке набрало законної сили.

У заявах, які розглядав суд першої інстанції, заявник фактично порушив питання про необхідність зміни способу виконання, однак не сформулював конкретного альтернативного способу, який міг би бути предметом розгляду суду відповідно до статті 378 КАС України.

Окремої оцінки потребують доводи апеляційної скарги щодо висновків суду першої інстанції про процесуальну та позапроцесуальну поведінку позивача.

Оскаржувана ухвала містить твердження про «системне генерування» заяв, штучний тиск на суд, а також оцінює звернення заявника зі скаргами до Вищої ради правосуддя як приховану форму позапроцесуального тиску на суд.

Колегія суддів не вважає зазначені оцінки необхідними для вирішення заяв, які були предметом розгляду суду першої інстанції.

Право особи звертатися до суду із процесуальними заявами та право звернення до компетентних органів із передбаченими законом скаргами саме по собі не може свідчити про зловживання процесуальними правами або здійснення неправомірного тиску на суд.

Для висновку про зловживання процесуальними правами необхідно встановити конкретні обставини, передбачені процесуальним законом, та належним чином їх мотивувати.

У цій справі оцінка звернень ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя не була необхідною для вирішення питання про наявність підстав для застосування заходів судового контролю, а тому відповідні мотиви суду першої інстанції підлягають виключенню з мотивування оскаржуваної ухвали.

Разом із тим помилковість зазначених мотивів не спростовує правильності кінцевого висновку про відсутність станом на 26 червня 2026 року підстав для задоволення заяв ОСОБА_1 .

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив заяви по суті, однак частково неправильно визначив мотиви, з яких вони не підлягають задоволенню.

Визначальними обставинами для вирішення цих заяв є те, що на момент їх подання та розгляду не закінчився встановлений судом строк до 30 червня 2026 року для подання Хмельницькою обласною радою чергового звіту, нових обставин, які б підтверджували персональне умисне ухилення керівника ради від виконання судового рішення після постанови від 19 березня 2026 року, не встановлено, а заявником не було сформульовано конкретного альтернативного способу виконання рішення, який міг би бути предметом розгляду за правилами статті 378 КАС України.

Водночас судовий контроль за виконанням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року не припиняється, а Хмельницька обласна рада не звільняється від обов`язку вживати всіх залежних від неї реальних та ефективних заходів для повного виконання судового рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року — змінити в частині мотивів відмови у задоволенні заяв, виклавши їх у редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року у справі №560/20074/21 змінити в частині мотивів відмови у задоволенні заяв ОСОБА_1 , виклавши їх у редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає згідно ст. 328 КАС України.

ГоловуючийВатаманюк Р.В.

СуддіКапустинський М.М. Сапальова Т.В.