Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №600/1363/26-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1363/26-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк Олег Васильович

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

06 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо обмеження максимальним розміром його пенсійної виплати з 01.03.2026 після індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 та зобов`язати відповідача здійснити з цієї дати виплату пенсії з урахуванням проведеної індексації без обмеження максимальним розміром.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01.03.2026 та покладено обов`язок провести з цієї дати перерахунок і виплату пенсії без такого обмеження з урахуванням виплачених сум. Розподіл судових витрат не здійснювався у зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору.

Суд першої інстанції виходив із того, що пенсія позивача призначена відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а після Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 обмеження такої пенсії максимальним розміром не підлягає застосуванню, у тому числі після її індексації у 2026 році.

II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись із рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.

Апелянт посилається на статтю 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанову Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану». Стверджує, що зазначені акти передбачають застосування коефіцієнтів до частин пенсійної виплати, які перевищують десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

За доводами скарги, із січня 2026 року пенсія виплачувалась у сумі 29049,95 грн. З 01.03.2026 проведено індексацію відповідно до постанови №236 із застосуванням коефіцієнта 1,121, однак виплату забезпечено з урахуванням установлених постановою №1778 коефіцієнтів у тому самому розмірі. Апелянт також зазначає, що пункт 3 постанови №236 встановлює граничний розмір підвищення пенсії у 2595 грн та передбачає виплату перерахованих пенсій з урахуванням статті 30 бюджетного закону і постанови №1778.

Крім того, відповідач посилається на відсутність у пенсійній справі та отриманих ним відомостях із Єдиного державного реєстру ветеранів війни підтвердження належності позивача до осіб, до пенсій яких коефіцієнти не застосовуються згідно з пунктом 2 постанови №1778. Вважає свої дії правомірними та наголошує на додаткових бюджетних витратах у разі задоволення позову.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З 01 березня 2026 року відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236. Водночас під час виплати перерахованої пенсії відповідач застосував понижуючі коефіцієнти до сум, що перевищують десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, відповідно до статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсійної виплати з 01 березня 2026 року та такими, що порушують його право на отримання пенсії в належному розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Перевіривши рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до статті 308 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Спір стосується правомірності зменшення належної до виплати пенсії після індексації з 01.03.2026 шляхом застосування до сум перевищення встановленого порогу понижуючих коефіцієнтів.

За статтею 8 Конституції України Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Органи державної влади згідно з частиною другою статті 19 Конституції України діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України.

Стаття 46 Конституції України гарантує право на соціальний захист, зокрема на забезпечення у старості та в інших передбачених законом випадках. Частина п`ята статті 17 Конституції України встановлює обов`язок держави забезпечувати соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. За статтею 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми та порядок пенсійного забезпечення позивача, є Закон №2262-XII. Стаття 1-1 цього Закону передбачає, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до нього та до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які встановлювали обмеження максимального розміру пенсії. Вони втратили чинність із дня ухвалення цього Рішення. Конституційний Суд України пов`язав недопустимість такого обмеження з особливими гарантіями соціального захисту, установленими частиною п`ятою статті 17 Конституції України.

Водночас стаття 30 Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачає у 2026 році в період воєнного стану виплату окремих пенсій, у тому числі за Законом №2262-XII, із застосуванням до суми перевищення десяти прожиткових мінімумів коефіцієнтів, розміри та порядок застосування яких визначає Кабінет Міністрів України.

На виконання цієї статті прийнято постанову №1778. Її пункт 1 передбачає застосування до відповідних частин перевищення коефіцієнтів 0,5; 0,4; 0,3; 0,2 та 0,1 залежно від величини такого перевищення. Пункт 2 визначає категорії осіб, до пенсій яких ці коефіцієнти не застосовуються, зокрема осіб, які безпосередньо брали участь у визначених цим пунктом заходах із захисту України, та відповідних членів сімей у разі призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Постановою №236 запроваджено індексацію пенсій із 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнта 1,121. Пункт 3 цієї постанови окремо встановлює межу підвищення в результаті перерахунку — 2595 грн, а також відсилає до статті 30 бюджетного закону та постанови №1778 щодо виплати перерахованих пенсій.

Колегія суддів розмежовує обчислення підвищення внаслідок індексації та подальше зменшення загальної пенсійної виплати із застосуванням понижуючих коефіцієнтів.

Проведення індексації саме по собі не підтверджує правомірності зменшення пенсії на етапі її виплати. Посилання на граничний розмір підвищення 2595 грн також не обґрунтовує застосування коефіцієнтів до загального розміру пенсії.

Питання застосування саме статті 30 Закону №4695-IX і постанови №1778 до пенсій за Законом №2262-XII вирішено Верховним Судом у постанові від 17.06.2026 у справі №580/1002/26.

Верховний Суд визнав протиправним застосування коефіцієнтів до частини пенсії понад десять прожиткових мінімумів, оскільки такий механізм фактично обмежує пенсію та гарантоване право на належний соціальний захист.

Цей висновок підтверджено постановою Верховного Суду від 20.07.2026 у справі №560/1321/26, якою залишено без змін рішення про виплату пенсії без понижуючих коефіцієнтів і без обмеження максимальним розміром. Зазначена практика стосується того самого правового регулювання 2026 року, на яке посилається апелянт, та враховується колегією суддів відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Установлений бюджетним законом механізм змінює умови виплати пенсії, визначені спеціальним пенсійним законодавством. Тимчасовий характер такого механізму та його запровадження в період воєнного стану не усувають обов`язку дотримуватися конституційних гарантій і вимог спеціального закону.

Застосування понижуючих коефіцієнтів до сум перевищення фактично призводить до обмеження пенсійної виплати, оскільки позивач отримує пенсію в меншому розмірі, ніж обчислений відповідно до закону. Тому відмінність такого механізму від прямого встановлення максимального розміру пенсії не є підставою для визнання його застосування правомірним

З урахуванням статті 1-1 Закону №2262-XII та наведених висновків Верховного Суду в спірних правовідносинах підлягають застосуванню гарантії спеціального пенсійного законодавства. Положення статті 30 Закону №4695-IX і постанови №1778 не є належною підставою для зменшення виплати пенсії позивача з 01.03.2026.

Довід апелянта про відсутність підтвердження участі позивача в заходах, перелічених у пункті 2 постанови №1778, не спростовує зазначеного висновку.

Право на виплату пенсії без спірного зменшення в цій справі випливає з гарантій Закону №2262-XII та їх конституційного змісту. Воно не залежить від установлення винятку з механізму, який не підлягає застосуванню до такої пенсії. Колегія суддів не встановлює належності позивача до передбачених пунктом 2 категорій без відповідних доказів.

Наведена апелянтом дата призначення пенсії (15.03.2001) також не обґрунтовує спірного зменшення, оскільки не змінює правової підстави пенсійного забезпечення позивача та характеру застосованого у 2026 році механізму виплати.

Аргумент про додаткові бюджетні витрати не доводить правомірності обмеження. Відновлення порушеного права передбачає виплату належних за законом сум із зарахуванням уже виплаченого, що виключає повторну виплату одних і тих самих коштів.

За частиною другою статті 77 КАС України обов`язок довести правомірність оскаржуваних дій покладається на відповідача.

Посилання на постанову №1778 та статтю 30 бюджетного закону за наведеного співвідношення нормативних приписів не підтверджує правомірності зменшення пенсійної виплати позивача.

Отже, задоволення позову та покладення на відповідача обов`язку провести з 01.03.2026 перерахунок і виплату пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням виплачених сум є обґрунтованими.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючаГнап Д.Д.

СуддіСушко О.О. Яремчук К.О.