Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №240/3568/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/3568/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

06 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі № 240/3568/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату з 08.08.2024 ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР від 06.06.1996, у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком з врахуванням фактично виплачених сум.

Позивач звернувся в суд із заявою, в якій просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі № 240/3568/25, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати звіт про виконання рішення прийнятого у даній справі.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 відмовлено у задоволенні вказаної заяви.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таку ухвалу, постановити нове про задоволення його заяви, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач ухиляється від виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі № 240/3568/25.

Відповідач не подав відзиву на апеляційну скаргу позивача.

З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічні вимоги передбачені ст.ст. 14, 370 КАС України, ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суд своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, а також накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Встановлено, що розмір нарахованої пенсії на виконання рішення суду станом на січень 2026 року становить 23 610 грн (2 361 грн х 10), тобто враховуючи зобов`язальну частину рішення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, визнано нечинною та протиправною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень".

Про те, за змістом ч. 2 ст. 58 Конституції України, дії органу Пенсійного фонду України щодо виконання судового рішення ухваленого у даній справі за період до визнання постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 не чинною та протиправною, є законними та такими, що відповідали діючому на час їх вчинення законодавству.

Разом з тим, кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Згідно із пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України, взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.

Виплата донарахованої суми, яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, може бути здійснена виключно за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Затвердження бюджету Пенсійного фонду України належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік із визначенням видатків на виплату заборгованості на виконання судових рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 №1152.

Пунктом 14 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" передбачено, що починаючи з 1 січня 2026 року, видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 2026 року №127 затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік із визначенням видатків на виплату заборгованості на виконання судових рішень. Після визнання не чинною та протиправною постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, жодних змін щодо збільшення видатків на виплату заборгованості на виконання судових рішень до бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік, не внесено, матеріали справи зворотного не містять.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги" від 16.12.2020 № 1279 з 01.04.2021 фінансування коштів на пенсійні виплати здійснюється централізовано Пенсійним фондом України, а отже в головних управлінь відсутня компетенція щодо самостійного визначення розміру фінансування та виплати пенсій. Крім сум, зазначених у довідці від 22.05.2026 №10323/05-16, виданій Головним управлінням, яка надана до звіту про виконання судового рішення, інших сум для виплати пенсії з Пенсійного фонду України станом на дату подання звіту не надходило.

Відтак, заборгованість частково погашена, рішення суду у повному обсязі не виконано.

Управлінням проведений, в межах наданої компетенції комплекс заходів, для повного та неухильного виконання рішення суду прийнятого у даній справі, а виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням буде проведена Пенсійним фондом України за умови наявності відповідного бюджетного фінансування, відповідно до Порядку.

Тобто, Управлінням на виконання вищевказаних судових рішень здійснено перерахунок пенсійного забезпечення позивача у належному розмірі, у межах зобов`язальної частини судового рішення, яке в частині нарахування виконано у повному обсязі, а частині виплати частково.

Грошові кошти у вигляді заборгованості з грошового забезпечення, які належать позивачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, не знаходяться на його рахунках. Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України, після отримання їх від головного розпорядника коштів. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування відповідної бюджетної програми не залежить від волі Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області.

Відсутність належного фінансування з боку держави, взятих на себе зобов`язань щодо пенсійного забезпечення окремих категорій громадян, не залежить від волі Пенсійного фонду України та його структурних підрозділів, що й зумовлює несвоєчасне виконання рішень судів.

Аналогічного висновку, а саме про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, дійшов Верховний Суд у постановах від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про встановлення судового контролю, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийЗалімський І. Г.

СуддіМацький Є.М. Сушко О.О.