Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №560/18405/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 05 жовтня 2026 р.

Справа: №560/18405/25

Суддя: Гнап Д.Д.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/18405/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

06 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати підйомної допомоги у липні 2016 року без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату цієї допомоги з урахуванням зазначеної винагороди та раніше виплаченої суми.

Позов обґрунтовано тим, що щомісячна додаткова грошова винагорода мала постійний характер і входила до складу місячного грошового забезпечення, з якого підлягала обчисленню підйомна допомога. У позовній заяві, сформованій у системі «Електронний суд» 21.10.2025, позивач зазначив суму виплаченої допомоги 4 241,30 грн і послався на загальні нарахування за липень 2016 року в сумі 10 697,78 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати підйомної допомоги у липні 2016 року без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди й зобов`язано здійснити її перерахунок та виплату з урахуванням винагороди та раніше виплаченої суми.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що винагорода, яка виплачувалася позивачеві щомісяця, є складовою грошового забезпечення. Обмеження, передбачені підзаконним актом, не можуть звужувати встановлений законом склад грошового забезпечення, з якого обчислюється належна позивачеві допомога.

II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись із рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апелянт посилається на пункт 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73. Вказує, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення для обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

На думку апелянта, винагорода не має фіксованого розміру, залежить від бюджетних видатків та наказів уповноважених начальників, може бути зменшена, а порядок її виплати відрізняється від порядку виплати інших складових грошового забезпечення. Також зазначає, що позивач не висловлював заперечень щодо розрахунків під час звільнення зі служби та не оскаржував звільнення.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач у період з березня 2016 по лютий 2017 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Наказом ректора ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.07.2025 №946-ос позивача з 31.07.2025 виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.

Під час проходження служби позивачу було виплачено підйомну допомогу.

Позивач вважає, дії відповідача щодо виплати підйомної допомоги без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» протиправними, звернувся до суду.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Перевіривши рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до статті 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема винагороди, які мають постійний характер, та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частина третя статті 9-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на час спірної виплати, передбачала виплату підйомної допомоги при переїзді визначених цією нормою категорій військовослужбовців на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду. Розмір допомоги на військовослужбовця визначався через місячне грошове забезпечення.

Порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України на час спірних правовідносин регулювала Інструкція, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.04.2012 №276, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.05.2012 за №773/21086.

За пунктами 1, 2 цієї Інструкції підйомна допомога обчислюється з місячного грошового забезпечення, яке включає посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема винагороди, які мають постійний характер. Передбачені цією Інструкцією винятки щодо винагороди за бойове чергування та морського грошового забезпечення не є винятком щодо спірної щомісячної додаткової грошової винагороди.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду для визначених категорій військовослужбовців. Порядок її виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України у спірний період регулювала Інструкція №73.

Пунктом 8 Інструкції №73 передбачено невключення винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюються одноразові додаткові види грошового забезпечення та інші одноразові виплати. Саме на це положення посилається відповідач.

Водночас повноваження щодо встановлення порядку виплати грошового забезпечення не дозволяють змінювати визначений Законом №2011-XII склад місячного грошового забезпечення, до якого належать винагороди постійного характеру. Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України в разі невідповідності правового акта закону суд застосовує правовий акт вищої юридичної сили.

У постанові від 10.11.2021 у справі №825/997/17 Велика Палата Верховного Суду визначила, що винагорода за постановою №889 має ознаки щомісячного додаткового виду грошового забезпечення та входить до складу грошового забезпечення для обчислення допомоги при звільненні. Від попереднього підходу про її тимчасовий характер Велика Палата відступила.

Зазначена справа стосувалася допомоги при звільненні, тоді як предметом цього спору є підйомна допомога. Тому висновок Великої Палати враховується в частині визначення правової природи щомісячної винагороди. Підставу для її включення до розрахунку саме підйомної допомоги становлять приписи частини третьої статті 9-1 Закону №2011-XII у системному зв`язку з частиною другою статті 9 цього Закону та пунктами 1, 2 Інструкції №276.

Та обставина, що підйомна допомога є самостійним видом допомоги, не змінює встановленої законом бази для її обчислення. Правова природа самої виплати та склад грошового забезпечення, від якого залежить її розмір, є різними питаннями.

Доводи про відсутність фіксованого розміру винагороди не спростовують її щомісячного та постійного характеру. Змінність розміру виплати залежно від умов служби, можливість її зменшення та необхідність наказу начальника не перетворюють щомісячну виплату на разову допомогу. У цій справі суд першої інстанції встановив її щомісячну виплату позивачеві.

Виплата винагороди за минулий місяць одночасно з грошовим забезпеченням за поточний місяць визначає порядок проведення платежів. Вона не виключає винагороду із законодавчо визначеного складу місячного грошового забезпечення.

Посилання апелянта на практику Верховного Суду 2018– 2020 років щодо невключення винагороди до допомоги при звільненні не враховують подальшого вирішення цього правового питання Великою Палатою Верховного Суду у справі №825/997/17. Крім того, положення статті 15 Закону №2011-XII про допомогу при звільненні не є безпосередньою правовою підставою спірної підйомної допомоги.

Відсутність заперечень позивача під час звільнення не підтверджує належності розрахунку допомоги, проведеного у 2016 році. Неоскарження наказу про звільнення та відсутність поновлення на посаді не мають визначального значення, оскільки правомірність звільнення не є предметом спору.

Таким чином, неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачувалася позивачеві, призвело до обчислення підйомної допомоги з неповного місячного грошового забезпечення. Перерахунок із включенням цієї винагороди та врахуванням раніше виплаченої допомоги відповідає змісту порушеного права.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючаГнап Д.Д.

СуддіЯремчук К.О. Сушко О.О.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua