Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №560/18687/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/18687/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

05 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

визнати відмову військової частини НОМЕР_1 щодо задоволення рапорту комплектувальника відділення консервації відділу зберігання у військовій частині НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 - протиправною;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити від подальшого проходження військової служби комплектувальника відділення консервації відділу зберігання у військовій частині НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби у відповідності до абз.12, п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме - необхідність здійснювати догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), проходить службу за призовом під час мобілізації, на посаді комплектувальника відділення консервації відділу зберігання у військовій частині НОМЕР_1 , у званні солдат.

Батько позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 06.06.2025 безтерміново є особою з інвалідністю ІІ групи (арк. спр. 28-29).

24 вересня 2025 року позивач звернувся з Рапортом про звільнення у запас за сімейними обставинами - у зв`язку з наявністю батька - ОСОБА_2 , з II групою інвалідності. Підставою для звільнення з військової служби в рапорті зазначено абз.12, п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме - необхідність здійснювати догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

До Рапорту ОСОБА_1 додав нотаріально посвідчені документи, які підтверджують наявність підстави для звільнення: 1) Нотаріально засвідчена копія паспорта батька - ОСОБА_2 . 2) Нотаріально засвідчена копія картки платника податків ОСОБА_2 ; 3) нотаріально засвідчена копія Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №13/25/1283/В від 03.06.2025; 4) Нотаріально завірена копія Заключення ЛКК ОСОБА_2 №107 від 16.07.2025; 5) Відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №843861 від 30.07.2025; 6) Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 29.08.2025; 7) Нотаріально засвідчена копія Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 14.09.1986; 8) нотаріально посвідчена копія паспорта та ідентифікаційного номера ОСОБА_1 ; 9) нотаріально посвідчена копія військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 09.03.2023; 10) Нотаріально посвідчена копія Свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 від 29.06.2000; 11) Нотаріально засвідчена копія Свідоцтва про народження брата - ОСОБА_3 , серії НОМЕР_5 від 24.02.1990; 12) Нотаріально засвідчена копія Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією брата - ОСОБА_3 , серії 12 ААВ №023463 від 07.10.2020.

Листом від 30.09.2025 №5520, військова частина НОМЕР_1 відмовила у задоволені рапорту про звільнення з військової служби. Зазначено наступні аргументи: 1) у Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №13/25/1283/В від 03.06.2025, у п.17.1.3 вказано, що особа не потребує постійного стороннього догляду; 2) копія Заключення №107 від 16.07.2025, виданого Комунальним некомерційним підприємством «Кам`янець-Подільська міська лікарня» не відноситься до документів, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду; 3) рідний брат Позивача, ОСОБА_3 , інвалід III групи, який не потребує стороннього догляду, здатний здійснювати догляд за батьком; 4) комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця, всупереч своїм обов`язкам, визначеним Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства Оборони України 28.04.2025р. №247, не перевірила відомості щодо наявності/відсутності інших членів сім`ї, які можуть здійснювати постійний догляд за особою.

Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2232-XII). Також, Закон №2232-XII визначає загальні засади проходження військової служби в Україні.

Статтею 1 Закону №2232-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу". Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Військовий обов`язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із частинами 3, 4, статті 2 Закону №2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачає види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно з частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення№1153/2008) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно з пунктом 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_4, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення №1153/2008).

Підпунктом 2 пункту 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною 3, пунктом 2 частини 4, пунктом 3 частини 5 та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону №2232-XII: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Пунктом 14.30 Інструкції №170 передбачено, що під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п`ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім`я командира (начальника) військової частини або керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25-28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.

Після подання військовослужбовцем рапорту (додаток 22 до цієї Інструкції), командир (начальник) військової частини з урахуванням вимог, визначених Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців, зобов`язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до ІНФОРМАЦІЯ_4, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.

За результатами перевірки комісія складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця за формою, визначеною у додатку 23 до цієї Інструкції, який не пізніше п`яти календарних днів з дати його складання надсилає командиру (начальнику) військової частини, який надіслав запит, а також військовослужбовцю.

Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця складається у трьох примірниках, один з яких зберігається у ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідно до пунктом 5 Додатку №19 до Інструкції №170 при поданні до звільнення з військової служби за підставою через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме (підпункт 26): у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ІНФОРМАЦІЯ_4;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді

Таким чином, під час дії воєнного стану передбачено можливість звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами, зокрема, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи.

При цьому, умовою такого звільнення є відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Матеріалами справи підтверджується, що за результатами розгляду рапорту та долучених до нього документів позивача листом від 30.09.2025 №5520 повідомлено про відмову у звільненні з військової служби. Відповідач вказав наступні аргументи: 1) у Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №13/25/1283/В від 03.06.2025, в п. 17.1.3 вказано, що особа не потребує постійного стороннього догляду; 2) копія Заключення №107 від 16.07.2025, виданого Комунальним некомерційним підприємством «Кам`янець-Подільська міська лікарня» не відноситься до документів, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду; 3) рідний брат позивача, ОСОБА_3 , інвалід III групи, який не потребує стороннього догляду, здатний здійснювати догляд за батьком; 4) комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця, всупереч своїм обов`язкам, визначеним Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства Оборони України 28.04.2025р. №247, не перевірила відомості щодо наявності/відсутності інших членів сім`ї, які можуть здійснювати постійний догляд за особою.

Стосовно позиції апелянта про те, що у Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №13/25/1283/В від 03.06.2025, в п. 17.1.3 вказано, що особа не потребує постійного стороннього догляду; копія Заключення №107 від 16.07.2025, виданого Комунальним некомерційним підприємством «Кам`янець-Подільська міська лікарня» не відноситься до документів, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду, колегія суддів зазначає наступне.

Вирішуючи питання, яким документом підтверджується необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю, суд враховує, що з 01.01.2025 набув чинності Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 (далі - Порядок №1338), який визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) (пункт 1).

Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку №1338 проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання. Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди).

Як передбачає підпункт 9 пункту 9 цього Порядку, експертні команди встановлюють потребу в постійному сторонньому догляді.

Згідно з пунктом 40 Порядку №1338 за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства, зокрема потреби у постійному сторонньому догляді.

Відповідно до Порядку №1338, з 01.01.2025 експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 (далі - Критерії №1338).

Відповідно до пп. 13 пункту 1 Критеріїв №1338 особа направляється лікуючим лікарем або головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертна команда) для проведення оцінювання її повсякденного функціонування, зокрема у випадку визначення потреби в постійному сторонньому догляді та інших соціальних послугах.

Таким чином, визначення потреби в постійному сторонньому нагляді визначає експертна команда.

В свою чергу, єдиний механізм організації експертизи тимчасової втрати працездатності осіб в окремих випадках, за яких медичний висновок про тимчасову непрацездатність (далі - медичний висновок) відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.01.2021 №1066, не формується, а також повноваження та роботу лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (далі - ЛКК) за результатом здійснення експертизи тимчасової непрацездатності лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності та фізичної особи - підприємця, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики визначає Порядок організації експертизи тимчасової втрати працездатності затверджений наказом МОЗ України від 09.04.2008 №189 (далі - Наказ №189).

Відповідно до розділу ІІ Наказу №189 під час здійснення експертизи тимчасової непрацездатності лікуючий лікар суб`єкта господарювання на підставі даних всебічного медичного обстеження пацієнта, ураховуючи ступінь функціональних порушень органів та систем, характер та перебіг патологічного процесу, умови праці:

1) приймає рішення про формування (видачу) документів про тимчасову непрацездатність: формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність відповідно до вимог Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 №1066; видачу інших документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог цього розділу;

2) здійснює комплексну оцінку порушень функціонального стану організму та інших причин, якими вона обумовлена, що визначають факт тимчасової втрати працездатності, установлення строку непрацездатності, визначення клінічного та трудового прогнозу відповідно до встановленого діагнозу;

У разі наявності в пацієнта станів або захворювань, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінетів Міністрів України від 15.11.2024 №1338, лікуючий лікар суб`єкта господарювання формує електронне направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи в електронній системі для оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 15.11.2024 №1338.

Згідно п.3 розділу ІІІ Наказу №189 до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання). Здійснює аналіз якості наданих медичних послуг у межах відповідного випадку тимчасової непрацездатності.

5) надає керівнику суб`єкта господарювання за результатами вжиття заходів, визначених у підпункті 4 пункту 3 розділу II цього Порядку, аналіз якості експертизи тимчасової непрацездатності, пропозиції щодо відповідності фахівців займаним посадам, кваліфікаційним категоріям, про накладання дисциплінарних стягнень та передачу справ у слідчі органи;

6) участь у встановленому порядку у засіданнях МСЕК.

В свою чергу, відповідно до пункту 4 розділу IV Наказу №189 лікарсько-консультативна комісія видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

- форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;

- висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.

З проведеного аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та експертною командою суд дійшов висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується виключно експертною командою. В той час, як лікарсько-консультативна комісія видає документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи. Необхідність постійного стороннього догляду може бути встановлено за висновком лікарсько-консультативної комісії виключно стосовно хворої дитини або щодо особи з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України №407 від 09.03.2021 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» (в чинній редакції) затверджено форми первинної облікової документації що використовуються в закладах охорони здоров`я. Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, затверджена формою первинної облікової документації №080/4-о.

Підтвердженням потреби в постійному сторонньому догляді можуть бути документи за формою первинної облікової документації №080/4/o «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та №080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженими наказом МОЗ від 09.03.2021 №407, зареєстрованим у Мінюсті 15.04.2021 за №510/36132 (висновки за цими формами надавались до 27.12.2025). Або довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, в якій зазначено потребу в постійному сторонньому догляді (довідки видавалися до 01.01.2025)

Тобто, надане позивачем заключення ЛКК №107 від 16.07.2025, видане Комунальним некомерційним підприємством «Кам`янець-Подільська міська лікарня» про потребу ОСОБА_2 в постійному сторонньому догляді не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворим батьком позивача, оскільки уповноваженим органом стосовно підтвердження цього факту за зазначеними у висновку діагнозами є інша установа.

При цьому, позивач надав відповідачу Висновок №107 від 16.07.2025, тобто документ за формою первинної облікової документації №080/4/o «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», яким стверджено, що ОСОБА_2 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний: довічно (арк. спр. 27).

Отже, що матеріали справи містять докази подання позивачем до рапорту про звільнення висновку експертної команди, яким підтверджена необхідність постійного догляду за його батьком - ОСОБА_2 , що свідчить про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби.

Щодо твердження відповідача про те, що рідний брат позивача, ОСОБА_3 , інвалід III групи, який не потребує стороннього догляду, здатний здійснювати догляд за батьком, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Під час вирішення питання про звільнення військовослужбовця з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю догляду за одним із батьків, яка є особою з інвалідністю IІ групи, слід враховувати не лише фізичну наявність інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення, але й їхню реальну можливість здійснювати такий догляд.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 виснував, що "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону.

Слід зважати на те, що наявність у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІІІ групи інвалідності (безтерміново), що підтверджено Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №023463 від 07.10.2020, а також протипоказання фізичної праці, що також є достатньою підставою для виключення ОСОБА_3 з числа осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 (арк. спр. 21).

Також, необхідно враховувати, що ОСОБА_3 не проживає разом з ОСОБА_2 , що стверджено відомостями про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні (арк. спр. 25) та встановлено в Акті перевірки сімейного стану військовослужбовця №98 від 29.08.2025 (арк. спр. 30-31). При цьому, "постійний догляд" передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно. Необхідність здійснювати постійний догляд передбачає саме спільне проживання з особою. Здійснювати такий догляд не може той, хто проживає окремо.

Отже, ОСОБА_3 об`єктивно не може забезпечити догляд ОСОБА_2 .

Також, Актом перевірки сімейного стану військовослужбовця №98 від 29.08.2025 констатовано, що ОСОБА_2 фактично проживає один. При цьому, оскільки позивач проходить військову службу та перебуває в розпорядженні військової частини НОМЕР_1 , саме тому і відсутній за зареєстрованим місцем проживання.

При цьому, колегія суддів відхиляє за безпідставністю позицію апелянта про те, що комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця, всупереч своїм обов`язкам, визначеним Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства Оборони України 28.04.2025 №247, не перевірила відомості щодо наявності/відсутності інших членів сім`ї, які можуть здійснювати постійний догляд за особою, адже Актом перевірки сімейного стану військовослужбовця №98 від 29.08.2025 констатовано, що окрім синів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 інших повнолітніх синів/доньок немає; онуків/онучок в ОСОБА_2 не встановлено; братів/сестер у ОСОБА_2 не виявлено (арк. спр. 30-31).

Тобто, позивачем дотримано законодавчо визначеної процедури подання рапорту та долучених до нього документів, які підтверджують його право на звільнення з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за батьком - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи.

Однак, як свідчать обставини справи відповідач протиправно прийняв рішення про відмову позивачу у звільненні з військової служби, що не спростовано доводами апеляційної скарги.

З огляду на викладене, порушене право позивача належним чином відновлене у спосіб відповідача прийняти рішення (наказ) про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю IІ групи.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року відповідає.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийШидловський В.Б.

СуддіСапальова Т.В. Капустинський М.М.