Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №240/16224/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/16224/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Дмитро Михайлович

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

06 жовтня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо виплати раніше нарахованої пенсії в обмеженому граничному розмірі та зобов`язати відповідача з 01 квітня 2026 року виплачувати пенсію в розмірі 37 809,75 грн без застосування такого обмеження.

Позов обґрунтовано тим, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», однак відповідач зменшив її виплату шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії відповідача щодо застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», при нарахуванні та виплаті пенсії позивачу. Зобов`язано відповідача з 01 квітня 2026 року здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу в розмірі 37 809,75 грн без застосування зазначених коефіцієнтів, без обмеження пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.

Суд першої інстанції виходив із пріоритету спеціального законодавства про пенсійне забезпечення та відсутності підстав змінювати встановлені ним умови виплати пенсії законом про Державний бюджет України та підзаконним нормативно-правовим актом.

II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що стаття 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанова Кабінету Міністрів України № 1778 встановлюють тимчасовий порядок виплати пенсій у період воєнного стану. На його думку, застосування коефіцієнтів до суми перевищення десяти прожиткових мінімумів не змінює нарахованого розміру пенсії, а регулює її виплату відповідно до фінансових можливостей держави. Скаржник посилається на статті 19, 64, 95, 116, 117 Конституції України, положення Бюджетного кодексу України, рішення Конституційного Суду України та практику Європейського суду з прав людини щодо допустимості зміни механізму соціальних виплат і забезпечення балансу приватного та суспільного інтересів.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Пенсія нарахована в розмірі 37809,75 грн.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача та здійснено її виплату з обмеженням максимальним розміром шляхом застосування до її обрахунку та виплати положень статті 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", а також понижуючих коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778.

Не погоджуючись із правомірністю дій пенсійного органу щодо обмеження пенсійної виплати максимальним розміром, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Для правильного вирішення цієї справи слід з`ясувати, чи правомірно пенсійним органом під час перерахунку пенсії особи, яка перебувала на військовій службі та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (надалі - Закон № 2262-ХІІ), застосовано положення статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19 листопада 2024 року № 4059-IX (надалі - Закон № 4059-IX) та постанови Кабінету Міністрів України, якими передбачено виплату таких пенсій із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 46 Конституції України гарантує право на соціальний захист, а частина п`ята статті 17 Конституції України встановлює обов`язок держави забезпечувати соціальний захист громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Закон № 2262-XII є спеціальним актом, який визначає умови, норми та порядок пенсійного забезпечення осіб, на яких поширюється його дія. Відповідно до частини третьої статті 1-1 цього Закону зміна умов і норм пенсійного забезпечення здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стаття 30 Закону України від 03 грудня 2025 року № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачає, що у 2026 році в період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону № 2262-XII, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778. Її пункт 1 передбачає послідовне застосування коефіцієнтів 0,5, 0,4, 0,3, 0,2 та 0,1 до відповідних частин пенсійної виплати понад встановлені кратні розміри прожиткового мінімуму.

Порівняння наведених норм свідчить про колізію між спеціальним регулюванням пенсійного забезпечення за Законом № 2262-XII та запровадженим бюджетним законом механізмом зменшення виплати. При цьому відповідних змін до Закону № 2262-XII щодо застосування спірних коефіцієнтів не внесено. Тимчасовий характер механізму не усуває цієї колізії, оскільки протягом часу його застосування особа отримує меншу суму пенсії.

Посилання апелянта на розмежування нарахування пенсії та її виплати не змінює правової оцінки спірних дій. Право на пенсійне забезпечення реалізується через отримання належної виплати. Збереження повного розміру пенсії в облікових даних із одночасним зменшенням суми, яка виплачується пенсіонеру, впливає на обсяг реалізації цього права. Тому такий механізм також підлягає перевірці на відповідність спеціальному закону.

У постанові від 17 червня 2026 року у справі № 580/1002/26 Верховний Суд розглянув застосування саме статті 30 Закону № 4695-IX та постанови № 1778 до пенсії за Законом № 2262-XII. Суд визначив, що колізію належить вирішувати на користь спеціального пенсійного закону, та визнав застосування таких коефіцієнтів протиправним. Касаційну скаргу пенсійного органу залишено без задоволення. Цей висновок стосується того самого правового механізму, який є предметом розгляду в цій справі, та враховується колегією суддів відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Таким чином, довід апелянта про пріоритет закону про Державний бюджет України як акта, прийнятого пізніше та на визначений бюджетний рік, не спростовує застосування спеціальних правил пенсійного забезпечення. Наявність у бюджетному законі прямої згадки про Закон № 2262-XII не замінює внесення змін до нього в порядку, передбаченому його статтею 1-1.

Колегія суддів враховує також Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII щодо обмеження максимального розміру пенсії. Викладена в ньому юридична позиція пов`язує пенсійні гарантії цієї категорії осіб із частиною п`ятою статті 17 Конституції України. Водночас правомірність коефіцієнтів 2026 року оцінюється з урахуванням їхнього власного нормативного регулювання та зазначеної актуальної практики Верховного Суду.

Доводи про необхідність збалансування бюджету, справедливого розподілу суспільного багатства та фінансування оборони стосуються суспільно значущих цілей державної політики. Однак такі цілі самі собою не усувають установлених законом правил зміни пенсійних гарантій. Повноваження Уряду у сфері бюджету та соціального захисту повинні здійснюватися з дотриманням Конституції України та спеціального законодавства.

Посилання на рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 не підтверджують можливості застосовувати будь-який механізм зменшення пенсії лише через його бюджетне спрямування. Загальні положення щодо зміни механізму соціальних виплат та повноважень Кабінету Міністрів України належить застосовувати в системному зв`язку зі спеціальними гарантіями й установленим порядком їх зміни.

Обов`язковість урядових актів, передбачена статтею 117 Конституції України, не виключає судової перевірки їх відповідності актам вищої юридичної сили. Частина третя статті 7 КАС України передбачає застосування судом акта вищої юридичної сили у разі невідповідності йому іншого правового акта. Здійснення такої перевірки при вирішенні індивідуального спору належить до повноважень суду та не означає скасування постанови Кабінету Міністрів України в цілому.

Сам факт запровадження воєнного стану також не є достатньою правовою підставою для відмови в захисті пенсійного права. Стаття 64 Конституції України визначає можливість установлення окремих обмежень прав за відповідних умов, але не звільняє органи державної влади від дотримання вимог до правового регулювання конкретних правовідносин. Положення Бюджетного кодексу України щодо фінансових ресурсів та державних соціальних стандартів не спростовують спеціального порядку зміни умов пенсійного забезпечення за Законом № 2262-XII.

Наведені апелянтом посилання на практику Європейського суду з прав людини щодо свободи розсуду держави у соціальній та економічній політиці не визначають, яку саме норму національного законодавства належить застосувати при колізії. Допустимість коригування соціальних виплат за певних обставин не усуває необхідності належної правової підстави такого коригування. У цій справі апелянт не спростував висновку про пріоритет спеціального пенсійного закону.

У скарзі також використано посилання на Закон № 4059-IX та постанову Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1, які стосуються регулювання 2025 року. Спірні виплати здійснюються у 2026 році, тому оцінці підлягають приписи Закону № 4695-IX та постанови № 1778. Самі посилання на акти попереднього бюджетного періоду не доводять правомірності спірного зменшення.

Щодо способу захисту колегія суддів зазначає, що зобов`язання виплатити пенсію з 01 квітня 2026 року без спірних коефіцієнтів із урахуванням уже виплачених сум спрямоване на усунення встановленого порушення.

За частиною другою статті 77 КАС України обов`язок довести правомірність оскаржених дій покладається на відповідача. Загальні посилання в апеляційній скарзі на неповне з`ясування обставин та порушення процесуальних норм не супроводжуються визначенням конкретних обставин або порушень, які вплинули на правильність вирішення справи.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про протиправність застосування до пенсії позивача понижуючих коефіцієнтів. Підстави для скасування чи зміни рішення відсутні.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим — рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючаГнап Д.Д.

СуддіСушко О.О. Яремчук К.О.